Поширенню речовин, небезпечних для життя багатьох людей; 5 страница

Підозрюваний, його захисник мають право до подання клопотання про продовження строку досудового розслідування подати слідчому або прокурору, який ініціює це питання, письмові заперечення, які обов'язково долучаються до клопотання і разом з ним подаються прокурору, уповнова­женому на його розгляд.

4. Прокурор, уповноважений розглядати питання продовження стро­
ку досудового розслідування, зобов'язаний розглянути клопотання не
пізніше трьох днів з дня його отримання, але в будь-якому разі до спливу
строку досудового розслідування.

5. Рішення прокурора про продовження строку досудового розсліду­
вання або про відмову у такому продовженні приймається у формі поста­
нови.

1. Коментована стаття регламентує порядок продовження строку досудо­
вого розслідування, а також визначає вимоги, які пред'являються до клопотан­
ня про продовження строку досудового розслідування.

2. Щоб продовжити строк досудового розслідування кримінального пра­
вопорушення, слідчий або прокурор, який здійснює нагляд за додержанням за­
конів при проведенні такого розслідування, виносять клопотання про це.

3. Частина 2 ст. 295 КПК включає вимоги, яким повинно відповідати кло­
потання про продовження строку досудового розслідування.

У клопотанні зазначаються: 1) прізвище, ім'я та по батькові підозрюва­ного; 2) найменування (номер) кримінального провадження; 3) суть повідо­мленої підозри та правова кваліфікація кримінального порушення із зазна­ченням статті (частини статті) Кримінального кодексу України, у вчиненні якого підозрюється особа; 4) посилання на докази, якими обґрунтовується підозра; 5) перелік процесуальних дій, проведення або завершення яких по­требує додаткового часу; 6) значення результатів цих процесуальних дій для судового розгляду; 7) строк, який необхідно для проведення або завершення процесуальних дій; 8) обставини, які перешкоджали здійснити ці процесуаль­ні дії раніше.

4. Слідчий або прокурор вручають копію клопотання підозрюваному та
його захиснику не пізніше ніж за п'ять днів до дня подання клопотання про­
курору, який уповноважений на його розгляд. Підозрюваний, його захисник
мають право подати свої письмові заперечення слідчому або прокурору, який
ініціює це питання, на клопотання про продовження строку досудового розслі­
дування. Такі письмові заперечення обов'язково долучаються до клопотання і
разом з ним подаються прокурору, уповноваженому на його розгляд.

5. Частина 4 ст. 295 КПК вимагає, щоб прокурор, який уповноважений
розглядати питання продовження строку досудового розслідування, розглянув
його протягом трьох днів з дня його отримання, але в будь-якому разі до спливу
строку досудового розслідування.

6. Своє рішення про продовження строку досудового розслідування
або про відмову в провадженні прокурор приймає у формі постанови (ч. 5
ст. 295 КПК).

Стаття 296. Задоволення клопотання про продовження строку до­судового розслідування

1. Прокурор задовольняє клопотання та продовжує строк досудового
розслідування, якщо переконається, що додатковий строк необхідний для
отримання доказів, які можуть бути використані під час судового розгляду,
або для проведення чи завершення проведення експертизи, за умови що
ці дії не могли бути здійснені чи завершені раніше з об'єктивних причин.

2. Якщо прокурор задовольняє клопотання слідчого, прокурора, він
визначає новий строк досудового розслідування. Прокурор зобов'язаний
визначити найкоротший строк, достатній для потреб досудового розсліду­
вання.

3. У разі необхідності прокурор перед спливом продовженого строку
може повторно звернутися з клопотанням про продовження строку досу­
дового розслідування в порядку, визначеному цим параграфом, у межах
строків, встановлених частиною другою статті 219 цього Кодексу.

1.В ч. 1 коментованої статті наведено обставини, які дозволяють прокуро­
рові задовольнити клопотання та продовжити строк досудового розслідування.

2. Разом із задоволенням клопотання слідчого чи прокурора відповідний
прокурор (ч. 2 ст. 294 КПК) визначає новий строк досудового розслідування. Це
має бути найкоротший строк, достатній для потреб досудового розслідування.

3. Правило, яке викладене в ч. З ст. 296 КПК, дозволяє прокуророві у
разі необхідності, коли закінчується продовжений строк досудового розсліду­
вання, повторно звернутися з клопотанням про його продовження. При цьому
прокурор керується § 4 глави 24 КПК, але у межах відповідних строків (ч. 2
ст. 219 КПК).

Стаття 297. Відмова у задоволенні клопотання про продовження строку досудового розслідування

1. Прокурор відмовляє у задоволенні клопотання та продовженні строку досудового розслідування у разі, якщо слідчий, прокурор, який звернувся з клопотанням, не доведе наявність підстав, передбачених час­тиною першою статті 296 цього Кодексу, а також, якщо досліджені під час вирішення цього питання обставини свідчать про відсутність достатніх підстав вважати, що сталася подія кримінального правопорушення, яка

_____________________________________________________ 635

дала підстави для повідомлення про підозру, та/або підозрюваний причет­ний до цієї події кримінального правопорушення.

2. У разі відмови у продовженні строку досудового розслідування, про­курор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування, зобов'язаний протягом п'яти днів здій­снити одну з дій, передбачених частиною другою статті 283 цього Кодексу.

1. В ч. 1 коментованої статті визначено, що прокурор відмовляє у задо­
воленні клопотання та не продовжує строк досудового розслідування, якщо
слідчий чи прокурор, що зверталися з таким клопотанням, не довели наявність
підстав, які б переконали прокурора в тому, що: а) додатковий строк необхідний
для отримання доказів, які можуть бути використані під час досудового роз­
гляду; б) він потрібний для проведення чи завершення проведення експертизи,
за умови, що ці дії не могли бути здійсненні чи завершені раніше з об'єктивних
причин.

2. Прокурор відмовляє у задоволенні клопотання і не продовжує строк
розслідування, якщо в ході вирішення цього питання досліджені обставини
свідчать про відсутність достатніх підстав вважати, що сталася подія кримі­
нального правопорушення.

3. При відмові у продовженні строку досудового розслідування прокурор,
який здійснює нагляд за ходом такого розслідування, зобов'язаний протягом
п'яти днів здійснити одну із таких дій: 1) закрити кримінальне провадження;
2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної
відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом; 4) звернутися
до суду з клопотанням про застосування примусових заходів виховного харак­
теру; 5) звернутися до суду з клопотанням про застосування примусових захо­
дів медичного характеру (ч. 2 ст. 283 КПК).

4. Передбачений п'ятиденний строк для прокурора обчислюється з момен­
ту надходження до нього клопотання про продовження строку досудового роз­
слідування і закінчується виконанням прокурором однієї із процесуальних дій,
названих у п. З коментаря до цієї статті.

5. Цей строк продовженню не підлягає. Якщо закінчення п'ятиденного
строку припадає на неробочий день, то останнім днем цього строку вважається
наступний за ним робочий день (ст. 115 КПК).

Глава 25. Особливості досудового розслідування кримінальних проступків

Стаття 298. Загальні положення досудового розслідування кримінальних проступків

1. Досудове розслідування кримінальних проступків (дізнання) здій­снюється згідно із загальними правилами досудового розслідування, пе­редбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави.

1. Положення, які стосуються кримінального провадження щодо кримі­
нальних проступків, вводяться в дію одночасно з набранням чинності законом
України про кримінальні проступки (абз. 1 ч. 1 розділ X КПК).

2. Кримінальні проступки - це закріплені в законі України про криміналь­
ні проступки діяння, за які не встановлене позбавлення волі і які не тягнуть за
собою утворення для засудженого стану судимості.

Слово «проступок» вказує на зв'язок з іншими видами правопорушень, а частина «кримінальний» на зв'язок зі злочином. Для позначення терміна, що об'єднує кримінальний проступок та злочин, використовується поняття «кримінальне правопорушення».

Перелік кримінальних проступків сформований за рахунок діянь, які свого часу були віднесені до категорії злочинів невеликої тяжкості (і за які не передбачалось позбавлення волі), низки інших злочинів, а також тих адміністративних правопорушень, за які передбачалось застосування арешту тощо.

Впровадження кримінальних проступків не є чимось новим ні з погляду зарубіжного досвіду, ні з історії розвитку вітчизняного кримінального права. Кримінальне законодавство переважної більшості європейських держав передбачає кілька видів кримінально-караних діянь (злочин-проступок-порушення).

Необхідність запровадження кримінальних проступків в Україні обумовлена низкою чинників: а) потребою гуманізації кримінального права шляхом перетворення окремих нетяжких злочинів на кримінальні проступки; б) гарантуванням судового захисту прав особи у справах про кримінальне обвинувачення (щодо конфіскації майна, виправних робіт, короткострокового арешту тощо) вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Жоден інший державний орган, окрім суду, не вправі приймати рішення про застосування до особи зазначених покарань; в) реалізацією вимог Конституції України про можливість конфіскації майна лише на підставі рішення суду; г) реалізацією положень Концепції удосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів щодо існування в майбутньому лише цивільних, адміністративних і кримінальних судів. Лише кримінальні суди мають бути наділені правом застосовувати такі покарання, як конфіскація майна, арешт;

____________________________________________________ 637

г) позбавленням адміністративних судів невластивих для них повноважень (розгляд адміністративних позовів Антимонопольного комітету, податкових органів, митних органів стосовно накладення штрафів і застосування конфіскації майна тощо) та надання кримінальним судам цих повноважень щодо накладення стягнень у вигляді конфіскації майна; д) запровадженням кримінальної відповідальності юридичних осіб, що єпрямою вимогою численних актів міжнародного права, в тому числі Конвенцій Ради Європи та актів Європейського Союзу. Юридичні особи повинні нести кримінальну відповідальність за кримінальні проступки.

3. Досудове провадження стосовно злочинів провадиться у формі досу­дового слідства, а кримінальних проступків - дізнання. Дізнання та досудове слідство в чинному Кодексі об'єднані в одну стадію - досудове розслідування. Створена у цей спосіб процедура досудового провадження означає чітке визначення кримінальної процесуальної спрямованості дізнання та досудового слідства, встановлення єдиних стандартів судового захисту прав особи під час їх здійснення, пов'язаність всіх органів та їхньої відомчої статистики єдиною метою охорони суспільства від кримінально-караних посягань.

Дізнання як форма досудового розслідування кримінальних проступків здійснюється слідчими органів внутрішніх справ (ч. 1 ст. 216 КПК), слідчими бюро розслідувань (ч. 4 цієї ж статті). Під час виконання доручень слідчого, прокурора повноваження слідчого органу досудового розслідування кримінальних проступків можуть здійснювати співробітники інших підрозділів органів внутрішніх справ (ч. З ст. 38), а саме: співробітники оперативного підрозділу (ч. 2 ст. 41).

Фактично, йдеться про ліквідацію стадії дізнання в колишньому традиційному її контексті. Адже досудове розслідування кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами досудового розслідування КПК з урахуванням положень цієї глави. За суттю ці положення відрізняються від порядку розслідування злочинів лише строками, які також можуть бути продовжені у загальному порядку (п. 4 ч. 2 ст. 301 КПК), неможливістю обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, застави або тримання під вартою (ст. 299 КПК) та забороною проведення негласних слідчих (розшукових) дій (ст. 300 КПК).

Стаття 299. Запобіжні заходи під час досудового розслідування кримінальних проступків

1. Під час досудового розслідування кримінальних проступків не до­пускається застосування запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту, застави або тримання під вартою.

1. З метою і підстав, передбачених ст. 177 КПК, слідчим суддею за кло­потанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора до підозрюваного у вчиненні кримінального проступку можливе застосування

638 _______________________________________________________________

запобіжного заходу лише у вигляді особистого зобов'язання або особистої по­руки. Що ж до застосування запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту, застави або тримання під вартою, то вони не допускаються.

2. Особисте зобов'язання полягає у покладенні слідчим суддею, на підозрю­
ваного виконувати зобов'язання передбачені ст. 194 КПК, обов'язки: прибувати
до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; не відлучатися
із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без
дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи
судпро зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися
від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або
спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; не
відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; пройти курс лікування
від наркотичної або алкогольної залежності; докласти зусиль до пошуку роботи
або до навчання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади
свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на
виїзд з України і в'їзд в Україну тощо.

3. Особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя вважає
такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони по­
ручаються за виконання підозрюваним у вчиненні кримінального проступку по­
кладених на нього обов'язків відповідно до ст. 194 КПК, і зобов'язуються у разі
потреби доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу
вимогу. У випадку невиконання поручителем взятих на себе зобов'язань на нього
може бути накладене грошове стягнення в розмірі, визначеному ч. 5 ст. 180 КПК.

Стаття 300. Слідчі (розшукові) дії під час досудового розслідування кримінальних проступків

1. Для досудового розслідування кримінальних проступків дозволя­ється виконувати всі слідчі (розшукові) дії, передбачені цим Кодексом, окрім негласних слідчих (розшукових) дій.

1. Слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збиран­
ня) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінально­
му провадженні. їх поняття, види, підстави та вимоги до виконання наведено
у главі 20 КПК. Вичерпну систему слідчих (розшукових) дій утворюють: до­
пит (ст.ст. 224-226, 232 КПК); пред'явлення для впізнання (ст.ст. 228-230, 232
КПК); обшук (ст.ст. 233, 234-236 КПК); огляд (ст.ст. 237-239 КПК); слідчий
експеримент (ст. 240 КПК); освідування особи (ст. 241 КПК); проведення екс­
пертизи (ст.ст. 242-245 КПК).

Всі слідчі (розшукові) дії в повному обсязі, за наявності підстав та з дотриманням вимог, визначених у наведених статтях зазначеної глави, можуть бути виконані й під час досудового розслідування кримінальних проступків.

2. Негласні слідчі (розшукові) дії- це різновид слідчих (розшукових) дій,
відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню,

____________________________________________________ 639

за винятком випадків, передбачених ст. 253, ч. 2 ст. 254, (ст. 257) КПК. Для досудового розслідування кримінальних проступків негласні слідчі (розшукові) дії не проводяться.

Стаття 301. Особливості закінчення досудового розслідування кримінальних проступків

1. Закінчення досудового розслідування кримінальних проступків
здійснюється згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодек­
сом, з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею.

2. Слідчий зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше двадця­
ти п'яти днів після повідомлення особі про підозру, подати на затверджен­
ня прокурору один із зазначених процесуальних документів:

1) проект рішення про закриття кримінального провадження;

2) проект клопотання про звільнення особи від кримінальної відпо­
відальності;

3) обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових за­
ходів медичного або виховного характеру;

4) клопотання про продовження строку досудового розслідування з
підстав, передбачених цим Кодексом.

У разі необхідності прокурор має право самостійно оформити процесуальні документи, передбачені частиною другою цієї статті.

3. Прокурор зобов'язаний до спливу тридцятиденного терміну після
повідомлення особі про підозру здійснити одну із зазначених дій:

1) прийняти рішення про закриття кримінального провадження;

2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримі­
нальної відповідальності;

3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про засто­
сування примусових заходів медичного або виховного характеру;

4) подати клопотання про продовження строку досудового розсліду­
вання з підстав, передбачених цим Кодексом.

4. Відкриття матеріалів досудового розслідування іншій стороні здій­
снюється слідчим у порядку, передбаченому цим Кодексом.

1.Стаття із посиланням на загальні правила закінчення досудового роз­
слідування (глава 24) детально регламентує завершальний етап досудового роз­
слідування кримінальних проступків, в межах якого завершується проведення
процесуальних дій, підбиваються підсумки виконаної роботи, аналізуються
зібрані докази, відбувається відкриття матеріалів і прийняття на цьому етапі
кримінального провадження підсумкового рішення.

2. Строк досудового розслідування не може перевищувати одного міся­
ця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку
(п. 1 ч. 1 ст. 219 КПК). Якщо внаслідок складності провадження неможли­
во закінчити досудове розслідування кримінального проступку у зазначений

строк, він може бути продовжений у межах строку, встановленого п. 1 ч. 2 тієї ж статті районним (міським) або іншим прирівняним до нього прокурором упорядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 КПК. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати двох місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку. Рішення прокурора про продовження строку досудового розслідування або про відмову у такому продовженні приймається у формі постанови.

3. У межах цього строку, але не пізніше двадцяти п'яти днів після повідо­
млення особі про підозру, слідчий зобов'язаний подати на затвердження про­
курору один із зазначених процесуальних документів: 1) проект рішення про
закриття кримінального провадження (див. коментар до ст. 284 КПК); 2) про­
ект клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності (див.
коментар до ст.ст. 286, 287 КПК); 3) обвинувальний акт, клопотання про за­
стосування примусових заходів медичного або виховного характеру (ст.ст. 291,
292 КПК); 4) клопотання про продовження строку досудового розслідування з
підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 294 КПК).

4. У разі необхідності прокурор має право самостійно оформити
зазначені процесуальні документи. Ця необхідність може виникнути у випадку,
якщо документи складені слідчим недбало, містять недоліки структурного,
стилістичного або граматичного характеру, виклад висновків здійснено
юридично неграмотно, відсутній аналіз доказів, резолютивні частини
документів суперечать їх описовим частинам тощо. Саме тому законодавець
і застосував термін «оформити», а не просто «скласти». Адже оформити -
це надати чому-небудь належного вигляду; довести що-небудь до потрібної
форми; зробити щось досконалішим за формою, зовнішнім виглядом; обробити
щось згідно з певними вимогами для надання йому закінченого вигляду. Хоча
в загальній нормі зазначено, що уповноважений прокурор вправі самостійно
складати обвинувальний акт чи зазначені клопотання (п. 13 ч. 2 ст. 36 КПК).
Крім цього, треба мати на увазі, що прокурор - не байдужий наглядач за
розслідуванням кримінальних проступків. Завдяки своїм владно розпорядчим
повноваженням він бере у ньому активну участь.

Він може не погодитись із рішеннями, які приймає слідчий, і використовуючи законні повноваження, втрутитися, аби спрямувати хід слідства у правильне русло, скасувати незаконні та необгрунтовані постанови слідчого або усунути його від розслідування взагалі, передаючи справу іншому слідчому. Активна діяльність прокурора, спроможного оперативно втручатись у процес розслідування кримінальних проступків, не лише допомагає ефективному його проведенню, а й у багатьох випадках є своєрідною запорукою недопущення грубих порушень норм матеріального та процесуального права під час їх розслідування та дотримання прав учасників кримінального провадження.

5. Перевіривши матеріали досудового розслідування та їх узгодженість із запропонованим слідчим процесуальним рішенням, прокурор, керуючись нор­мами глави 24 КПК, зобов'язаний до спливу тридцятиденного терміну після

_______________ 641

повідомлення особі про підозру здійснити одну із дій, зазначених у ч. З комен­тованої статті.

6. Відкриття матеріалів досудового розслідування іншій стороні здійснюєть­ся слідчим у порядку, передбаченому ст. 290 КПК. Ці матеріали відкриваються підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, сто­совно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи вихов­ного характеру. І Іідозрюваному можуть бути відкриті для ознайомлення не всі ма­теріали, а лише ті, які, на думку слідчого, будуть оголошуватись у суді. Крім цього, про відкриття слідчим і стороною захисту матеріалів повідомляються цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач, його представник, після чого ці особи мають право ознайомитися з ними в тій частині, яка стосується цивільного позову, за правилами, викладеними в цій статті.

Стаття 302. Клопотання прокурора про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні

1. Встановивши під час досудового розслідування, що підозрюваний
беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим
розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за
його відсутності, а потерпілий не заперечує проти такого розгляду, проку­
рор має право надіслати досуду обвинувальний акт, в якому зазначає кло­
потання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового
розгляду в судовому засіданні.

2. Слідчий, прокурор зобов'язаний роз'яснити підозрюваному, потер­
пілому зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також
те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощено­
му порядку вони будуть позбавлені права оскаржувати вирок в апеляцій­
ному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників
судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з
метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Крім
того, слідчий, прокурор зобов'язаний впевнитися у добровільності згоди
підозрюваного та потерпілого на розгляд обвинувального акта у спроще­
ному провадженні.

3. До обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спроще­
ному провадженні повинні бути додані:

1) письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника,
■поло беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими
досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням пра­
ва апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з
розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні;

2) письмова заява потерпілого щодо згоди із встановленими досудо­
вим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апе­
ляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з роз­
глядом обвинувального акта у спрощеному провадженні;

642 _______________________________________

3) матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.

1.Вважаючи недоцільним досліджувати докази в судовому засіданні,
оскільки встановлені розслідуванням фактичні обставини справи визнають­
ся ключовими учасниками провадження, такі основи демократичного право­
суддя, як гласність (ст. 27 КПК), змагальність (ст. 22 КПК), диспозитивність
(ст. 26 КПК), всебічність, повнота та неупередженість дослідження обставин
кримінального провадження (ч. 1 ст. 94 КПК) не порушуються. Відмова цих
учасників від дослідження в судовому засіданні фактичних обставин справи
свідчить про те, що серед них немає спору щодо зазначених обставин, розслі­
дування проведено всебічно, повно й об'єктивно і його результати не оспорю­
ються. Саме тому, якщо буде встановлено, що під час досудового розслідуван­
ня кримінального проступку підозрюваний беззаперечно визнав свою вину, не
заперечує встановлені слідчим обставини і згоден з розглядом обвинувального
акта за його відсутності, а потерпілий погоджується на цей розгляд, тоді про­
курор має право подати до суду обвинувальний акт із клопотанням про його
розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому
засіданні.

2. Слідчий, провадячи розслідування, лише роз'яснює підозрюваному
його право на спрощене провадження. Право ж на його ініціювання належить
лише підсудному та його захиснику, оскільки тільки це, по-перше, сприяє по­
дальшій реалізації вже зазначених принципів змагального процесу, а по-друге,
слугує додатковою гарантією забезпечення та захисту прав і законних інтересів
підозрюваного. У цьому контексті є неприпустимим недотримання в прийнят­
ті відповідного рішення будь-якої з обов'язкових умов застосування положень
коментованої статті.

Аналогічно діє прокурор, який, отримавши від слідчого в порядку, ви­значеному п. З ч. 2 ст. 301 КПК, обвинувальний акт, вбачає перспективу його розгляду у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому

засіданні.

3. Зважаючи на інтелектуальні, психологічні та інші особливості підозрю­
ваного, потерпілого чи інших учасників кримінального провадження, слідчий,
прокурор особливо виважено повинні підходити до з'ясування правильності
розуміння ними змісту фактичних обставин, які ніким не оспорюються, та від­
сутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій. Спочатку слідчий,
прокурор зобов'язані протокольно роз'яснити підозрюваному, потерпілому
зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі
надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку вони бу­
дуть позбавлені права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав
розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недо­
слідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досу­
довим розслідуванням обставини. Надалі шляхом опитування підозрюваного,