Соціальний захист дітей в Україні

Питанням розвитку та становлення дитячої особистості присвячено чимало наукових доробок представників різних напрямків гуманітарних знань. Однак, специфіка дитячої проблематики в аспекті соціальної роботи та соціальної педагогіки полягає в тому, що тут в центрі уваги постають умови соціалізації, її чинники, вплив соціального середовища на виховання та становлення дітей у суспільстві, а також практичні шляхи надання допомоги дитині при захисті її прав та інтересів. Ось чому соціальні працівники та соціальні педагоги зосереджують свою активність передусім на тих дітях, у яких виникають певні труднощі в ході засвоєння соціального досвіду та інтеграції в суспільство.

Зокрема, у навчальному посібнику «Введення у соціальну роботу» [27, с.184] виділені такі вразливі групи дітей, котрими опікуються фахівці із соціальної роботи:

- Діти-сироти, у яких померли батьки чи один із батьків.

- Діти, позбавлені батьківського піклування у зв'язку з: позбавленням батьків батьківських прав; відібранням дітей без позбавлення батьків батьківських прав;

визнання батьків зниклими; визнання батьків недієздатними;

тривалою хворобою батьків, що перешкоджає їх виконувати батьківські обов'язки;

відбуванням батьками покарання у місцях позбавлення волі.

- Соціальні сироти (бездоглядні діти), котрі при живих батьках чи опікунах (піклувальниках) виявились соціально відторгнутими через:

негаразди в сім'ї; несумлінне виконання обов'язків опікуном чи піклувальником;

втечу з дому та мандрівний спосіб життя; сексуальні домагання з боку дорослих;

дитячу проституцію.

- Діти вулиці, неповнолітні, для яких вулиця (у широкому розумінні, яке включає незайняте житло, незаселені землі тощо) стала їх звичайним місцем перебування, а також ті, хто не має достатнього захисту:

діти, які працюють на вулиці; діти, які живуть на вулиці;

діти, які мешкають на вулицях разом зі своїми сім'ями.

- Обдаровані діти, котрі мають певні здібності, але позбавлені можливості їх розвивати.

- Діти, які мають функціональні обмеження.

- Діти представників груп ризику.

Таким чином, зазначений перелік свідчить про наявність у багатьох дітей нашого суспільства цілої низки проблем, серед яких найгострішими є: зростання дитячої захворюваності, погіршання стану здоров'я дітей; бездоглядність, розвиток девіантних форм поведінки у дитячому середовищі; байдуже або жорстоке ставлення до дітей з боку старших, батьків, родичів тощо; експлуатація дітей; відсутність належного рівня матеріального забезпечення дітей та інші.

Ефективність вирішення чи пом'якшення дитячих проблем, якими характеризується сьогодні українське суспільство, великою мірою залежить від дієвої соціальної політики держави. Питання соціальної захищеності дітей знаходяться у компетенції таких органів влади державного рівня: Міністерство освіти і науки, молоді і спорту, Міністерство соціальної політики, Державні соціальні служби для сім'ї, дітей та молоді, Міністерство охорони здоров'я, , Міністерство внутрішніх справ та ін. Серед установ і закладів, котрі надають безпосередню підтримку та допомогу дітям, можна назвати: інтернатні установи для дітей, дошкільні та шкільні навчальні заклади, будинки-інтернати сімейного типу, центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, притулки для неповнолітніх, спеціалізовані медичні заклади тощо.

Усвідомлення значущості та актуальності щодо вирішення дитячих проблем в Україні на суспільному рівні зумовило той факт, що 2006 рік в нашій державі було проголошено Роком захисту прав дитини, що продемонструвало визнання потреби відстоювання прав дитини та їх захист, а також необхідність зміни свідомості суспільства щодо розуміння дитини не лише як об’єкта турботи дорослих, але й розуміння дитини як учасника державної політики щодо захисту її прав.

Відомо, що весь комплекс міжнародних правових стандартів щодо захисту прав дітей охоплює найбільш вивірений документ, ратифікований практично всіма

країнами світу, - Конвенція ООН про права дитини. Уряд України, підписавши 10 травня 2002 року підсумковий документ Спеціальної сесії в інтересах дітей Генеральної асамблеї ООН ―Світ, сприятливий для дітей‖, взяв на себе важливі зобов’язання щодо виконання вимог зазначеної Конвенції. У цьому документі визначено чотири пріоритетні напрями діяльності: пропагування здорового способу життя, забезпечення можливості отримувати якісну освіту, захист дітей від жорстокого поводження, насильства та експлуатації, боротьба з поширенням ВІЛ/СНІД.

Упродовж 2006 року було проведено чимало заходів та реалізовано цілу низку програм, котрі були спрямовані на подолання дитячих проблем та покращення демографічної ситуації в державі. Зокрема, згідно інформації, розміщеній на офіційному веб-сайті Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту [82] була проведена наступна робота:

- опрацьовано належне законодавче поле для реалізації державної політики щодо сім’ї, молоді та дітей, подання проекту Закону України ―Про Загальнодержавну програму ―Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на 2006-2016 роки‖.

- Запроваджено новий механізм фінансового забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за принципом ―гроші ходять за дитиною‖.

- Відслідковувалось належне дотримання місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування законодавства з питань захисту прав та інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Рівень такого дотримання визначався за наслідками постійних перевірок діяльності місцевих органів виконавчої влади, уповноважених за реалізацію державної політики у сфері сім’ї, молоді і захисту прав дитини.

- Забезпечено створення та функціонування центрів матері і дитини з метою запобігання ранньому соціальному сирітству;

- Здійснює науково-дослідницьку діяльність, що дає змогу будувати державну політику на базі чітких даних про становище дітей та їхні потреби. Проводиться робота з підготовки і видання збірника ―Становище дітей та захист їхніх прав в Україні‖ та готується Державна щорічна доповідь про становище дітей в Україні ―Соціальний захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування: досвід реформи‖;

- Було забезпечено проведення публічної дискусії стосовно становища дітей і відстоювання їх прав в Україні, зокрема, участь у підготовці до проведення

громадських слухань за участю дітей «Права та обов'язки дітей в Україні».

- Здійснювалась активізація діяльності дитячих спільнот для відстоювання їх власних прав і інтересів та разом із іншими зацікавленими сторонами було організовано проведення Всеукраїнського конкурсу на кращий лист-звернення до Президента України, переможці якого отримали листи від Президента України В. Ющенка і подарунки.

- Надавалась підтримка XV Українському відкритому фестивалю дитячого, молодіжного кіно та телебачення ―Кришталеві джерела‖, фестивалю ―Наша земля – Україна!‖ у міжнародному дитячому центрі ―Артек‖, X Всеукраїнського фестивалю телерадіопрограм для дітей ―Золоте курча‖;

- Розроблені заходи щодо боротьби проти поширення ВІЛ/СНІД та здійснена їх реалізація. Зокрема, Міністерство стало учасником кампанії ―Єднаймося заради дітей. Єднаймося проти СНІДу‖, що проводився Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ);

- Здійснювалась підтримка просвітницької діяльності серед дитячих колективів

і юнацтва. У лютому-травні 2006 року за сприяння Міністерства українська Академія духовної єдності народів світу та грузинський фонд ―Вундеркінд‖ провели міжнародний конкурс-вікторину ―Що я знаю про Україну?‖.

- Відбувалось сприяння реалізації різноманітних проектів у сфері організації дозвілля та відпочинку, зокрема тих, що спрямовані на утвердження родинних форм проведення дозвілля.

- Розроблені та проведені заходи щодо відзначення Дня спільних дій в інтересах дітей. Особлива увага приділялась забезпеченню благодійництва з одночасним залученням до впроваджуваних дій самих дітей.

- Здійснено постійну широкомасштабну інформаційну підтримку державної політики у сфері сім’ї, молоді та захисту прав дітей, зокрема, заходів у рамках Року захисту прав дитини з метою привертати увагу громадськості до даних питань. Реалізувалась програма з виробництва та розповсюдження соціальної реклами, що має на меті пропагування соціальної підтримки сім’ї, формування здорового способу життя і протидію негативним явищам у дитячому і молодіжному середовищах.

Таким чином, соціальна політика щодо дітей в Україні є одним із пріоритетних напрямків у державі. Однак, активність соціальних політиків, соціальних працівників і педагогів має бути спрямована передусім на подолання тих негативних тенденцій та явищ у дитячому середовищі, які притаманні сьогодні українському суспільству. Йдеться про боротьбу з безпритульністю, з соціальним сирітством, з проявами девіантної та делінквентної поведінки підростаючого

покоління, про створення належних умов для повноцінного розвитку обдарованих

дітей та дітей з функціональними обмеженнями тощо. Інформація про організацію діяльності деяких закладів для вирішення проблем дітей в Україні представлена у додатках Є,Ж.