Запобігання надзвичайних ситуацій та надання першої долікарської допомоги потерпілому.

1. Основні поняття і визначення надзвичайних ситуацій.

Потенційні небезпеки в природі і будь-якій діяльності людини присутні завжди. Реалізація потенційних небезпек приводить до негативних ситуацій, що характеризуються руйнуваннями, враженням і загибеллю людей, тварин та рослин.

Незважаючи на відносну небезпеку таких ситуацій, і серед них можна виділити такі, котрі називають надзвичайними. Слово "надзвичайний" трактується як "дуже великий, що перевершує все". У такий спосіб відмітною рисою надзвичайних ситуацій (НС) від будь-якої іншої негативної ситуації варто вважати масштабність, що переводить її у нову якість.

До НС призводять великі аварії, катастрофи, стихійні лиха, застосування сучасних засобів враження.

НС має певні характеристики, відповідно до яких їх можна класифікувати.

Надзвичайна ситуація — це обстановка на об'єкті або певній території, що склалася в результаті аварії, катастрофи, стихійного лиха або застосування засобів враження і характеризується різкими порушеннями у життєдіяльності населення, функціонуванні економіки, у соціальній сфері та природному середовищі.

Попередження НС — це комплекс організаційних і технічних заходів, проведених завчасно і спрямованих на зменшення ризику виникнення НС, а також збереження життя і здоров'я людей, зниження розмірів збитку навколишньому середовищу і матеріальним втратам у випадку їхнього виникнення.

Ліквідація наслідків НС — це аварійно-відбудовні й інші роботи, проведені при виникненні НС і спрямовані на порятунок життя і збереження здоров'я людей, зниження розміру збитків навколишньому середовищу і матеріальних втрат, а також на локалізацію зони НС, припинення дії характерних небезпечних факторів.

Зона НС — це територія, на якій склалася НС.

Відмітною якісною характеристикою НС є наявність небезпеки для здоров'я і життя значних груп людей. НС вимагає проведення не тільки рятувальних робіт, але найчастіше і заходів щодо захисту великих груп населення, аж до евакуації (відселення) з наступною організацією їхнього життєзабезпечення.

При визначенні НС ми використовували поняття аварії, катастрофи і стихійного лиха. Дамо їм визначення.

Розподіл на аварії та катастрофи досить умовний. Зручніше усього їх розрізняти за якісною ознакою — наявності або відсутності жертв.

Аварія – це вихід із ладу або ушкодження механізму, машини, пристрою чи агрегату за якісною ознакою – наявності або відсутності жертв.

Катастрофа – це явище, подія або процес, що приводять до враження або загибелі людей, тварин, рослин.

З визначень випливає, що катастрофа — більш широке поняття, чим аварія. Аварія може бути причиною катастрофи, а катастрофа — наслідком аварії.

Кожна НС має свою фізичну сутність, причини виникнення, рушійні сили, характер розвитку, особливості впливу на людину й середовище його мешкання.

Надзвичайні ситуації – багатомірні і можуть бути класифіковані за значним числом ознак. Найбільше часто застосовуються наступні ознаки класифікації: за місцезнаходженням осередку враження; за характером; за причиною; за масштабом; по динаміці розвитку; за ступенем порушення умов життєдіяльності; за розміром матеріального збитку; за числом потерпілих.

Осередком враження називається територія з розташованими на ній будинками, промисловими об'єктами, комунально-енергетичними мережами, населенням, що піддалося руйнуванню або враженню будь-яким вражаючим чинником, що виник при аваріях, катастрофах, стихійних лихах або застосуванні сучасних засобів враження.

Осередки враження бувають прості (однорідні) і складні (комбіновані).

Простий (однорідний) осередок враження – це осередок, що виник під дією одного вражаючого чинника, наприклад, від вибуху, пожежі, радіоактивного або бактеріологічного зараження.

Складний (комбінований) осередок враження – це осередок, що виник у результаті впливу декількох вражаючих факторів, наприклад, ядерний вибух спричиняє руйнування, завали, пожежі, проникаючу радіацію, радіоактивне зараження; землетрус може призвести до руйнування будинків, утворення завалів, затоплень.

При цьому вражаючим фактором виступає один з раніше вивчених нами небезпечних факторів. Тобто вражаючий фактор – це небезпечний фактор, що діє в умовах і масштабах НС.

Розглянемо докладніше класифікацію НС:

93. за місцезнаходженням осередку враження розрізняють: у місті; в області; поза межами області;

94. за характером: природні; антропогенні; комбіновані. Класифікація за цією ознакою відповідає класифікації джерел небезпеки;

95. за причиною: причина уточнюється і як ознака використовується разом з попередньою ознакою;

за масштабами (характеризує розміри осередку враження): частки (обмежені окремими приміщеннями); об'єктові; місцеві; регіональні; глобальні; транснаціональні;

96. за динамікою розвитку: з вибуховим розвитком – період становлення складає секунди або хвилини (обвалення будинків); з динамічним розвитком – період становлення складає години, дні (лісові пожежі); із плавним розвитком – період становлення складає місяці, роки (руйнування озонового шару, потепління клімату);

97. за ступенем порушення умов життєдіяльності: без порушення умов життєдіяльності; із загрозою порушення умов життєдіяльності;

98. за розмірами матеріальних збитків;

99. за числом потерпілих.

Для оцінки НС використовуються три основні критерії й один додатковий. Основними критеріями є:

розмір матеріального збитку;

кількість потерпілих, у тому числі загиблих;

порушення умов життєдіяльності.

Додатковим критерієм є відсутність можливості справитися з наслідками самотужки.

Таким чином, НС — це ситуація впливу на велику кількість людей одного чи декількох вражаючих факторів.

2. Задачі ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Ліквідація наслідків виробничих аварій і стихійних лих містить у собі сукупність заходів, проведених у найкоротший термін з метою надання усіх видів допомоги постраждалому населенню у осередках враження (зараження), зонах катастрофічного затоплення й у районах стихійних лих, запобігання подальших руйнувань і втрат, а також відновлення життєдіяльності міст, населених пунктів і об'єктів народного господарства.

Задачі ліквідації наслідків великих виробничих аварій і стихійних лих не обмежуються тільки пасивними заходами щодо усунення вже заподіяного збитку, але містять у собі й активну боротьбу з ними: прогнозування їхнього виникнення, попередження, профілактику, запобігання, локалізацію або ліквідацію аварій на початку їх появи (гасіння лісових пожеж, боротьба з повенями, ліквідація розмивів у дамбах, зведення додаткових насипів при погрозі затоплення й ін.).

Відповідно до цього ліквідація наслідків катастроф (виробничих аварій і стихійних лих) складається із сукупності шести груп організаційних і інженерних заходів:

І група — прогнозування стихійних лих, включаючи розрахункові статистичні дані закономірної циклічності явищ сонячної активності, космічні (даних штучних супутників землі), метеорологічні, сейсмічні, вулканічні, гляціологічні, біологічні й інші прогнози;

ІІ група — боротьба зі стихійними лихами і виробничими аваріями, включаючи попередження й оповіщення населення про їхнє наближення, їхнє запобігання, локалізацію й обмеження подальших руйнувань і втрат;

ІІІ група — рятувальні і невідкладні аварійно-відбудовні роботи (СНАВР) у районах стихійних лих і вогнищ виробничих аварій, тобто:

ведення інженерної розвідки, установлення ступеня й обсягу руйнувань, розмірів зон зараження і т. п.;

виявлення об'єктів і населених пунктів, яким безпосередньо загрожує небезпека;

визначення необхідного угрупування сил і засобів для їхнього запобігання і ліквідації;

порятунок людей, тваринних і матеріальних цінностей з районів затоплення, зараження, вогнищ пожеж, з — під завалів, що горять і напівзруйнованих будинків і захисних споруджень і надання медичної допомоги потерпілим;

аварійно-відбудовні роботи, що забезпечують ведення рятувальних робіт і сприяють виконанню відбудовних робіт надалі;

відновлення життєдіяльності міст і інших населених пунктів;

організація комендантської служби для забезпечення суспільного порядку в районах нещастя;

охорона матеріальних цінностей;

пошук, упізнання і поховання загиблих;

IV група — надання матеріальної й іншої допомоги населенню постраждалих районів;

V група — тимчасове, а потім остаточне капітальне відновлення, часто з реконструкцією населених пунктів, промислових підприємств і інших об'єктів народного господарства (відновлення зруйнованих і ушкоджених цивільних і промислових будинків і споруджень, водних джерел, комунальних і енергетичних мереж, комунікацій зв'язку і транспорту, у тому числі залізних, автомобільних доріг, мостів, аеродромів і портів, трубопроводів, гідротехнічних споруджень, сільськогосподарських і лісових угідь) реставрація і консервація унікальних пам'ятників історії, мистецтва і архітектури; зведення нових будинків і споруджень замість цілком зруйнованих;

VI група — інженерно — технічні заходи щодо підвищення стійкості роботи об'єктів народного господарства і надійності їхніх споруджень на випадок повторного впливу руйнівних проявів стихійних лих і виробничих аварій, профілактичні роботи для запобігання їхнього руйнування надалі, збереження людей, матеріальних цінностей і творів мистецтва.

При ліквідації наслідків стихійних лих і виробничих аварій в умовах надзвичайної обстановки, твердих строків їхнього виконання й обмежених місцевих ресурсів постраждалого об'єкта найбільш складні і трудомісткі роботи виконуються у визначеній послідовності і вимагають залучення сил і засобів багатьох організацій.

Висновок: офіцер пожежної охорони зобов'язаний знати основні задачі ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

3. Порядок ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Рятувальні і відбудовні роботи усіх видів в умовах надзвичайного стану, при катастрофах, не можуть бути проведені одночасно.

З метою скорочення термінів ліквідації наслідків аварій і стихійних лих на ураженому об'єкті необхідно розподіляти сили і засоби з таким розрахунком, щоб дотримувалася визначена черговість робіт. У першу чергу всі сили повинні бути спрямовані на рішення головної задачі — порятунок людей і проведення для забезпечення цього аварійно-відбудовних робіт (короткострокове відновлення).

Щоб забезпечити продовження роботи об'єктів народного господарства, відразу після цього повинні виконуватися першочергові або тимчасові відбудовні роботи по локалізації аварій, руйнувань і ушкоджень виробничих споруджень, а також по консервації ушкоджених будинків і споруд, щоб привести їх у стан, безпечний для навколишніх, і запобігти подальші руйнування (якщо їхнє подальше відновлення із — за недоліку власних ресурсів, відсутності вільних спеціальних відбудовних, організацій або з інших причин відкладається на якийсь час).

На закінчення ведуться роботи по капітальній відбудові зруйнованих об'єктів і споруджень силами спеціальних підрядних будівельно-монтажних чи організацій господарським способом.

При короткостроковому відновленні роботи виконуються в обсязі 1 — й черги, при тимчасовому — в обсязі 1 — й і 2 — й черги, при капітальному відновленні — у повному обсязі. При цьому повинна дотримуватися черговість робіт, що забезпечує проміжну готовність об'єкта після завершення робіт кожної черги. Наприклад, після закінчення робіт 1 — й черги автомобільна дорога може мати у відновлених місцях ґрунтове покриття, 2 — й черги — гравійне, 3 — й черги гравійне, оброблене органічними в'язкими, і т. п. Проектом організації робіт (ПІР) при цьому повинна передбачатися в залежності від обстановки можливість зміни прийнятих конструктивних рішень, а також порядку і термінів виробництва відбудовних робіт.

Заходи щодо ліквідації наслідків виробничих аварій і стихійних лих проводяться в наступній послідовності:

100. вивчення дорожньої мережі уражених нещастям районів, населених пунктів і об'єктів народного господарства по картах і описам;

101. аерофотознімання уражених об'єктів;

102. рекогносцировка об'єктів, на яких потрібно проведення інженерно — рятувальних і аварійно-відбудовних робіт;

103. інженерно — рятувальні й аварійно-відбудовні роботи;

104. детальне обстеження об'єкта інженерною розвідкою чи проектно — дослідницькою групою і складання спрощеної документації по організації відбудовних робіт;

105. звільнення об'єкта від завалів і інших перешкод, збирання розбитої техніки, ліквідація затоплень;

106. першочергове (часткове) відновлення споруджень об'єкта з виконанням мінімуму загальнобудівельних і інших робіт для якнайшвидшого введення об'єкта в експлуатацію;

107. остаточне відновлення об'єкта.

Послідовність і склад робіт можуть змінюватися в залежності від сполучення руйнувань на об'єкті, особливостей аварії і стихійного лиха.

4. Сили і засоби, що залучаються для ліквідації наслідків аварій і стихійних лих.

Ліквідація наслідків аварій — обов'язок спеціальних служб і окремих фахівців об'єктів відповідних галузей чи промисловості територіальних (міських, селищних) організацій, пожежних команд, лісопожежних команд, аварійних служб електромережі, зв'язку, газопостачання, залізничних відбудовних поїздів, аварійно-рятувальних судів, аварійно-технічної служби автотранспорту, швидкої медичної допомоги і т. п. Ліквідація невеликих аварій і пожеж на різних об'єктах народного господарства здійснюється дирекцією цих підприємств власними силами, а також силами спеціальних служб територіальних організацій.

З огляду на специфіку і підвищену небезпеку провадження робіт у деяких галузях промисловості і народного господарства (на шахтах і рудниках гірської промисловості, нафтопромислах і заводах нафтової, газодобувної і хімічної промисловості, на будівництві метрополітенів, колекторів, тунелів), де при ліквідації аварії потрібно застосування респіраторів, з 1954 р. створені спеціальні газорятувальні і гірничорятувальні формування у виді загонів і ін., а також аварійно-рятувальні загони пароплавств.

На гірничорятувальні формування покладаються: порятунок людей при аваріях у шахтах, рудниках, метрополітені, на підприємствах нафтової і хімічної промисловості; провадження робіт по ліквідації підземних аварій; участь у гасінні підземних і поверхневих пожеж, нафтових, газових фонтанів і т. п. в умовах, що вимагає застосування респіраторів; проведення профілактичних робіт з попередження аварій; виконання технічних робіт з попередження аварій і т. п. Крім цього, у деяких галузях промисловості і народного господарства, що зокрема відають лісовими фондами, також потрібно створення спеціальних авіаційних і наземних лісопожежних формувань. Це необхідно в зв'язку з небезпекою масових лісових пожеж.

Для керівництва боротьбою з великими нещастями, а також для вживання невідкладних заходів по ліквідації їхніх наслідків, як правило, створюються надзвичайні комісії із широкими повноваженнями по використанню місцевих сил і засобів для надання допомоги постраждалому населенню, порятунку державних матеріальних цінностей і особистого майна громадян. У заходах щодо боротьби зі стихійними лихами активно бере участь не тільки працездатне населення території, охопленої нещастям, але й інших районів країни.

При великих виробничих аваріях на промислових підприємствах і транспорті, що створюють погрозу населенню і навколишньому середовищу, чи стихійних лихах (масові лісові пожежі, катастрофічні затоплення, землетруси і т. п.), коли власні сили підприємств, у тому числі спеціалізовані у виді пожежних команд, лісопожежних і гірничорятувальних формувань і т. п., справитися не можуть, для боротьби з катастрофами і ліквідації їхніх наслідків залучаються робітники та службовці підприємств народного господарства, з яких формуються рятувальні, аварійно-відбудовні й інші загони, команди, чи групи ланки (надалі іменуються рятувальниками). У деяких особливо небезпечних випадках для ліквідації великих аварій і боротьби зі стихійними лихами залучаються військові частини.

Задачі по ліквідації наслідків стихійних лих і виробничих аварій складаються із сукупності шести груп організаційних і інженерних заходів, що в умовах надзвичайної обстановки, твердих строків їхнього виконання й обмежених місцевих ресурсів постраждалого об'єкта вимагають зусиль багатьох організацій.

I група заходів (прогнозування стихійних лих) зважується силами загальнодержавних і територіальних науково — дослідницьких організацій, центрів і спостережливих станцій.

II група (боротьба зі стихійними лихами), а також III група заходів (інженерно — рятувальні і невідкладні аварійно-рятувальні роботи) покладаються на територіальні й об'єктові рятувальні, аварійно-відбудовні і т. п. формування, створювані для цієї мети на підприємствах народного господарства і територіальних центрів. У необхідних випадках можуть додатково залучатися військові частини, гірничорятувальні формування і місцеве населення.

IV група заходів (надання допомоги населенню постраждалих районів) знаходиться в компетенції уряду і здійснюється через місцеві органи влади і добровільні організації (Товариство Червоного Хреста і Червоного півмісяця й ін.).

V група заходів (відновлення уражених міст і інших об'єктів), а також VI група заходів (інженерно — технічні заходи щодо підвищення стійкості роботи об'єктів народного господарства і живучості їхніх споруджень на випадок повторного впливу стихійних лих запобігання аварій надалі) виконуються силами спеціальних будівельних, монтажних і інших організацій відповідних міністерств, чи відомств силами спеціально створених ремонтно-відбудовчих бригад постраждалих підприємств. Директор підприємства іноді може залучатися до складу цих бригад і людей з числа рятувальників.

Найбільша кількість сил і засобів при ліквідації наслідків аварій і стихійних лих потрібна для виконання III і V груп заходів.

Висновок: для швидкої й ефективної ліквідації наслідків аварій і стихійних лих керівнику підрозділу пожежної охорони необхідно чітке уявлення про сили і засоби, що залучаються для цих цілей.

5. Надання першої медичної допомоги потерпілому.

Рятування потерпілого у більшості випадків залежить від швидкості і правильності надання першої медичної допомоги. Затримка у наданні допомоги може призвести до загибелі потерпілого.

Послідовність надання першої медичної допомоги:

Усунути дію на організм ушкоджуючих факторів, які загрожують здоров'ю та життю потерпілого, – звільнити від дії електричного струму, винести з отруєної атмосфери, загасити палаючій одяг. Витягти з води і т. ін., оцінити стан потерпілого.

Визначити характер та важкість травм, найбільшу загрозу для життя потерпілого та послідовність дій його рятування.

Виконати необхідні дії рятування потерпілого у порядку терміновості – відновити проходження дихальних шляхів, провести штучне дихання, зовнішній масаж серця, зупинити кровотечу, мобілізувати ушкоджені частини тіла, накласти пов'язку.

Підтримувати основні життєві функції потерпілого до прибуття лікаря.

Викликати швидку медичну допомогу (тел. 03), чи вжити заходів щодо транспортування потерпілого у найближчий лікувальний заклад.

Перша медична допомога включає:

108. тимчасову зупинку кровотечі на 1,5 – 2,0 години за допомогою джгут;

109. накладання стерильних пов’язок на рани;

110. фіксацію кінцівок при переломах за допомогою шин;

111. введення протибольового засобу;

112. прийом радіозахисного засобу;

113. проведення штучного дихання.

Дуже важливо, щоб перша медична допомога була надана ураженим якнайшвидше, але не пізніше, як через 10 годин. В осередку ураження її мають надавати санітарні пости. Для цього у кожного працівника є медичні засоби індивідуального захисту (аптечка АІ-2 ПП, стерильний бинт).

Для зупинки кровотечі потрібно притиснути пальцями артерію до кістки вище рани в місцях, найзручніших для цього, потім зверху на одяг накласти джгут, не слід закривати його бинтом. Указати час накладення джгута. Краще це зробити хімічним олівцем на одязі або на шкірі. Перев’язати рану за допомогою перев'язочного пакета. Пов’язка захистить рану від додаткових травм і забруднень.

У разі травматичних пошкоджень кісток і суглобів потрібно накласти шину для забезпечення нерухомості. Шину слід бинтувати так, щоб вона охопила два суміжні суглоби вище і нижче місць переломів. Накласти шину на зламану кінцівку, надати найбільш зручну позу, а при вивихах зафіксувати те місце, в якому кінцівка опинилась після травми. У місцях кісткових виступів між тілом і шиною покласти щось м'яке.

При наданні допомоги потерпілому потрібно негайно докласти усіх зусиль, щоб зупинити дію шкідливого фактора: при опіках зняти з потерпілого палаючий одяг, загасити вогонь водою або цупкою тканиною. Добре промити шкіру та очі при потраплянні на них кислот. На опікові рани накласти пов’язку. Ні в якому разі не можна віддирати одяг, який прилип до шкіри.

При обмороженні слід доставити потерпілого у приміщення і напоїти його теплим чаєм, розтерти спиртом. Бажано помістити потерпілого у ванну з теплою водою.

У разі ураження електричним струмом не можна торкатись потерпілого, бо він перебуває під напругою. Бажано негайно відкинути електричний провід дерев'яною палицею в бік.

У разі нещасного випадку на воді потрібно витягнути потерпілого з води й очистити ротову порожнину від сторонніх тіл, видалити воду з дихальних шляхів, пригнувши голову потерпілого, – покласти на спину, максимально відкинути його голову назад, підклавши під лопатки згорнутий одяг. Нижню щелепу потерпілого слід висунути уперед і, натискуючи на підборіддя, відкрити йому рот. На відкритий рот покласти хусточку, затиснути потерпілому ніс і, зробивши глибокий вдих, щільно притискуючи свій рот до рота потерпілого, вдихнути весь об’єм повітря в легені потерпілого. Повітря потрібно вдихати до відновлення самостійного дихання. Якщо штучне дихання проведено правильно, то грудна клітка потерпілого повинна піднятися. Для проведення штучного дихання та непрямого масажу серця вдування повітря в легені чергується з 4 — 5 – разовими натисканнями на грудну клітку.

Для надання допомоги потерпілому слід користуватись домашньою аптечкою. В аптечці мають бути: валідол, перманганат калію, 10-ти процентний розчин аміаку, 5%-ний розчин аміаку, 5%-ний розчин йоду, таблетки анальгіну, сода питна, бинт, лимонна кислота, вата медична, джгут кровоспинний, лейкопластир.

Сонячний тепловий удар. Ознаки: кровотеча з носа, блювота, непритомність.

Потерпілого потрібно негайно покласти в тінь так, щоб голова була вища за тулуб. Роздягнути, напоїти холодною водою, дати валідол. При знепритомнінні дати понюхати нашатирний спирт.

Харчове отруєння. Ознаки: нудота, блювота, болі у шлунку, головний біль, загальна слабість, підвищення температури.

Передусім необхідно промити шлунок: випити 5—6 склянок теплої води і викликати блювоту. При необхідності процедуру повторити.

Отруєння грибами. Симптоми отруєння проявляються через певний час, залежно від виду грибів. Так, після мухомора – через півгодини, після блідої поганки – через сім годин та інше. Загальними ознаками отруєння грибами є: нудота, блювота, понос, судороги. В усіх випадках отруєння слід негайно звернутись до лікаря. До прибуття медичної допомоги необхідно штучно викликати блювоту, дати послаблююче, тіло розтерти шматом. Давати пити міцного чаю, на живіт покласти грілку, на голову – холодний компрес.

Укус змії. Ознаки: різка слабість, нудота, блювота.

Сильніше дія отрути проявляється через 12 годин після укусу. Як поводитися при укусі змії?

По-перше, докласти зусиль, щоб витиснути отруту з кров'ю або відсмоктати ротом (якщо немає тріщин на губах). По-друге, промити ранку розчином марганцівки або перекисом водню і перев’язати. По-третє, забезпечити потерпілому повний спокій і дати велику кількість теплого пиття. Якомога швидше відвезти потерпілого у лікарню.

Запитання

114. Що таке надзвичайна ситуація?

115. Назвіть критерії оцінювання НС.

116. Які задачі повинні розв’язуватись під час ліквідації наслідків НС?

117. Які сили й засоби залучаються для ліквідації наслідків НС?

118. У якій послідовності надається перша медична допомога? Які невідкладні заходи необхідно вжити для зупинки кровотечі, при опіках, обмороженнях, ураженні електричним струмом та у разі нещасних випадків на воді?

Лекція 9.