Основні положення психоконсультування

№	Положення консультування	Характеристика
1.	Консультування є професією	Професійні консультанти проходять певний курс навчання для отримання вищої освіти. Консультанти є членами організацій, в яких прийняті професійні та етичні стандарти і проводиться державне ліцензування та сертифікація. В цілому консультування активно займається розв’язком різних життєвих проблем.
2.	Консультування займається питаннями пов’язаними із благополуччям, особистісним ростом, кар’єрою та психічними розладами клієнтів.	Консультанти працюють там, де справа торкається взаємовідношень людей. Тобто, сфера їх діяльності охоплює внутрішньоособистісні та міжособистісні проблеми, які мають відношення до пошуку сенсу і пристосування в таких сферах, як школа, сім’я і кар’єра.
3.	Консультування проводиться з людьми, які вважають себе повністю благополучними	Консультанти працюють із клієнтами з різними потребами. Тобто, особистостями, які стикаються з різними проблемами розвитку або ситуативними проблемами і потребують допомоги.
4.	Консультування базується на теорії.	Консультанти опираються на положення різних теорій, які можуть застосовуватися в індивідуальній та груповій роботі.
5.	Консультування – це процес, який може бути як способом розвитку, так і способом втручання.	Консультанти зосереджуються на цілях своїх клієнтів. Консультування має на увазі як вибір, так і зміни. В окремих випадках воно є репетицією майбутньої діяльності.
6.	Консультування включає в себе розвиток спеціалізації.	Кожний напрямок психоконсультування у певній сфері психологічної допомоги вимагає від спеціаліста специфічної освіти і досвіду. Але, в першу чергу, всі психоконсультанти мають відповідати загальним вимогам практики професійного консультування.

- розв’язання міжособистісних проблем у колективі, засобом вирішення частини проблем учасників групи, роботи з групою в цілому і всередині колективу – груповою динамікою – групове консультування;

- корекція розвитку сімейної системи, покращення внутрішньосімейної комунікації, покращення самопочуття членів сім’ї – сімейне консультування.

Виходячи із приведених вище визначень психологічного консультування можна умовно виділити основні його «прикмети»[135,с.8]:

- психологічне консультування є одним із видів психологічної допомоги;

- ця допомога носить практичний процесуальний характер;

- надається спеціалістом, який має відповідну кваліфікацію;

- для її реалізації необхідна наявність клієнта;

- присутність у житті клієнта деякого психологічного дискомфорту, що визначений ним чи його близьким оточенням як проблема;

- бажання клієнта розв’язати цю проблему;

- цілеспрямовані дії консультанта, спрямовані на усвідомлення клієнтом суті проблеми і способів її вирішення;

- при наданні психологічної допомоги консультант робить акцент на наявні у клієнта ресурси;

- консультація проводиться у конфіденційних умовах.

Основною ідеєю, що є основою психологічного консультування, являється той фактор, що практично будь-яка психічно здорова людина у змозі справитися з більшістю психологічних проблем, які виникають у її житті. Клієнт, через різноманітні причини, може не завжди усвідомлювати істинну причину проблеми, найкращі способи її розв’язання і саме у цій ситуації йому потрібна допомога спеціаліста.

Відповідно, специфіка психологічного консультування буде полягати у[135,с.9]:

- короткотривалості особистих контактів клієнта зі спеціалістом;

- епізодичності даних контактів;

- практичній завершеності кожної сесії клієнта з психологом-консультантом;

- активності клієнта в процесі консультування;

- самостійних діях клієнта, які спрямовані на розв’язання власної проблеми після психологічного консультування.

У деяких випадках психологічне консультування може продовжуватися довше ніж заплановано, однак це потрібно розглядати як виключення. Необхідність у пролонгованому консультуванні може виникнути при певних ситуаціях. Перш за все, клієнту можуть бути притаманні певні психологічні особливості, які не дозволяють йому справитися самостійно на початковому етапі з розв’язанням проблеми. До таких особливостей можна віднести високий рівень агресивності, відсутність рефлексії, невпевненість. Крім цього, у клієнта може виявитися в результаті дослідження не одна, а декілька проблем. У цьому випадку вирішення кожної проблеми може вимагати певну кількість зустрічей [135; 148; 205].

Таким чином, психологу-консультанту необхідно розпочати свою роботу над системою психологічних понять, що являються базою для проведення психологічного консультування. Теорія, яку використовує психолог (психодинамічний, поведінковий, когнітивний або гуманістичний напрямки психології), спрямовує організуючі принципи як для психологічного консультування, так і для будь-якого іншого виду психологічної діяльності [205; 211]. Основне у всіх різноманітних підходах до теорії і практики консультування – це індивідуальна та культурна емпатія, спостережливість психолога, його оцінка особистості та її соціального середовища, застосування методів позитивного росту і розвитку. Ядро теорії психологічного консультування – це поняття психологічного консультування. Психологічне консультування – один з основних методів надання психологічної допомоги. Подібна до техніки соціологічного опитування, консультативна бесіда (або поглиблене інтерв'ю) – це особистісно-орієнтоване спілкування, в якому здійснюється загальне орієнтування в особистісних особливостях і проблемах клієнта, встановлюється і підтримується партнерський стиль спілкування (на рівних) між психологом та клієнтом, надається необхідна психологічна допомога у відповідності з потребами, проблематикою та характером консультативної роботи. Психологічне консультування – це, в певному розумінні, спрощення поведінки клієнта за заданою логікою, це структурування його внутрішнього світу[135; 147; 148].

Поняття психологічного консультування дозволяє вилучити всі його складові елементи[148; 156; 168]:

1. Основною проблематикою психологічного консультування є внутрішньо-особистісний комфорт.

2. Об'єктом і предметом діяльності у процесі психологічного консультування виступають екзистенційні цінності та їх відображення у життєвих ситуаціях.

3. Ціль психологічного консультування – формування культурно-продуктивної особистості, наділеної почуттям перспективи та здібності свідомо розробляти різні стратегії поведінки і аналізувати ситуацію з різних позицій.

4. Позитивним результатом психологічного консультування є поглиблене саморозуміння особистістю самої себе, прояснення ситуації, зміна соціальної або екзистенційної позиції, розробка нових психосоціальних вмінь.

5. Зміст психологічного консультування переплітається з наданням емоційної підтримки, ціннісно-смислової орієнтації та відпрацюванням життєвих стратегій. Зміст психологічного консультування полягає у тому, що психолог, користуючись своїми спеціальними, науковими, професійними знаннями, створює умови для переживання іншою людиною нових можливостей у вирішенні її психологічних задач.

6. Головне завдання психолога-консультанта полягає у тому, щоб створити для нормального, психічно здорового клієнта умови для визначення ним усвідомлених нешаблонних способів дій, які б дозволили йому жити у відповідності з можливостями культури.

Психологу-консультанту необхідно вступати в таку взаємодію з клієнтом, яка б дозволила знайти нові засоби дій, нові переживання, нові цілі для подальшого життя останнього[12].

Цей процес можна охарактеризувати за такими кроками: допомога людям у формулюванні того, що їм потрібна допомога; формулювання цілей і очікувань від роботи; підготовка клієнтів до того, щоб отримувати від консультування максимальну користь; якомога більший розвиток довірливих стосунків і сприятливих очікувань від змін; визначення тих сторін, які необхідно покращувати і розвивати; вивчення внутрішнього світу клієнта, яке включає в себе життя в теперішньому та минулому часі; допомога у переборюванні фрустрацій та конфліктів; підтримка і прийняття клієнта як особистості, відбірковому підкріпленні найбільш адекватних форм поведінки; конфронтація із протиріччями, які проявляються в думках, мові та поведінці клієнта; перегляд несумісних, деструктивних або ірраціональних припущень; виявлення прихованих та неусвідомлених мотивів; спонукання клієнта до прийняття відповідальності за свої вибори та дії; допомога клієнтам в тому, щоб вони могли бачити більше можливостей у своєму житті і вибирали найбільш сприятливі альтернативи; забезпечення конструктивного зворотного зв’язку; створення можливостей для прояву нових форм поведінки; розвиток у клієнта більшої самостійності, так, щоб консультування закінчувалося в самий сприятливий для цього момент часу[55; 148].

Сучасний підхід у світовій практиці полягає в чіткому усвідомленні того, що консультативна діяльність являється однією з форм діяльності, спрямованої на досягнення соціально-психологічних змін [156]. З вищезазначених позицій психологічна допомога виступає могутнім стримувальним засобом соціально-психологічних катаклізмів і конфліктів у суспільстві, ефективність якого прямо пропорційна ресурсам, що виділяє суспільство і держава на діяльність психологічної служби.