И изволивый спасения нашего ради

Анотація

на твір С.В.Рахманінова,з «Літургії Іоанна Златоуста»

«Слава Отцу и Единородный»

Виконала

Студентка ІІІ курсу

Диригентсько-хорового

факультету

Пацуля Ірина

Клас викладача

Шейко А.О.

Київ – 2010

ПЛАН АНОТАЦІЇ:

1. Загальний аналіз:

- біографічні дані композитора;

- коротка характеристика циклу «Литургия Иоанна Златоуста»;

2. Музично – теоретичний аналіз:

- форма;

- фактура;

- ладотональність;

- гармонія;

- метро-ритм;

- мелодика;

3. Вокально – хоровий аналіз:

- тип та вид хору;

- діапазон та теситурні умови;

- стрій;

- динаміка;

- ансамбль;

- дикція;

4. Вокально – хоровий аналіз:

- тип та вид хору;

- діапазон та теситурні умови;

- стрій;

- динаміка;

- ансамбль;

- дикція;

5.Нотний додаток

Загальний аналіз

Сергій Васильович Рахманінов(1873-1943) – російський композитор,піаніст і диригент. Увійшов в історію музики як видатний виконавець, виступивши перед публікою близько 1700 разів за все життя. За походженням він із дворянської сім’ї, в котрій велику увагу приділяли домашньому музикуванню. Дід композитора, Аркадій Олександрович (1808-1881), був відомим піаністом-любителем середини ХІХ ст. та автором салонних романсів. Музичне обдарування Рахманінова проявилося досить рано. З чотирьох років він вчився грі на фортепіано під керуванням матері, а потім піаністки А.Орнатської. З 1882 р. вчився в Петербурзькій консерваторії (клас фортепіано В.Дем’янського). З 1885 р. по настоюванним переконанням О.Зілотті (двоюрідного брата Рахманінова) перейшов до Московської консерваторії, в клас М.Звєрєва (жив і виховувався в його домі до 1889 р.). на старшому відділені консерваторії (з 1888 р.) займався у Зілоті (фортепіано), О.Аренського (гармонія, канон і фуга,інструментовка, вільна композиція), С.Танєєва (контрапункт строгого письма). Великий вплив на розвиток Рахманінова здійснив П.Чайковський, розпізнавши сильне самобутнє дарування вже в перших учнівських творах юного композитора. Виступи Рахманінова як піаніста та його твори, виконані в консерваторських концертах, привернули увагу громадськості. Сергій Васильович закінчив Московську консерваторію по класам фортепіано (1891 р.) і композиції (1892 р.) з великою золотою медаллю. Дипломна робота Рахманінова – одноактна опера «Алеко» (за поемою С.Пушкіна «Цыгане»), написана за 17 днів, в якій, не дивлячись на видимість різних впливів, ясно відчувається творча індивідуальність автора.

В 1897 р. в одному із «Російських симфонічних концертів» під керуванням О.Глазунова була виконана 1-ша симфонія Рахманінова (1895 р.), котра викликала гостру критику більшості петербурзьких музикантів, що в значній мірі було пов’язано із невдалим виконанням твору. Композитор дуже хворобливо сприйняв провал симфонії. Переживши важкий душевний стрес, він декілька років майже не звертався до композиторської діяльності. Та разом з тим це були роки напруженої роботи і продумування творчих позицій. В сезоні 1897-98 рр. він працював другим диригентом Московської приватної російської опери, звернувши на себе увагу непересічним диригентським даруванням. Тут Рахманінов зблизився з новим для нього кругом передової художньої інтелігенції і поєднався творчою і власною дружбою з Ф.Шаляпіним (в 1898-1900 рр. обидва артиста неодноразово виступали разом на концертах).

Новий період високого творчого злету відкриває 2-й концерт для фортепіано з оркестром (1901 рік). Критика відмітила його поетичність, зрілу і закінчену майстерність втілення творчого задуму…

С.Рахманінов, не розуміючи значимості лютневих подій 1917 року, від’їжджає за кордон. Після кількох місяців проведених в Скандинавії він оселяється в Америці,де й проживав до кінця свого життя.

Рахманінов важко переживав розлуку з Батьківщиною, але і водночас не міг припустити повернення в тоталітарну державу. Під час Великої вітчизняної війни давав концерти у фонд оборони СССР, намагаючись допомогти російському народу. Помер композитор в Беверлі-Хілз, Каліфорнія, похований в Кенсіко біля Нью-Йорка.

С.Рахманінов – один з визначних російських композиторів кінця ХІХ – поч. ХХ ст. Характерним для його музики є яскравість та напруженість експресії, переважання в ній ліричного начала. Та ліризм Рахманінова далекий від замкнутої салонної суб’єктивно-вишуканої лірики. Його творчість характеризується «відкритістю» почуттів, вона завжди направлена до широкої аудиторії. Емоційний діапазон лірики Рахманінова надзвичайний, - від тихого споглядання до бурхливих вибухів протестуючого почуття. При цьому відображення того чи іншого стану, як правило, поєднується у нього із відображенням оточуючої дійсності, частіше за все – це картини рідної російської природи або історичного національного минулого.

Рахманінов є продовжувачем традицій П.Чайковського, від музики якого він запозичив глибокий ліричний психологізм, та І.Бородіна, від якого зв’язок музики з епосом. Композитор – чудовий методист. Його мелодії пісенні, темпераментні та глибокі. Для музики характерна багатопланова фактура, насичена підголосковістю. Для гармонії композитора характерне використання повнозвучних біфункціональних акордів. Оркестр – багато тембровий та яскравий.

Творчий доробоккомпозитора значний: 3 опери – «Алеко», «Скупой рыцарь», «Франческа да Римини»; кантата «Весна» для солістів, хору і оркестру, поема «Колокола»; 3 симфонії; фантазія «Утес», симфонічна поема «Остров мертвых»; «Симфонічні танці»; 4 концерти для фортепіано з оркестром, Рапсодія на тему Паганіні, камерно-інструментальні ансамблі; 2 опуси Етюдів-картин для фортепіано; романси.

Серед його творів хори a capella: духовний концерт «В молитвах неусыпающую Богородицу», «Пантелей-целитель», «Чоботы», ( обр. укр. пісні). Визначні духовні твори Рахманінова – «Литургия Иоанна Златоуста» (1910) і особливо «Всенощное бдение» (1915) – геніальне творіння композитора, яке стало останнім визначним твором створений на Батьківщині.

В православній церкві існує декілька різновидів літургій, зокрема – літургія Іоанна Златоуста, літургія Василія Великого, та літургія Попередньоосвячених Дарів.

Літургія Іоанна Златоуста – чин літургії візантійського обряду, яка згідно до Уставу, служиться в більшу частину днів богослужного року в православній церкві. Авторство традиційно приписується святителю Іоанну Златоусту, Константинопольському архієпископу.

Літургія Іоанна Златоуста складається з трьох послідовних частин: проскомидії, літургії оголошених та літургії вірних.

Проскомидія – (від гр. «підношення») – підготовча частина літургії. На ній готується речовина для совершенія таїнства. Для проскомидії вживаються 5 просфор, але для самого причастя використовується лише одна, яка має назву Святий Агнець. Проскомидія совершается священником на жертовнику та розпадається на наступні моменти:

ü виймання копієм Святого Агнця з першої просфори;

ü поставлення Агнця на дискосі та наповнення потира вином з водою;

ü виймання частин з інших чотирьох проспор та розміщення їх на дискосі;

ü поставлення звєздіци над дискосом;

ü покривання дискоса і потира покровами;

ü кадіння приготованих Агнця та частин;

ü читання молитви за прийняття святих дарів.

З’єднання всіх частин навколо Агнця на дискосі символізує Церкву, глава якої є Ісус Христос.

Літургія оголошених – друга частина літургії Іоанна Златоуста. Вона має на меті підготувати віруючих до достойної присутності при совершении таїнства євхаристії, нагадати їм про життя та страждання Христа, роз’яснити як і чому були та можуть бути, з точки зору церкви, спаситель ними життя та страждання Христові.

Свою назву літургія оголошених отримала від того, що в давнині при її совершении допускалась присутність в храмі оголошених (наставляємих) – тобто, людей, що тільки готуються до прийняття хрещення, а також люди кающиеся та відлучені від причастя. В давнині оголошені стояли в притворі та повинні були покинути храм після виголосу дияконом таких слів: «Елицы оглашеннии, изыдите; оглашеннии, изыдите; елицы оглашеннии, изыдите. Да никто от оглашенных, елицы верни, паки и паки миром Господу помолимся».

Після цього закінчується літургія оголошених. В її склад входить:

ü велика ектенія;

ü изобразительни та святкові антифони;

ü гімн «Единородный Сыне»;

ü мала ектенія;

ü спів Євангельських блаженств;

ü малий вхід з Євангелієм;

ü читання Апостола (після прокимену) та Євангелія (після алілуіарія);

ü сугуба ектенія;

ü ектенії по померлих та по оголошеним;

ü ектенія по виходу оголошених.

Літургія вірних – третя частина літургії на якій бути присутніми мали право лише особи, які прийняли хрещення. В цій частині літургії совершаются всі важливі священнодійства, приготуванням до яких були попередні частини літургії. За церковним вченням на літургії вірних благодаттю Святого Духа відбувається перетворення хліба та вина в істине Тіло і Кров Спасителя – Святі Дари. Затим віруючі заради виконання слів Христа: «Ядущий Мою Плоть и пиющий Мою Кровь пребывает во Мне, и Я в нем» (Ин. 6:56) приобщаются Святих Дарів, входячи в єднання зі Спасителем.

У склад літургії вірних входить:

ü скорочена велика ектенія;

ü херувимська пісня;

ü великий вхід (перенесення приготованих Святих Дарів з жертовника на престол);

ü просительна ектенія;

ü виношення дияконом миру та любові;

ü сповідання Символу Віри;

ü анафора;

ü читання «Отче наш»;

ü піднесення Святих Дарів;

ü причастя священнослужителів в алтарі;

ü винос Святих Дарів і причастя мирян.

ü Перенесення Дарів на жертовник.

ü Благодарственная ектенія.

ü Відпуста та многоліття.

Отже, піснеспів «Слава Отцу и Единородный» відноситься до другої частини літургії – літургії оголошених. Зазвичай він виконується в швидкому темпі, що ми й бачимо в Рахманіновській версії.Він складається з таких строф:

Слава Отцу и Сыну

и Святому Духу,

И ныне и присно

И во веки веков. Аминь.

Единородный Сыне и Слове Божий,

бессмертен сый,

И изволивый спасения нашего ради