Підсумкова контрольна робота за змістовий модуль і

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ (Драматургія)

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №10

ТЕМА: РОЗВИТОК І СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО

ПРОФЕСІЙНОГО ТЕАТРУ. ДРАМАТУРГІЯ.

План:

1. Виникнення аматорських театральних гуртків, їх активна діяльність (Київ, Бобринець, Єлисаветград).

2. Створення першої професійної театральної трупи М. Кропивницького (1882) та об’єднаної трупи (1883) під керівництвом М. Старицького. Тріумф українського професійного театру.

3. Театральна, акторська діяльність Миколи Садовського, Панаса Саксаганського, Марії Заньковецької.

4. „Хутір Надія” як центр українського культурного життя кінця ХІХ – початку ХХ століття.

5. Розвиток театру і драматургії на Галичині та на Буковині.

6. Тепертуар:

– сценічні переробки та інсценізації;

– розвиток жанрів соціальної драми та комедії;

– рух від соціально-побутової до соціально-психологічної драми і комедії.

Запитання і завдання:

1. Які перепони стояли на шляху створення і розбудови українського театру?

2. Що, на вашу думку, головним чином призвело український театр до втрати своїх позицій в кінці ХІХ– на поч. ХХ ст.?

3. Чим пояснюється наявність мелодраматичних тонів у драматургії 70–80 рр. ХІХ ст.?

4. Підготуйте повідомлення на тему:

“ Меморіальні театральні місця на Кіровоградщині”

“Акторська майстерність видатних діячів сцени Миколи Садовського, Панаса Саксаганського, Марії Заньковецької”.”

Література:

1. Василько В. Микола Садовський і його театр. – К., 1962.

2. Дурылин С. Мария Заньковецкая. – К., 1982.

3. Історія української літератури 70–90 рр. ХІХ ст.: У 2 кн. / За ред. О.Д. Гнідан. – К.: Вища школа, 2003, – Кн.І. – С. 485–514.

4. Куценко Л. “Народу самосійні діти…”. – Кіровоград: Спадщина, 2005.

5. Куценко Л. Стежками «Хутора Надії». – Кіровоград: «Імекс-ЛТД», 2007.

6. Мар’яненко І. Минуле українського театру. – К., 1954.

7. Саксаганський П. Думки про театр. – К., 1955.

8. Спогади про Марка Кропивницького. Зб.– К., 1990.

9. Спогади про Миколу Садовського. Зб. – К., 1981.

10. Спогади про Панаса Саксанського. Зб. – К., 1882.

11. Хорунжий Ю. Садовський садить сад з Марією і без... Роман. – К.: Фенікс, 2005.

12. Ярош В.П. Стежками звіяними. – Кіровоград, 1992.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №11

ТЕМА: МИХАЙЛО СТАРИЦЬКИЙ. ДРАМА “ТАЛАН”

План:

1. Участь М.Старицького в громадсько-політичному житті, у створенні українського професійного театру. Літературна спадщина.

2. Марія Заньковецька – гордість і слава українського театру. Доля актриси.

3. Проблематика п’єси “Талан“ (проблема служіння мистецтву; проблема вибору між сімейним життям і театром).

4. Образ Марії Лучицької (талант актриси; прагнення любові, особистого щастя; внутрішня боротьба; цілісність характеру; духовне багатство; трагедія таланту).

5. Середовище:

– заздрощі, пліткарство (Квятковська, Котенко);

– духовний примітивізм, безвольність (Квітка);

– повне несприйняття, нерозуміння Марії (мати Квітки);

6. Особливості мовних партій. Психологізм, реалістичність, індивідуалізація мовлення (лексичний склад, синтаксична будова фрази). Ремарки.

Запитання і завдання:

1. Як реагує Лучицька на плітки про себе? Як це її характеризує?

2. Яка роль у п’єсі репортера Юрковича, редактора Антипова? Дайте їм стислу характеристику.

3. Що, на вашу думку, призводить актрису до трагічного фіналу?

4. Поясніть символіку осінніх квітів, які згадує Марія у розмові з нянею. Як це допомагає зрозуміти внутрішню сутність Лучицької?

5. Підготуйте повідомлення на тему: “Марія Заньковецька – гордість і слава українського театру. Доля актриси”.

Література:

1. Горик Н. Тематичні розробки уроків з української літератури. 10 клас. – Дивослово. – 1997. – №9.

2. Дурилін С.М. Мрія Заньковецька: Життя і творчість. – К., 1965.

3. Зубков В. Михайло Петрович Старицький // Поетичні твори. драматичні твори. – К., 1987.

4. Історія української літератури ХІХ ст. Книга третя. – К..1997. – С.363–381.

5. Історія української літератури 70–90 рр. ХІХ ст.: У 2 кн. / За ред. О.Д. Гнідан. – К.: Вища школа, 2003, – Кн.І. – С. 504–536.

6. Комишанченко М.П. Михайло Старицький: Літературний портрет. – К., 1968.

7. Погребенник В. Українська література кінця ХІХ століття: творчість чільних репрезентантів // Українська мова та література. – 2004. – №21–24 (373–376). – С. 40–49.

8. Пчілка О. Михайло Петрович Старицький // Київ. – 1991. – №12.

9. Сокирко Л.Г. М.П. Старицький. Критико-біографічний нарис. – К., 1960.

10. Цибаньова О. Лаври і терни: Життєвий і творчий шлях Михайла Старицького.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №12

ТЕМА: ОСОБИСТІСНА ДРАМА ЖІНКИ НА ТЛІ СУСПІЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ У ДРАМІ М. КРОПИВНИЦЬКОГО “ОЛЕСЯ”

План:

1. Проблематика:

– загальнолюдське у творі (шукання і відстоювання себе як юдини, як жінки-особистості);

– суспільно-історичне (занепад дворянства, поява новітніх господарів із селян).

2. Центральний конфлікт у драмі. Конфлікт двох “правд“:

– прагнення збагачення (Балтиз, Нихвінт Варфоломейович, Марфа Варфоломеївна);

– вільне людське життя (Олеся, Влас)

3. Ліричні риси образу Олесі (пошуки сенсу життя; сумніви, розмірковування; намагання розібратися у складній ситуації). Внутрішня суперечливість Олесі.

4. Складність характеру Кіндрата Балтиза: холодний розрахунок заради матеріальної вигоди; здатність аналізувати ситуацію; працьовитість; уміння дбати про справу і сім’ю.

5. “Нові” риси психологізму у драмі: переростання зовнішнього конфлікту у внутрішній; відсутність антиподів; уповільнення зовнішньої дії; зосередженість на настроях і переживаннях героїв.

Запитання і завдання:

1. Чим, на вашу думку, приваблювала Олесю професія акторки? Як це відповідає внутрішній суті героїні?

2. Поясніть життєву філософію Марфи Варфоломіївни? Порівняйте її зі світоглядними принципами Олесі.

3. Чим Олесю привабив Влас? Що, на вашу думку, стало на заваді їхнього порозуміння?

4. У чому новаторство М.Кропивницького в розкритті теми жіночої долі?

Література:

1.Зубак Л. “Чеховський” тип драматичної героїні у п’єсі Марка Кропивський “Олеся” // Наукові записки. – Серія: Філологічні науки (літературознавство). – Вип. 50. – Кіровоград, 2003. – С. 120 – 129.

2. Історія української літератури ХІХ ст. – Кн. третя. – К., 1997. – С. 381–398.

3. Історія української літератури 70–90 рр. ХІХ ст.: У 2 кн. / За ред. О.Д. Гнідан. – К.: Вища школа, 2003, – Кн.І. – С. 482–503.

4. Киричок М.П. Марко Кропивницький: Життя і творчість. – К., 1968.

5. Киричок М.П. Марко Кропивницький: Літературний портрет. – К., 1985.

6. Марко Лукич Кропивницький: Зб. статей, спогадів і матеріалів. – К., 1995. Мар’яненко М.Л. Кропивницький та його театр // Минуле українського театру. – К., 1954.

7. Мороз Л.З. Марко Кропивницький // Кропивницький Марко. Драматичні твори. – К., 1990. – С.5–78.

8. Пільгук І. Вступна стаття // Кропивницький М. Твори: У 6-ти т. – К.,1958.

9. Смоленчук М.К. Марко Кропивницький і його рідний край. – К., 1971.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №13

ТЕМА: КОМЕДІЯ ІВАНА КАРПЕНКА-КАРОГО „МАРТИН БОРУЛЯ”

План:

1.І.Карпенко-Карий як організатор українського професійного театру: участь в роботі Єлисаветградської громади; поєднання літературної творчості з акторською, режисерською, роботою.

2. Життєва основа твору. Автобіографічні мотиви.

3. Проблематика:

– прагнення стати дворянином як міф про краще життя;

– підміна особистісних етичних цінностей (чесності, порядності, працелюбства) соціально-становими.

4. Особливості конфлікту, комічний ефект. Анекдотичність ситуацій.

5. Трагікомічне звучання образу Мартина Борулі.

6. Природа сміху у творі: гумор, сатира, шаржування, гротеск.

Запитання і завдання для самоперевірки:

1. Що спонукало Мартина Борулю до пошуків втраченого дворянства?

2. В яких епізодах яскраво розкривається селянська вдача Мартина?

3. Які дворянські порядки заводить він у своєму домі? Чи відповідає це його суті?

4. Як розкривається характер Мартина Борулі у стосунках з Омельком, дружиною, Гервасієм?

5. Охарактеризуйте батьківські почуття головного героя.

6. Чи можна визначати жанр п’єси як трагікомедію? Обгрунтуйте свою думку.

7. За рахунок чого досягається комічний ефект у творі?

Література:

1. Вієвський В. Поетика комедійної творчості І. Карпенка-Карого. – К., 1995.

2. Горик Н. Тематичні розробки уроків з української літератури. 10 клас // Дивослово. – 1998. – №9. – С.31–36.

3. Галабутська Г. Життєві і творчі обрії Карпенка-Карого // Дивослово. – №12. – 1995. – С.44–45.

4. Дем’янівська Л.С. І.Тобілевич (Карпенко-Карий). – К.,1995.

5. Дорошкевич О. Іван Тобілевич Карпенко-Карий. 1845–1907) // Тобілевич І. (Карпенко-Карий). Вибрані твори. – К.,1930.

6. Єфремов С. Карпенко-Карий (І.К. Тобілевич) Критико-біографічний нарис. – К.,1924.

7. Історія української літератури ХІХ ст. Книга третя. – К..1997. – С. 397–421.

8. Історія української літератури 70–90 рр. ХІХ ст.: У 2 кн. / За ред. О.Д. Гнідан. – К.: Вища школа, 2003, – Кн.І. – С. 537–573.

9. Мамонтов Я. Драматургія І.Тобілевича // Тобілевич І. Твори: В 6-ти т. – Т.6. – К.,1931.

10. Погребенник В. Українська література кінця ХІХ століття: творчість чільних репрезентантів // Українська мова та література. – 2004. – №21–24 (373–376). – С. 50–61.

11. Свербилова Т. Уроки “Хазяїна” наприкінці ХХ ст. // Слово і час. – 1998. – №3. – С.61–64.

12. Сидоренко В. Робота з текстом комедії І.Карпенка-Карого “Хазяїн“ // Дивослово. – 1995. – №9. – С.№38-40.

13. Тобілевич С. Мої стежки і зустрічі. Спогади. – К.,1957.

14. Франко І. Іван Тобілевич (Карпенко-Карий) // Зібр. творів: У 50-ти т. – К.,1982. – Т.37.

15. Цибаньова О. Літопис життя і творчості І.Карпенка-Карого (І.Тобілевича). – К., 1967.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 14