Лекція 3 Французька література 1920-30-х років
1. Дадаїзм та сюрреалізм як основні течії модерністської поезії у Франції. Маніфести сюрреалістів, їх художня практика, «автоматичне письмо».
2. Марсель Пруст: життєвий і творчий шлях. Епопея «У пошуках втраченого часу». Зміст назви циклу. Тема мистецтва у творі Тема дитинства та пам’яті у першому романі циклу «У напрямку до Свана». Теми кохання та природи. Релятивізм прустівської концепції життя та людини.
3. Французький сімейно-психологічний роман 20-30-х років. Творчість Франсуа Моріака. Оспівування рідного краю (Бордо) у книгах письменника. Вплив Пруста на романи Моріака. Роман «Тереза Дескейру»: своєрідність розкриття сімейної проблематики, образна система, традиції французької та російської літератури ХІХ століття.
1. Модернізм у Франції виникає в 1910-ті роки в поезії дадаїзму, що був реакцією на нелюдський характер першої світової війни. Соціальне в творах дадаїстів (Т. Тзара, Л. Арагон, Г. Балль, П. Пікассо) відступає на другий план, людина зображена в крайній ступені відчуження. Панує думка про ірраціональність світу. Тільки в мистецтві, на думку дадаїстів, можна затримати миттєвості життя, хаос перетворити в порядок. Почуття самітності, відстороненості письменника і його героїв від миру аж ніяк не є результатом філософських міркувань про життя, але самим життям породжене. Воно є наслідком бездуховності суспільства, хоча й не завжди з нею асоціюються. Сюрреалізм (А. Бретон, П. Элюар, Л. Арагон, С. Далі) вийшов з дадаїзму, але в основі його естетики лежить віра в надреальність (насамперед, сни), в інтуїтивне пізнання дійсності. У 1924 році вийшов перший маніфест сюрреалізму, у якому Андре Бретон визначив цю течію як «психічний автоматизм, за допомогою якого потрібно досягти висловлення та дійсного функціонування думки». Сюрреалісти висунули принцип автоматичного письма: треба відмовитися від сюжету, писати без логічного та естетичного контролю – на бум агу повинно вилитися все, що прагне бути висловленим, але те, що у нормальних умовах заважає контроль свідомості. Сюрреалісти розвинули тезу символістів про поета як медіума, який, усунувши контроль свідомості, здатний сприймати та передавати «надчуттєве». У 1926 році спостерігається переворот у сюрреалізмі, який тепер сприймається не тільки як літературна і естетична течія, але й як «засіб добитися повної свободи думки». Сюрреалісти заявляють, що мають рішимість здійснити революцію. Другий маніфест сюрреалізму (1929) витриманий цілком анархістському дусі. Також, його автор Бретон висуває лозунг «окультизації» сюрреалізму, закликає до вивчення кабалістики, спіритизму, астрології. Робер Деснос у 1930 році надрукував третій маніфест, у якому викрив спіритизм Бретона.
2. Марсель Пруст (1871-1922). Головний здобуток письменника – семитомна епопея «У пошуках втраченого часу» («У напрямку до Свана», «Під синню дівчат у цвіті», «У Германтів», «Содом і Гоморра», «Бранка», «Утікачка», «Знайдений час»). Своєрідність епопеї позначається у кардинальному переосмисленні поняття сюжету. Оповідь ведеться у формі спогадів від імені героя Марселя, образу багато в чому автобіографічного. Він розповідає про своє дитинство, сімейне життя в стародавньому містечку Комбре, про родичів та друзів будинку, і в першу чергу про естета й світську людину Свана, чия історія проходить через увесь цикл. Потім ведеться мова про життя Марселя у світському суспільстві, про його любов. В останньому романі герой, пройшовши через усі смятіння почуттів, знаходить своє покликання – літературну діяльність. Головний об'єкт зображення Пруста – потік свідомості людини, що сприймає світ цілком інтуїтивно. Для передачі складного комплексу почуттєвих і інтуїтивних сприйняттів Пруст використовує 2 засоби: 1) переведення реального світу так би мовити у середину себе; переміщення людей, природи, предметів у категорії індивідуальних психологічних уявлень; 2) «пригадування», при якому ланцюг асоціацій зв'язує минулий і нинішній моменти, завдяки чому знищується роз'єднаність цих моментів у часі, знімається саме уявлення про збіглий, минулий час. У своєму аналізі психологічних станів Пруст завжди логічно встановлює через ланцюжок асоціацій причини виникнення того або іншого пориву, настрою, душевної зміни. Для стилю епопеї характерні риси тонкої іронії в описах світського суспільства. Одна із найбільш значних тем роману – тема мистецтва. Основне, за Прустом, для всіх видів мистецтва – те, що піднімає його над життям – процес перетворення будь-якого життєвого враження в художній твір шляхом творчого акту. Мистецтво – єдина реальність, у якій ми можемо знайти поетичну істину.
3. Особливий різновид французького реалізму між двома світовими війнами становить жанр сімейно-психологічного роману. Письменники, що працювали в цім руслі (Франсуа Моріак, Роже-Мартен Дю Гар, Ромен Ролан та ін.), успадковують багату традицію французької літератури 19 століття в цьому аспекті – Стендаля, Бальзака, Золя, Мопассана). Також в їхніх романах відчувається вплив російської прози золотої доби, насамперед, Л. Толстого, Ф. Достоєвського, А. Чехова. У той самий час французькі реалісти цього періоду використовують відкриття модерністів, зокрема, потік свідомості й поліфонію точок зору.
Франсуа Моріак (1885 – 1970) у багатьох своїх романах («Клубок змій», «Тереза Дескейру», «Дорога в нікуди», «Пустеля кохання» та ін.) використовує прийоми асоціативної побудови, характерні для Пруста – реальна дійсність відтворюється через асоціації, матеріальний світ виявляється немов би зануреним, перекинутим у глибини пам'яті, в усередину людського «я». Моріак, як і Пруст, прагне підкреслити психологічну відносність часу. Основні образи-поняття письменника: родина, природа, Бог, совість, любов; вічні конфлікти: Бога й людини в релігії, чоловіка та жінки в коханні і людини зі своєю совістю. Більшість його романів присвячені проблемі розпаду родини, яка трактується автором як «в’язниця», за її межами людське існування, за Моріаком, немислимо. Роман «Тереза Дескейру» – не просто історія злочину, це історія розтління людської душі. У книзі чітко простежуються традиції російської класики, перш за все – Ф. М. Достоєвського та А. П. Чехова. Також можна казати про вплив проблематики та поетики творів французьких авторів – Ж. Расіна, О. де Бальзака, Г. Флобера. Критики знаходять у романах Моріака проекцію французької класицистичної трагедії, з усіма її жанровими канонами. Художні образи, створені Моріаком, дуже суперечливі, як саме життя. Двоїсте – неодмінний закон усього сущого, уважає автор. Фінали романів письменника зазвичай трагічні, принаймні, сумні. Моріак не вірить, що людина створена для щастя, усе життя він женеться за ним, іноді обманюється, думаючи, що знайшов, і завжди, рано або пізно, прозріває: щастя – це синій птах, який ніколи не сідає в наші сади.
Питання для самоконтролю
1. Назвіть основні принципи естетики дадаїзму та сюрреалізму.
2. Які способи лежать в основі передачі внутрішнього світу людини М. Прустом?
3. Які проблеми розкриваються в епопеї М. Пруста «У пошуках втраченого часу»?
4. Як трактується тема сім’ї в творчості Ф. Моріака?
5. Традиції яких російських класиків виявляються в романі Моріака «Тереза Дескейру»?
Література
1. Андреев Л. Г. История французской литературы / Л. Г. Андреев, Н.П. Козлова, Г.К. Косиков. – М. : Высшая школа, 1987. – 544 с.
2. Андреев Л. Г. Сюрреализм / Л. Г. Андреев. – М. : Высшая школа, 1972. – 232 с.
3. История французской литературы: в 4 т. – Т. 4. – М. : Издательство Академии наук СССР, 1963. – 653 с.
4. Балашова Т. В. Автор, герой, рассказчик в цикле Пруста / Т. В. Балашова // Вопросы филологии. – 1999. – № 1.
5. Моруа А. В поисках Марселя Пруста / А. Моруа. – СПб., 2000. (или любое издание)
6. Ловцова О. В. Литература Франции 1917-1965 / О. В. Ловцова. – М. : Высшая школа, 1966. – 224 с.