Провадять без ухвали слідчого судді

3. Мета- встановлення тотожності, схожості або відмінності пред'явленої особи, речі, трупа з тими, які особа, що впізнає, зберегла у пам'яті.

4. Підстави пред'явлення для впізнання:

- фактичні: 1) наявність у слідчого заяви свідка, потерпілого, підозрюваного, що вони бачили певну особу, річ, труп у зв'язку із подією, яка має відношення до кримінального провадження; 2) якщо впізнання особи - наявність заяви цих учасників про те, що особисто з нею не знайомі, але можуть впізнати; 3) коли один із учасників розслідування заявляє про особисте знайомство з іншим учасником, а останній це заперечує; - правова: рішення слідчого про пред'явлення для впізнання.

5. Місце пред'явлення для впізнання- місце провадження досудового розслідування або інше місце, визначене слідчим.

6. Спеціальні правила пред'явлення для впізнання:

1) обов'язковим є попередній допит особи, яка впізнає. Під час допиту слідчий попередньо з'ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу (річ), опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу (річ), про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу (річ), проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу (річ);

2) забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред'явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи;

3) особа чи річ пред'являється з іншими особами чи речами, яких має бути не менше 3 (речі, що не мають індивідуальних ознак, наприклад цукор; унікальні речі, приміром картина багаторічної давнини, виконана відомим художником; труп - в однині). Якщо інших однорідних речей не існує, особі, яка впізнає, пропонується пояснити, за якими ознаками вона впізнала річ, яка їй пред'являється в одному примірнику;

4) особа чи річ, пред'явлені для впізнання, не повинні бути розмішені або поставлені в умови, які б виділяли їх серед інших. Пред'явлені особи повинні бути однієї статі, не мати різких відмін у зовнішності, віці, одязі; речі пред'являються в числі інших однорідних речей;

5) за необхідності впізнання може провадитися за фотознімками, матеріалами відеозапису. Проведення такого впізнання виключає можливість у подальшому пред'явленні особи для впізнання;

6) пред'явлення особи для впізнання може здійснюватися за голосом або ходою. Впізнання за голосом повинно здійснюватися поза візуальним контактом між особою, що впізнає, та особою, яка пред'явлена для впізнання;

7) з метою забезпечення безпеки особи, яка впізнає, впізнання провадиться поза візуальним спостереженням того, кого впізнають, у спеціально обладнаному приміщенні;

8) забороняється пред'являти для впізнання одночасно кількох осіб чи кілька речей;

9) при пред'явленні особи для впізнання можуть бути залучені спеціалісти для фіксування впізнання технічними засобами, психологи, педагоги та інші спеціалісти;

7. Процесуальний порядок пред'явлення для впізнання:

o до приміщення, де буде відбуватися впізнання, запрошуються поняті - не менше 2 осіб - "статисти" і особа, яка буде пред'явлена для впізнання;

o особі, яка пред'являється для впізнання, пропонується зайняти будь-яке місце серед інших осіб, які пред'являються; слідчий розмішує річ серед інших;

o якщо особа, яка впізнає, є свідком чи потерпілим, вона попереджається про кримінальну відповідальність за давання завідомо неправдивих показань, а свідок, крім того, і за відмову від давання показань;

o особі, яка впізнає, пропонується вказати на особу чи річ, яку вона впізнала, та пояснити, за якими ознаками вона їх впізнала;

o про результати впізнання обов'язково повідомляється особа, яка пред'являлась для впізнання;

o про результати пред'явлення для впізнання складається протокол, до якого можуть бути приєднані додатки;

8.1.7.7. Експе ртиза ( ст.ст. 242 -245 КПК) .

Експертиза- це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явиш і процесів, які містять інформацію про обставини кримінальною провадження.

Процесуальна характеристика призначення експертизи.

1. Провадять за зверненням сторін. Сторона обвинувачення (слідчий, прокурор) звертається до експерта з постановою.

2. Провадять за ухвалою слідчого суддіу 2 випадках: якщо слідчий суддя доручає експерту проведення експертизи за клопотанням сторони захисту; у разі примусового залучення особи для проведення медичної або психіатричної експертизи за

клопотанням сторін. Сторона обвинувачення в останньому випадку не вправі самостійно залучити експерта.

3. Мета: з'ясувати питання, для вирішення яких потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання.

4. Підстави:

- фактична: необхідність використання наукових, технічних або інших спеціальних знань для вирішення певних питань у кримінальному провадженні.

- правова: звернення до експерта сторін кримінального провадження або доручення слідчого судді.

У певних випадках призначення експертизи є обов'язковим. Згідно з ч. 2 ст. 242 КПК експертиза призначається обов'язково для вирішення важливих питань, що мають значення для правильної кваліфікації події, у зв'язку з якою здійснюється провадження, а отже, для кримінальної відповідальності особи, якій вручено чи буде вручено повідомлення про підозру. Перелік підстав обов'язкового призначення експертизи встановлений ч. 2 ст. 242 КПК.

У абз. З п. 14 ППВС від 30 травня 1997 року № 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" відзначено, що судово-психіатрична експертиза, крім випадків обов'язкового призначення експертизи, призначається ще й щодо особи, яка у зв'язку зі своїми психічними вадами нездатна правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, і давати показання про них (ст. 69 КПК).

При призначенні експертизи сторонам і слідчому судді слід зважати на те, що до компетенції судово-медичного експерта не належить вирішення питань щодо можливості перебування підозрюваного під вартою чи його участі у слідчих (розшукових) діях у зв'язку зі станом здоров'я. Перед судово-медичним експертом можуть бути порушені питання лише про стан здоров'я підсудного та про можливість надання йому медичної допомоги - амбулаторної, в умовах стаціонару чи в інших спеціально створених умовах (абз. З п. 16 ППВС "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах").

5. Місце провадження. Експертиза може провадитися в одному із таких місць: експертна установа; місце провадження досудового розслідування; зал судового засідання.

6. Спеціальні правила:

1) не допускається проведення експертизи для з'ясування питань права (ч. 1 ст. 242 КПК). На неприпустимість порушення перед експертом правових питань, вирішення яких віднесено законом до компетенції суду (зокрема щодо вини, неосудності тощо), вказує і ВС (п. 2 ППВС "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах");

2) експерта можуть залучити як сторони, так і слідчий суддя за клопотанням сторін. Право на самостійне залучення експерта ("альтернативну експертизу") у сторони захисту з'явилося у зв'язку з набуттям чинності КПК 2012 року. Це право значно "посилило" засаду змагальності кримінального провадження.

7. Процесуальний порядок залученняексперта у стадії досудового розслідування визначається суб'єктом, який його залучає.

Процесуальний порядок залучення експерта стороною обвинувачення.

- Слідчий, прокурор залучає експерта, у тому числі і за клопотанням сторони захисту чи потерпілого, згідно зі своїм рішенням, про що складає постанову.

- Направляє постанову експерту чи експертній установі.

- Отримує висновок експерта.

У разі необхідності примусового залучення особи для проведення медичної або психіатричної експертизи сторона обвинувачення звертається до слідчого судді з відповідним клопотанням.

Процесуальний порядок залучення експерта стороною захисту.

- Сторона захисту вправі самостійно залучити експерта на договірних умовах, в тому числі й для призначення обов'язкової експертизи. Форма документа, з яким сторона захисту звертається до експерта, КПК не встановлена.

- Отримує висновок експерта.

Складність залучення експерта одночасно двома сторонами полягає у тому, що предмет, який стане об'єктом експертного дослідження, може бути знищений повністю або частково під час експертизи, призначеної стороною обвинувачення. Тоді сторона захисту уже не матиме змоги призначити експертизу.

Однак згідно з принципом "рівності сил" держава зобов'язана надати захисту можливість доступу до матеріалів, що підлягають дослідженню, і за необхідності - дослідити за допомогою власних експертів будь-які матеріали, що можуть бути використані як докази проти обвинуваченого ("Korellis v. Cyprus").

ЄСПЛ встановив, що за певних обставин принцип "рівності сил" не створює позитивного обов'язку для держав з надання обвинуваченим можливості до провадження судових слухань у їхніх справах здійснити власні експертизи (нарівні з обвинуваченням) тих предметів або інших матеріалів, які можуть бути використані як докази проти них. Однак такий обов'язок грунтується на презумпції того, що фізично неможливо провести паралельні експертизи одних і тих самих предметів. Наприклад, фізично неможливо надати обвинуваченому можливість провести його власні експертизи слідів крові на крихітному шматочку матерії, яка швидше за все буде знищена після першої експертизи. Але тією мірою, якою такі паралельні експертизи

можуть провадитися, є місце зобов'язання із забезпечення їх провадження. Якщо це неможливо, тоді обвинуваченням вживаються заходи, щоб експерти з боку обвинуваченого змогли ефективно прослідкувати за провадженням досліджень, здійснюваних експертами з боку обвинувачення, і висловити свої думки щодо здійснених досліджень.

He є порушенням права на захист ненадання стороні захисту матеріалів для експертного дослідження у тих випадках, коли вони були знищенні під час проведення експертизи стороною обвинувачення до появи (встановлення) у справі обвинуваченого.

Обвинувачений повинен мати право допитувати свідків обвинувачення (п. "d" ч. 3 ст. 6 ЄКПЛ). ЄСПЛ визнавав порушення цього пункту там, де судові вироки базувалися на свідченнях анонімних свідків, яких не можна було допитати представникам захисту ("Kostovski v. the Netherlands", "Windisch v. Austria", "Saidi v. France"). Однак у випадку, коли анонімним свідком був поліцейський, порушення визнано не було ("Van Mechelen

v. the Netherlands").

Процесуальний порядок залучення експерта слідчим суддею.

- У разі відмови у задоволенні слідчим, прокурором клопотання про залучення експерта сторона захисту звертається з клопотанням про це до слідчого судді. Зміст клопотання визначений у ч. 2 ст. 244 КПК. До клопотання додаються копії матеріалів, якими обґрунтовуються доводи клопотання, та копії документів, які підтверджують неможливість самостійного залучення експерта стороною захисту.

- Слідчий суддя розглядає клопотання протягом 5 днів із дня його надходження до суду. Під час розгляду клопотання слідчий суддя має право за заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення клопотання.

- Слідчий суддя, задовольнивши клопотання, вправі ухвалою доручити проведення експертизи експерту з урахуванням вимог ч. 6 і ч. 7 ст. 244 КПК. Цією самою ухвалою слідчий суддя вправі вирішити питання про отримання зразків для експертизи.

- Висновок експерта, залученого слідчим суддею, надається особі, за клопотанням якої він був залучений.

Під час проведення експертизи може виникати потреба у наданні експерту зразків для дослідження. Порядок отримання зразків сторонами встановлений ст. 245 КПК.

Наши рекомендации