Тема: «Соціально-психологічні аспекти керівництва. 2 страница

в) група компаній, які пропонують товари або групи товарів, які значною мірою є взаємозамінними. Сукупність усіх виробників товару або послуг.

Вивчити терміни:

Внутрішній аналіз – процес оцінки факторів, що піддаються управлінню та контролю з боку організації, тобто факторів, що є результатом діяльності або бездіяльності її керівництва.

Завдання організації – це заяви організації про те, як, за допомогою чого вона збирається виконувати свою місію.

Координація робіт – процес узгодження дій усіх підсистем організації для досягнення її цілей.

Лідерство – здатність чинити вплив на окремих осіб та групи осіб в процесі спрямування їх діяльності на досягнення цілей організації.

Мета – кінцевий стан, якого організація прагне досягти в певний момент у майбутньому.

Місія організації – це уявлення про призначення організації з погляду самої організації.

Організаційна структура - абстрактна категорія, що характеризується трьома організаційними параметрами: 1) ступенем складності; 2) ступенем формалізації; 3) ступенем централізації.

Особистість - людина як носій яких-небудь властивостей і якостей

Технологія (у широкому розумінні) –процес конверсії (перетворення) входів в організацію (людських, фінансових, фізичних та інформаційних ресурсів) у виходи з організації (продукція, послуги, прибутки/збитки).

Аналіз конкурентів — виявлення основних конкурентів, оцінювання їхніх цілей, стратегій, сильних і слабких сторін, а також можливих дій у відповідь; визначення конкурентів, яких потрібно або атакувати, або уникати.

Економічне середовище — сукупність чинників, що впливають на купівельну спроможність споживачів і структуру споживання.

Зовнішнє середовище опосередкованого впливу включає: економічну, соціальну, політико-правову, технологічну, екологічну, міжнародну компоненти тощо.

Зовнішнє середовище прямого впливу містить: постачальників, споживачів, конкурентів та інших економічних партнерів (наприклад банки).

Зовнішній аналіз – процес оцінки зовнішніх щодо організації факторів.

Критерії оцінювання

Після вивчення теми студент повинен :

Знати:

- сладові внутрішнього середовища організації;

- складові зовнішнього середовища організації.

Вміти:

- визначати фактори внутрішнього та зовнішнього середовища .

Рекомендована література

1. Пер.Дженстер, Дэвид Хасси. Анализ сильных и слабых сторон компании. Определение стратегических возможностей. – СПБ.: Вильямс, 2003.

2. Кредісов А.І., Панченко Є.Г., Кредісов В.А. Менеджмент для керівників. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 1999

3. Михайлов С.І. Менеджменнт.-В.: «Нова книга», 2006

4. Осовська Г.В., Осовський О.А. Основи менеджменту.- К.: «Кондор», 2008.

Тема: «Менеджмент як система»

Самостійна робота № 4

«Ієрархія. Організаційна культура та ринок в менеджменті»

Використовуючи рекомендовану літературу ознайомитись з наступними поняттями

1.Поняття системи, системного підходу й аналізу в менеджменті Система. Зв'язки системи .Системний процес. Відкриті та закриті системи.

2.Особливості соціально-економічної системи.Соціально-економічна система. Потенціал системи. Ознаки соціально-економічної системи. Регулювання і самоуправління в менеджменті.

Скласти конспект, давши відповіді на запитання:

1.Що таке система, які загальні риси мають системи? Чому організацією необхідно

розгладати системно?

2.Шість принципів ринкової економіки?

3.Як характерезуется системний підхід?

4.Менеджмент за умов ринкової економіки?

5.Які функції виконує ринок?

6.Організаційна культура включає систему відношень….???

7.Як Пропозиція та Попит впливають на ринок?

Відповісти письмово на тести:

1. Системний підхід до управління зосереджений на вивченні:

а) взаємозв’язку функцій управління

б) шляхів підвищення продуктивності праці робітників

в) шляхів прийняття оптимального рішення

г) єдності взаємопов’язаних частин організації

д) мотивів поведінки людини в організації

2.Спробуйте з наведених нижче рекомендацій обрати три найважливіших, які

бажано враховувати під час визначення цілей діяльності.

а)Добиватися розуміння того, яке значення встановлені цілі мають для досягнення

цілей організації.

б)По можливості визначати цілі діяльності з урахуванням думки підлеглих.

в)Добиватися всебічного розуміння цілей кожним підлеглим. Підтримувати у

підлеглих почуття справедливості.

г)Можливо досягнути будь-яких цілей, якщо враховувати здібності підлеглих.

д)При визначенні цілей діяльності необхідно по можливості звертатися до

конкретних фактів та цифр.

3. У розвитку ринкових відносин важливе значення мають ендогенні фактори?

а) надійна національна валюта, освоєння принципово нових технологій на

основі НТП

б)Стабільний ринок

в)Постачальники

г)Керівництво

4. Попит це?

а) спосіб реагування виробників на зміну ціни на товар

(послугу)

б) це спосіб реагування покупців на зміни цін.

в)вірної відповіді не має

5. Визначити, які з конкретних функцій відносяться до загальної функції “організація”:

а) техніко-економічне планування

б) оперативне управління

в) охорона навколишнього середовища

г) бухгалтерський облік

Вивчити терміни:

Система (англ. System) — це внутрішньо організована сукупність взаємозв'язаних елементів, що утворюють єдине ціле і спільно діють для досягнення поставленої мети. Результат поведінки системи визначається як продукт взаємодії його частин (компонентів). У такому разі система наближається до поняття "організація", під якою, з одного боку, розуміють сам процес, організаційну діяльність, а з другого — результат цієї діяльності, певним чином упорядковану систему. Залежно від підходу та мети вивчення об'єкта, його можна розглядати і досліджувати як організацію, систему або як її елемент.

Елемент — це відособлена частина системи, що має специфічні властивості і особливе призначення.

Прості системи — мають невелику кількість взаємопов'язаних елементів і нерозгалужену структуру. Вони виконують найпростіші функції, стан і динамізм цих систем легко описувати і аналізувати.

Складні системи — характеризуються розгалуженою структурою і великою кількістю взаємопов'язаних елементів. У процесі вивчення можна виділяти абстрактні і матеріальні системи.

Системний підхід (англ.System approach) розглядає кожен об'єкт як систему і орієнтує дослідника на розкриття його цілісності, виявлення в ньому різноманітних типів зв'язків і зведення їх у єдину теоретичну картину.

Системний аналіз (англ. System analysis) — це сукупність методологічних засобів і практичних прийомів, що використовуються для підготовки, обґрунтування і прийняття рішень із складних політичних, соціально-економічних, технічних та інших проблем. Предметом системного аналізу є складні ситуації і системи, для яких необхідно перш за все

визначати цілі і напрямки дій.

Управляюча система (суб'єкт управління) — це сукупність органів управління і управлінських працівників з певними масштабами своєї діяльності, компетенцією і специфікою виконуваних функцій, а також сукупність методів управління, з допомогою яких здійснюється управлінський вплив. Вона завжди має кілька рівнів управління у порядку підпорядкованості (бригадир — начальник цеху — директор), а також може змінювати свій стан під впливом організуючих і дезорганізуючих факторів. Найбільш істотними змінними управляючої системи є функції, структура та інформація.

Регулювання — це внесення корективів у характер діяльності об'єкта,включення в кожен даний момент такої програми управління, яка б забезпечувала протидію системи впливам, котрі відхиляють її від гомеостатичного стану. Шляхом регулювання забезпечується не тільки стабілізація керованого об'єкта, підтримання розвитку його у певних границях, але й створення умов для протікання процесів на основі саморегулювання, шляхом встановлення економічних, організаційних, правових та інших нормативів.

Критерії оцінювання

Після вивчення теми студент повинен :

Знати:

- сутність систем управління;

- роль системи управління в діяльності підприємства;

Вміти:

- обгрунтувати необхідність використання системного управління;

-

Рекомендована література

1. Дафт Р. Менеджмент. – СПб.: Питер, 2000. – С. 48-74.

2. Кредісов А.І., Панченко Є.Г., Кредісов В.А. Менеджмент для керівників. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 1999. – С.113-149.

3. Михайлов С.І. Менеджменнт.-В.: «Нова книга», 2006.- С.3-37.

4. Осовська Г.В., Осовський О.А. Основи менеджменту.- К.: «Кондор», 2008.-С. 9-60.

Тема: «Менеджмент у соціально-економічній системі»

Самостійна робота № 5

«Методика виявлення комунікативних та організаторських здібностей»

Використовуючи рекомендовану літературу ознайомитись з наступними поняттями:

1.Особливості соціально-економічної системи Соціально-економічна система. Потенціал . Ознаки соціально-економічної системи.

2. Виявлення комунікативних та організаторських здібностей Здібності. Види здібностей. Організаторське чуття.

Скласти конспект, давши відповіді на запитання:

1. Управляюча система складається з комплексу взаємозв'язаних підсистем. З яких саме?

2. В економічному плані система, якою управляють характерезуєтся?

3. Характерні ознаки соціально-економічної системи?

4. Здібності: елементарні, спеціальні?

5. Організаторське чуття включає в себе компоненти?

6. Структура та рівні здібностей?

7. Талант це?

8. Задатки і схильності?

Відповісти письмово на тести:

1. Система це?

а) організаційна діяльність

б) внутрішньо організована сукупність взаємозв'язаних елементів

в) продукт взаємодії компонентів

2. Системи характеризуються?

а) чутливістю, стійкістю і швидкістю реакції

б) прогнозуванням

в) оперативним управлінням

3. Підсистеми це?

а) сукупність органів управління і управлінських працівників з певними масштабами своєї діяльності

б) частини великої системи

в) виділені за функціональними елементами або організаційними ознаками частини системи

4. Соціальна відповідальність – це:

а) рівень добровільного відгуку на соціальні потреби підлеглих тільки в невиробничій

сфері;

б) рівень принципового відгуку на соціальні потреби підлеглих;

в) рівень добровільного відгуку на соціальні потреби підлеглих;

г) витрати на соціальну захоплевість;

д) рівень принципового відгуку в економічній сфері на різні види потреб.

5. Талант – це:?

а) поєднання здібностей,

б) Діяльність людини

в) схильність людини до певного виду діяльності

Вивчити терміни:

Громадська енергійність - здатність лідера заражати своєю енергією навколишніх його людей (за допомогою міміки, погляду, виразу обличчя, жестів, пози), логічно-мовні і практичний вплив через особистий приклад

Здібності - це можливість, а необхідний рівень майстерності в тій чи іншій справі - це дійсність. Виявилися в дитини, музичні здібності ні в якій мірі не є гарантією того, що дитина буде музикантом. Для того щоб це відбулося, необхідно спеціальне навчання, наполегливість, виявлена ​​педагогом і дитиною, хороший стан здоров'я, наявність музичного інструмента, нот і багатьох інших умов, без яких здібності можуть стихнути, так і не розвинувшись.

Задатки- тільки як би «дрімаючі» сили, потенційні можливості людини, які так і не вдасться «пробудити», виявити, використовувати, якщо людина не буде займатися відповідною діяльністю. А для таких занять необхідні соціальні умови: матеріальне становище, навколишнє середовище, що спонукає до певної діяльності, можливість навчання і т.п. В.Г. Бєлінський писав, що створює людину природа, але розвиває і утворює його суспільство.

Спеціальні елементарні здібності - це здібності, властиві вже не всім людям, вони припускають певну вираженість якихось якісних сторін психічних процесів.

Схильності - це перший і найбільш рання ознака зароджуєтьсяздібності. Схильність проявляється у прагненні, тяжінні дитини (або дорослого) до певної діяльності (малювання, заняття музикою). Нерідкі ці прагнення помічається досить рано, захоплення діяльністю відбувається навіть в несприятливих умовах життя. Очевидно, схильність свідчить про наявність певних природних передумов до розвитку здібностей. Важко припустити що-небудь інше, коли дитина, наприклад, поза музичного середовища з великою радістю слухає музику і здійснює багаторазові проби музикувати без зовнішнього спонукання. Те ж саме відноситься і до малювання, конструювання і т.п.

Психологічна кмітливість - швидке розуміння психологічних особливостей і стану інших людей, вміння запам'ятовувати людей і їхні вчинки, схильність до психологічного аналізу поведінки і вчинків інших людей і своїх власних, здатність подумки ставити себе у психічну ситуацію іншої людини і діяти замість нього, глибока віра і переконання в силі, здібності та можливості окремої особистості і колективу.

Критичність - здатність аналізувати відхилення від норми в діяльності та поведінці інших людей, яка виражається в самостійності при проведенні.

Талант - це поєднання здібностей, їх сукупність. Окремо взята, ізольована здатність не може бути аналогом таланту, навіть якщо вона досягла дуже високого рівня розвитку і яскраво виражена.

Критерії оцінювання

Після вивчення теми студент повинен :

Знати:

- методику виявлення комунікативних здібностей у працівника організації

- методику виявлення організаторських здібностей у працівника організації

Вміти:

- допомагати працівнику в виявленні та розвитку здібностей.

Рекомендована література

1. Пер.Дженстер, Дэвид Хасси. Анализ сильных и слабых сторон компании. Определение стратегических возможностей. – СПБ.: Вильямс, 2003.

2. Кредісов А.І., Панченко Є.Г., Кредісов В.А. Менеджмент для керівників. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 1999

3. Михайлов С.І. Менеджменнт.-В.: «Нова книга», 2006

4. Осовська Г.В., Осовський О.А. Основи менеджменту.- К.: «Кондор», 2008.

Тема: «Функції менеджменту. Функція планування»

Самостійна робота № 6

«Сутність стратегічного планування та його основні елементи»

Використовуючи рекомендовану літературу ознайомитись з наступними поняттями

1. Сутність планування як функції управління. Поняття “планування”. Місце планування серед функцій управління. Основні елементи системи планування. Етапи процесу планування: визначення цілей; розробка стратегії; надання стратегії конкретної форми. Типи планів в організації. Ситуаційні фактори планування: рівень управління; життєвий цикл організації; ступінь невизначеності середовища.

2. Цілі управлінського планування. Поняття “мета” в управлінні та класифікація цілей організації. Традиційний процес постановки цілей. Концепція управління за цілями (концепція МВО). Зміст основних етапів управління за цілями. Переваги й недоліки управління за цілями.

3. Стратегічне планування. Поняття “стратегія”. Значення і необхідність розробки стратегії. Елементи стратегії. Рівні стратегії: загальнокорпоративна стратегія; стратегія бізнесу; функціональна стратегія. Піраміда стратегій. Процес формулювання стратегії. Визначення місії фірми. Зовнішній аналіз: сприятливі можливості та загрози. Внутрішній аналіз: сильні й слабкі сторони організації. SWOT-аналіз. Визначення конкретних цілей діяльності організації. Аналіз стратегічних альтернатив і вибір стратегії. Методи вибору загальнокорпоративної стратегії. Вибір стратегії бізнесу (типові стратегії М. Портера). Функціональні стратегії. Надання стратегії конкретної форми. Тактичні й оперативні плани. Програми. Політика. Стандартні операційні процедури. Правила.

Скласти конспект, давши відповіді на запитання:

1. Як Ви розумієте сутність планування як функції управління?

2. В якій послідовності здійснюється процес планування?

3. Які типи планів організації Ви знаєте?

4. У чому полягає сутність процесу управління за цілями? Чим відрізняється традиційний процес постановки цілей від методу управління за цілями?

5. Що Ви розумієте під терміном “стратегія”?

6. Чому необхідно визначати стратегію? З яких елементів складається стратегія?

7. В якій послідовності здійснюється процес формулювання стратегії?

8. Як можна класифікувати загальнокорпоративні стратегії?

9. Як Ви розумієте сутність стратегії контролю над витратами?

10. У чому Ви бачите різницю між програмами й проектами?

11. Чим відрізняються політика, стандартні операційні процедури і правила?

Відповісти письмово на тести:

1. В основу стратегії диференціації покладена:

а) ідея сегментації ринку;

б) орієнтація на обмежену частину асортименту продукції;

в) орієнтація на відповідну групу споживачів;

г) принцип поставки на ринок продукції з унікальними властивостями.

2. Стратегія бізнесу опрацьовується фірмою для визначення:

а) бізнесу, яким передбачає займатись фірма;

б) шляхів використання своїх конкурентних переваг;

в) оптимального використання усіх ресурсів фірми.

3. Синергічний ефект - це:

а) результат трансформаційного процесу в системі;

б) ефект цілісності;

в) ієрархія системи;

г) сукупність зв’язків між елементами системи.

д) вплив зовнішнього середовища на систему

4. Послідовність здійснення процесу формулювання стратегії:

а) визначення цілей діяльності;

б) внутрішній анализ;

в) зовнішній анализ;

г) визначення місії;

д) аналіз стратегічних альтернатив.

5. Послідовність реалізації етапів процесу управління за цілями (МВО):

а) самоконтроль;

б) планування дій;

в) періодична звітність;

г) встановлення целей.

Вивчити терміни:

Бюджети – плани, в яких здійснюється розподіл ресурсів між окремими видами діяльності й підрозділами організації.

Глобальні фактори - умови і тенденції, що утворюються у макросередовищі організації.

Довгострокові плани – плани, розраховані на перспективу 3-5 років і враховують зміни в зовнішньому середовищі організації та її вчасну реакцію на них.

Завдання організації – це заяви організації про те, як, за допомогою чого вона збирається виконувати свою місію.

Короткострокові плани – плани, що складаються на період до 1 року і, як правило, не змінюються.

Мета планування - створення системи планових документів, що визначають зміст і певний порядок дій для забезпечення тривалого існування організації.

Метод “пакетного менеджменту” - метод поділу груп (пакетів) продукції організації відповідно до їх рейтингу за двома критеріями.

Надання стратегії конкретної форми - це впровадження стратегії, перетворення стратегії у конкретні дії організації.

Оперативні плани – плани, в яких стратегія деталізується у розрахованих на короткий термін рішеннях щодо змісту, виконавців і способів виконання певних дій.

Орієнтири– плани, що мають характер напрямку дій і не прив’язують управління до жорстких конкретних цілей, тобто надають у певних межах свободу для маневру.

Підфункції планування: цілевстановлення, прогнозування, моделювання, програмування.

Політика – загальне керівництво для дій і прийняття рішень, своєрідний “кодекс законів організації”, що визначає, в якому напрямку слід діяти.

Правила – опис змісту дій, які вимагаються від виконавця. Це найбільш вузька форма планів, що повторюються. Сутність будь-якого правила полягає у тому, що воно вказує, слід чи не слід виконувати певні дії.

Програми – плани, що охоплюють достатньо велику кількість дій, які не повторюються в майбутньому.

Проекти – плани, що за своєю сутністю схожі на програми, але відрізняються від них своєю широтою і складністю. Звичайно, проекти є складовою частиною більш широкої програми.

Розподіл ресурсів –спосіб розподілу обмежених ресурсів організації між окремими підрозділами. Пропорції розподілу ресурсів визначаються вибором сфери стратегії.

Синергія– це ефект цілісності, можливість отримання додаткового ефекту за рахунок інтеграції всіх можливостей організації. Синергічний ефект виникає як результат інтегрованої реалізації всіх елементів стратегії.

Стандартні операційні процедури (СОП) - послідовність конкретних дій, які має здійснити виконавець за певних обставин. СОП –випробувані способи дій у ситуаціях, що часто повторюються.

Стратегія – генеральна довгострокова програма дій і порядок розподілу пріоритетів і ресурсів організації для досягнення її цілей.

Стратегія диференціації спрямована на надання товарам або послугам якостей, більш привабливих для споживачів проти продукції конкурентів.

Стратегія контролю за витратами ґрунтується на зменшенні власних витрат на виробництво продукції проти витрат конкурентів.

Стратегія фокусування – зосередження виробництва продукції або надання послуг для окремих сегментів ринку.

Сфера стратегії – засоби адаптації організації до свого зовнішнього середовища.

Критерії оцінювання

Після вивчення теми студент повинен :

Знати:

- сутність стратегічного планування;

- види планів;

Вміти:

- визначати стратегію діяльності підприємства.

Рекомендована література

1. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. – М.: Дело, 1992.

2. Михайлов С.І. Менеджменнт.-В.: «Нова книга», 2006

3. Осовська Г.В., Осовський О.А. Основи менеджменту.- К.: «Кондор», 2008.

Тема: «Функція організації діяльності»

Самостійна робота № 7

«Організація-функція керування»

Використовуючи рекомендовану літературу ознайомитись з наступними поняттями

1. Сутність функції організації. Сутність функції організації і її місце в системі управління. Поняття “організаційна діяльність”. Складові організаційної діяльності. Організаційна структура як результат організаційної діяльності: ступінь складності; ступінь формалізації, ступінь централізації.

2. Основи теорії організації. Класична теорія організації: принципи організації А. Файоля; модель бюрократичної організації М. Вебера. Характеристики “ідеальної бюрократії”. Сильні й слабкі сторони бюрократичної моделі організації. Поведінковий підхід у теорії організації: організаційна теорія Р. Лайкерта. Переваги й недоліки поведінкового підходу в теорії організації. Ситуаційний підхід в теорії організації: ситуаційні фактори формування організаційної структури (технологія, розміри організації; середовище; стратегія). Результати досліджень взаємозв’язків технологія – структура Дж. Вудворд і Ч. Перроу. Вплив розмірів організації на її структуру. Механістична і органічна структура Т.Барнса і Дж. Сталкера. Характер впливу середовища на структуру організації в концепції Лоуренса-Лорша. Взаємозв’язок стратегії і структури. Форми організаційних рішень за Г. Мінцбергом (проста структура, машинна бюрократія, професійна бюрократія, дивізіональна форма, адхократія).

3. Основи організаційного проектування. Проектування робіт в організації: аналіз виробничих операцій; проектування робіт. Методи перепроектування робіт: ротація робіт; формування робочих модулів; розширення роботи; збагачення роботи; використання альтернативних графіків; створення інтегрованих робочих команд; створення автономних робочих команд; «гуртки якості». Модель характеристик роботи Р. Хекмана. Департаменталізація. Базові схеми департаменталізації: функціональна; продуктова; географічна; за групами споживачів. Делегування повноважень. Елементи процесу делегування. Типи повноважень: лінійні; штабні; функціональні. Діапазон контролю. Типи посадових зв’язків підлеглий–керівник за В.А. Грайкунасом. Фактори, що впливають на частоту та кількість посадових зв’язків. Висока та плоска структури управління. Механізми координації. Вертикальна координація: прямий контроль, стандартизація. Горизонтальна координація: взаємні комунікації; тимчасові робочі групи; комісії. Нетрадиційні засоби координації.

4. Типи організаційних структур управління. Лінійна, функціональна, лінійно-функціональна, дивізіональна, матрична організаційні структури. Фактори формування організаційної структури управління. Переваги й недоліки різних типів організаційних структур. Методи вибору типу організаційної структури.

5. Управління організаційними змінами. Сутність організаційних змін. Процес організаційних змін. Модель процесу організаційних змін К. Левіна. Етапи процесу організаційних змін: визначення необхідності змін; визначення цілей організаційних змін; діагноз; планування змін і вибір техніки змін; здійснення змін; оцінка змін. Причини опору організаційним змінам і методи подолання опору змінам. Вибір тактики проведення організаційних змін.

Скласти конспект, давши відповіді на запитання:

1.Як Ви розумієте категорії “організація”, “організаційна діяльність”, “організаційна структура”? Як вони пов`язані між собою?

2.У чому полягають особливості організації як функції управління? Чим обумовлюється складність реалізації функції організації?