Етапи формування складного вольового акту

Воля є важливим компонентом психіки людини. Во­ля є здатністю робити свідомі (навмисні) дії, регулювати діяльність і керувати своєю поведінкою. Вона забезпечує виконання двох функцій: спонукальної (забезпечування активності людини) і гальмівної (стримування небажа­них проявів активності).

Вольові дії відрізняються від автоматичних рухів, які виконуються без участі свідомості. Коли рухи виконують­ся несвідомо, вони не можуть бути віднесені до вольових. Вольові дії відрізняються від безумовних рефлексів і не є уродженими. Вони виникають і розвиваються в процесі життєдіяльності людини.

У психології розрізняють вольові дії — дії, в яких люди­на свідомо прагне до досягнення цілей. Вольова дія реалі­зується в простих і складних формах. Для складного вольо­вого акту характерне те, що дії передує врахування наслід­ків, усвідомлення мотивів, прийняття рішення тощо.

Складний вольовий акт проходить кілька етапів: 1) спонукання до здійснення вольового акту (у більшості випадків це пов'язано з виникненням необхідності задо­волення потреби, які супроводжують емоційні стани: відчуття спраги, голоду й ін.); 2) уявлення мети дії;

3) уявлення засобів, необхідних для досягнення наміче­ної мети (при відсутності чи неясності цих уявлень вольо­вий акт виявиться нездійсненним або недосконалим);

4) намір здійснити певну дію; 5) рішення виконати дію; 6) вольове зусилля, пов'язане з «боротьбою» мотивів, тоб-

L

то протиборством особистих позицій людини (розріз­няють об'єктивні і суб'єктивні труднощі); 7) прийняття рішення — визначення лінії поведінки в ситуації неви­значеності дій, які у певних умовах можуть привести до бажаного результату; 8) виконання дії і його поточне ко­ректування (виконання прийнятого рішення).

Вольові дії відбуваються відповідно до певних моти­вів. Мотив (від лат. movere — надавати руху, штовха­ти) — психічне переживання, що спонукає і визначає вибір людиною дій. До мотивів можуть бути віднесені: почуття, прагнення, звички тощо. У своєму розвитку мотиви проходять певні етапи: 1) потяг (вихідний момент у розвитку мотивації волі; характерний для дітей ранньо­го віку і пов'язаний з елементарними почуттями задово­лення і невдоволення); 2) прагнення (незадоволена потре­ба починає усвідомлюватися у вигляді незрозумілого прагнення до певного об'єкта); 3) бажання (чітко визна­чене уявлення мети; бажання належить до майбутнього); 4) хотіння (до уявлення мети приєднується уявлення і про засоби її досягнення); 5) «боротьба» мотивів (стан внутрішнього коливання; завершується перемогою яко-го-небудь одного бажання). У «боротьбі» мотивів зіштов­хується «треба», «не хочу», «хочеться», «не слід», «бути чи не бути». Як у монолозі Гамлета:

Быть или не быть, вот в чем вопрос. . , .,. , Достойно ль

,і • • Терпеть без ропота позор судьбы, Иль надо оказать сопротивленье, > Восстать, вооружиться, победить ■ і Или погибнуть? Умереть. Забыться. (. . И знать, что этим обрываешь нить Сердечных мук и тысячи лишений, Присущих телу. Это ли не цель Желанная? Скончаться. Сном забыться.

Розділ другий. ПРИРОДНИЧО-НАУКОВІ ОСНОВИ ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Уснуть... И видеть сны?

Вот и ответ¹.

Основу виховання і формування волі становлять во­льові якості людини: цілеспрямованість (уміння підпо­рядковувати свої дії поставленим цілям); ініціативність (уміння починати дії за власною ініціативою); рішучість (уміння приймати обґрунтовані і тверді рішення); напо­легливість (уміння використовувати свої можливості у складних ситуаціях); самостійність (уміння критично оцінювати поради інших людей і діяти з огляду на свої погляди); дисциплінованість (свідоме підпорядкування своєї поведінки загальноприйнятим нормам) та ін.

Вольова дія завершується прийняттям рішення і його виконанням. У цьому плані важливе значення має ви­окремлення видів рішень: 1) звичні рішення — харак­терні для простих вольових актів (майже невіддільні від конкретних бажань), «боротьба» мотивів зведена до мінімуму чи взагалі відсутня; 2) рішення без достатньої підстави — з метою вийти зі стану нерішучості, прийма­ються в екстремальних ситуаціях; 3) усвідомлені рішен­ня — приймаються і виконуються з обдумуванням і ана­лізом всіх обставин, усіх «за» і «проти», із розумінням сутності здійснюваних дій.

Емоції і почуття

Емоції (від лат. emovere — хвилювати, збуджува­ти) — це переживання людиною свого особистого став­лення до дійсності, його реакції на вплив внутрішніх і зовнішніх подразників. Емоційне переживання — це суб'єктивне відображення об'єктивної реальності, його виникнення наперед визначене впливом на нервову сис­тему людини об'єктивних явищ. Виникнення емоцій

¹ Шекспир В. Трагедии: Пер. с англ. Б. Пастернака. — М.: РИПОЛ, 1993. —С 419.

Глава 1. Психологічний аналіз діяльності людини

пов'язане із задоволенням чи незадоволенням потреб лю­дини. Ті або інші явища можуть викликати почуття задо­волення чи невдоволення, можуть порадувати чи засму­тити, подобатися чи не подобатися. Необхідно зазначити, що емоції істотно впливають на діяльність людини.

Поряд з терміном «емоції» у психології вживається також термін «почуття». Емоції і почуття в широкому значенні це синоніми. У вузькому значенні емоції — це переживання, що виникають у певний, конкретний мо­мент, у певній ситуації. Почуття виникають як результат узагальнення багатьох емоцій, пов'язаних з тим чи ін­шим об'єктом.

Існує різноманіття емоцій (емоційних переживань). Виникнення різних емоцій обумовлене не лише власти­востями впливів, але і суб'єктивними особливостями са­мого індивіда, його індивідуально-психологічними особ­ливостями, станом здоров'я, потребами, прагненнями, бажаннями тощо.

Емоційні переживання можуть бути класифіковані. Так, розрізняють позитивні і негативні емоції (характе­ризуються наявністю відтінків задоволення або невдово­лення). Емоції відрізняються також за ступенем збу­дження чи заспокоєння.

Є три класи емоцій (рис. 4):

1) настрої — стійкі переживання будь-яких емоцій. Вони є найбільш поширеним видом емоційних станів людини. їхні характерні риси: а) слабка інтенсивність; б) значна тривалість; в) невизначеність, «неусвідомле-ність»; г) своєрідний дифузійний характер (вони накла­дають відбиток на всі думки і дії людини в конкретний момент);

2) афекти — переживання, що вирізняються різко ви­раженою інтенсивністю і відносною короткочасністю. Характерні риси: а) бурхливий зовнішній прояв; б) корот­кочасність; в) певна «неусвідомленість» переживання;

Розділ другий. ПРИРОДНИЧО-НАУКОВІ ОСНОВИ ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Глава 1. Психологічний аналіз діяльності людини

г) різко виражений дифузійний характер. Слід зазначити, що сильні афекти захоплюють особистість повністю;

3) почуття — переживання, що характеризуються відносною стійкістю і виділяють ті чи інші явища, що ма­ють стабільну мотиваційну значущість. Характерні ри­си: а) виразність і визначеність переживання; б) обмеже­на тривалість (почуття тривають не так довго, як настрої; їхня тривалість обмежена часом дії причини); в) усвідом­лений характер; г) предметність (зв'язок переживання з конкретними діями, обставинами). Почуття не мають ди­фузійного характеру.

стенічні — астенічні

Рис. 4. Види емоцій. •'

Почуття у свою чергу можуть бути поділені на нижчі (пов'язані переважно з біологічними процесами, з задо­воленням чи незадоволенням природних потреб людини) і вищі (виникають у зв'язку з задоволенням чи незадово­ленням суспільних потреб).

Є три види вищих почуттів:

1) моральні (відображається ставлення індивідуума до вимог моралі): почуття обов'язку, дружби, людської гідності тощо;

2) інтелектуальні (пов'язані з пізнавальною сферою діяльності людини): почуття здогадки, упевненості, сум­ніву, подиву тощо;

3) естетичні (викликані красою чи потворністю явищ чи об'єктів, що сприймаються) (рис. 5).

Рис. 5. Види почуттів.

Виникнення і розвиток емоцій обумовлений впливом таких чинників: спосіб життя індивідуума; особливості його діяльності; рівень інтелектуального розвитку; ха­рактер виховання; здатність переживати різні емоції. Емоції людини відображаються в різних емоційних ста­нах. Причому в процесі діяльності одні з них покращу­ють його життєдіяльність (стенічні), інші, навпаки, погіршують її (астенічні). Емоційні стани (радість, страх, гнів, сум та ін.) зовнішньо проявляються у зміні подиху {рис. 6) міміці, пантоміміці (табл. 1) та ін.

а)

б)

в)

г)

Рис. 6. Криві подиху при різних емоційних станах:

а) радості (17 подихів на хвилину); б) пасивного смутку (9 подихів на хвилину); в) активного смутку (20 подихів на хвили­ну); г) страху (64 подихи на хвилину); ґ) гніву (40 подихів на хвили­ну) (за Дюма).

Глава 1. Психологічний аналіз діяльності людини

О о

К

Т

VD О

ТО

а о

■е-

I

S к К рґ К £

Е-1 К

II

®)

3 5?

V О

О и

S к

A

S о

СО Р¹

M о a М

Зо

М

О wРч О

З

І!

S