Раз, два, Петя

Играющие стоят по кругу лицом внутрь. Они по очереди называют по порядку натуральные числа, начиная с единицы. Каждый, кому достается число, кратное трем или заканчивающееся на три называет не число, а свое имя. Однако следующий ведет себя так, будто тот все-таки назвал число, то есть называет следующее.

Конкурс красоты «Красны девицы»

На сцену выходят три девицы с прялками, рассаживаются, прядут. Появляется рассказчица.

Рассказчица.

Три девицы под окном

Пряли поздно вечерком.

1-я девица. Кабы я была царица…

Рассказчица. Говорит одна девица…

1-я девица. То на весь крещеный мир

Приготовила б я пир.

2-я девица. Кабы я была царица…

Рассказчица. Говорит её сестрица…

2-я девица. То на весь бы мир одна

Наткала б я полотна.

3-я девица. Кабы я была царица…

Рассказчица. Третья молвила сестрица…

3-я девица. Я б для батюшки царя

Родила богатыря.

Ведущий. Вы узнали, конечно же,

Сказку Пушкина славную,

В ней правдиво описано

Дело женщины главное:

Шить, кормить, одевать,

Род людской продолжать.

1-я девица. И живут они с нами.

Те сударыни справные,

Что хранят в своей памяти

Все обычаи давние,

Знают травы заветные,

Слово чтят заговорное.

Ведущий. Горожане почтенные,

Что пришли к нам на праздничек,

У нас дело серьезное,

Дело донельзя важное.

1-я девица. Выбрать нужно сударыню

Изо всех тех сударушек.

Выбрать самую главную.

2-я девица. Красотою что светится,

Добротою и ласкою.

3-я девица. Рукоделием славится,

Песней да пляскою.

Ведущий. А наш конкурс сегодняшний

Судят люди известные.

Представление жюри.

Три девицы уходят, появляется за столиком, перед зеркалом Красна Девица.

Красна Девица.

Свет мой, зеркальце скажи,

Да всю правду доложи:

Я ль на свете всех милее,

Всех румяней и белее?

Что ты скажешь мне в ответ?

Голос из-за кулис.

Ты прекрасна, спору нет.

Но живут в округе нашей

Те, кто милей, и краше,

И румяней, и белей,

Да к тому ж ещё, скромней.

Красна Девица.

Ах, ты мерзкое стекло!

Это врешь ты мне назло,

Разве есть меня милее

И румяней и белее?

Голос. Есть. (Перечисляет участниц)

Под музыку выходят участницы конкурса.

Красна Девица. Мир вам, гости молодые, рада видеть вас в светлице.

Ведущий.

А сейчас мы поиграем,

На ромашке погадаем,

Кто, какой листок сорвет,

Тот на нем вопрос найдет.

Сколько команд, столько вопросов по ведению домашнего хозяйства.

Ведущий. А теперь девушкам предстоит продемонстрировать знания. Вот перед вами предметы, берите любой из них. Вам следует назвать пословицу или крылатое выражение, связанное с этим предметом. Отвечать надо сразу же. (За ответ – 1 балл).

Ведущий. Теперь приглашаю вас поработать руками. Время нынче трудное, много из того, что нужно становится не по карману. Особенно украшения. Но что нельзя купить. Можно смастерить.

Звучит музыка, девушки мастерят украшения из лент и т.д.

Ведущий. Сегодня все наши несравненные конкурсантки будут Джульеттами и их задача – признаться в любви своему Ромео. Но это было бы слишком легкое задание. Поэтому наши девушки будут признаваться в любви в разных амплуа.

– признание пылкой женщины;

– гордой;

– истеричной;

– кокетливой;

– скромной;

– строгой;

Ведущий. Объявляю конкурс-сюрпиз. Мы будем с вами в куклы играть. Это не так просто и смешно, как кажется. В детстве вы качали своих кукол, пели им песенки, забавляя их, как настоящие мамы. Но не за горами то время, когда вам придется вспомнить все это для своих детей. Вот и давайте прорепетируем. Каждая команда споёт для куклы колыбельную, потешку или расскажет детский стишок.

Ведущий.

Да наши молодицы –

На все руки мастерицы,

И поют они, и пляшут,

Да и моду вам покажут!

Показ моды 21 века.

Красна Девица.

Вот уж верно, молодицы

На все руки мастерицы,

Где уж мне за ними гнаться,

Брошу я соревноваться,

Пусть жюри очки считает,

Лучшую команду выбирает.

Разговор с зеркальцем.

Между тем, настал тот миг,

Выбрать лучшую из них.

Ну-ка, милое жюри,

Нам всю правду доложи,

Кто на свете всех умнее,

Сноровистей и ловчее.

Зелені свята

Тиждень перед Трійцею називається «зеленим», «клечальним» або «русальним», три останні дні цього тижня і три перші дня троїцького тижня називаються Зеленими Святами.

В час Зелених Свят цвіте жито й за народним віруванням прокидаються мерці, виходять з води русалки. Люди квітчають свої житла клечанням і встеляють пахучими травами, дівчата завівають вінки.

Завивання вінків

Зелений тиждень починається з четверга. В цей день дівчата йдуть на поля, в левади чи в ліс і там «завивають вінки на всі святки», при цьому співають відповідних пісень.

В деяких місцевостях України, дівчата ходять по селах з вінками на голові. Вінки в’ють з конвалії, незабудок, васильку, чебрецю, вплітають і полинь. Ставлять стіл під березкою, а на стіл випивку і закуску. Серед закуски завжди є смажена яєчня.

По деяких селах «Схід України» довго зберігався звичай у четвер завивати березку. З самого ранку дівчата готують їжу, зібравшись на одному чисто виметеному подвір’ї. Посеред двору стоїть зрубана молода деревина, а під неї горщик з водою. Дівчата ходять по дворі або сидять на призьбі… Кілька хлопців тримають у руках заготовлену їжу, а інші — відра з питвом на палицях. Одна з дівчат підходить до дерева й перекидає горщик з водою, а потім бере дерево в руки й заспівує пісню… З її голосом з’єднуються голоси інших. Ворота відчиняються і весь гурт, оточивши дівчину з деревом, рухається по вулиці в напрямку до лісу. В лісі розстеляють обрус, ставлять їжу і питво, сідають навколо і починають їсти і пити. По закінченні пиру дівчата вибирають одну з березок для завивання вінків. Розділившись по двоє, кожна пара з гілля берези в’є собі один вінок, не відриваючи гілок від дерева. Як вінок вже готовий, кожна пара кумується: одна одній через вінок дає жовту крашанку, потім цілуються через вінок.

Після завивання вінків дівчата повертаються в село. В неділю, в день Тройці, дівчата йдуть до тієї самої берези, щоб розвивати вінки. Кожна пара розглядає свій вінок: чи ще свіжий, чи вже зів’яв? По цьому судять про своє щастя, чи нещастя.

Вінки в українських народних обрядах є символом великої пошани, а також символом молодості й чистоти, незаплямованої краси. Дівчина, що втратила невинність, не може вдягнути на голову вінок. Крім того, вінок з живих квітів, за народною уявою — це оборона від злої напасти.

ТРІЙЦЯ (П’ятидесятниця, Клечальна неділя)

Біля порога хати ставили зелені дерева, вікна, дахи і тини теж клечали зеленим гіллям. В хаті на стіл накритий білою скатеркою клали хліб — сіль, за образами — бузок і гвоздики. Долівку встеляли травою, серед якої запашний чебрець та полин «від чародійства». В горнятах і глечиках, що ставили на вікнах і на столах — півонії, лілеї, фіалки, пижма тощо. Під іконами запалювали лампадку або свічечку, тьмаве світло якої, пробиваючись крізь густу зелень навивало на серце почуття радості і благоговіння.

Впоравшись, що треба в хаті, селяни вбиралися в святковий одяг, потім посідавши на лавки, чекали благовісті. Почувши дзвін, вставали і перехрестившись йшли до церкви.

Існував звичай — після літургії йти хресним ходом до криниць і кропити їх свяченою водою. Хто з селян бажав певного посвячення господарських будівель, виносив до воріт стіл, покривав скатеркою, а зверху клав хліб — сіль. Таке посвячення домів, криниць і господарських будівель було пов’язане з віруванням селян в існування русалок.

Дещо про це. Весною, як тільки вкриються травами луки, розпустяться верби й зазеленіють поля, тоді «з води на берег виходять русалки».

Русалки — це дівчата або молодиці, котрі під час купання втопилися. Утоплениці — русалки на віки — вічні відійшли від буденного земного буття й переселились в темничну сферу, на дно глибоких рік і озер, у казкові палати, що чудом збудовані з кришталю.

Місяць і зорі викликають русалок з води на берег. Вони не мають на собі одягу, у них біле знекровлене тіло, довге волосся, зелене, як трави, стан високий і гнучкий, очі палкі і сині. На голові в кожної вінок з осоки, а в старшої з водяних лілей. Вийшовши з води, русалки сідають на березі, розчісують своє довге волосся, або водять дивовижні, з таємничим шепотом, хороводи. Іноді русалки вилазять на дерева й гойдаються на гіллі, співаючи пісень. Русалчині пісні небезпечні — хто почує їх, то як зачарований підійде близько до русалок, а вони тоді заманять його до себе, візьмуть в своє коло, будуть бавитись з ним, а потім залоскочуть і затягнуть у річку на дно.

В Україні довго зберігався звичай серед жінок — в русалчин тиждень розвішувати по деревах полотно, що його ніби русалки брали собі на сорочки. Ба більше: на вікнах розкладали гарячий хліб, гадаючи, що його порою русалки будуть ситі. Не слід також кидати лушпиння яєць бо як потрапить воно у воду, то серед нього плаватимуть русалки й робитимуть шкоду людям.

В русалчин тиждень ніхто не відважується купатися в річці, хіба що відьми, бо лише вони не бояться русалок. В Зелений тиждень, у четвер, ніхто не повинен працювати, щоб не розгнівати русалок, щоб вони не попсували худоби, птиці й усього господарства. Цей день називається Русалчин Великдень. Дівчата ранком йдуть у поле «на жита» та на межах кладуть хліба для мавок — «щоб жито родило».

Крім того, дівчата в цей день ще ходять таємно в ліс, маючи при собі полин та любисток (бо русалки бояться цих рослин) і там у лісі кидають завиті вінки русалкам, щоб ті насилали їм багатих женихів. По одинці в ліс чи в поле не ходять, і не купаються в річках — «щоб русалки не залоскотали».

В цей четвер селяни варять просто неба різноманітні страви і взаємно частуються. Господині поливають молоком шлях, чи стежку, де ходили їхні корови до водопою, або на випас. На межах полів господарі кладуть бувало по шматку хліба для русалок.

В Русалчин Великдень, у четвер, русалки виходять з води, бігають по полях та городах, розшукують своїх матерів. Якщо родичі не поминали їх у суботу, то впіймавши матір, русалка лоскоче її, примовляючи: «За те тебе лоскотала, що мене не поминала!» — і може залоскотати до смерті.

Якщо помре хтось на Троїцькі свята, то баби журяться. Якщо помре маленька дитина, то мати плаче і каже: «Боже мій, ти русалочкою будеш і не зійдеш за ними, за великими, тебе будуть там щипати, лоскотати».

Русалками стають діти померлі нехрещеними або ті, що народилися неживими, а також і утоплені. Таких дітей хоронять під порогом хати, бо душам тих немовлят на тому світі буває легше: їх хрестять і люди і піп, коли йде з хрестом, або молитву читають, переступаючи через поріг. Протягом семи років, до свого обернення в русалки, душі цих дітей носяться в повітрі, а в день Тройці і Духів день просять собі хреста: «Мене мати породила, нехрещену положила». Якщо хтось із християн почує цей голос, то мусить сказати: «Іван та Марія! Хрещу тебе в ім’я Отця, Сина і Святого Духа. Амінь», — і кинути рушник чи хустку, тоді душа такої дитини піде до раю і русалкою не буде. Якщо ж до семи років отак не буде охрещена, то йде в русалки.

Поминання мертвих

На Зелені Свята починають квітувати жита, а на народним віруванням, в час квітування хлібних злаків прокидаються мерці. В стародавніх мешканців Європи, а зокрема у нас в Україні, квітування хлібів вважалося за найнебезпечніший період, люди боялися щоб із цвітом чогось не сталося злого. Мертві ж предки — це охоронці інтересів свого роду, ось до них у цей небезпечний час живі і зверталися, їх поминали, їм приносили жертву, влаштовуючи на гробках тризни. Навіть клечання, зелене гілля в’яжеться з мертвими предками: «то душі померлої рідні приходять до хати й ховаються в клечанні».

У Зелену суботу здавна існує звичай поминати самогубців та ще тих, що загинули без вісті десь на далеких дорогах, в чужих краях, а таких у нс на Україні завжди було багато. Були це переважно козаки, а пізніше вояки-герої.

Десятий понеділок

У Десятий понеділок, на перший день Петрівки, а часом і на Вознесення, відбуваються проводи русалок — це спеціяльні обряди, щоб тих русалок позбутися. В ці дні дівчата в полі, на житах, роблять спеціяльний обід — тризну в честь русалок. Після тризни дівчата ходять по полях з розплетеними косами і вінками на голові, співаючи проводи русалкам. Потім дівчата пускають на воду клечальні вінки, що були виплетені ними першого дня Зелених Свят.

Як бачимо, проводи русалок відбуваються в полі, на житах. Колись це робилося для того, щоб накликати ліпший врожай, збіжжя на полях але пізніше та головна мета обряду забулася, проводи русалок, якщо вони десь відбуваються, є ніщо інакше, як гарна і весела забава дівчат.

В цей день також святкуються похорони Ярила, поганського бога, що уособлював собою родючу силу весняного сонця. Наші предки уявляли собі, що в цей час Ярило ходив ночами по полях у білому покривалі з вінком маків і хмелю на голові, а в руках носив серп і дозріле колосся жита й пшениці. Перед Петрівкою Ярило ніби помер — плодюча енергія землі й сонця досягла своєї кульмінаційної точки та ішла на спад. Похорони Ярила символізують це явище.

Молоді жінки відмічають похорони Ярила веселими забавами. Забави відбуваються то з участю чоловіків, то з повно. Їх відсутністю, як де ведеться. Ці забави мають назву: «гонити шуліку».

«Гонити шуліку» жінки сходилися, бувало, в шинок, там вони пили горілку, танцювали та співали соромницьких пісень, що в інший час, звичайно, жінки не роблять. У цій забаві беруть участь тільки одружені жінки, вдовиці й самітні жінки не допускаються.

Існує вірування, що першого дня Петрівки відбуваються «звірячі розгри», а тому до лісу ходити небезпечно. Свійських тварин цього дня годують ліпше ніж звичайно, особливо догоджають коровам — «щоб більше користі було».

Веселі старти

Вед: В нашім залі знову свято

Чути музику і сміх

На спортивне свято нині

Запросили вас усіх.

Вед: Обіцяєм, що не буде

Ніхто нині сумувати

Всіх я прошу разом з нами

Участь в конкурсах узяти.

Вед: Визначати переможців

Буде в нас журі поважне,

Воно буде, знаєм точно,

Об’єктивне і уважне.

А склад нашого журі такий:

1……………..

2..……………

Вед: А якщо хтось і програє,

Що ж на те воно і гра

Дуже вже розговорилась

Починать давно пора.

(Формуємо 2 команди по 8-10 осіб, які будуть змагатись)

Вед: Команди набрані. Потрібно придумати назву командам.

Перша естафета

Вед: Тримаючи животами м’яча двоє дітей оббігають фішки, та передають естафету наступним двом.

Реквізит: 2 кеглі, 2 м’ячі.

Вед: Слово журі.

Вед: Що ж перша естафета закінчена, підсумки підведені, продовжимо грати.

Друга естафета

Вед: Усі гравці шикуються в дві колони і витягують руки вперед, злегка торкаючись ними плечей попередніх гравців.

За сигналом ведучого: "Розбіглися!”- усі діти розбігаються у різні сторони. За другим сигналом: "Швидко по місцях” - усі мають вишикуватись у початкове положення.

Вед: Слово журі.

Третя естафета для наших команд така:

Вед: Потрібно стати в шеренгу один за одним. Перший учасник не повертаючись передає м’яч другому і т. д. Останній, отримавши м’яч біжить і стає наперед своєї шеренги і так продовжується поки попереду буде перший учасник. Перемагає команда, яка першою закінчує.

Вед: Підведення підсумків.

Четверта естафета "Зміна місць”

Вед: Дві команди шикуються в 2 шеренги один за одним.

За командою ведучого міняються команди місцями, а потім по команді, стають по своїх місцях.

Вед: Ох і добре у вас виходить, продовжимо грати далі.

П’ята естафета

Вед: Хто швидше перенесе сирникові коробочки на плечах так, щоб вони не падали.

Якщо зрозуміли, тоді- вперед!

Вед: Підведення балів.

Шоста естафета "Зібрати квіти”

Вед: По одній квіточці в корзинку.

Сьома естафета

Вед: Потрібно покласти між ноги м’яч, стрибаючи у такому положенні, як кенгуру обстрибати кеглю.

Восьма естафета "Витягни ріпку”

Вед: В обруч стають 2 учасника з різних команд. Вони беруться за одну руку, а іншою по команді потрібно дотягнутись до кеглі. І так вся команда.

За кожну кеглю - 1бал.

Дев’ята естафета "Унікали й оригінали”

Вед: За сигналом перша дитина з кожної команди біжить до фінішу і назад, передаючи естафету наступному гравцеві. (Можна ускладнити стрибками, підскікам).

Десята естафета "Горіхові бомби”

Вед: У кожного з учасників по одному горішку, які вони мають закидати у відерце.

Той хто попадає в ціль приносить команді 1бал.

Одинадцята естафета

Вед: Командам потрібно пролізти під обручем, оббігти кеглю й повернутися назад і передати естафету наступному учасникові.

Дванадцята естафета "Музична хустина”

Народні рухливі ігри

У мовному загальному розвитку дітей велику роль відіграють народні рухливі ігри, завдяки чому діти не лише фізично загартовуються. У кожній грі ми маємо чудові виховні моменти, вона становить своєрідну школу естетики і етики, завдяки грі формується поетичне мислення, мистецькі смаки, віршовані тексти дають змогу розвивати мовлення, збагачувати словниковий запас, прилучатися до невичерпної скарбниці української мови.

"Дощик”

Мета: розвиток уваги, орієнтування координації рухів.

Обладнання: горщик, дерев’яна ложка

Хід гри

Обирають ведучого-кашовара. Він з горщиком і дерев’яною ложкою стає в центрі, ходить по колу і "варить кашу, вимішує її ложкою”. Діти, взявшись за руки, ходять навколо нього і примовляють:

Іди, іди, дощику, зварим тобі борщику, у новому горщику.

Тобі каша, а нам – борщ, щоб густіший ішов дощ.

Учні зупиняються, а кашовар із заплющеними очима прямує до дітей і комусь із них вручає горщик, не відкриваючи очей. Кому випаде, той стає кашоваром.

Коли гра набридає, школярі зі словами:

Дощику, дощику, перестань! Ми поїдем на баштан,

Та візьмемо диньку, усім по шматочку, а тобі – ціленьку!

Всі розбігаються, підстрибуючи на одній нозі.

"На баштані”

Мета: розвиток спритності та винахідливості

Обладнання: палка для сторожа із дзвіночком

Хід гри

Діти-гравці обирають сторожа лічилкою:

Гоп, гоп, кавун. Малайди-драйди, кавун.

Мацики-брики, не спіши, наш баштан стережи!

Сторож ходить по баштану, береже свій урожай, радіє, що багато вродило кавунів і динь. У цей час школярі ховаються за кущами, спостерігаючи за дідом. Стомившись, той іде відпочити в холодок. Діти біжать на баштан зі словами:

Крадем, крадем кавуни, нема діда вдома,

Поїхав по дрова. Дрова погоріли, діда вовки з’їли.

Діти удають , ніби рвуть кавуни. Сторож помічає дітей і кидається їх ловити. Кого він спіймав, той стає ведучим сторожом.

"Піжмурки”

Мета: розвиток уваги, м’язів ніг, спритності.

Обладнання: маленький барабан.

Хід гри

Той, кому випало шукати, закриває очі долонями і, стоячи обличчям до стіни, повільно промовляє лічилку, поки решта дітей ховається:

Кобре, кобре, ховайся добре,

Хто не заховався, я іду шукать.

-- Раз, два, три, чотири, п’ять, починаю всіх шукать.

Кого спійму, шкуру знімлю,

А я шкуру не продам, зроблю з неї барабан.

Коли перших "застучу”, в барабан загуркочу –

Нехай жмуре досхочу.

І піжмурка починає шукати тих, хто заховався. У ході гри кожний школяр прагне не потрапити на очі піжмурці. Побачивши когось із них піжмурка називає його по імені і вистукує в позначеному місці, яке називається дук (там, де він жмурився). А коли той відходить від дука на пошуки, то учасники гри швидко кидаються сюди, щоб застукатися самим із словами "Тра-та-та, за себе”.

"Чабан”

Мета: розвиток м’язів ніг, спритності, тренування дихальної системи

Обладнання: маски овець, вовка, палиця

Хід гри

Ведучий – чабан. Діти зображають овець, а кілька з них – вовки. Чабан зі словами:

Ой у лісі, у ліску я овечки пасу

Вигонить овець пастися на лужок. Вівці розбігаються, пасуться. Чабан стереже їх. Зі словами:

День кінчається , овечки додому вертаються.

Через ліс біжать, а там вовки сидять –

Жене овець пастух додому. По дорозі їх перестрівають вовки, ловлять овечок і відводять до свого лігва. Чабан знову жене отару пастися. Перемагають найспритніші, найхитріші і найпрудкіші "вівці”, які після 3 – 5 разів лишаються на волі, не попадають вовку в зуби.

"Веселі старти”

Свято починається з привітання команд.

Ведучий:

Якщо хочеш здоровим бути – правило запам’ятай

Сам про своє здоров’я дбай, на лікарів цю турботу не перекладай.

Лікарі лікують хворих, здоров’я вони не творять.

Людина повинна сама дисциплінована буть і вольова.

Команди разом:

Будем з водою дружити, будем з повітрям дружити,

Будем зі спортом дружити, щоб без хвороби нам жити

1 естафета ест– "Естафета з обручами”

2 естафета – "Естафета з м’ячем”

3 естафета – "Тік-так”

Коли лунає один свисток, команда "Ромашка” кричить "Так”, коли два свистки – команда "Дружба” кричить "Тік!”. Перемагає та команда, яка найменше помилялась.

Музична пауза "Голубой вагон”.

4 естафета – "Перестрибни через канавку”

Із зав’язаними очима треба перестрибнути через "канавку”.

5 естафета – "Сороканіжка”.

Учасники присідають, кладуть один одному на плечі руки і в такому положенні добираються до протилежної сторони і повертаються назад. Перемагає та команда, яка швидше дійде.

6 естафета – "Передавання м’яча двома руками над головою”.

Гумористична пауза: "Завзятий фізкультурник” .

Уперту має він натуру, щоранку робить фізкультуру :

Легенько, ніби іграшкову, він гирю підкида пудову,

А воду, тіло обливати, йому з криниці носить мати.

Гумористична пауза: "Про Юру і фізкультуру” .

Щось із Юрою не те: щось наш Юра не росте

Він такий у нас тоненький, хворобливий і худенький,

Мов заморене курча, -- одноліткам до плеча...

Та чи знаєте ви те, чом наш Юра не росте?

Подивіться: він з дружками мчить по вулиці з книжками.

-- Звідкіля біжиш ти, Юро?