Проблеми організації охорони праці в офісах та фінансових установах на сучасному етапі

Тема 2.

Система управління охороною праці в галузі, її складові та функціонування

1. Проблеми організації охорони праці в офісах та фінансових установах на сучасному етапі

2. Основні принципи організації роботи з охорони праці в офісах і фінансових установах

3. Функції управління охороною праці

4. Джерела фінансування заходів з поліпшення умов і охорони праці

Проблеми організації охорони праці в офісах та фінансових установах на сучасному етапі

В Україні функціонує багаторівнева система управління охороною праці (СУОП), функціональними ланками якої є відповідні структури державної законодавчої та виконавчої влади різних рівнів, управлінські структури підприємств, трудові колективи, професійні спілки, добровільні громадські об'єднання працівників і спеціалістів з охорони праці

Ефективне функціонування цієї системи можливе за наявності прямих і зворотних зв’язків між окремими ланками та чіткого виконання повноважень щодо питань охорони праці в межах кожної окремої ланки системи. Кінцевою метою функціонування системи управління охороною праці є підготовка, прийняття та реалізація рішень щодо здійснення організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на забезпечення безпеки, збереження здоров’я та працездатності людини в процесі праці. При цьому кожна ланка системи здійснює підготовку, прийняття та реалізацію цих рішень відповідно до свого рівня та функціональних обов’язків у системі управління охороною праці.

За спрямованістю комплексу вирішуваних питань усі ланки системи управління охороною праці можна розділити на дві групи:

– ланки, які забезпечують вирішення законодавчо-нормативних, науково-технічних, соціально-економічних та інших загальних питань охорони праці;

– ланки, в функціональні обов’язки яких входить забезпечення безпеки праці в умовах конкретних галузей і виробництв.

Треба відмітити деяку умовність такого поділу, оскільки між ланками діє прямий і зворотній зв’язки, а ланки другої групи не позбавлені права ініціативної постановки і обґрунтування вирішення окремих питань з охорони праці, які входять до їх компетенції.

До першої групи ланок системи управління охороною праці входять органи державної законодавчої ініціативи і органи державного управління в галузі охорони праці, в тому числі:

– Верховна Рада України;

– Кабінет Міністрів України;

– Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (Держгірпромнагляд);

– міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади;

– місцеві державні адміністрації, місцеві ради народних депутатів.

Верховна Рада України за своєї ініціативи і у взаємодії з відповідними структурами державної виконавчої влади визначає державну політику у галузі охорони праці, вирішує питання удосконалення і розвитку законодавчої бази охорони праці, соціальні питання, пов’язані зі станом умов охорони праці.

Кабінет Міністрів забезпечує реалізацію державної політики у галузі охорони праці, виходячи зі стану охорони праці в державі, організовує розробку загальнодержавних програм щодо поліпшення цього стану, затверджує ці програми та контролює їх виконання, визначає функції органів державної виконавчої влади щодо вирішення питань охорони праці та нагляду за охороною праці.

Для вирішення цих питань при Кабінеті Міністрів України функціонує Національна Рада з питань безпечної життєдіяльності населення, яку очолює віце-прем’єр міністр України.

Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (Держгірпромнагляд) здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні, реалізує державну політику у цій галузі, розробляє за участю відповідних органів державні програми у галузі охорони праці, координує роботу державних органів та об'єднань підприємств з питань безпеки праці, здійснює міжнародне співробітництво з питань охорони праці та нагляд за охороною праці в державі тощо.

Рішення Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, що належать до його компетенції, обов’язкові для виконання усіма міністерствами, іншими центральними органами державної виконавчої влади, місцевими радами народних депутатів та підприємствами.