Теорія соціального конструювання статі (соціальних ролей) Т.Парсонса.

Тема 5. Соціально-детерміністські теорії статі. - 2 год.

Актуальність теми. Обґрунтування теми.

Уявлення про гендер як соціальний конструкт засновано на запереченні біологічного детермінізму в розумінні відносин статей. Біологічний детермінізм являє собою підхід, згідно з яким відносини, що складаються між статями в суспільстві, розглядаються як деривати приналежності до біологічної статі. Передбачається, що весь соціальний біологічно фундовано і тільки як таке вважається природним і нормальним. Таким чином закріплюється історізм і есенціалізм (сутнісна незмінність) сформованих відносин між статями і взагалі соціальними групами, які відрізняються за біологічними ознаками. Богу - богове, людині - людське, негру - рабство, білому - президентське крісло. Природа людини, з цієї точки зору, двоїста - все на світі ділиться на "чоловіче" і "жіноче".

Біологічний детермінізм представляється неприйнятним феміністкам, орієнтованим на злам гендерної стратификационной системи. Вони мають на меті розробити ідеологію, тобто теорію, орієнтовану на соціальні зміни. У феміністському політичному макропроекті соціальна теорія виступає як обґрунтування соціальних змін і колективних дій. Феміністська теорія протистоїть здоровому глузду біологічного детермінізму або фундаменталізму. Відомий соціологічний теза "всі в світі соціально сконструйоване" використовується для вивчення соціальних відносин між статями.

2. Цілі лекції:

- навчальні:

- ознайомити студентів із теорією соціального конструювання статі Т.Парсонса, теорією соціалізації Т.Парсонса та Р.Бейлса про засвоєння статевих ролей через механізми покарання та заохочення, науковим впровадженням понять: «агенти», «інститути» соціалізації, «значущі інші» тощо, теорією «категоризації за ознакою статі» І.Гофмана, проблемою відмінностей статей в експериментальних дослідженнях, схожістю та відмінністю вищої психічної діяльності, емоційної та інтелектуальної сфери в дослідженнях А.Анастазі та сучасній експериментальній практиці, критикою ґендерного виміру тестів інтелекту Р. Стернберга, новими методологічними підходами до психологічних тестувань.

- виховні :

виховати любов до психологічної професії, формування ідеалу практичного психолога на основі яскравих прикладів життя відомих психологів і формування основ психологічної майстерності.

План та організаційна структура лекції.

№ п/п	Основні етапи лекції та їх зміст	Цілі у ступенях абстракції	Тип лекції. Обладнання лекції.	Розподіл часу
І.   1.   2.     ІІ.   3.     ІІІ.   4.   5.   6.   7.	Підготовчий етап.   Визначення навчальної мети. Забезпечення позитивної мотивації.   Основний етап. Викладення лекційного матеріалу за планом: 1. Теорія соціального конструювання статі (соціальних ролей) Т.Парсонса. 2.Теорія соціалізації Т.Парсонса та Р.Бейлса про засвоєння статевих ролей через механізми покарання та заохочення. 3.Наукове впровадження понять: «агенти», «інститути» соціалізації, «значущі інші» тощо. 4.Теорія «категоризації за ознакою статі» (драматургічного інтеракціонізму) І.Гофмана. Заключний етап. Резюме лекції. Загальні висновки. Відповідь лектора на можливі запитання. Завдання для самопідго­тов­ки. Список літератури, питання, завдання.	І.     ІІ.   ІІІ.	У відповід­нос­ті з виданням: «Методичні рекомендації щодо плану­ван­ня, підго­тов­ки та ана­лі­зу лек     Список літератури, питання, завдання.	5%     85 – 90%   5%

4. Зміст лекційного матеріалу:

- структурно-логічна схема змісту теми:

1.Перевірка рівня підготовки до заняття.

2.Обговорення: Соціально-детерміністські теорії статі.

3.Самостійна робота з тестовими завданнями.

4.Висновки заняття.

Текст лекції.

Теорія соціального конструювання статі (соціальних ролей) Т.Парсонса.

Толкотт Парсонс (Parsons) (1902-1979) - американський соціолог. Народився в сім'ї пастора. Навчався в Лондонській школі економіки, Гейдельберзькому університеті. Викладав соціологію в Гарварді. Був президентом Американської соціологічної асоціації та Американської академії мистецтв і наук. Основні твори: "Структура соціальної дії" (1937); "Соціальна система" (1951); "Економіка і суспільство" (1957); "Товариства: еволюційні і порівняльні перспективи" (1966); "Система сучасних суспільств" (1971); "Соціальна дія і умови людського існування" (1978)

Парсонс був одним із засновників школи структурно-функціонального аналізу в соціальній теорії. Зробив спробу створити всеосяжну теорію соціальної дії, яка охоплювала б всю соціальну реальність і всі види соціальної діяльності людей. Спирався на ідеї Дюркгейма, Парето, теорію дії Вебера, соціальну антропологію Малиновського та Радкліфф-Брауна. Вважав найсуттєвішою особливістю соціальної дії його нормативну орієнтованість.

У центрі концепції Парсонса - феномен людського дії, під яким він розуміє внутрішньо мотивоване, орієнтоване на зовнішню мета і підкоряється нормативним регуляторам соціальну поведінку. Кожна дія має свою внутрішню структуру, складається з ряду елементів і разом з тим являє собою соціальну цілісність по відношенню до зовнішньої соціальному середовищі. Дія не тільки занурене в ситуацію, а й спрямовано в перспективу. Він служить основою не тільки біофізичним потребам людського організму, але і ціннісним орієнтаціям людини як особистості. Дії людини, як правило, не хаотичні, що не сумбурні, а спрямовані, організовані, оформлені впливом внутрішніх і зовнішніх соціальних факторів. Три системи - особистісна, культурна і соціальна - беруть участь в цьому оформленні ціннісна орієнтованість людських дій визначається необхідністю орієнтуватися в проблемних Просторах альтернативних чинників і станів. Парсонс позначає кілька різновидів таких ключових альтернатив 1) аффективность - нейтральність (підкоритися природному пориву або встояти перед спокусою); 2) егоїзм - колективізм (переслідувати тільки свої особисті інтереси або орієнтуватися на інтереси спільності); 3) універсалізм - партикуляризм (співвідносити свої дії з загальнолюдськими нормами або наполягати на своєму праві ухилення від загальних стандартів);

4) досягнуте - приписуване (виходити з реальних результатів або допускати міфотворчість по відношенню до них);

5) специфічність - диффузность (зосередитися на головному або допускати розсіювання своєї уваги, енергії, сил). При кожному конкретному виді дій людина змушена вибирати між усіма цими можливостями, що передбачає значні морально-психологічні навантаження, випробування його розуму, волі, характеру, моральних якостей.

Елементарної формою, за допомогою якої дії людей вписуються в соціальну систему, є соціальні ролі. Кожна роль передбачає відповідність дій певним соціальним очікуванням, загальноприйнятим нормативним і ціннісним стереотипам. З допомогою ролі індивід інтегрується в структуру того чи іншого соціального інституту і всієї соціальної системи в цілому.

З незліченної безлічі людських дій і взаємодій (інтеракцій), які відповідають певним соціальним ролям, складається соціальна система. Парсонс сформулював положення про трикомпонентної структурі соціальної системи, що включає, по-перше, особистісну систему діючих суб'єктів, що володіють потребами, орієнтованих на цінності і цілі; по-друге, культурну систему з ціннісним, нормативним і статусно-рольових змістом, що складається з уявлень, вірувань і символів; по-третє, природний контекст, фізичне середовище. Кожна соціальна система являє собою внутрішньо структуровану систему дій, що здійснюється одним, кількома або скільки-завгодно великим безліччю індивідів. У своєму розвитку соціальна система повинна прагнути до інтеграції своїх елементів, зміцненню внутрішнього порядку, підтриманню рівноваги, тобто до самозбереження. Роль сполучних почав виконують такі чинники, як гроші, влада, взаємні очікування і зобов'язання, а також спільні цілі. Для успішного існування системи необхідно виконувати кілька функцій: 1) адаптація до зовнішнього середовища; 2) досягнення поставлених цілей; 3) внутрішня координація та інтеграція; 4) збереження зразків-орієнтирів, що дозволяють дотримуватися обраного напрямку. Всі разом вони дозволяють системі зберігати стійкість і равновесность в межах своїх кордонів і пристосовуватися до умов, що змінюються історичним обставинам.

Якщо індивіди своїми діями не сприяють самозбереження соціальної системи, то вона своїми активними діями або змушує їх змінити поведінку, або ж виключає їх зі свого складу.

Соціальні системи сучасного типу складалися в результаті трьох революцій - промислової (утвердження ринкових відносин і перетворення грошей у основний фактор контролю за розвитком економіки), демократичної (розширення особистих прав і свобод громадян), освітньої (визначальний вплив освітнього цензу на місце особистості в соціальній системі) .