Світовий образ ящура / змія і його специфіка в українській міфології
Змій є одним із основних образів світової міфології. Коло його значень надзвичайно широке. Це і творець світу, й уособлення стихій, і дух місцевості, й захисник, і сексуальний символ, і втілення нечистої сили, і володар вод та підземного вогню, і постійний казковий супротивник лицаря.
У міфах багатьох народів змій бере участь у творенні світу. При цьому або він сам є творием-деміургом, або ж світ з'являється за його посередництвом. За індійським міфом. Землю підтримує тисячоголовий змій Шеша, цар плазунів та нагів. На його кільцях посеред світового океану спить бог Вішну. Тут варто згадати і спільний для багатьох народів міф про світове яйце, яке тримається на зміїних кільцях. Типовими прикладами з мотивом світотворення є міфи про вбивство дракона (змія або потворного велетня, чи взагалі якоїсь химерної істоти), що символізує перемогу сил порядку над хаотичним началом, світовим злом.
Давні люди по-різному уявляли світ. Однією з уявних моделей є так зване світове древо. Його крона — це небесна сфера, стовбур — земний світ, коріння — підземні глибини. Змій зазвичай гніздиться під коренем і представляє підземний світ. Ось як сказано про це в замовлянні: "Розлилося синє море. На цьому морі стоїть дуб: під тим дубом лежить змія неусипущая..." Місце змія на світовому древі може змінюватися. Змій може перебувати при корені, на верхівці або серед стовбура.
Нерідко у фольклорі трапляються випадки перетворення змія (пізніше — чорта) на голку, палицю тощо: "Якщо знайдеш таке — спершу перехрести, а тоді вже бери, а голку краще зовсім не брати, бо то нечистий голкою перекидається". У казці "Царенко Навішний" змій перетворюється на голку, коли герой приходить додому. Можливо, з цим самим пов'язані численні українські повір'я про палицю, якою розганяють змій. Вважається, що, побачивши гру змії з вужем або гру двох гадюк, потрібно розігнати їх кийком. Такому кийку приписують чарівні властивості: ним можна розвіювати грозові хмари, зупиняти пожежу, оберігати хліб та інші харчі від мишей, допомагати в судовій справі.
Загалом у слов'ян існував культ змія як окремого божества, який тісно переплітався із вшануванням духів дерев. Такими духами часто вважали зміїв та вужів. Цей культ був настільки розповсюджений, що уламки його наявні й досі в основних циклах слов'янських свят та ритуальній обрядовості, звичаях та повір'ях. Про ототожнення змія з духом дерева свідчать і численні описи слов'янських капищ. Обов'язковими компонентами цих капищ були священний вогонь, різні види жертв, величезний камінь чи дуб (або вони обидва), під яким мешкав змій (вуж). Змій вважався втіленням божества, якому це капище присвячувалося. Опис такого капища знаходимо в казці "Вуж-царевич і вірна жона", коли відразу після народження вуж просить батьків: "Татку, — говорить, — і мамко! Звеліть мені зробити кам'яну хатку і щоб ліжечко там було, і камінчик, і вогонь щоб там горів, і щоб у місяць мене оженити".
Найбільше уваги у фольклорних творах приділено підземному змію, що володіє численними скарбами і є уособленням таємничого вогню земних надр, як у замовлянні: "Під морем під Хвалинським стоїть мідний дім, а в тім міднім домі закований змій вогненний..." Вогняний змій виступає в тісному зв'язку зі змієм водяним: обидва вони є господарями потойбічного світу, обидва наділені шаленою руйнівною силою, обидва часто самі є втіленням своєї стихії (вогняна пекельна ріка, водяна стихія-змій), обидва впливають на сільськогосподарський цикл робіт і є ворогами героя-богатиря, обидва асоціюються з іншими демонічними персонажами: з чортом, водяником абощо.
У міфах і казках вогняний змій часто зображується як мешканець гори.