Складнощі соціальної ідентифікації: неспроможність чи небажання?

Що ж являє собою група тих, хто загалом свідомо не має бажання пристосовуватись до теперішньої ситуації? Як і слід було очікувати, це переважно літні люди (43,4% старші 55 років). Тобто це люди, історія особистісного життя яких тісно пов'язана з історією суспіль­ства, якого вже немає. І оцінку сучасного стану речей вони формують насамперед з погляду на минуле. Дослідження зафіксувало в них ви­щий, порівняно з іншими групами, рівень незадоволеності своїми до­сягненнями у житті. Якщо в цілому по вибірці цей показник стано­вить 44,9%, то з-поміж таких, хто не бажає пристосовуватися, таких 56,0%. Певним чином це пов'язано і з рівнем освіти. Рівень незадо­воленості своїми досягненнями в житті зростає із підвищенням за­гального рівня освіти, а групу тих, хто не бажає пристосовуватись до теперішнього життя, становлять переважно люди з не досить високим рівнем освіти (47,7% не мають середньої освіти).

Із психологічного боку, цю категорію можна умовно поділити на тих, хто не зміг розкрити себе з різних причин і тепер поширює внут­рішню невдоволеність собою на ставлення до життя в цілому, і на тих, чиє успішне самоздійснення значною мірою утруднилося або навіть припинилося саме внаслідок суспільних трансформацій. Змі­нити цю внутрішню негативну установку можна зсередини, перегля­нувши свої життєві пріоритети і відкоригувавши свої уявлення про можливості самоздійснення, або ззовні, усунувши реальні життєві пе­решкоди.

Наші дані демонструють чітку залежність бажання пристосовува­тись до змін від віку респондентів. За віковими категоріями відсоток тих, хто не бажає пристосовуватись, розподілився таким чином:

15-25 - 20,2% 26-35 - 31,8% 36-45 - 40,4%

46-55 - 53,1% 56-65 - 65,6% 66-75 - 69,1%

Зважаючи на те, що небажання пристосовуватися тісно пов'язане із віком і тим більше, чим старші люди, сподіватися на значний вплив суто психологічних факторів як компенсаторів тут не варто. Якщо люди молодшого віку активно втягуються в життя, інколи навіть всупереч їхнім бажанням, старші вікові категорії не хочуть пристосовуватись не тільки внаслідок реального погіршення їхнього матеріального становища, а й тому, що відчувають знецінення досяг­нутого в минулому.

Переживання людьми незадоволеності досягнутим в житті ставить під загрозу знецінення особистісного "Я". Щоб захистити "Я-образ", люди намагаються перенести відповідальність за нездійсненність на життя, а радше на його сучасний стан, наділяючи його переважно негативними характеристиками. Наприклад, з-поміж тих, хто не ба­жає пристосовуватись, значно більший, порівняно з вибіркою в ціло­му, відсоток людей, які вважають, що життя їхніх дітей складеться гірше, ніж у них" (61,3% проти 44,9%). Водночас спостерігається прагнення підтвердити цінність свого "Я" через досить високу само­оцінку (табл. 2).

Таблиця 2

Порівняльна характеристика самооцінок психологічних якостей

Психологічні якості	Відсоток по всій вибірці ^ = 1200)	З-поміж небажаючих пристосовуватись ^= 539)
Активний	46,3	46,0
Наполегливий	26,1	22,5
Здатний до ризику	27,7	23,0
Працелюбний	64,5	72,3
Рішучий	22,0	19,3
Гнучкий	15,8	11,7
Чітко знає, чого хоче	19,7	16,9
Бере на себе відповідальність	33,3	36,9

З-поміж тих, хто не бажає пристосовуватись, прагнення наділити себе значущими позитивними характеристиками сучасного "Я-образу" практично таке саме, як і по загальній вибірці. Тобто небажання пристосовуватись психологічно не пов'язується людьми з особистіс-ною неспроможністю це зробити. Фіксуючи в себе наявність таких психологічних якостей, як працелюбність, активність і відповідаль­ність, люди ніби підтверджують: вони не пристосовуються тому, що не хочуть, а не тому, що не можуть. Проте насправді картина дещо складніша. Частина цієї групи безумовно почуває себе психологічно невпевненою щодо сучасних перетворень, про що свідчить вищий відсоток респондентів, які, оцінюючи перспективи змін у суспільстві, намагаються "не думати про завтрашній день, жити теперішнім" (30,6% проти 24% по вибірці). Нижчий тут і відсоток тих, хто сподівається на поступове поліпшення ситуації. Таких серед не ба­жаючих пристосовуватись 47,3%, а по масиву в цілому — 56,0%.

Взагалі цій групі притаманне бажання дистанціюватися від транс­формацій, що відбуваються в соціальному просторі. Мабуть, її пози-

8 *

цію можна було б позначити твердженням: "Злам нормального ходу життя стався без мого втручання і згоди, тому і відновлення нор­мальності має прийти ззовні". Це підтверджується відповідями рес­пондентів на запитання про те, з чим вони пов'язують поліпшення їхніх умов життя. Простежується тенденція більшою мірою поклада­тися на дію зовнішніх чинників (регулярну виплату заробітної платні, пенсій тощо), а не докладати власних зусиль (табл. 3).

Таблиця З

Залежність між рівнем пристосованості і засобами поліпшення життя

Рівень пристосування	Засоби поліпшення життя
Регулярність виплати зарплат, пенсій, стипендій тощо	Покладання переважно на себе, свою активність
Активно включились у нове життя	39,8	56,8
Перебувають в постійному пошуку себе в теперішньому житті	50,7	44,5
Не мають бажання пристосовува­тись до теперішньої ситуації	70,5	25,6

Небажання пристосовуватися і неспроможність це зробити висту­пають як взаємодоповнюючі чинники, що зумовлюють поведінку лю­дей. З-поміж тих, хто не бажає пристосовуватись до теперішнього життя, значно вищий, ніж по вибірці в цілому, відсоток тих, хто не бачить у трансформованому суспільстві жодних цінних можливостей для себе (55,3% проти 43,3%). Тобто ситуація в цілому не сприй­мається ними як сприятлива для самовиявлення й самореалізації. Якщо з-поміж тих, хто активно включився у перетворення, цінують можливість відчути себе в сучасних умовах вільною людиною 23,9% опитаних, то з-поміж тих, хто не бажає пристосовуватись, таких лише 8,9%. До того ж бажання самовиявлення, котре можна зафіксувати як уявлення про успіх в житті завдяки "цілковитому втіленню в житті власних здібностей" в цієї групи респондентів нижче, ніж по вибірці в цілому (18,9% проти 24,8%).

Як бачимо, не всім і не просто дається входження у світ нових суспільних відносин. Існують групи людей, які вже адаптувались до сучасних реалій життя, чимало й таких, хто відчуває великі, в тому числі й психологічні труднощі. Проте поступово пристосування все ж таки відбувається, психологічні зміни готують грунт для нового сприйняття й оцінки людьми навколишнього світу і свого місця в ньому. Нові образи сучасної реальності поступово перетворюються в соціально-психологічні установки, які скеровують поведінку дедалі більшої кількості людей.