Методи управління персоналом
Реалізація функцій управління здійснюється за допомогою методів управління. Методи управління - способи впливу на окремих працівників і виробничі колективи загалом з метою досягнення визначених цілей [17, с.58].
Ефективність функціонування підприємства та його підрозділів значною мірою залежить від правильності застосування методів управління, на що впливає рівень досконалості інституційного середовища, форма власності, специфіка завдань та інші чинники.
Основою класифікації методів управління є мотиви, якими керується людина у процесі діяльності. Мотив - спонукальна причина дій і вчинків [17, с.59]. Вибір менеджерами методів управління залежить від змісту і сили вияву мотивів. Стосовно мотиваційної характеристики виділяють три групи методів управління: економічні, організаційно-розпорядницькі і соціальні [21, с.90].
Адміністративні (організаційно-розпорядницькі) методи управління - система способів і прийомів організаційно-розпорядчої дії, яку використовують для організації й координації об’єктів управління з метою виконання поставлених завдань [17, с.63]. ґрунтуються на владі, дисципліні та покаранні, відомі в історії як «метод кнута». Вони опираються на адміністративну підпорядкованість об'єкта суб'єкту, на основі існуючої ієрархії управління.
Адміністративні методи орієнтуються на такі мотиви поведінки, як усвідомлена необхідність трудової дисципліни, почуття обов'язку, бажання
людини працювати в певній організації, культура трудової діяльності. Вони досить різноманітні і діють через такі механізми:
• правові норми й акти - державні Закони, укази, положення, стандарти, інструкції, затверджені державними органами і с обов'язковими для виконання;
• інструкції, організаційні схеми, нормування: накази, розпорядження, які використовуються в процесі оперативного управління.
Головні функції адміністративних методів - це забезпечення стабільного юридичного середовища для діяльності організації, захисту конкретного середовища, гарантування прав і свобод.
Економічні методи управління - це сукупність засобів та інструментів, які цілеспрямовано впливають на створення умов для функціонування й розвитку підприємництва [13, с.244].
Економічні методи базуються на використанні економічних стимулів і відомі як «метод пряника». За їх допомогою здійснюється матеріальне стимулювання колективу, окремих працівників.
Найбільш поширеними економічними методами управління є:
• техніко-економічне планування - планування обсягів виробництва, прибутку, рентабельності;
• економічна мотивація персоналу;
• державні економічні важелі;
• бюджетування і котирування;
• кредитування;
• аналіз господарської діяльності.
Соціально-психологічні методи управління. Використання менеджером лише адміністративно розпорядчих методів може завдати великої шкоди організації. З огляду на це слід застосовувати і соціально-психологічні методи.
Соціально-психологічні методи управління - це сукупність специфічних способів дії на особисті стосунки і зв’язки між працівниками, а також на соціальні процеси в ньому [17, с.66].
Соціально-психологічні методи засновані на використанні моральних стимулів до праці і впливають на персонал з допомогою психологічних механізмів з метою переведення адміністративного завдання в усвідомлений обов'язок, внутрішню потребу людини. Цього можна досягти через:
• формування колективу, створення нормального психологічного клімату й творчої атмосфери;
• особистий приклад;
• задоволення культурних і духовних потреб працівників;
• встановлення соціальних норм поведінки і соціального стимулювання розвитку колективу;
• встановлення моральних санкцій і заохочення;
• соціальний захист.
Правові методи управління. Застосування адміністративних та економічних методів управління повинно ґрунтуватися на нормативних, законодавчих актах або законах. Отже, зважаючи на надзвичайну важливість законодавчого, правового регулювання діяльності економічних суб’єктів, виділяють методи, що ґрунтуються на господарському, фінансовому чи трудовому праві, тобто правові методи.
Правові методи - сукупність способів дії суб’єкта управління за допомогою правових норм, правових відносин і правових актів [17, с.69].
Правові норми визначають місце підприємства в системі народногосподарського комплексу країни, характер і зміст відносин, у які воно вступає з іншими підприємствами; регулює відносини власника, адміністрації і працівників.
Правові відносини встановлюються у процесі укладення угод, контрактів з іншими підприємствами на постачання товарів, виконання робіт, надання послуг, перевезення вантажів і ін..
Правові акти, залежно від галузі права, регулюють різні аспекти виробничо-господарської діяльності.
Тобто зміст правового регулювання полягає у тому, що держава встановлює норми необхідного, межі допустимого і визначає наслідки для порушників цих норм.