Психологічні особливості допиту неповнолітніх

Підготовка і проведення допиту неповнолітніх багато в чому зумовлені віковими й індивідуальними особливо­стями допитуваної особи. Знання цих особливостей має важливе значення для правильного обрання прийомів установлення психологічного контакту, режиму прове­дення допиту, здійснення впливу на неповнолітнього, оцінки його показань.

Глава 2. Психологічні основи проведення окремих слідчих дій

Неповнолітні — це особи, які не досягли 18-літнього віку. У літературі з психології запропоновано шість віко­вих груп неповнолітніх: 1) дитячий вік (до 1 року); 2) раннє дитинство (від 1 до 3 років); 3) дошкільний вік (від З до 7 років); 4) молодший шкільний вік (від 7 до 11-12 ро­ків); 5) підлітковий вік (від 11 до 14-15 років); 6) старший шкільний вік (рання юність) (від 14 до 18 років).

Вікові особливості — це сукупність взаємопов'язаних типових для даного віку процесів, станів і властивостей, що виявляються у поведінці та вказують на загальну спрямованість розвитку особи. При розгляді психо­логічних особливостей неповнолітніх окремих вікових груп необхідно враховувати не лише хронологічний вік індивіда, а й властивості культури і товариства, до якого вони належать, соціально-економічний стан, стать, інди­відуально-типологічні якості.

Вік, починаючи з якого неповнолітній може виступа­ти на допиті як свідок чи потерпілий, у кримінально-про­цесуальному законодавстві не визначений. У п. З ст. 69 КПК України лише вказано, що не можуть бути допитані як свідки особи, які згідно з висновком судово-психіат­ричної чи судово-медичної експертизи через свої фізичні або психічні вади не можуть правильно сприймати фак­ти, що мають доказове значення, і давати показання про них. Характерні для неповнолітніх особливості психіки не є психічними чи фізичними вадами, але вони, без сумніву, впливають на процес формування і давання по­казань. Практиці розслідування злочинів відомо чимало прикладів, коли діти віком 3-5 років повідомляли на до­питі дані, які сприяли встановленню об'єктивної істини у справі. Водночас дітей рекомендується допитувати лише у разі крайньої потреби, позаяк допит може нега­тивно вплинути на їх психіку.

Для дітей дошкільної вікової групи характерна кмітливість, їх сприйняттю притаманна деталізація.

Розділ четвертий. ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ______________________

При відтворенні події, що спостерігалася, діти можуть давати свідчення про факти, які не помітили дорослі. У цьому віці діти не мають достатньої здатності до послідовного логічного мислення і можуть давати лише прості відповіді на зрозумілі їм запитання.

Для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку ха­рактерними є наявність підвищеного навіювання і схиль­ність до фантазування. Ці психологічні особливості необхідно враховувати у процесі допиту і при оцінці по­казань неповнолітнього.

Підлітковий вік — це перехідний етап від дитин­ства до дорослості. Принципово нова відмінна риса цьо­го віку —«почуття дорослості». Підліткам притаманні імпульсивність, швидка зміна настрою, негативізм. Ці якості можуть бути причиною відмови від спілкування зі слідчим.

Несприятливе найближче побутове оточення і відсут­ність достатнього життєвого досвіду спричиняють фор­мування перекручених уявлень про такі моральні понят­тя, як дружба, товариськість, сміливість, скромність то­що. Часто підліток бере участь у вчиненні злочину через помилкову товариськість, боязнь зарекомендувати себе боягузом, не виявити рішучість, сміливість.

Неповнолітнім цього віку властивий негативізм, як заперечення чужих авторитетів (особливо у періоди віко­вих криз). Підліток може заперечувати авторитет батьків, педагогів, усіх, хто має «владу», ігнорувати ви­моги, що ставляться до нього. Так, підліток Б. (14 років) привів у свою квартиру неповнолітнього В. (15 років), раніше йому незнайомого, який перебував на обліку в міліції за невідвідування школи і бродяжництво; він про­сився переночувати. Мати Б. вимагала, щоб син провів «гостя», не залишав його на ніч. Б. відкинув «претензії» матері у такий спосіб: «Це моя справа, у свою кімнату ко­го хочу, того і приводжу». На ранок, коли неповнолітній

Глава 2. Психологічні основи проведення окремих слідчих дій

В. залишив квартиру, Б. і його мати виявили зникнення золотих каблучок.

Старший шкільний вік (рання юність) — завершаль­ний етап переходу до дорослості. Старші школярі харак­теризуються досить високим розвитком психічних про­цесів. Рання юність — це вік формування світогляду. У цей період визначаються життєві ідеали, робиться вибір професійної спрямованості. Це вік, коли неповнолітній намагається визначити зміст і мету життя. У період ран­ньої юності змінюється об'єкт поклоніння, який стає для неповнолітнього вищим авторитетом (референтом).

Психології неповнолітніх притаманне явище кон­формізму. Конформність — це піддатливість людини ре­альному чи уявному тиску групи. Яскравий прояв кон-формності неповнолітніх виявляється під час вчинення ними групових злочинів. Так, учні 8-го класу Б., П., Я. і учень ПТУ Р. побили учня 9-го класу М., заподіявши йо­му середньої тяжкості тілесні ушкодження. Один із обви­нувачених у справі Я. у показаннях так пояснював свою поведінку: «Р. мені сказав, що я повинен побити М., я відповів, що бити його не буду. Тоді Р. сказав, що поб'є його сам. Він підійшов до М. і почав завдавати йому уда­рів. Після того як Р. ударив М., Б. і П., які знаходились біля мене, а також і я підбігли до М. і почали його бити. Я не хотів бити М., як це вийшло, я не знаю...».

Через соціально-психологічні особливості неповно­літніх різних вікових груп їхня поведінка може набувати віктимного характеру, а самі неповнолітні можуть става­ти жертвами злочинів. Підвищеною віктимністю доволі часто характеризуються неповнолітні з асоціальними настановами, які віддають перевагу безцільному витра­чанню часу і нерідко провокують конфліктні відносини. Так, неповнолітні В. (16 років), П. (14 років), Ф. (10 ро­ків) з метою вживання вина і таблеток тазепаму прийшли на квартиру до В. Після спільного вживання спиртних

Розділ четвертий. ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ______________________

напоїв і таблеток Ф. почав конфліктувати з іншими не­повнолітніми: непристойно висловлюватися на їх адресу, викривати їх у принизливих учинках, погрожувати знайомими йому друзями. Конфлікт закінчився за­подіянням неповнолітньому Ф. побоїв і катувань. Зокре­ма, неповнолітній В., притягнутий у цій справі до кри­мінальної відповідальності, підключав до Ф. електрич­ний струм через трансформатор, припікав йому обличчя, губи, волосся сигаретою, бив зав'язаним у вузол рушни­ком, нагрітою праскою припікав гомілки ніг, розпеченою на вогні ампулою написав на обличчі нецензурну лайку.

Віктимогенні ситуації можуть створюватися і бути пов'язані з процесом самоствердження неповнолітніх. Прагнення дівчаток до престижу, що неправильно розу­міється, потреба відстояти рівне положення з хлопчика­ми нерідко виявляється в демонстрації шкідливих зви­чок — дівчата палять, нецензурно висловлюються, роз­куто поводяться. Така їхня поведінка може створювати враження сексуальної доступності й сприяти виникнен­ню ситуацій сексуальних зазіхань. Так, неповнолітнім М. була зґвалтована неповнолітня Ш. Обвинувачений М. у своїх показаннях вчинений злочин пояснював у такий спосіб: «Про Ш. як про дівчину легкої поведінки мені розповідав С. Я вирішив з нею познайомитися. Коли я підійшов до III., вона курила, у розмові вживала нецен­зурні вирази, поводилася безсоромно. Після того як ми познайомилися, я запропонував їй пройтися зі мною на будівництво, вона погодилася. На території будівельного майданчика я запропонував ПІ. вступити зі мною у стате­вий зв'язок, однак вона почала просити, щоб я її не за­ймав, тому що вона ще дівчинка. Я не повірив їй і змусив підкоритися своїм вимогам».

Ефективному використанню тактичних прийомів до­питу, правильній оцінці отриманих показань сприяє знання слідчим закономірностей формування показань

Глава 2. Психологічні основи проведення окремих слідчих дій

неповнолітніх. Розуміння механізму формування пока­зань визначає можливість виявлення й усунення в них перекручень.

Більш правильному і точному сприйняттю непов­нолітніх сприяє розуміння ними змісту того, що відбу­вається. У деяких випадках неповнолітні сприймають дії злочинців, інші факти, справжнього значення яких вони можуть не розуміти. Так, Н., працюючи сторожем дитя­чого садка, завів у приміщення охоронюваного об'єкта неповнолітню В. (6 років), роздягнув і вчинив щодо неї розпусні дії. У подальшому на допиті неповнолітня В., відповідаючи на запитання слідчого, досить докладно, у доступних їй виразах і поняттях розповіла про всі дії, що були вчинені злочинцем.

Сприйняття дітей, зумовлене нестійкістю уваги, слабкістю логічного мислення, схильністю до фантазу­вання, відрізняється від дорослих: 1) поверховістю; 2) фрагментарністю; 3) яскравим емоційним забарв­ленням.

Обсяг і характер сприйняття зовнішніх ознак люди­ни залежать від віку особи, яка сприймає, і рівня її роз­витку. Цікаві психологічні досліди, засновані на викори­станні малюнків із зображеннями людей і предметів, у яких брали участь діти трьох, п'яти і семи років, були проведені X. Т. Бедильбаєвою. Результати її дослідження свідчать про те, що неповнолітні цих вікових груп вияв­ляли більше уваги й інтересу до малюнків із зображен­ням людей порівняно з зображенням предметів. При сприйнятті зображення людей вони неоднаково ставили­ся до різних особливостей зовнішнього вигляду людини. Так, діти всіх трьох вікових груп називали стать зобра­женої людини (100 % випадків), основний колір малюн­ка (74-90 %), одяг (59 % діти молодшого і 100 % се­реднього і старшого віку). Багато дітей зазначали вік зо­браженої людини і дію, що, на їхню думку, виконувала

Розділ четвертий. ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ______________________

намальована людина. Щодо інших особливостей зобра­жень були зафіксовані великі вікові розбіжності. Зокре­ма, окремі частини тіла трилітки перелічували в 11 % ви­падків, а старші — у 80 %. Те саме можна сказати про міміку: вираз обличчя охарактеризували 5-6 % молод­шої і середньої групи, 43 % — старшого віку.

Оцінці віку іншої людини підлітками було присвячене дослідження В. Н. Куніциної. Результати дослідження по­казують, що вік є значимим компонентом зовнішності і за­значається у 49 % описань семикласників і у 75 % — вось­микласників. Визначення віку, що надаються, часто відповідають часовим уявленням підлітка, відмінним від часового масштабу дорослих людей: вік «середній» — 24 роки, «похилий» вік — 38-40 років. При встановленні віку підлітки використовували занадто великі часові інтервали (іноді 10-15 років). Особи, яких випробовували, найкраще визначали вік своїх однолітків (41 % правиль­них відповідей) і дітей, молодших від себе (32 % правиль­них відповідей). Точність оцінки віку осіб зрілого і літньо­го віку була низькою (відповідно 13 % і 7 %). Більшість помилок було зроблено у тому разі, коли деякі ознаки зовнішності людини не відповідали її віку. Так, вік 36-літ-нього чоловіка, який мав велику лисину, усіма підлітками був значно завищений. Підвищена емоційно-динамічна виразність сприйманих осіб навпаки, сприяла активному заниженню їхнього справжнього віку.

Помилки сприйняття можуть бути пов'язані з впли­вом на організм неповнолітнього алкогольних напоїв, наркотичних та інших психоактивних речовин. Зокрема, при алкогольному сп'янінні погіршується здатність пра­вильно оцінювати просторово-часові відношення, мож­ливість адекватно сприймати події, що відбуваються, і їх послідовність, розуміти значення того, що відбувається.

Процес відтворення на допиті пов'язаний зі здатністю правильно висловлювати свої думки. Особливі труднощі

Глава 2. Психологічні основи проведення окремих слідчих дій

при цьому виникають у допитуваних, які належать до мо­лодших вікових груп неповнолітніх. Намагаючись висло­вити власну думку і не знаходячи потрібного слова, непов­нолітній може замінити його іншим, яке йому відоме.

Психічні стани, у яких перебуває допитуваний, спри­яють обранню неповнолітнім відповідної позиції на до­питі: відмови від показань, повідомлення неправдивих відомостей, зміни раніше даних показань. Так, у процесі розслідування групового зґвалтування неповнолітньої О. (13 років) потерпіла на допиті просила не карати зло­чинців і вказала, що на суді вона не буде давати показан­ня про вчинені щодо неї дії неповнолітніми В., Г. і Н. Мо­тивами такої заяви, як згодом з'ясувалося, стали страх і почуття сорому.

Допит неповнолітнього свідка у віці до 14 років про­вадиться у присутності педагога. Присутність педагога при допиті свідків у віці від 14 до 16 років не є обов'язко­вою. Це питання у кожному випадку вирішує слідчий на власний розсуд. У разі потреби при допиті неповно­літнього свідка можуть бути присутніми лікар, батьки чи інші законні його представники (ст. 168 КПК України). Згідно зі ст. 438 КПК України при допиті неповнолітньо­го обвинуваченого присутність педагога або лікаря, бать­ків чи інших законних представників винесена на розсуд слідчого чи прокурора або може бути здійснена за клопо­танням захисника.

Завдання педагога полягає в тому, щоб допомогти слідчому визначити особливості особистості неповно­літнього, встановити з ним психологічний контакт, виро­бити тактику допиту, сформулювати запитання з ураху­ванням особливостей психіки неповнолітнього.

При підготовці до допиту неповнолітнього здійсню­ється вибір місця й обстановки допиту (вдома, у школі, в кабінеті слідчого), що має сприяти встановленню психо­логічного контакту й одержанню необхідної інформації.

Розділ четвертий. ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ______________________

Доцільно заздалегідь підготувати запитання, які необхідно з'ясувати у неповнолітнього. Вони мають бути простими, доступними для розуміння допитуваного. Виконання тако­го завдання забезпечується складанням плану допиту.

У процесі допиту неповнолітнього слідчому необхідно встановити з ним психологічний контакт. Для цього ре­комендується провести бесіди на сторонні теми (спорт, навчання, ігри, нові фільми, книжки тощо), продемон­струвати знання його потреб та інтересів. При допиті неповнолітнього підозрюваного або обвинуваченого слід­чий повинен триматись спокійно, доброзичливо, але й до­статньо твердо. Така манера поведінки сприяє встанов­ленню необхідного контакту з підлітком, налаштовує йо­го на відверту бесіду.

Неповнолітньому допитуваному слід допомогти у формуванні правдивих показань. Слідчий не повинен ви­користовувати постановку запитань, що мають елементи навіювання (навідні запитання). Дуже обережно слід за­стосовувати оголошення показань інших осіб. Постанов­ка навідних запитань часто є причиною виникнення доб­росовісних помилок у показаннях. Неправдиві ж пока­зання неповнолітнього можуть бути наслідком помилко­вого розуміння «геройства», «товариськості».

Специфічними тактичними прийомами при допитах неповнолітніх є: роз'яснення важливості повідомлення правдивих показань; демонстрація поінформованості про обставини життя допитуваного, його потреби, інтереси; роз'яснення сутності і значення пред'явлених і оголоше­них матеріалів; роз'яснення неправильно зайнятої позиції.

Психологія очної ставки

У кримінальному судочинстві очна ставка відома як ефективний спосіб перевірки і одержання нових доказів. У «Руській правді» (ХІ-ХП ст.) вже зафіксований право­вий інститут «зведення», який є прообразом очної ставки.

Глава 2. Психологічні основи проведення окремих слідчих дій

Очна ставка — це слідча (судова) дія, яка передба­чає одночасний допит раніше допитаних осіб про обста­вини, щодо яких були дані істотно суперечливі показан­ня. Очна ставка може бути проведена між двома допита­ними раніше свідками, між двома обвинуваченими чи підозрюваними. Очна ставка може бути проведена та­кож у суді.

Сутність очної ставки полягає в тому, що слідчий пропонує кожному з допитуваних дати показання про об­ставини, у яких виявлені істотні суперечності. Під час очної ставки допитуваним може бути дозволено ставити запитання один одному.

Відомо, що очна ставка проводиться для усунення істотних суперечностей у показаннях. Однак вивчення психологічних особливостей очної ставки показує, що во­на дає змогу вирішити й інші завдання: переборювати добросовісні помилки допитуваного; перевіряти прав­дивість показань раніше допитаних осіб; з'ясовувати причини походження істотних суперечностей; перевіря­ти й оцінювати криміналістичні версії; викривати не­правду в показаннях допитуваних (неправдиве алібі, об­мова, самообмова й ін.); перевіряти зібрані раніше у спра­ві докази; підсилювати позицію тих чи інших осіб, які дали правдиві показання.

У літературних джерелах розрізняють характеристи­ки очної ставки: єдність предмета (особи допитуються з тих самих обставин); єдність об'єкта (очна ставка є про­цесом безперервного порівняння показань двох одночас­но (поперемінно) допитуваних осіб); єдність часу (допит двох осіб здійснюється у їх присутності протягом слідчої дії); єдність місця (особи допитуються в одному місці); допитувані особи повинні бути поставлені у рівні умови сприйняття запитань слідчого і показань один одного; єдність документування (процедура очної ставки фіксу­ється в одному протоколі слідчої дії).

Розділ четвертий. ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ______________________

Проведення очної ставки передбачає «ефект присут­ності», коли обвинуваченому необхідно давати показан­ня у присутності іншої особи, яка знає дійсні обставини події, що відбулася. У психології це явище іменується як інгібіція соціальна — погіршення продуктивності вико­нання діяльності в присутності інших людей. У цьому разі людина орієнтується на поведінку іншої особи, якій відомі реальні обставини події. Злочинцю набагато легше давати неправдиві показання слідчому, який не був при­сутній при вчиненні злочину і не знає всіх його обставин, ніж у присутності особи, обізнаній (яка безпосередньо сприймала подію) про злочин.

Під час очної ставки відбувається спілкування між трьома особами: слідчим і двома раніше допитаними осо­бами. Тому процес взаємного рефлексування відріз­няється складністю. Допитувані впливають один на одно­го своїм авторитетом, вольовими якостями, життєвим досвідом. Передача інформації між індивідами, які спіл­куються, може здійснюватися не лише вербальними засо­бами, а й конклюдентними діями, жестами, мімікою та ін. Вплив у процесі очної ставки може бути й негативним, ко­ли авторитет недобросовісного учасника (який може мати злочинний характер) впливає на добросовісного. Зокрема, складні психологічні стосунки можуть виникати при очній ставці потерпілого і обвинуваченого. Якщо є симпто­ми нестійкості потерпілого, очну ставку проводити не слід.

При проведенні очної ставки регулятором процесу спілкування є слідчий, який повинен враховувати харак­тер взаємин між допитуваними, їхні соціально-психоло­гічні особливості (тип темпераменту, риси характеру, во­льові якості й ін.), злочинний «досвід» тощо. У процесі очної ставки відбувається «психологічне» протиборство. Усунення істотних суперечностей передбачає зміну кон­флікту стосунків. Повідомлення правдивої інформації є засобом психологічного впливу.

,

_______________Глава 2. Психологічні основи проведення окремих слідчих дій

Існують психологічні рекомендації щодо проведення очної ставки, які стосуються черговості допиту тих чи інших осіб, формулювання запитань допитуваним. Тут необхідно враховувати можливість допитуваних осіб впливати один на одного (з урахуванням позитивних і не­гативних якостей, «слабких місць», підвищеної сугес­тивності, конформності, нестійкості психіки й ін.). Необ­хідно прогнозувати можливість зміни показань. Доціль­но спочатку вислухати думку осіб із більш «слабкою» психікою або осіб, які дають правдиві показання.

Тактико-психологічні особливості очної ставки ви­значаються: розширеним складом її учасників, усклад­неним інформаційним обміном; сильним психологічним впливом учасників очної ставки один на одного; знижен­ням рівня прогнозу слідчого; можливістю зміни пока­зань; підвищеним ступенем тактичного ризику. При про­веденні очної ставки рекомендуються такі прийоми: су­провід спілкування пред'явленням доказів, маскування цілей очної ставки, раптовість її проведення, приховання поінформованості слідчого про ті чи інші обставини. Як психологічний вплив пропонується проведення кількох очних ставок підряд із несумлінним учасником чи прове­дення очної ставки у поєднанні з допитом. Існують реко­мендації щодо проведення очних ставок із наростаючою силою. Тут важливо визначити черговість очних ставок. З кожною очною ставкою з'ясовуються дедалі істотніші спірні обставини.