Розділ 5 психологічні фактори трудової діяльності

Психіка людини та її функції в процесі праці

Праця як доцільна свідома діяльність людини, крім зовнішньої (фізичної), включає і внутрішню (психічну) активність.

Психіка є властивістю, функцією мозку і являє собою відо­браження в ньому реальної дійсності. Однак психіка — не дзер­кальне відображення, а активний багатоактний процес, в ході якого зовнішні впливи трансформуються відповідно до внутрішніх особ­ливостей сприймаючої людини. Змістом психіки є образи реальних предметів, явищ, подій, детерміновані індивідуальним досвідом, ін­тересами, почуттями і світоглядом людини. На основі і за допомо­гою цих образів здійснюється управління поведінкою і діяльністю людини.

Отже, психіка є суб'єктивним відображенням об’єктивного сві­ту. Активність психіки виявляється в умотивованості процесів ві­дображення, тобто в пошуку найкращих рішень, оцінці варіантів можливої поведінки, а також у досягненні результатів пізнання, які стають дедалі адекватнішими відображуваному світові.

Розвиток психіки людини підпорядкований законам суспільно-історичного розвитку, а можливості відображення дійсності значно розширились завдяки мові. За допомогою мови відбувається пере­дача і засвоєння суспільного досвіду, знань, стає можливим абст­рактне мислення і передбачення наслідків, які можуть виникнути в тій чи іншій ситуації.

Наявність психіки дозволяє розробляти послідовну програму дій і здійснювати операції спочатку у внутрішньому плані, а тільки по­тім діяти, тобто образ випереджає результат, подає його у вигляді моделі дійсності.

Отже, особливістю психічного відображення є його випереджу­вальний характер.

Психіка як відображення дійсності в мозку людини характеризу­ється різними рівнями. Вищий рівень психіки, властивий людині, утворює свідомість. Свідомість — це вища, інтегруюча форма психіки, результат суспільно-історичних умов формування лю­дини у трудовій діяльності, при постійному спілкуванні з інши­ми людьми.

Основними характеристиками свідомості є:

• сукупність знань про навколишній світ, якими людина оволо­діває завдяки пізнавальним процесам;

• самосвідомість, тобто усвідомлення, самопізнання, самооцінка людиною себе і своїх вчинків, дій;

• забезпечення цілеспрямованої діяльності на основі формуван­ня мети, виходячи з мотивів, потреб, прийняття вольових рі­шень, внесення необхідних корективів у виконання дій;

• почуття та емоційні оцінки, які відображають ставлення люди­ни до навколишнього світу, інших людей тощо;

• мова.

Свідомість змінюється не лише в історичному плані, айв онтоге­нетичному, тобто впродовж життя людини процес відображення світу не залишається незмінним.

Змінюється цей процес і в гностичному плані, що виявляється у відмінностях відображення на різних етапах акту пізнання, при пе­реході від незнання до знання, від неповних до глибоких знань, від чуттєвого пізнання до логічного.

Особливості розвитку свідомості людини такі:

• єдність історичного, онтогенетичного та гностичного у відо­браженні навколишнього світу;

• активність, цілеспрямованість і творче перетворення дій­сності;

• усвідомлене відображення об'єктивного світу на основі уза­гальненого досвіду пізнання дійсності людством;

• відображення світу у формі пізнання його суттєвих зв'язків і відношень;

• прогнозуючий характер.

Психіка людини розглядається як прояв і форма існування внут­рішнього світу цілісної особистості, яка розвивається історично і формується у процесі соціального розвитку, у спілкуванні, в різно­манітних мокрота мікросоціальних відносинах і взаємодіях. Вона виявляється в єдності пізнавальних, емоційних, регулятивно-вольо­вих і комунікативних аспектів.

В трудовій діяльності психіка виконує когнітивну (пізнавальну), регулятивну, мотиваційну та комунікативну функції.

Когнітивна функція виявляється в активізації всіх пізнавальних процесів при виконанні виробничого завдання. У процесі праці лю­дина сприймає і переробляє інформацію, приймає і реалізує рішен­ня, осмислює різні варіанти дій, використовує засвоєні знання, на­вички і вміння, прогнозує можливі ситуації, вдосконалює способи діяльності.

Регулятивна функція психіки в процесі праці реалізується в станах оптимальної мобілізації резервних можливостей працівни­ка, необхідному рівні його активності, концентрації і спрямуванні пізнавальних процесів та вольових зусиль на досягнення постав­леної мети.

Мотиваційна функція психіки пов'язана з спонуканням праців­ника до активності та підтримання останньої на певному рівні.

Комунікативна функція психіки в процесі праці реалізується у спілкуванні працівників, яке є основою міжособистісних відносин, способом організації спільної діяльності та методом пізнання люди­ни людиною.

У трудовій діяльності психологічними факторами виступають:

• пізнавальні процеси, які активізуються у відповідь на подраз­ники, що діють зараз або мали місце в минулому досвіді, уза­гальнюють ці впливи і забезпечують передбачення результатів та способи їх досягнення;

• емоційно-вольові стани, які посилюють або послаблюють ак­тивність працівника;

• властивості особистості, які проявляються у відмінностях по­ведінки людей та результатах їхньої праці.

Врахування психологічних факторів трудової діяльності необ­хідне ось для чого:

• для обгрунтування психічних навантажень на працівника в зв'язку з ускладненням виробництва і збільшенням інформа­ційних потоків, підвищенням відповідальності, ускладненням міжособистісних відносин;

• управління трудовими концепціями працівників на основі по­внішого врахування їхніх потреб, інтересів і мотивів діяль­ності;

• підвищення соціальної активності в умовах переходу до рин­кових відносин і демократизації управління;

• створення умов для реалізації творчого потенціалу праців­ників.

Психічна діяльність людини в процесі праці виявляється у трьох основних формах:

• психічних процесах;

• психічних станах;

• психічних властивостях особистості.

Психічні процеси — різні форми динамічного, цілісного відо­браження об'єктивної дійсності. Розрізняють такі основні психічні процеси: відчуття, сприймання, уявлення, пам'ять, мислення, уява, увага, воля. Психічні стани — цілісна характеристика особистості, що відображує її порівняно тривалі душевні переживання і виявляє­ться в підвищеному або зниженому рівні психічної діяльності. Пси­хічні властивості — сталі якості людини, які обумовлюють її пове­дінку і результативність діяльності. Це темперамент, характер, здібності, світогляд, знання, переконання тощо. Психічні процеси, емоційно-вольова сфера, властивості особистості формують психо­логічний потенціал працівника.