Предмет, основні завдання та наукові проблеми психології праці

Предмет: (Клімов) – це факти і закономірності психіки людини, яка формується в якості субєкта праці. (Іванова) – це людина як суб’єкт праці, який інтегрує систему суб’єкт-об’єкт, забеспечуючи взаємодію усіх компонентів. (Пряжніков) – суб’єкт праці, тобто людина, яка характеризується суб’єктністю (готовністю до спонтанної дії, рефлексією), джерело активності, яке спрямоване на об’єкт трудової діяльності. (Дмітрієва) – Психологія праці вивчає закономірності динамічної рівноваги в системі людина як суб’єкт діяльності – професійне середовище. Людина в цій системі виступає як суб’єкт праці, який є сплавом властивостей особистості і індивіда (здібності, професійний досвід, мотивація, робочі стани).Під об’єктом праці слід розуміти конкретний трудовий процес, який нормативно заданий і включає предмет, засоби, цілі, задачі праці, правила використання знарядь та інструментів(технологія трудового процесу), умови її використання та організації тощо. Основні завдання— гуманізація праці та підвищення її продуктивності. Під гуманізацією праці розуміємо профілактику перевтоми професійних захворювань, запобігання виробничого травматизму та професійної деформації особистості, підвищення змістовності праці, створення умов для всебічного розвитку працівника, його здібностей. Теоретичні (дослідницькі) завдання тісно пов’язані з психологічними особливостями суб’єкта праці (людини):- вивчення особливостей психічних пізнавальних процесів ;- вивчення емоційно-почуттєвої сфери і вольових якостей;- вивчення особливостей і структури функціональних станів;- розробку психологічно обгрунтованої системи стимулювання праці; -розкриття психологічного змісту, складу, структури і механізмів трудової діяльності;- розробку психологічної проблеми здібностей щодо різних видів і типів трудової діяльності;- дослідження соціально-психологічних факторів;- планування тактики і стратегії управління працею;- поліпшення умов трудової діяльності;- розробку основних професійних критеріїв прийому на роботу;- удосконалення методів навчання і перенавчання працівників;- раціональну перебудову і оновлення професій. Прикладні завдання: проблеми професійної орієнтації особистості; дослідження психологічних характеристик основних професій, визначення вимог професій до особистості; розробка конкретних прикладних процедур професійного відбору; оптимізація процедур професійної підготовки; психологічна раціоналізація і оптимізація змісту та умов професійної діяльності на основі розкриття психологічних особливостей суб’єкта праці; розробка психологічних основ і конкретних вимог при проектуванні нових технологій і засобів праці на основі врахування психологічних особливостей суб’єкта праці; розробка оптимальних режимів праці та відпочинку; вдосконалення виробничих відносин та підвищення якості праці; сприяння зниженню професійного травматизму та професійної захворюваності, розробка норм, правил і процедур техніки безпеки. Теоретичним фундаментом для вирішення прикладних завдань повинні служити дослідження в області наступних наукових проблем: 1. Вивчення шляхів становлення гармонії між людиною і її професією – вивчення закономірностей становлення динамічної рівноваги системи «суб'єкт праці - професійне середовище»; 2. Вивч. структури і динаміки професійно значимих властивостей індивіда й особистості; 3. Вивч. структури умінь і навичок, що забезпечують рішення проф. завдань в оптимальних і екстремальних умовах, а також факторів, що визначають стійкість і динаміку цієї структури; 4. Вивч. структури трудових установок і мотивів трудової діяльності, закономірностей формування та перебудови цієї структури; 5. Вивч. структури станів людини в праці і закономірностей динаміки цих станів; 6. Вивч. взаємозв'язків індивід. властивостей, відносин особистості і психічних станів як фактора успішності та безпеки праці.

2.Філософські та загально-психологічні основи психології праці (Маркс, Ананьев, Леонтьев, Рубінштейн)

Основні положення К. Маркса -характеристики праці: це цілеспрямована діяльність; Праця носить предметний характер(вплив на прир.); носить гарматний характер: робочий відокремлює себе від умов, хоча в реальному процесі праці цього поділу не відбувається; - Речові умови - засоби праці; Праця (як діяльність) матеріалізується в предметі праці: з форми діяльності праця переходить в форму буття, в форму предмета; змінюючи предмет, праця змінює свою власну форму, перетворює людину; носить суспільний характер (оскільки в праці людина «підпорядковується чужій волі», до результату своєї праці вона відноситься як до «чужого результату»); Історичний поділ праці по різних галузях розглядається як умова прогресу, так як в результаті підвищується якість виробництва; поділ праці (особливо на працю "фізичний" і "розумовий") розглядається також як основна умова виникнення соціальної нерівності і класів, так як були виділені ті, хто управляє, і ті, хто підкоряється. Праця існує в двох основних формах: «жива праця» (сам процес праці, сама трудова діяльність) і абстрактна праця(вартість вироблених благ). За К. Марксом, найважливішим результатом праці є «сама людина в її суспільних відносинах». В якості ідеалу для К. Маркса виступає «гармонійно розвинутий індивід», що розуміється як працівник, що постійно змінює різні види діяльності, що освоює їх і стає різносторонньою людиною, краще усвідомлює своє місце в світі. Виступав проти ідеї «покликання», яке закріпляє за людиною на все життя певну робочу функцію.

Б. Г. Ананьєв - необхідність комплексного вивчення людини в праці. Розглядає в якості передумов успішності будь-якої діяльності не просто суму необхідних властивостей, а певну структуру здібностей та обдарованості, їх «функціональний» склад, різне поєднання в ньому сенсомоторних, мнемічних, логічних, емоційно-вольових та інших компонентів, які нерівномірно розвиваються в різних видах діяльності. Говорить про необхідність вивчення людини в єдності і взаємозв'язку її властивостей як особистості і суб'єкта діяльності, у структурі яких функціонують природні властивості людини як індивіда, про те, що «структура особистості включає структуру індивіда». Основна предметна діяльність людини – праця, на базі розвитку якої виникли всі інші форми, включаючи гру і навчання.Структура праці складається з взаємодії людини як суб'єкта праці з предметом праці за доп. знаряддя, яке є найбільш рухливою, змінною і структурною частиною цієї діяльності.

Діяльність за А. Н. Леонтьєвим як система, включена в суспільні відносини, як процес, в якому відбувається взаємний перехід між полюсами «суб'єкт-об'єкт». Громадські умови життя людини задають мотиви і цілі його діяльності. Осн. її характер. є предметність. Поняття діял. пов'язане з поняттям мотиву. Її «складовими» є дії-процеси, «підлеглі уявленню про той результат, який повинен бути досягнутий. Пов'язував появу людської свідомості з виникненням розвитку колективної праці- розділена, де кожен член групи виконує окремі трудові операції, які самі по собі, безглузді. -проміжний результат праці (для окремої людини проміжний результат виступає як самостійна мета – переживання сенсу дії). «Діяльн.» виступає як механізм, компонент, умова, яка опосередковує взаємодію людини і її природи з соціумом. Людина- активний суб'єкт, який формує себе в процесі своєї діял.

Рубінштейн. Основним видом людської діяльності є праця, характер якої визнається характерис. проф. діял. У процесі праці не тільки виробляється той чи інший продукт трудової діяльності S, а й сам S формується в праці. Праця- діяльність, спрямована на створення сусп. корисного продукту. Праця - завжди виконання певного завдання; весь хід діяльності має підпорядковуватись досягненню наміченого результату; праця вимагає планування і контролю виконання. Трудитися - значить проявляти себе в діяльності, втілювати свій задум у справу, втілюючи його в матеріалізованих продуктах; трудитися - це означає збагачувати і розширювати своє власне буття. Трудова діяльність здійснюється первинно не в силу привабливості самого процесу діяльності, а заради віддаленого її результату, службовця для задоволення потреб людини.