Структура класифікації нс в україні

У законодавстві України обумовлені «Загальні ознаки градації НС відповідному рівню за критеріями розміру заподіяних або очікуваних економічних збитків». Визначено граничні загальні ознаки по яких НС може бути віднесена до того або іншого рівня реагування і є відправною крапкою діяльності системи повсякденного керування й органів постійного керування по реагуванню на НС.

Виділяється шість позицій галузей або напрямків життєдіяльності, для кожної з яких визначені загальні ознаки віднесення НС до якого-небудь рівня реагування: сільське господарство; лісове господарство; рекреаційні, заповідні території; об'єкти особливого природоохоронного значення; водоймища; матеріальні об'єкти інфраструктури, промисловості, транспорту, житлово-комунального господарства; населення (персонал підприємств і установ, мешканці житлових будинків, пасажири транспортних засобів і т.д.)

Положенням про Класифікації НС в Україні визначені чотири рівні надзвичайних ситуацій: НС загальнодержавного рівня; НС регіонального рівня; НС місцевого рівня; НС об'єктового рівня.

До загальнодержавного рівня ставляться НС, що розвиваються на території двох і більше областей, АРК, Києва, Севастополя або загрожують трансграничним поширенням, а також у випадках, коли для їхньої ліквідації необхідні матеріальні й технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремої області (АРК, Києва, Севастополя), але не менш одного відсотка витрат, що відповідає бюджету.

До регіонального рівня ставляться НС, що виникають на території двох і більше адміністративних районах (міст обласного підпорядкування) області, АРК, м. Києва, Севастополя або загрожують поширенням на територію сусідніх областей України, а також у випадку, коли для їхньої ліквідації необхідні матеріальні й технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремого району (міста обласного підпорядкування), але не менш одного відсотка обсягу витрат, що відповідає бюджету.

До місцевого рівня ставляться НС вихідні за межі потенційного об'єкта, що загрожують розширенням ситуації і її вторинних факторів на навколишнє середовище, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у випадках, коли для їхньої ліквідації необхідні матеріальні й технічні ресурси в обсягах, що не перевищують власні можливості потенційно небезпечних об'єктів, але не менш одного відсотка обсягу витрат відповідного бюджету. До місцевого рівня ставляться також НС, що виникають на об'єктах житлово-комунальної сфери й інших об'єктів, що не входять до затверджених переліків потенційно небезпечних об'єктів.

До об'єктового рівня ставляться всі НС не попадають під перераховані вище визначення.

Виходячи із причин походження аварійних подій, які можуть привести до НС на території України розрізняють:

- НС техногенного характеру - транспортні аварії (катастрофи), пожежі, вибухи на вибухонебезпечних об'єктах або їхній погрозі, аварії з викидами (погрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове руйнування споруджень і будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на дамбах, греблях і т.п.

- НС природного характеру - небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні, морські й прісноводні явища, деградація ґрунтів і надр, природні пожежі, зміни стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масова поразка сільськогосподарських рослин шкідникам і хворобами, зміна стану водних ресурсів біосфери й т.п.;

- НС соціально-політичного характеру, пов'язані із протиправними діями терористичного й антиконституційного напрямку: здійснення або реальна загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення й утримання важливих об'єктів, ядерних установок і матеріалів, систем зв'язку й телекомунікації, напад або замах на екіпаж повітряного або морського судна), викрадення (спроба викрадення) або знищення суден, захоплення заручників, установка вибухових пристроїв у громадських місцях, викрадення або захоплення зброї, виявлення застарілих боєприпасів і т. п.

- НС військового характеру, пов'язані з наслідками застосування зброї масової поразки й звичайних засобів поразки, під час яких виникають вторинні фактори поразки населення, внаслідок руйнування атомних і гідроелектростанцій, складів і сховищ, радіоактивних і токсичних речовин і т.п.