Абсолютні та відн. варт.-орієнт.показники

У практиці управління фінансами та контролінгу на провідних підприємствах набули широкого використання фінансові показники, які характеризують вартість підприємства та її зростання: економічна додана вартість (Economic-Value-Added. EVA), додана вартість грошового потоку (Cash-Value-Added. CVA), ринкова додана вартість (Market Value Added. MVA). Натомість спостерігається поступова відмова від використання традиційних показників ефективності, які грунтуються та бухгалтерській звітності підприємств (прибуток, рентабельність). Такі показники як прибуток, рентабельність власного капіталу, рентабельність інвестованого капіталу, рентабельність продаж своєчасно не сигналізують про небезпеку зменшення вартості підприємства, до того ж не існує прямого зв'язку між зазначеними показниками і курсом корпоративних прав та вартістю підприємства, які формуються ринком капіталів.

2.Безбюджетна діяльність (beyond budgeting)

Як альтернатива до класичного бюджетуванння в теорії і практиці актуальними є дискусії щодо так званої без бюджетної діяльності (beyond budgeting). Ціль моделі полягає у вдосконаленні управління підприємством без бюджету у класичному його розумінні. В рамках цього підходу традиційні для бюджетування функції реалізуються з допомогою інших інструментів та методів. Основними ознаками є такі:

-розвиток відкритої культури підприємництва на основі масштабного делегування повноважень та відповідальності на децентралізований рівень;

-розмежування прогнозування та оцінки результ. діяльності (які в класич. б-ні інтегровані);

-менші витрати на план-ня, ніж у разі бюджетув.;

-концентрація на відносні, орієнтовані на ринок фінансові та не фінансові цільові показники;

-постійна (перманентна) перевірка та вдосконалення стратегії на рівні центрів відповідальності та використання ковзного (яке актуалізується щомісячно чи щоквартально) прогнозування (Rolling Forecast);

-гнучкий порядок алокації ресурсів, який адаптується залежно від зовн. факторів впливу;

-запровадження внутрішніх ринків, на яких окремі центри прибутковості (чи затрат) виступають як клієнти чи постачальники, а тому знаходяться в умовах постійної конкуренції;

-тісна прив’язка оперативної діяльності до стратегічних цілей завдяки використанню BSC;

-відмова від систем стимулювання, які знаходяться в прямій залежності від рівня виконання планів. Натомість, переорієнтація систем мотивації на вартісні показники ефективності окремих центрів відповідальності та підприємства в цілому.

3.Біхевіористичні корпоративні фінанси та контролінг поведінки

Біхевюристичні фінанси досліджують взаємозв'язки між фінансовими рішеннями та психологією поведінки учасників фінансових відносин. Представники цього напрямку фінансів відстоюють постулат щодо обмеженого рівня раціональності економічних агентів, тобто ставлять під сумнів висновки теорій раціональних очікувань та ефективності ринків. Таким чином, прийняття рішень у сфері економіки та фінансів неможливо пояснити, вдаючись до аналізу раціональної поведінки на основі формалізованих правил. Вихідні положення, якими оперують «біхевюристи» є наступні:

-наявність аномалій на фінансових ринках та періодичні кризи, зумовлені психологічними факторами:

-перманентні конфлікти цілей агентів, відповідальних за прийняття економічних рішень, що пояснюється суб'єктивними преференціями учасників фінансових відносин:

-асиметричний розподіл інформації між учасниками фінансових відносин:

-дія ментальних та психологічних факторів, у результаті яких ілюзорна раціональна поведінка окремих суб'єктів фінансових відносин веде до колективної нераціональності:

-фінансові рішення досить часто приймаються під впливом емоцій:

-індивіди набагато більше часу витрачать на прийняття незначних рішень порівняно з важливими.

Зміст біхевюристичних фінансів розривається наступною їх дефініцією: напрямок фінансів, який досліджує вплив інформації на поведінку учасників ринку капіталів за різних рамкових умов з метою прогнозування та управління поведінкою учасників фінансових відносин. Таким чином, біхевюристичш фшанси здебільшого сконцентровані на дослідженні поведінки учасників ринку капіталів.

Особливе місце у новітньому арсеналі корпоративного управліннями займає інструментарій прогнозування поведінки та управління нею, який забезпечується контролінгом поведінки. Контролінг поведінки (Behavioral Controlling) спрямований на аналіз, прогнозування та контроль поведінки учасників фінансових відносин, а також на впровадження методичного інструментарію, що змушує агентів діяти та приймати рішення відповідно до визначених цільових орієнтирів підприємства. Служби контролінгу аналізують процеси прийняття фінансових рішень для прогнозування майбутньої поведінки менеджменту, персоналу, інвесторів та інших учасників фінансових відносин з урахуванням певшее психологічних особливостей поведінки індивідуумів, які визначають рівень довіри чи недовіри, песимізм чи оптимізм, схильність до ризику.

Важливим елементом теоретичного фундаменту біхевюристичних фінансів у цілому і конгролінгу поведінки зокрема можна вважати концепцію принципал-агент відносин. Головна мета концепції - оптимізувати фінансові відносини та узгодити умови відповідних договорів і законодавчих актів таким чином, щоб забезпечити баланс інтересів принципала та агента. Сутність цих відносин полягає у тому, що одна особа (чи група осіб) доручає іншій особі (чи групі осіб) здійснювати певш послуги в інтересах принципала. Діючі економічні суб'єкти вважаються агентами, а суб'єкти, інтереси яких безпосередньо залежать від вказаної діяльності - принципалами. Принципал-агент відносини завжди витікають, коли досягнення економічних цілей одних суб'єктів управлінських рішень (власників, інвесторів, кредиторів) безпосередньо залежить від ефективності ДІЯЛЬНОСТІ інших суб'єктів прийняття рішень (менеджери різних рівнів).