Особистість та детермінанти її поведінки
Здебільшого людина вступає до організації з набором цінностей, визначеним ставленням до соціальних явищ та діяльності як сформована особистість, яка має власну позицію.
Бачення світу, його сприйняття значною мірою впливають на рівень мотивації, і фактично на поведінку індивіда, а також на те, чому індивід прагне підвищувати свою кваліфікацію (рис.2).
Система цінностей являє собою пріоритети індивідуальних цінностей, які значною мірою формують поведінку людини в процесі діяльності в організації та визначають стиль її життя (рис.3).
Цінності – це загальноприйняті переконання, що зумовлюють цілі, до реалізації яких людина прагне у своїй діяльності.
Рис.2 Індивідуальний рівень моделі організаційної поведінки
 | |||||
 |  |
Рис.3 Індивідуальні цінності, які впливають на поведінку індивіда в організації
Ставлення (атитьюди) – це сформульовані оцінки (позитивні чи негативні) щодо предметів, людей, явищ (рис.4).
Особистість – стійка структура індивідуальних рис, що характеризують людину як продукт соціального розвитку та ступінь її залучення до системи соціальних відносин шляхом предметної діяльності та спілкування (рис.5).
Рис. 4 Поширене ставлення індивіда в організації
Базові позиції управління поведінкою людей в організації наведено на рис.6.
| Двох однакових людей не буває |  | Менеджер має усвідомити, що він досягне найвищих результатів тільки тоді, коли зосередить свою увагу на тому, щоб допомогти рядовим працівникам стати кращими виконавцями |
| Люди складніші, ніж будь-який виробничий процес, бо їхня реакція багатша від реакції машин |  | |
| Люди реагують на безліч чинників, визначити які дуже важко, а іноді й неможливо |  | |
| Поведінка людини не піддається точним визначенням |  | |
| Припущення щодо характеру людини визначають поводження з нею | | |
| Власний досвід, що його отримано методом “проб і помилок” – це лише цінний додаток до теоретичних знань про людину | | |
| Повної тотожності між менеджером і рядовим працівником не буває |  |
Сучасні теорії розвитку особистості. Закони, що впливають на поведінку людей в процесі спільної діяльності
Виділяють наступні групи законів поведінки індивіда (рис. 7):
- загальні закони поведінки;
- біопсихічні закони поведінки;
- закони інерційності людських систем;
- закони зв¢язку з навколишнім середовищем;
- соціально-психологічні закони.
Таблиця 2
Теорії особистості
| Назва теорії | Автор теорії | Основна ідея щодо поведінки індивіда |
| 1. Теорії роз-витку осо-бистості | Чарльз Х. Кулі | Корекція поведінки відбувається на засадах ефекту дзеркального відображення в уяві людей того, як їх оцінюють інші |
| Джордж Г. Мід | Розвиток особистості включає три стадії, які пов¢язані з прийняттям на себе ролей інших людей та формуванням “я” і “мене” | |
| Ерік Еріксон | На своєму життєвому шляху людина проходить вісім стадій розвитку, які пов¢язані з дополанням криз та зміною поведінки | |
| 2. Психо-аналітичні теорії | Зигмунд Фрейд | У своєму розвитку особистість проходить кілька послідовних стадій, які завершуються статевою зрілістю. На кожній стадіх виникає напруження між “Воно” (бажання) та “над-Я”, що визначає відповідність того чи іншого прояву поведінки свідомості моральними принципами людини |
| Карл Густав Юнг | Класифікація індивідів на інтровертів та есктра-вертів означає, що різні люди контактують із зов-нішнім середовищем найбільш зручним для них способом: інтроверти орієнтовані на свій внутріш-ній світ, а екстраверти зосереджені головним чи-ном на оточенні | |
| Альфред Адлер | Основне прагнення людини – це бажання бути лі-дером на засадах максимального розвитку своїх потенційних можливостей. Це прагнення пов¢яза-не з компенсацією почуття неповноцінності, яке виникло в ранньому дитинстві | |
| Харрі С. Саліван | Особистість являє собою суму персоніфікацій, які виникають і процесі соціального спілкування, а тому форми її поведінки відображають міжособові взаємини | |
| Ерік Фромм | Особистість – це соціобіологічний об¢єкт. Неможливість зодовольнити соціальні потреби формує агресивну поведінку | |
| 3. Теорія розвитку пізнання | Жан Піаже | Здатність людини до мислення розвивається за стадіями, кожна з яких сприяє оволодінню новими пізнавальними навичками |
| 4. Теорія навчання | І.П.Павлов | В основі психічної діяльності та поведінки осо-бистості знаходяться фізіологічні процеси, які від-буваються в корі головного мозку і формують умовні рефлекси |
Продовження таблиці 2
| Джон Б. Уотсон | Поведінку особистості можна описати в поняттях “стимули” (зміни в зовнішньому середовищі) та “реакції (відповідь організму на стимул, між якими існують природні зв¢язки | |
| Беррес Ф. Скіннер | Поведінка формується на засадах оперантних умовних реакцій, котрі виникають в результаті заохочення чи покарання | |
| 5. Теорія мо-рального розвитку | Лоренс Колберг | Моральний розвиток особистості включає кілька послідовних фаз розвитку здібностей розуміння почуттів інших людей |
| 6. Теорія зрілості | Кріс Арджиріс | Нормальні здорові люди мають тенденцію просуватися від незрілості до зрілості й демонструвати зрілу поведінку. Для цього вони пргнуть повної автономії, поводження з ними як з рівними й виявляють здатність до подолання труднощів. Незріла, схожа на дитячу, поведінка притаманна людям не дуже здоровим |
| 7. Мікро-со-ціологічні теорії: | ||
| 7.1. Теорія обміну | Джордж Хоманс | Поведінка індивіда базується на принципах “ви-нагорода – покарання”. Люди схильні повторюва-ти такі моделі поведінки, завдяки яким вони у минулому і тій чи іншій формі отримали заохочення |
| 7.2. Теорія етноме-тодології | Гарольд Гарфінкель | Поведінка індивіда формується на засадах загально-поширених правил та понять, які він сприймає на віру |
| 7.3. Менеджмент вражень | Ервін Гоффман | Людина поводить себе, як автор в театрі, граючи ролі, які вона свідомо виконує з метою справити враження та впливати на інших |
| 8. Теорія поля | Курт Левін | Поведінка людини, яку можна щоразу спостері-гати в той чи інший момент часу, є функцією поля, у якому вона проявляється. Основні компоненти поля – це сама людина та середовище, що її оточує |
| 9. Теорія са-моузгод-женості | П.Лекі | Поведінка, яка здається іншим нелогічною, на погляд індивіда, є природною, тому що кожна людина вважає себе розумною, гармонійною й цільною особистістю |
 |
 |  |  |
 |  |  |  |  | | ||||||
 |  |  |
 |
 |  |
 |
 |  |  | |||
 |  | ||
 | |||||||||||||
 |  |  |  |  |  | ||||||||
Nbsp; Рис. 7 Закони поведінки індивіда
Рекомендована література
1. Власова А. М., Савчук Л. М., Савінова В. Б. Організаційна поведінка: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 1998. — 96 с.
2. Виханский О. С., Наумов А. И. Менеджмент: Человек, организация, стратегия, процесс. — М.: МГУ, 1995. — 416 с.
3. Дизель П. М., Мак-Кинли Р. У. Поведение человека в организации: Пер. с англ. — М.: Фонд за эконом. грамотность, 1993. — 272 с.
4. Крегер О., Тьюсон Дж. М. Типы людей и бизнес: Как 16 типов личности определяют ваши успехи на работе: Пер. с англ. — М.: Персей: Вече: АСТ, 1995. — 560 с.
5. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. — М., 1992. — 304 с.
6. Немов Р. С. Психология. — М., 1999. — 576 с.
7. Ньюстром Дж. В., Дэвис К. Организационное поведение: Пер. с англ. — СПб.: Питер, 2000. — 448 с.
8. Петровский А. В. Личность. Деятельность. Коллектив. — М., 1982. — 255 с.
9. Самыгин С. И., Столяренко Л. Д. Психология управления: Учеб. пособие. — Ростов н/Д: Феникс, 1997. — 512 с.
10. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности: Пер. с англ. — СПб.: Питер Пресс, 1997. — 700 с.
11. Человек и бизнес: Научно-популярное издание / Под общ. ред. А. И. Аппенянского. — М.: БАРС, 1995. — 228 с.
12. Швальбе Б., Швальбе Х. Личность, карьера, успех: Пер. с нем. — М.: Прогресс: Прогресс-Интер, 1993. — 240 с.
13. Шуванов В. И. Социальная психология менеджмента. — М.: Интел-Синтез, 1997. — 256 с.
Рис. 2.1. Базові позиції управління поведінкою людей в організації
Рис. 2.2. Індивідуальний рівень моделі організаційної поведінки
Рис. 2.3. Індивідуальні цінності, які впливають на поведінку індивіда в організації
Рис. 2.4. Найтиповіші відносини індивіда в організації
Рис. 2.5. Детермінанти поведінки людини
Рис. 2.6. Структура особистості
Таблиця 2.1 ХАРАКТЕРИСТИКА ТИПІВ ТЕМПЕРАМЕНТУ
| Тип темпераменту | Особливості нервових процесів | Типи вищої нервової діяльності | |||
| Сила (+) | Слабкість, (–) | Урівноваженість | Рухомість | ||
| Збудження | Гальмування | ||||
| Холерик | + | – | Неврівноважений | Рухливий | Невтримний |
| Сангвінік | + | + | Урівноважений | Рухливий | Живий |
| Флегматик | – | – | Урівноважений | Інертний | Спокійний |
| Меланхолік | – | + | Неврівноважений | Гальмовий | Хворобливий |
Таблиця 2.2. ОСНОВНІ ТИПИ НАСТАНОВ ПРАЦІВНИКІВ
| Тип настанови | Особливості поведінки |
| Ті, що заробляють | Працівники позитивно сприймають наділення владою та виклик; командні гравці і новатори, схильні до ризику; вважають, що колеги мають право обговорювати їх роботу; чекають, що за досягнення отримають відповідну винагороду |
| Боязливі | Існують під гнітом загрози втрати роботи; до майбутніх перспектив ставляться з цинізмом; низькі моральні принципи, зосередження на самозбереженні |
| Ті, що мають «право» | Пасивні, залежні, апатичні та несхильні до ризику; очікують винагороду не тому, що вони її заробили, а тому, що вважають — організація їм винна її. Така настанова негативно впливає на мотивацію до праці, показники продуктивності та самооцінку. Причини «правової» настанови — «добрі наміри» власників, їх прагнення додержуватися високих моральних принципів. Але ці працівники не тільки не відчувають вдячності за те, що вже отримали, а навпаки, їх «апетити» непомірно зростають |
Таблиця 2.3 ХАРАКТЕРНІ РИСИ ОСОБИСТОСТІ, ПОВ’ЯЗАНІ З ЇЇ ПОВЕДІНКОЮ В ОРГАНІЗАЦІЇ
| Характерні риси | Особливості поведінки |
| Інтерналізм | Людина вважає, що сама контролює свої дії, керує ними; виявляє більшу зацікавленість і задоволеність роботою. У власних невдачах не звинувачує оточення і прагне самостійно контролювати ситуацію. Мотивована на досягнення |
| Екстерналізм | Людина вважає, що її життя контролюється зовнішніми силами і її доля залежить від удачі та зовнішніх обставин. Вона менш задоволена своєю роботою й більш відчужена від робочого оточення. Людина покладається на обставини й розцінює себе як таку, що не може впливати на важливу для неї ситуацію |
| Авторитаризм | Це переконання, що між людьми в організації мають бути розбіжності в статусі та посадовій ієрархії. Авторитарна особа негативно сприймає роботу, виконання якої потребує чуйності до інших людей, толерантності й здатності адаптуватися до складних обставин, що змінюються. Коли успіх роботи залежить від чіткого додержання правил та інструкцій, високоавторитарна особа може виконувати роботу дуже добре |
| Макіавеллізм | Людина вірить, що мета виправдовує засоби її досягнення. Така людина є прагматиком. Її поведінка не завжди збігається з етичними нормами бізнесу. Якщо очікується значна винагорода за результати роботи, особи, що їх називають «високі Маки», дуже продуктивні. Коли відсутні чіткі стандарти виконання роботи, або цілі не виправдовують засобів, то прогнозувати результативність «високого Мака» важко |
| Орієнтація на досягнення (nAch) | Людина постійно прагне виконувати роботу краще, самостійно долати труднощі; хоче відчувати, що успіхи чи невдачі значною мірою залежать від неї особисто. Отримує насолоду від завдань, що дуже важко виконати, які містять у собі виклик. Водночас вона уникає роботи, яка має малий шанс на успіх. Швидко реагує на зворотний зв’язок і добре контролює результати власного виконання роботи |
| Схильність до ризику | Людина з високим рівнем схильності до ризику швидше приймає рішення і користується меншим обсягом інформації, щоб зробити вибір. Схильність до ризику може сприяти ефективнішому виконанню роботи в умовах необхідності швидкого прийняття рішень (менеджер, брокер), але може стати на заваді бухгалтеру, який виконує аудиторську роботу |
Таблиця 2.4 ТЕОРІЇ ОСОБИСТОСТІ
| Назва теорії | Автори теорії | Основна ідея щодо поведінки індивіда |
| 1. Теорії розвитку особистості | Чарльз Х. Кулі | Корекція поведінки відбувається на підставі ефекту дзеркального відображення в уяві людей того, як їх оцінюють інші |
| Джордж Г. Мід | Розвиток особистості охоплює три стадії, які пов’язані з прийняттям на себе ролей інших людей та формуванням «я» та «мене» | |
| Ерік Еріксон | На своєму життєвому шляху людина проходить вісім стадій розвитку, які пов’язані з подоланням криз та зміною поведінки | |
| 2. Психоаналітичні теорії | Зигмунд Фрейд | У своєму розвитку особистість проходить кілька послідовних стадій, які завершуються статевою зрілістю. На кожній стадії виникає напруження між «Воно» (бажання) та «над-Я», що визначає відповідність того чи іншого прояву поведінки свідомості та моральним принципам людини |
| Карл Густав Юнг | Класифікація індивідів на інтровертів та екстравертів означає, що різні люди контактують із зовнішнім середовищем найзручнішим для них способом: інтроверти орієнтовані на свій внутрішній світ, а екстраверти зосереджені, головним чином, на оточенні | |
| Альфред Адлер | Основне прагнення людини — це бажання бути лідером на засадах максимального розвитку своїх потенційних можливостей. Це прагнення пов’язане з компенсацією почуття неповноцінності, яке виникло в ранньому дитинстві | |
| Харрі С. Саліван | Особистість являє собою суму персоніфікацій, які виникають у процесі соціального спілкування, тому форми її поведінки відображають міжособові взаємини | |
| Ерік Фромм | Особистість — це соціобіологічний об’єкт. Неможливість задовольнити соціальні потреби формує агресивну поведінку | |
| 3. Теорія розвитку пізнання | Жан Піаже | Здатність людини до мислення розвивається за стадіями, кожна з яких сприяє оволодінню новими пізнавальними навичками |
| 4. Теорія навчання | І. П. Павлов | Основу психічної діяльності та поведінки особистості становлять фізіологічні процеси, які відбуваються в корі головного мозку і формують умовні рефлекси |
Закінчення табл. 2.4
| Назва теорії | Автори теорії | Основна ідея щодо поведінки індивіда |
| Джон Б. Уотсон | Поведінку особистості можна описати в поняттях «стимули» (зміни в зовнішньому середовищі) та «реакції» (відповідь організму на стимул), між якими існують природні зв’язки | |
| Беррес Ф. Скіннер | Поведінка формується на засадах оперантних умовних реакцій, які виникають у результаті заохочення чи покарання | |
| 5. Теорія морального розвитку | Лоренс Колберг | Моральний розвиток особистості об’єднує кілька послідовних фаз розвитку здібності розуміти почуття інших людей |
| 6. Теорія зрілості | Кріс Арджиріс | Нормальні здорові люди розвиваються від незрілості до зрілості й демонструють зрілу поведінку. Для цього вони прагнуть повної автономії, ставлення до них як до рівних і виявляють здатність до подолання труднощів. Незріла, схожа на дитячу, поведінка притаманна людям не дуже здоровим |
| 7. Мікро- соціологічні теорії | ||
| 7.1. Теорія обміну | Джордж Хоманс | Поведінка індивіда базується на принципах «винагорода-покарання». Люди схильні повторювати такі моделі поведінки, завдяки яким вони в минулому в тій чи іншій формі отримали заохочення |
| 7.2. Теорія етнометодології | Гарольд Гарфінкель | Поведінка індивіда формується на засадах загальнопоширених правил та понять, які він сприймає на віру |
| 7.3. Менеджмент вражень | Ервін Гоффман | Людина поводиться як актор у театрі, граючи ролі, які вона свідомо виконує з метою справити враження та впливати на інших |
| 8. Теорія поля | Курт Левін | Поведінка людини, яку можна щоразу спостерігати в той чи інший момент часу, є функцією поля, в якому вона проявляється. Основні компоненти поля — це сама людина та середовище, що її оточує |
| 9. Теорія самоузгодженості | П. Лекі | Поведінка, яка здається іншим нелогічною, на погляд індивіда є природною, тому що кожна людина вважає себе розумною, гармонійною та цільною особистістю |
Рис. 2.8. Закони поведінки індивіда