Особливості професійної “Я-концепції”фахівців системи соціального захисту населення

Діяльність фахівців системи соціального захисту населення видозмінюється у відповідності з вимогами суспільства. У таких випадках важливим є регулювання процесу формування професійних стереотипів, типажів, уявлень і на підставі цього коригування професійної ―Я - концепції‖ спеціаліста. Знання особливостей професійного розвитку дає змогу проектувати тенденції професійної динаміки, а також сприяє ―запуску‖ механізмів перетворення та вдосконалення професійних стереотипів та уможливлює прискорення оволодіння новими видами діяльності.



Великою мірою ефективність процесу включення особистості в систему трудових взаємин залежить від механізмів, етапів та результатів формування її професійної самосвідомості, структуру якої визначає ―Я концепція‖.

Важливе місце у формуванні професійної «Я-концепції» займає професійна самоідентифікація, яка має багатоаспектну структуру і виступає я чинник і механізм професійного розвитку. Дане явище може розглядатися як:

- важлива умова та інструмент соціалізації та самопізнання в професії, формування її образів. Професійна самоідентифікація забезпечує стабілізуючу та перетворюючу функцію соціалізації, оскільки без ідентифікації неможливо інтеріоризувати соціальний досвід;

- процес становлення професійної самосвідомості особистості шляхом постійного співставлення існуючих в суспільстві образів професії з динамічним власним їх баченням. Завдяки самоідентифікації як процесу формуються образи професії, відбуваються зміни у професійній самосвідомості, індивід знаходить себе в професії;

- механізм формування професійної ―Я-концепції‖ завдяки засвоєнню функціонально визначених професійних ролей, самокатегорізації та динаміки оцінки себе як професіонала (виступає засобом збереження чи підвищення самооцінки). Самоідентифікація як механізм визначає операційні та оціночні чинники здійснення процесу становлення ―Я-концепції‖;

- результат професійної підготовки та професійного становлення за умов належного рівня усвідомлення необхідності самовияву, саморозвитку і самовдосконалення в професії. В даному випадку йдеться про професійну ідентичність, яка не є статичним утворенням, а передбачає

постійне прагнення розвитку творчого потенціалу особистості, самореалізації в професії. Самоідентифікація може розглядатися як шлях до розвитку творчої спрямованості та креативності особистості.

Таким чином, професійна самоідентифікація – це багатовимірне явище, що характеризує умови, механізми, процес і результат становлення професійної ―Я-концепції‖ особистості, забезпечує досягнення необхідного рівня розвитку професійної самосвідомості та полягає в постійному прагненні до професійної самоактуалізації.

В соціальній роботі фактори соціалізації особистості, (приміром, пропоновані суспільством ролі та статуси; соціальні інститути та спільності, де індивід реалізує означені соціальні ролі і набуває бажані статуси; цінності, соціальні норми, досвід



тощо), повинні розглядатися двосторонньо – як по відношенню до клієнтів, так і по відношенню до соціальних працівників. Щодо фахівців соціальної роботи, то в ході своєї діяльності вони повинні оволодіти тими соціальними ролями, засвоєння яких забезпечить виконання професійних функцій, досягти тих статусів, що є прийнятними з огляду на ціннісні орієнтири, виробити ті соціальні позиції, які відображають ціннісно-смислові компоненти фаху. Цінності ж особистості соціального працівника повинні не суперечити цінностям соціальної роботи, тому що вони є визначальними у тих соціальних технологіях, що застосовуються в означеному виді діяльності. Забезпечення досягнення усіх перерахованих елементів соціалізації фахівця соціальної сфери досягається завдяки співставленню вже сформованих компонентів із новими, тими, що висуває суспільство до даної професії.

Отже, основу професійної ―Я-концепції‖ спеціаліста складають професійні образи ―Я‖ (уявлення про професію та своє місце в ній), професійна самооцінка та самоставлення в якості оціночної складової, а також усвідомлення соціальних професійних ролей та установок.

Відомо, що на розвиток професійних образів впливають сформовані індивідуальні стереотипи даного фаху, а також погляди, вироблені в суспільстві. Важливим для формування образів професії є процес співвідношення людиною власних життєвих цілей, задатків, здібностей з об'єктивними можливостями їх реалізації в сфері праці, а також умовами, які створюють для цієї реалізації конкретні види трудової діяльності.

Враховуючи, що самооцінка будь-якої людини взагалі, і професіонала зокрема, формується в результаті співвідношення реальних та ідеальних образів ―Я‖, важливо, щоб ідеальний образ професії відповідав вимогам суспільства до неї, а реальний образ – співвідносився з мотивами вибору та інтеріоризованим цінностями професії.

Потенційна поведінкова реакція, що також входить до структури ―Я‖-концепції професіонала, містить відповідь на запитання: ―Що і як я буду робити при здійсненні професійної діяльності?‖. Ця відповідь демонструватиме обрану соціальну професійну роль та слідування їй. А прийняття і засвоєння відповідних соціальних (в т.ч. і професійних) ролей відбувається, власне, під впливом очікувань, які спрямовані на індивіда з боку соціального оточення, оскільки останні ―відображають усвідомлені чи неусвідомлені пріоритетні професійні потреби в структурі особистості‖ [24].



Спробуємо проаналізувати деякі особливості означених складових професійної ―Я-концепції‖ фахівців ССЗН.

Професійний типаж-стереотип є одними із центральних складників професійної ―Я-концепції‖ соціальних працівників [55]. Уявлення про соціальну роботу як професію складаються, принаймні, з двох основних компонентів: образу фахівця та образу клієнта. Зміни соціальних очікувань (з боку клієнтів), а також соціальних настанов (з боку держави) відбуваються під впливом реформування соціальних процесів та явищ суспільства взагалі та соціального захисту зокрема. Це спонукає фахівців до постійного коригування власних уявлень щодо професійної ―Я-концепції‖ та ідентичності за рахунок ―увімкнення‖ механізму самоідентифікації, завдяки чому формується професійна самосвідомість спеціалістів.

Ось чому важливо мати наукове уявлення про те, які вимоги висуваються на разі до представників даної професії та їх функціонування. Цього можна досягти за рахунок моніторингових соціологічних та психологічних досліджень у соціальній сфері, а також з урахуванням інформації про те, чого чекають від працівників ССЗН їх клієнти, про їх можливу співпрацю тощо. Саме ця інформація про соціальні очікування та настанови і має акумулюватися в змістовному наповненні ―бажаного образу Я‖ для фахівців з соціальної роботи.

Оскільки працівники ССЗН виступають як посередники між державою та громадянами, то їх професійні дії мають узгоджуватись, з одного боку, з потребами клієнтів, а з іншого, - з можливостями держави. Це викликає необхідність пошуку ―золотої середини‖ між ―нормативною‖ складовою образу ―Я‖ та реалізацією гуманістичних проявів. Ці ж обставини породжують і можливість внутрішнього конфлікту, професійного вигоряння в означених фахівців, у разі відсутності в них навичок психогігієни. Тому при формуванні уявлень про соціальну роботу як професію варто звертати особливу увагу на даний аспект.

Слід зазначити, що побудова успішної моделі працівника ССЗН буде можливою за створення таких умов, коли образи ―реального‖ та ―бажаного Я‖ соціального працівника співвідноситимуться з такими у клієнтів соціальних служб. Тому важливим напрямком теорії та методики соціальної роботи є вивчення можливостей наснаження клієнтів соціального захисту населення, зміни ставлення до них як до пасивних учасників процесу впливу на користь активного залучення їх до співпраці з соціальним працівником.

Щодо питання формування образу (стереотипу) типового соціального працівника, то про це, на сьогодні, говорити ще рано: в ході реформ необхідно



створювати умови для підняття статусу соціальної роботи як професії, підвищувати рівень професійної майстерності та теоретичної підготовки фахівців ССЗН, розробляти характеристики спеціалізацій соціальних працівників в системі соціального захисту населення; розвивати рольовий репертуар фахівців. Вирішенню вище означених завдань має сприяти розвиток правових та соціально-психологічних складових професійної самосвідомості як спеціалістів, так і масової свідомості громадян держави.

Досягнення професіоналізму в соціальній роботі, побудова успішної професійної ―Я-концепції‖ визначають певні вимоги до особистості фахівця. Ці вимоги і складають основний зміст ―ідеального професійного Я‖. В процесі співставлення з ―реальними образами професійного Я‖, а також завдяки рефлексії та самоідентифікації відбувається формування значимих професійних рис та якостей особистості фахівця.

Розглянемо більш детально сукупність тих професійних якостей спеціалістів системи соціального захисту населення, які відповідають соціальним вимогам та очікуванням і дають змогу професійно виконувати функції та посадові обов'язки.

Зрозуміло, що соціальний працівник у більшості випадків є представником професії у сфері ―людина – людина‖, а тому вимогами до його особистості є: в підструктурі психічних процесів - своєрідна спрямованість мислення на пізнання душевного стану іншої людини, спостережливість до прояву почуттів, емоцій, ментальності та характеру людини, до її поведінки; в підструктурі досвіду – вміння чи здатність подумки уявити, змоделювати внутрішній світ іншої людини, (не приписуючи їй свій чи сформований громадською думкою), навички активного слухання та усного мовлення, високий рівень компетентності в професійній сфері; в підструктурі спрямованості – широкий світогляд у галузі гуманітарних знань, оптимістичний проективний підхід до людини, що заснований на впевненості у можливості її вдосконалення, особливості саморегуляції – постійне вдосконалення знань та навичок про соціальні процеси, відповідність власної поведінки моральним та юридичним нормам. Проте, специфікою соціальної роботи в системі соціального захисту населення є те, що дані фахівці часто мають справу з оформленням різноманітних документів, паперів, особових справ тощо. Тому при характеристиці означеного фаху слід пам’ятати і про певні вимоги до особистості професіонала в сфері ―людина – знакова система‖.

Вважаємо за необхідне підкреслити також важливість врахування такої професійно важливої для соціальної роботи характеристики, як можливість емоційного відновлення, профілактика ефекту вигорання, навички психогігієни,



оскільки діяльність фахівців ССЗН часто містить стресові чинники. Це пояснюється тим, що основними клієнтами установ ССЗН є люди з великою кількістю гострих соціальних, соціально-психологічних та матеріальних проблем, і надмірна ідентифікація з клієнтом спричиняє професійне вигорання особистості фахівця.

Ще одним важливим моментом для діяльності соціального працівника є його розвинуті комунікаційні навички, оскільки одним із найголовніших напрямків в сучасній соціальній роботі в ССЗН є безпосереднє спілкування з клієнтом. Працівник повинен вміти вислухати та зрозуміти, пояснити та довести, переконати та знайти індивідуальний підхід до клієнта, створити атмосферу довіри та ділового настрою, розв'язати конфлікт та зняти напруження тощо. Ось чому до характеристик, що складають професійний портрет даного фахівця слід також віднести: знання мовного етикету та вміння його використовувати; вміння формулювати цілі та завдання, організовувати спілкування; вміння проводити бесіду, співбесіду, ділову розмову, полеміку, дискусію, переговори, диспут, діалог тощо; володіння технікою та етикетом мовлення тощо.

Розвиток усієї сукупності означених рис і має лежати в основі формування ділових якостей, у відповідності зі специфікою фаху. Також варто пам'ятати, що, оскільки в ході професійного становлення формується система особистісних рис та професійних якостей, завдяки професійній самоідентифікації даний процес може бути більш цілеспрямованим, а отже, більш ефективним. Саме завдяки професійній ідентифікації людина віднаходить своє місце в професії, формує індивідуальний стиль діяльності. З іншого боку, особистісні риси також впливають на результати ідентифікаційних процесів. Ось чому важливим напрямком досліджень в теорії соціальної роботи уявляються доробки щодо окреслення багатовимірної структури особистості професійного соціального працівника, визначення рольового репертуару фахівців різного профілю тощо. Така інформація допоможе якісно здійснювати професійний добір та відбір, а також спростить процес вибору спеціалізації для самих соціальних працівників.

Отже, усе зазначене вище дає змогу побудувати схему структури особистості соціального працівника. За основу візьмемо класичну схему структури особистості по С.Л.Рубінштейну, яка включає такі компоненти: спрямованість (направленість) особистості; соціальний досвід (знання, уміння та навички); індивідуально-типологічні особливості, що проявляються в темпераменті, характері, здібностях

[91].

Основою спрямування особистості соціального працівника-професіонала є його усвідомлене прагнення допомагати людям вирішувати їх психолого-соціальні



проблеми, а також інтеріоризовані цінності соціальної роботи та її гуманістичні принципи.

До соціального досвіду фахівця мають увійти знання основ соціальної діяльності та споріднених дисциплін, уміння та навички методів соціального захисту та підтримки вразливих верств населення, прагнення самовдосконалення та самовідновлення, екологія особистості тощо.

Говорячи про індивідуально-типологічні особливості соціальних працівників, слід наголосити на необхідності формування у них таких рис характеру, які б сприяли розвиткові емпатійності, комунікативності, толерантності та інших професійно-необхідних якостей. Наголосимо також на актуальності проблеми психічного здоров’я працівника, відсутності в нього акцентуацій характеру, прикордонних станів тощо.

Таким чином, основними структурними компонентами професійної придатності до соціальної роботи є такі групи рис та якостей:

Особливості професійної “Я-концепції”фахівців системи соціального захисту населення - student2.ru моральні якості (відношення до суспільства, громадянська позиція; повага до людини, розуміння важливості самовизначення особистості тощо);

Особливості професійної “Я-концепції”фахівців системи соціального захисту населення - student2.ru професійна спрямованість інтересів, нахилів (зацікавленість особистістю, її психологічними характеристиками та проблемами; інтерес до соціально-політичних, економічних процесів суспільства; зацікавленість існуючими світовими моделями соціальної роботи і соціального захисту та ін.);

Особливості професійної “Я-концепції”фахівців системи соціального захисту населення - student2.ru професійні знання, навички та вміння (знання з теорії та методики соціальної роботи, соціального права, різних галузей психології, соціології, економіки тощо; володіння навичками спілкування, посередництва, консультування, наснаження, холізму, захисту від емоційного ―вигоряння‖ та ін.);

Особливості професійної “Я-концепції”фахівців системи соціального захисту населення - student2.ru спеціальні здібності (емпатійність; достатньо високий рівень розвитку аналізу і синтезу як операцій мислення; зосередженість та концентрація уваги на проблемах чи документальних об'єктах; енергійність, дієздатність). При роботі з різними категоріями клієнтів можуть проявлятися і інші спеціальні здібності.

Наши рекомендации