Герцбергова теорія мотивації
Гігієнічні чинники | Мотивації | |||
Політика організації та її втілення адміністрацією Умови праці Заробітна плата Мікроклімат у колективі (міжособові стосунки з керівництвом, співробітниками та підлеглими) Рівень безпосереднього | Успіх Кар’єра (просування по службі) Визнання та схвалення результатів роботи Ступінь делегування повноважень і відповідальності (якомога вища) Можливості творчого то професійного зростання | |||
Гігієнічні чинники пов’язані з оточуючим середовищем, у якому здійснюється праця (виконується робота), мотивації з характером та змістом роботи. При відсутності чи недостатній мірі присутності гігієнічних чинників у працівника виникає та формується відчуття невдоволення роботою.
Змістові теорії мотивації базуються на потребах та пов’язаних з ними чинниках, що визначають поведінку людей.
У процесуальних теоріях аналізується те, як людина розподіляє зусилля для досягнення різних цілей і як вона обирає конкретний вид поведінки. Процесуальні теорії не заперечуються існування потреб, але вважають, що поведінка людини визначається не тільки ними. Згідно з процесуальними теоріями, поведінка людини є функцією її сприйняття та сподівання, що пов’язано з конкретною ситуацією.
Процесуальні теорії мають не меті з’ясувати, як люди мислять, щоб задовольнити свої потреби. Скажімо, дві особи пригнуть досягти успіху. Одна з них вважає, що важко працюючи, віддаючи праці додатковий час, вона досягне визнання за відмінну роботу. Друга відчуває, що налагодження добрих взаємин з керівництвом, встановлення контактів з усіма ланками організації дасть ідентичні наслідки. Одна особа обрала шлях до успіху через показники діяльності, інша – через особисті зв’язки. Так спільна мета передбачає кілька способів її досягнення.
Існує три основні процесуальні теорії мотивації: теорія очікування, теорія справедливості то об’єднана модель мотивації Портера-Лоулера.
Теорія очікування (сподівання), заснована на дослідженнях Віктора Врума, стверджує, що наявність активної потреби не є єдиною необхідною умовою мотивації людини для досягнення певного результату. Людина повинна також сподіватися на те, що обраний нею тип поведінки дійсно приведе до задоволення потреби чи до набуття бажаного.
Очікування розглядається, як оцінка даною особистістю імовірності здійснення певної події. При аналізі мотивації до праці теорія очікування зосереджується на трьох взаємозалежностях: витрати праці – результати; результати – винагороди; валентність (сила переваги, яку надає людина тому чи іншому результатові, тобто стимули чи ступінь задоволення винагородою).
Очікування відносновитрат праці – результатів (ВП - Р) – це співвідношення між витраченими зусиллями та отриманими результатами.
Сподівання відносно результатів – винагород (Р - В) –це очікування певних винагород чи заохочень у відповідь на досягнутий рівень результатів.
Третій чинник, що визначає мотивацію в теорії очікування – це валентність або цінність винагород чи заохочення. Валентність – це передбачуваний ступінь відносного задоволення чи незадоволення, що виникає внаслідок отримання певної винагороди.
Якщо значення будь-якого з цих трьох критично важливих для визначення мотивації чинників буде малим, то і мотивація буде слабкою і результати праці низькими.
Теорія справедливості пропонує інше пояснення того, як люди розподіляють та спрямовують свої зусилля для досягнення поставленої мети. Згідно з нею, люди суб’єктивно визначають відношення отриманої винагороди до витрачених зусиль і зіставляють його з винагородою інших людей, які виконували аналогічну роботу. Якщо порівняння показує дисбаланс та несправедливість, виникає психологічна напруга. У підсумку складається ситуація, при якій необхідно стимулювати конкретного співробітника, зняти напругу і для відновлення справедливості ліквідувати дисбаланс.
Баланс та відчуття справедливості відновлюється за рахунок зміни рівня зусиль, що витрачаються, або зміни рівня отриманої винагороди. Отже, співробітники, які вважаються, або зміни рівня отриманої винагороди. Отже, співробітники, які вважають, що недоотримають порівняно з іншими, починають працювати менш інтенсивно, або намагаються підвищити рівень винагород. Співробітники, що вважають себе більш стимульованими ніж решта їх співробітників, намагаються підтримувати інтенсивність праці на досягнутому рівні чи навіть підвищувати його.
Лайман Портер і Едвард Лоулер розробили комплексну процесуальну теорію мотивації, що передбачала поєднання елементів теорій очікування та справедливості. Модель побудована на основі взаємодії п’яти змінних: витрачених зусиль, сприйняття, отриманих результатів, винагород і відносної міри задоволення.
Модель Портера –Лоулера
Послідовно розглянемо принцип дії механізму мотивації. Цифри подані за мал. Згідно з моделлю Портера –Лоулера результати, що досягнуті співробітником, залежать від витрачених зусиль (3), здібностей і характерних особливостей виконавця (4) та усвідомлення ним своєї ролі в процесі праці (5). Рівень витрачених зусиль пов’язаний із цінністю винагороди (1) і того, чи справді існує об’єктивна залежність між витратами зусиль і можливими винагородами (2). Досягнення відповідного рівня результативність (6) виклече внутрішні (7а) та зовнішні винагороди (7б).
Загальна ефективність мотивації до праці може бути представлена так:
(Потенційні можливості)
Комбінація внутрішніх і зовнішніх винагород – це загальна сукупність винагород і їх питома вага (структурний склад), що передбачає організація для компенсації витрачених зусиль, виконання службових обов’язків і досягнутого результату окремого співробітника, відповідно до вимог і завдань, зумовлених його посадою в організації.
Сума потреб конкретного працівника – це увесь комплекс первинних і вторинних потреб, що впливають на поведінку людини, яка займає цю посаду чи відповідальна за виконання обов’язків, у визначений час.