Моральний аспект культури спілкування і її форми морально-етичного характеру: цінності, норми, звичаї, традиції

Актуальність і організація психологічного моніторингу реклами як методу убезпечення загроз в інформаційно-психологічній сфері.

Залежно від структури , обсягу, манери та засобів подачі реклами, споживач може або відчути прихильність до об’екта реклами, або залишитися байдужим, або стати супротивником. Тому при створенні реклами важливо проводити психологічний моніторинг. Головною метою психологічного моніторингу реклами є оцінити рекламний матеріал та з’ясувати, чи досягає реклама своєї мети – привернення уваги до товару, спонукати споживача придбати товар. Завдяки моніторингу можна побудувати рекламу на найдієвіших принципах впливу, дізнатися, чого їй не вистачає, які елементи знижують її ефективність. Основні методи психологічного моніторингу – це вимір ефективності дії реклами та популярності товару, мотиваційні дослідження структури потреб споживачів, вивчення образу бренда, ефективна організація рекламного впливу та вивчення психологічних механізмів, які є його основою. Психологічний моніторинг є дуже актуальним, адже завдяки йому рекламіст отримує найшвидший зворотній зв’язок зі споживачем та має можливість зробити рекламу ефективнішою. Важливою умовою є постійний контакт психолога та рекламіста для ефективного корегування процесу. Проте важливо не лише отримати статистику, а й отримати рекомендації щодо поліпшення реклами та процесу її створення. Психологічний моніторинг також є методом уникнення загроз в інф.-психолог. сфері, адже, завдяки йому можна уникнути обурення споживачів через невідповідність товару їхнім очікуванням або незадоволення змістом рекламного повідомлення. Тож він є невід’ємною складовою рекламного процесу та створення позитивного іміджу.

Моральний аспект культури спілкування і її форми морально-етичного характеру: цінності, норми, звичаї, традиції.

Під культурою спілкування розуміють наявні в суспільстві форми плекання спілкування як такого, форми його структурування й ціннісна-смислової організації, а також їхню реалізацію безпосередньо в стосунках між людьми. Із справжнім феноменом культури ми маємо справу тільки там, де вказані загальні принципи втілюються у відповідну реальність — укорінюються в традиціях, звичаях, побуті, впливають на конкретну поведінку людей, стають надбанням їх повсякденного досвіду. Істотним елементом зростання моралі в культурній реальності є процес вербалізації, висловлювання основних моральних проблем. Надзвичайно важливим елементом культури спілкування є етика стосунків. Головним показником і водночас основною сферою реалізації моральної культури спілкування є актуальні стосунки між людьми. Зараз у суспільстві спостерігається відкидання будь-яких норм етикету через їх умовний характер. Але інколи за ними стоїть досить глибокий зміст (наприклад рукостискання з'явилися як знак неозброєності, взаємної довіри). Органічне засвоєння приписів етикету та цінностей культури спілкування становить необхідне вираження ввічливості — важливого показника морального стану людської особистості в цілому. Моральний аспект культури спілкування охоплює такі форми цінносно-смислової організації, як цінності, норми, звичаї, традиції. Вони визначають моральну структуру міжсуб'єктних відносин і забезпечують їхню реалізацію.

Моральні цінності — моральні зразки, поняття, вимоги, що дають можливість людині оцінювати дійсність та орієнтуватися в ній. Їх можна розглядати в ширшому контексті ціннісних орієнтацій як елемент соціально-психологічної структури особистості. Моральні цінності є складовою психологічної атмосфери колективу, спільноти.

Моральна норма - елементарна форма моральної вимоги, певний взір­ець поведінки, що відбиває усталені потреби людсько­го співжиття і відносин та має обов’язковий характер; певний середній випадок або показ­ник, певна усталена риса того чи іншого об’єктивного масового явища або процесу. Будь-які моральні норми мають певні спільні риси, які й визначають їхню належність до сфери моралі. Це імперативність (обов’язковість втіленого в них веління (має категоричний характер: людина має виконувати їх незалежно від будь-яких сторонніх міркувань)) та здатність до універсалізації (характеру морального нормативу мо­жуть набувати як позитивні вимоги, так і заборони). Звичаї- це історично обумовлені, не писані правила поведінки людей, які увійшли в звичку через їх багаторазове застосування протягом життя суспільства; це основна форма регулювання поводження, правила поведінки, які склалися внаслідок їх практичного застосування протягом тривалого часу серед людей і уособлювали собою підсумок історичного досвіду та зародки майбутнього.

Традииції — досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки і т. ін., що склалися історично і передаються з покоління в покоління; звичайна, прийнята норма, манера поведінки, усталені погляди, переконання когось; узвичаєння, узвичаєність, неписаний закон.

Традиція — це елементи культури, що передаються від покоління до покоління і зберігаються протягом тривалого часу. Традиції тією чи іншою мірою і в тих чи інших формах присутні в будь-якому суспільстві і практично в усіх сферах культури. Традицію можуть утілювати певні суспільні інституції, норми поведінки, цінності, ідеї, звичаї, обряди і т.д. Поняття стилю і традиції іноді вживаються щодо формально (зовнішньо) схожих феноменів.