Практичне заняття № 1 4 страница

• запобігати ранньому і надмірному розвитку втоми праців­ників;

• сприяти збереженню високого рівня працездатності праців­ників протягом якомога більш тривалого періоду;

• забезпечувати ефективне відновлення фізіологічних функцій під час відпочинку.

Тривалість періодів роботи і відпочинку залежить від її важкості, темпу та умов виробничого середовища.

Елементами відпочинку є обідня перерва, регламентовані пе­рерви на відпочинок і мікропаузи.

Особливою проблемою є встановлення регламентованих пе­рерв на відпочинок — загальної їх тривалості, тривалості однієї перерви та розподілу перерв протягом робочої зміни. Отже, в рамках вивчення другого питання слід пам'ятати, що єдиного методичного підходу до проекту­вання регламентованих перерв на відпочинок не існує. Серед основних методичних підходів практичне застосування знайшли наступні:

- встановлення різних надбавок на відпочинок залежно від умов виробничого середовища і трудового процесу;

- емпіричний метод;

- визначення часу на відпочинок на основі фізіологічних характеристик (середня частота пульсу за зміну; затрати енергії за хвилину при виконані роботи; зниження статичної витривалості в кінці робочого дня порівняно з робочим періодом);

- встановлення загального часу на відпочинок за показником втоми і умов праці.

Необхідно розібратися в суті цих методів і засвоїти методику розрахунку часу на відпочинок по кожному з них.

Слід пам'ятати, що, крім часу на відпочинок, на всіх видах робіт встановлюється час на природні потреби працівника в роз­мірі 10—15 хв за зміну.

Важливим практичним питанням є не тільки встановлення загальної тривалості, кількості перерв на відпочинок та їх розподіл протягом зміни, але й організація та зміст відпочинку. Вивчаючи ці питання, необхідно звернути увагу на більш високу ефективність активного відпочинку порівняно з пасивним і вміти поясни причини цього явища, згадавши феномен Сеченова.

Необхідно чергувати:

· основні і допоміжні роботи;

· роботи різної складності і рівня монотонності;

· фізичну і розумову роботу;

· роботи, пов'язані з навантаженням на різні аналізатори;

· роботи, які відрізняються характером робочої пози.

Фізіологічною основою раціоналізації добових і тижневих режимів праці та відпочинку за умови багатозмінної роботи, є закономірності динаміки фізіологічних функцій людини — підвищення показників у денні години і зниження їх до мінімуму в нічні. Це означає, що робота в нічну зміну вимагає значно більших витрат енергії на одиницю продукції порівняно з роботою вдень. Тому тривалість нічних змін скорочена на одну годину і працівникам нараховуються доплати до тарифних ставок.

Завдання до самостійної роботи

1. Складіть глосарій основних термінів і понять теми..

2. Складіть перелік ознак-характеристик внутрішньозмінних, тижневих та річних режимів праці і відпочинку.

3. Зробіть оцінку методів встановлення часу на відпочинок, відмітивши їх переваги, недоліки та сферу застосування у вигляді таблиці: - 2 бали.

Методи	Переваги (+)	Недоліки (-)	Сфера застосування
1.
2.

Питання для самоконтролю

1. Що таке режим праці та відпочинку та які критерії характеризують його раціональність?

2. Перерахуйте основні вимоги, врахування яких є обов'язковим при розробці режимів праці і відпочинку

3. Поясніть, чому ефективність відновлення працездатності при незмінній тривалості часу відпочинку вища за умови більшої кількості періодів відпочинку?

4. Назвіть фактори, які впливають на тривалість періодів роботи.

5. Що Ви розумієте під нестандартними і компенсаторними режи­мами праці і відпочинку? Наведіть приклади.

6. Що, на Вашу думку, лежить в основі розробки типових і частко­вих режимів праці і відпочинку? Виберіть правильні відповіді:

а) бажання звести всі роботи до певної кількості груп;

б) можливість створення однакових організаційних умов;

в) однакові функціональні зрушення в організмі працівників за різних умов праці і виробництва.

7. Чому недоцільно призначати перерви на відпочинок при перших ознаках втоми? Наведіть аргументи.

8. Поясність, чому працівникам-операторам доцільно надавати 10-хвилинні перерви для відпочинку через кожну годину, працівникам творчої праці — 15-хвилинні перерви через кожні 2 години, а на особ­ливо важких роботах — 15—20-хвилинні перерви через кожні 15—20 хвилин роботи?

Бібліографічний список

1; 2; 5; 12; 21; 23

Тема 14. Психофізіологічні основи профорієнтації і профвідбору.

Тема 15. Психофізіологічні основи виробничого навчання, формування трудових навичок і вмінь

Мета: - сформувати знання про сутність і завдання профорієнтації в ринкових умовах, профвідбір і адаптацію;

- сформувати знання про форми і методи виробничого навчання та формування трудових навичок і умінь.

План вивчення теми

1. Суть і завдання профорієнтації в ринкових умовах.

2. Професіографія і психодіагностика.

3. Професійний відбір і адаптація.

4. Завдання і форми організації виробничого навчання.

5. Психофізіологічні закономірності формування трудових навичок і умінь.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Приступаючи до вивчення першого питання теми, слід виходити з величезного практичного значення розв'язання проблеми профорієнтації як на рівні суспільства, так і на рівні кожної люди­ни. З одного боку, функціонування ринку праці, яке ґрунтується на динамічному урівноважуванні попиту і пропозиції робочої си­ли, вимагає підтримання її якісних характеристик на рівні вимог виробництва. З другого боку, активна позиція особистості щодо вибору професії і сфери праці відповідно з її якостями і мотивами вимагає широкої інформації про наявність робочих місць і про­фесій, можливості їх отримання і прогнозів відносно успішності освоєння та майбутньої діяльності. Основним принципом професійного самовизначення людини в демократичному суспільстві є вільний вибір професії і місця роботи, а мотивами — досягнення матеріального достатку і са­моутвердження у сфері професійної діяльності. Разом з тим, нау­ково обґрунтований вибір професії повинен враховувати як інди­відуальні особливості і здібності людини, так і ринковий попит на робочу силу відповідних професій і кваліфікацій.

Поєднанню інтересів людини і суспільства слугує профорієн­тація, метою якої є допомогти особі у виборі професії або виду діяльності з врахуванням індивідуальних здібностей, інтересів і характеру людини та можливостей розвивати їх в процесі роботи з метою підвищення кваліфікації і професійного рівня.

Необхідно бачити відмінності між профорієтацією і професій­ним відбором. Якщо профорієтація встановлює найбільш при­йнятний для людини вид праці, який вона може обрати, то метою профвідбору є встановлення придатності людини до конкретного виду праці, в тому числі і виявлення протипоказань.

Професійна орієнтація включає професійну інформацію, професійну консультацію і профвідбір. Необхідно розібратися в суті і завданнях профінформації, характері самої інформації і суб'єк­тах, для яких остання призначена.

Вся робота по профорієнтації і профвідбору грунтується на даних професіографії і психодіагностики. Ці поняття вивчає друге питання теми. Професіографія описує всі професії і спеціальності з точки зору вимог до людини. Система цих вимог по кожній професії називається професіограмою. Слід детально розібратися в структурі професіограми, виділивши в ній перелік вимог до психіки людини і необхідних здібностей, що складають психограму професії. При вивченні цього питання необхідно звернути увагу на методику оцінки вимог до різних властивостей працівника залежно від їх важливості.

В рамках питання «Професійний відбір та адаптація» необхідно визначити сутність і види профвідбору. Професійний відбір включає такі види: медичний, соціально-психологічний, освітній і психофізіологічний. Медичний відбір полягає у виявленні тих осіб, стан здоров'я і рівень фізичного розвитку яких дозволяє успішно і в установлені терміни оволодіти професією (спеціальністю) та ефективно пра­цювати тривалий час без шкоди здоров'ю. Соціально-психологічний відбір проводиться з метою вияв­лення тих соціально зумовлених психологічних властивостей особистості, які необхідні для успішної роботи в колективі, відо­бражають готовність і намагання виконувати свої професійні обов'язки в будь-яких умовах, а також сприяють формуванню почуття задоволення працею. Освітній відбір має на меті виявлення у людини знань і нави­чок, необхідних для подальшого навчання. Психофізіологічний відбір займає особливе місце, оскільки має на меті виявлення тих професійно важливих психофізіоло­гічних властивостей, які необхідні для успішного оволодіння професійними знаннями, навичками, вміннями та ефективного виконання професійної діяльності.

Психофізіологічні та психологічні властивості особистості оцінюються в процесі профконсультації на основі психодіагнос­тики, тобто їх виявлення і вимірювання. Результатом цього вивчення є психологічний профіль особистості, графічне зобра­ження якого називається психограмою особистості. Психограма особистості враховує такі групи властивостей, як фізичні, психо­фізіологічні, психічні процеси, темперамент і характер. Вивчаю­чи це питання, необхідно засвоїти методику оцінки цих власти­востей — встановлення процентних рангів. Високий процентний ранг тих властивостей, які є найважливішими для певної профе­сії, разом з високим місцем останньої на шкалі професійних ін­тересів особистості є умовою успішного вибору професій.

Виходячи з надзвичайно важливого значення профвідбору йо­го продять в три етапи. На попередньому етапі проводиться від­бір за станом здоров'я; на другому етапі здійснюється психодіагностичне обстеження, а на третьому — прогнозування успіш­ності оволодіння професією та ефективної діяльності. Слід пам'я­тати, що професійний відбір персоналу і розподіл між працівни­ками функцій здійснюється за принципом індивідуального підхо­ду. Успішність діяльності працівника великою мірою залежить від його професійної і соціально-психологічної адаптації.

При вивченні питання «Завдання і форми організації виробничого навчання»слід звернути увагу на те, що в сучасних умовах ускладнюються завдання підготовки кваліфікованих робіт­ників, в зв'язку з чим виникає і діє розгалужена система навчаль­но-професійних закладів різного рівня і типів, форм і методів підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації.

В загальному визначенні професійні знання — це сукупність сприйнятої і засвоєної людиною інформації в процесі професій­ного навчання і діяльності. Однак ефективність роботи залежить не тільки від знань, але і точності та швидкості виконання трудо­вих операцій і дій. Останні ж залежать від сформованих в процесі навчання і закріплених в діяльності трудових навичок (моторних, сенсорно-перцептивних, інтелектуальних).

Формування трудових навичок в рамках останнього питання включає положення про те, що навчання пов'язане із засвоєнням індивідом нормативно закріпленого способу діяль­ності, який повинен стати індивідуальним способом діяльності. Механізм такого засвоєння ґрунтується на формуванні інтеграль­ного образу робочих дій і реалізації відповідної програми дій щодо його відтворення.

Процес формування будь-яких трудових навичок має певні спі­льні риси. Основною особливістю цього процесу є утворення рухових структур, які об'єднують окремі трудові рухи в єдине ціле. Другою рисою процесу формування трудових навичок є виявлення людиною сигналів, які мають пряме відношення до виконуваних дій, що приводить до формування сенсомоторної структури навичок. Третя риса формування навичок — зміна спів­відношення між рівнями регуляції. Це означає, що на перших ета­пах навчання рухові дії регулюються процесами мислення і мо­вою. Пізніше регуляція переходить до сенсорно-перцептивного рівня, тобто відбувається автоматизація дій. Четвертою рисою формування навичок є засвоєння ритму виконуваних дій, що сприяє тривалому виконанню роботи без втоми. В зв'язку з цим, вивчаючи це питання, постарайтеся виявити і встановити зв'язок між рисами навичок та етапами їх формування.

Вивчаючи проблему формування трудових навичок, слід зважати на те, що трудові навички не існують ізольовано одна від одної. Вони вступають у взаємодію, сприяючи або гальмуючи утворення нових навичок. Слід подумати, чому в сучасних умовах проблема взаємодії трудових навичок набуває гостроти і як можна її вирішити.

Необхідно ознайомитися з методами виробничого навчання і вміти дати оцінку кожного з них з точки зору ефективності фор­мування трудових навичок, а також формами його організації на реальних робочих місцях.

Важливо також розібратися в суті трудових умінь, їх відміннос­тях від трудових навичок, умовах, етапах і методах формування.

Завдання до самостійної роботи

1. Складіть глосарій основних термінів і понять теми..

2. Продумайте і складіть опис роботи одного з працівників служби управління персоналом організації за такими розділами:

· загальна мета роботи;

· основні напрямки, обов'язки і задачі, які характеризують ключові аспекти роботи (відповідає, контролює, складає і т. п.);

· робочі стосунки і контакти з людьми;

· показники відповідальності (за результати роботи, за підлеглих, за фінансовий стан тощо).

Виходячи з характеристики роботи, оцініть ступінь важливості в балах вказаних в опитувальнику якостей:

- якщо якість абсолютно необхідна;

- якщо якість бажана;

- якщо якість не має ніякого відношення до цієї професії.

Питання для самоконтролю

1. Назвіть і охарактеризуйте задачі професійної орієнтації. Чому, на Вашу думку, зростає її значення в сучасних умовах?

2. З якою метою проводиться профконсультація?

3. В чому Ви бачите відмінності між профорієнтацією і професійним відбором?

4. Подумайте, чи у всіх випадках необхідний профвідбір? Поясність Вашу думку.

5. Що Ви розумієте під психологічним профілем професії і психологічним профілем особистості? Як використовуються ці документи в процесі профвідбору?

6. Що Ви розумієте під професійною придатністю і які властивості особистості її формують?

7. Які, на Вашу думку, фактори сприяють успішній професійній адаптації людини? Обґрунтуйте своє розуміння

8. Які причини зумовлюють необхідність реформування професійно-технічної освіти?

9. Що таке професійне навчання, які компоненти воно поєднує?

10. Що таке трудові навички і в чому фізіологічна суть їх формування?

11. Якими факторами зумовлюється формування індивідуального стилю діяльності? Виберіть правильні відповіді:

а) бажанням людини оригінально виконувати роботу;

б) мотивацією до підвищення продуктивності праці;

в) особливостями темпераменту;

г) бажанням пристосуватися до вимог роботи.

12. За якими системами організоване виробниче навчання на реаль­них робочих місцях? В чому полягає ефективність кожної з них?

Бібліографічний список до теми

1; 5; 9; 17; 20; 22; 23

3. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Модуль 1. Теоретико-методологічні та прикладні аспекти в галузі фізіології і психології праці

Змістовий модуль 1. Закономірності функціонування людського організму в процесі праці

Семінарське заняття № 1

Тема 1: Предмет, методи і завдання дисципліни

Мета заняття: поглиблення і розширення знань з:

- предмету, методу та завдань фізіології і психології праці;

- історії розвитку та сучасних проблем фізіології і психології праці.

План заняття

1. Трудова діяльність, її форми, види і особливості.

2. Аспекти праці та їх особливості.

3. Зміст праці та її види. Особливості операторської праці.

4. Предмет, метод та завдання фізіології і психології праці.

5. Історія розвитку фізіології і психології праці.

6. Сучасні проблеми в галузі фізіології і психології праці.

Методичні рекомендації

Опрацювавши питання даної теми, студенти повинні оволодіти основними поняттями: «діяльність», «мотив», «праця». Вивчаючи питання про зміст праці як основного виду діяльно­сті людини, особливу увагу потрібно звернути на та­кі методологічні положення:

· праця є свідомою, доцільною, соціально корисною діяльністю, спрямованою на виробництво матеріальних благ і духовних цінностей, надання послуг;

· праця зумовлюється певними мотивами і передбачає досягнення конкретної мети (мотив — те, що спонукає людину до діяльності, мета — те, чого вона намагається досягти в результаті праці). Мотив може не збігатися з безпосередньою метою праці;

· праця є процесом прикладання людиною розумових і фізичних зусиль для одержання корисного результату;

· за своїм змістом праця є матеріальним процесом, який відбувається між людиною і природою, а за характером — суспільним явищем, тобто процесом взаємовідносин (соціально-трудових у тому числі) між людьми в їх спільній діяльності;

· праця постає в єдності трьох аспектів: предметно-дієвого; фізіологічного; психологічного;

· праця є фізіологічним процесом витрачання людської енергії;

· праця втілює психічні процеси та психологічні фактори, які спонукають, програмують, регулюють трудову активність людини;

· способом організації праці є спілкування між людьми в єдності таких його сторін, як комунікативна, інтерактивна, перцептивна.

Особливу увагу слід звернути на те, що праця є не лише джерелом матеріальних і духовних благ, а й потребою людини, оскільки забезпечує необхідний рівень рухової активності, тренує функціональні системи, розвиває пізнавальні і комунікативні здібності, формуючи особистість.

В трудовому процесі людина функціонує і як біологічний організм, і як особистість. Функції людини як організму вивчає фізіологія праці, а функціонування її як особистості — психологія праці. Предметом курсу «Фізіологія і психологія праці» є закономірності динаміки фізіологічних і психічних функцій людини в процесі праці. Методологічні принципи цієї дисципліни визначаються загальною фізіологією і загальною психологією. В конкретних дослідженнях застосовуються такі наукові підходи: комплексності, системності, гуманізму, особистісний.

Наукове обґрунтування засобів гуманізації праці є основним завданням фізіології і психології праці, а тому остання вважається теоретичною основою організації праці. Ознайомившись з переліком основних проблем фізіології і психології праці, необхідно вміти навести відповідні аргументи стосовно конкретних напрямків організації праці на виробництві.

Для з'ясування зв'язків фізіології і психології праці з іншими науками, місця цього предмета у вирішенні практичних завдань на виробництві слід виходити з того, що в структурі організації спільної праці виокремлюють три групи зв'язків: техніко-технологічні, економічні та соціальні. Техніко-технологічні зв'язки відбивають способи поєднання різних трудових завдань, що їх виконують працівники, впливаючи знаряддями праці на її предмет. Економічні зв'язки являють собою способи поєднання матеріальних інтересів окремого працівника з інтересами колективу, суспільства і регламентуються нормами праці, розрядами робіт, тарифними ставками, формами і системами заробітної плати тощо. Соціальні зв'язки — це зв'язки між працівниками в процесі праці, що ґрунтуються на системі управління, формальних і неформальних комунікаціях. Отже, досягнення фізіології і психології праці є базою для розвитку техніки, технології, економіки та організації виробництва. Студентам необхідно знати, які саме характеристики людського фактора мають враховуватися під час проектування знарядь праці, технологічних процесів, форм організації і оплати праці тощо.

Практичні потреби розвитку економіки, а також досягнення в галузях загальної фізіології і психології створили передумови для розвитку фізіології і психології праці. Отже, для вивчення третього питання - Історія розвитку та сучасні проблеми фізіології і психології праці - студентам необхідно чітко знати, які проблеми і як саме вирішувалися на різних етапах, які завдання постають перед фізіологією і психологією праці в період сучасного розвитку України. Взагалі фізіологія і психологія праці як самостійні наукові дисципліни почали розвиватися на початку ХХ століття. Передумовами їх розвитку були: досягнення досить високого рівня розвитку загальної фізіології і загальної психології, стрімкий розвиток продуктивних сил, впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво, що вимагало раціоналізації трудових процесів, обґрунтованого професійного добору кадрів. Наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття виходять у світ друковані праці з практичного використання наукових даних для організації трудової діяльності та підвищення її продуктивності. Розвиток фізіології і психології праці тісно пов'язаний з іменами таких видатних вчених, як І.П.Павлов, М.Є.Введенський, О.О.Ухтомський, П.К.Анохін, В.М.Бехтерєв, М.І.Виноградов та інші. В Україні проблемами фізіології та гігієни праці займаються Київський інститут медицини праці АМН України, Український науково-дослідний інститут промислової медицини, Харківський науково-дослідний інститут гігієни праці і профзахворювань, Донецький науково-дослідний інститут медико-екологічних проблем Донбасу та вугільної промисловості. Слід звернути увагу на те, що Перехід України до ринкової економіки висуває щодо фізіології і психології праці нові завдання.

Питання для обговорення

1. За одним із визначень праця є свідомою, доцільною діяльністю людини. Поясніть:

а) якими чинниками зумовлюється таке визначення;

б) які психологічні ознаки характеризують працю як свідому діяльність.

2. Яка роль потенціальних ресурсів працівника у процесі праці?

3. Що є предметом курсу “Фізіологія і психологія праці” та з якими дисциплінами він пов’язаний?

4. Які особливості методів дослідження в галузі фізіології і психології праці ви можете виділити? Наведіть приклади.

5. Назвіть і охарактеризуйте особливості етапів розвитку фізіології і психології праці?

6. Які основні, на Вашу думку, проблеми в галузі фізіології і психології праці в Україні?

Тестові завдання

1. Виберіть правильні судження і обґрунтуйте свій вибір:

а) всяка діяльність, в тому числі і трудова, зумовлюється внутрішніми стимулами;

б) мотивами праці є потреби та інтереси людини;

в) праця — це будь-яка діяльність, спрямована на задоволення власних потреб.

2. Що є джерелом трудової активності людини:

а) мотив;

б) потреби;

в) мета;

г) діяльність.

3. Виберіть правильне визначення: праця – це:

а) свідома, доцільна діяльність людини, спрямована на виробництво матеріальних і духовних благ, надання різноманітних послуг;

б) суспільна, соціально корисна діяльність;

в) матеріальний процес, який відбувається між людиною і природою, процес взаємовідносин між людьми в їх спільному впливі на природу.

г) всі відповіді вірні.

4. Наслідком конвеєрно-потокової організації виробництва є:

а) монотонність;

б) втома;

в) автоматизація виробничих процесів;

г) зростання продуктивності праці.

5. Чим зумовлюється зміст праці (можливі декілька варіантів):

а) технікою;

б) технологією;

в) організацією виробництва;

г) рівнем розвитку працівника;

д) зростанням продуктивності праці.

6. В чому полягає принцип психічної регуляції:

а) провідну роль в організмі відіграє нервова система;

б) психічна діяльність людини є основною регуляторною системою діяльності людини;

в) нервова система забезпечує функціонування організму;

г) всі відповіді вірні.

7. Хто є основоположником фізіології і психології праці:

а) Галілео Галілей;

б) Ф.Тейлор

в) Г.Форд

г) І.Сєченов.

д) І.Павлов.

8. У яких країнах зародилася індустріальна психотехніка (можливо декілька варіантів):

а) Франція;

б) США;

в) Німеччина;

г) Італія;

д) Росія.

9. Хто вважається основоположником психотехніки:

а) Г.Мюнстерберг;

б) Ч.Беббідж;

в) Ф.Гізе;

г) Г.Форд.

10. Які українські вчені займалися вивченням проблем фізіології та психології праці (можливо декілька варіантів):

а) Г.Чукмасова;

б) К.Платонов;

в) В.Зінченко;

г) В.Венда;

д) О.Навакатикян;

е) Ю.Кундієв.

Бібліографічний список до семінарського заняття

1; 2; 5; 10; 11; 17; 18; 19; 20; 21; 23

Семінарське заняття № 2

Тема 2: Центрально-нервова регуляція трудової діяльності. Фізіологія рухового аппарату людини і раціоналізація трудових процесів.

Мета заняття: поглиблення і розширення знань щодо:

- будови і властивостей нервової системи, принципів її діяльності та функцій ЦНС;

- будови і функцій рухового апарату людини та принципів раціоналізації трудових процесів.

План заняття

1. Будова і властивості нервової системи, динаміка нервових процесів.

2. Основні принципи діяльності нервової системи людини.

3. Функції ЦНС в процесі праці.

4. Будова та функції рухового апарату людини.

5. М’язова сила, витривалість та діяльність працівника.

6. Фізіологічні принципи раціоналізації трудових процесів.

Методичні рекомендації

Усі функції людського організму – рухова діяльність, робота внутрішніх органів, тканинні процеси регулюються нервовою системою. Результатом фізіологічної діяльності головного мозку є психічна діяльність людини, її розумова робота.

Головною структурною і функціональною одиницею нервової системи є спеціалізована нервова клітина - нейрон (неврон). Вона складається з тіла і відгалужень: одного довгого – аксона і багатьох коротких – дендритів.

Основними властивостями нервової тканини, так само як і м’язової, є збудливість і провідність. Збудливість — здатність до розвитку збудження у відповідь на подразнення. Провідність — здатність до передавання збудження від одних клітин до інших.

Основу нервової діяльності становлять процеси збудження і гальмування. Збудження завжди супроводжується витрачанням енергетичних ресурсів клітини, а гальмування забезпечує їх відновлення. Крім цього, слід звернути увагу на закономірності взаємодії процесів збудження і гальмування — іррадіацію та індукцію, прояви яких у трудовій діяльності позна­чаються на її ефективності. Гальмування у процесі праці виконує дві важливі функції: виключає непотрібні в даний момент дії та охороняє нервову систему від надмірного напруження і виснаження.

При розгляді питання основних принципів діяльності нервової системи людини, необхідно чітко усвідомити зв'язок цих теоретичних положень з практичними проблемами ефективної трудової діяльності. Так, принцип детермінізму, тобто причинної зумовленості реакцій людини, у трудовій діяль­ності втілюється у підвищенні продуктивності праці за умови відповідного стимулювання. Принципи детермінізму, аналізу, синтезу, структурності, системності лежать в основі діяльності нервової системи, яка виявляється в рефлекторній, інтеграти­вній та координаційній функціях.

Основу діяльності нервової системи становить рефлекс. Рефлекторна діяльність базується на певних принципах:

· зворотного зв'язку;

· загального кінцевого шляху;

· домінанти.

Питання функцій центральної нервової системи (ЦНС) є одним з найважливіших. Праця пов'язана з матеріальними і словесними подразниками. Будь-який трудовий про­цес або операція складається з комплексу прийомів і дій, впорядкованих за часом і послідовністю виконання. Тож кожну дію можна розглядати як рефлекс, а всю операцію — як систему рефлексів, що дістала назву робочого динамічного стереотипу.

Стосовно трудової діяльності людини особливо важливе значення має виконання центральною нервовою системою інтегративної функції. Завдяки інтегративній функції забезпечується злагоджена діяльність всіх органів і систем організму та досяг­нення мети праці.

Під час роботи на працівника одночасно діють численні подразники як пов’язані з виконанням завдання, так і побічні. Вибір доцільної форми поведінки працівника, зосередження його на завданні забезпечується завдяки координаційній функції центральної нервової системи, результатом якої є формування домінанти.

Вивчення закономірностей функціонування рухового апарату людини має важливе практичне значення для проектування раціональних трудових процесів; планування і організації робочих місць; розробки науково обгрунтованих норм виробітку, часу і нормативів трудових рухів; організації виробничого навчання тощо.