Нормативно-правова регламентація та порядок заснування підприємства

Процедура державної реєстрації підприємства здійснюється у відповідності з Господарським кодексом України, затвердженим від 01.16.2003, який набув чинності з 01.01.2004.

Суб’єкт господарювання може бути утворений за рішенням власників майна або уповноваженого ними органом, а у випадках спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого суб’єкта господарювання з додержанням вимог законодавства. Створення суб’єктів господарювання здійснюється з додержанням вимог антимонопольно-конкурентного законодавства.

Процедура заснування підприємства складається з чотирьох етапів.

I етап – початковий. На цьому етапі приймається рішення про створення підприємства, обираються види підприємницької діяльності, якими займатиметься підприємство, готується бізнес-план, проводяться збори засновників, на яких обирається організаційно-правова форма підприємства і призначається керівник підприємства (уповноважений за реєстрацію).

II етап – підготовчий. Підготовча робота включає в себе:

Ø Підготовку установчих документів: рішення про утворення підприємства, установчого договору та статуту підприємства.

Ø Підготовчу роботу: одержати в реєстраційному відділі райдержадміністрації додаткову інформацію про особливості реєстрації підприємств у районі, необхідних для цього документах, розрахункових рахунках у банках, на які вносяться кошти за оформлення реєстрації, отримати 3 примірника реєстраційних карток.

Ø Підготовку додаткових документів (при необхідності): якщо одним із засновників є юридична особа, нотарільно засвідчується копія свідоцтва про його державну реєстрацію. Якщо створюється підприємство державної форми власності, то готується наказ про його створення органом, уповноваженим управляти цим державним майном. Іноземна юридична особа надає документ про реєстрацію у країні місцезнаходження (витягів торговельного, банківського або судового реєстрів). Підготовка документів про оренду.

Ø Нотаріальне засвідчення документів.

Ø При необхідності формування статутного фонду на тимчасовому розрахунковому рахунку банківської установи.

III етап – реєстраційний. Державна реєстрація суб’єктів господарювання проводиться у виконавчому комітеті міської, районної у місті ради або в районній державній адміністрації за місцезнаходженням або місцем проживання даного суб’єкта, якщо інше не передбачено законодавством.

Для державної реєстрації суб’єктів господарювання подаються такі документи:

§ Рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу;

§ Установчі документи, передбачені законом для відповідного виду юридичних осіб (статут підприємства, установчий договір);

§ Рішення Антимонопольного комітету України про згоду на створення, реорганізацію суб’єктів господарювання;

§ Документ (документи), що засвідчує сплату засновником (засновниками) внеску до статутного фонду в розмірі, встановленому законом;

§ Реєстраційна картка встановленого зразка, яка одночасно є заявою на державну реєстрацію;

§ Документ, що засвідчує сплату коштів за державну реєстрацію.

§ При створенні відкритих акціонерних товариств повинен бути поданий звіт про наслідки підписки на акції, затверджений Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Державна реєстрація суб’єктів господарювання здійснюється у строк не більше 10 днів з дня подання вищезазначених документів. Реєструючий орган зобов’язаний протягом цього строку подати відомості до державної податкової адміністрації і органу державної статистики за місцем знаходження підприємства, і видати суб’єкту господарювання свідоцтво про його державну реєстрацію.

Відомості щодо державної реєстрації підприємства включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. На печатках і штампах підприємства повинен зазначатися ідентифікаційний код, за яким його включено до державного реєстру суб’єктів господарювання.

Під час реєстрації підприємства посадова особа органу державної реєстрації на титулі установчих документів робить відмітку про реєстрацію із зазначенням назви цього органу, номера і дати реєстрації.

Свідоцтво про державну реєстрацію суб’єкта господарювання та копія документа, що підтверджує взяття його на облік в органах державної податкової служби, є підставою для відкриття рахунків в установах банку.

Перереєстрація суб’єкта господарювання проводиться у разі зміни форми власності, на якій засновано даний суб’єкт, або організаційної форми господарювання, або найменування, і здійснюється в порядку, встановленому для його реєстрації.

Порушення встановленого законом порядку створення підприємства або недостовірність чи невідповідність вимогам законодавства документів, що подаються для його реєстрації є підставою для відмови в державній реєстрації.

IV етап – організаційний. Цей етап передбачає формування органів управління, які відповідають організаційно-правовій формі підприємства, і проектування системи управління підприємством.

Згідно із господарським кодексом України установчими документами суб’єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб’єкта господарювання.

В установчих документах повинні бути зазначені найменування та місцезнаходження суб’єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.

Установчий договір – це багатостороння угода організаційного та майнового характеру, яка передбачає взаємні обов’язки сторін на користь нової юридичної особи і в інтересах учасників договору, і є самостійним видом договору про створення господарського товариства (акціонерного, з обмеженою відповідальністю, з додатковою відповідальністю, повною відповідальністю і командитного).

Процедура укладання договору складається з трьох етапів:

I етап – підготовчий, на якому майбутні засновники проводять між собою попередні переговори і складають протокол про наміри створити юридичну особу.

II етап – розробка проекту установчого договору.

III етап – підписання установчого договору.

Установчий договір вступає в силу з моменту його підписання всіма учасниками. Установчий договір має силу тільки з моменту реєстрації створеної на його основі юридичної особи.

Структура і зміст установчого договору:

1. Вступна частина: засновники-фізичні особи називають свої ПІБ, громадянство, адреси і паспортні дані, а юридичні особи – повне найменування, поштову адресу, розрахункові рахунки, а також прізвище та посаду особи, уповноваженої на підписання договору від імені даної організації.

2. Організаційно-правова форма: засновники визначають організаційно-правову форму створюваного об’єднання, дають йому найменування, встановлюють предмет та цілі діяльності.

3. Порядок спільної діяльності по створенню юридичної особи: визначається розподіл обов’язків по реєстрації об’єднання.

4. Порядок створення майна: визначаються умови і порядок передачі у власність юридичної особи частини майна засновників, вказується внесок до статутного фонду кожного засновника.

5. Розподіл прибутку між учасниками: визначаються основні напрямки використання прибутку об’єднання і розподіл його між засновниками.

6. Покриття збитків: вказується, яким чином засновники несуть відповідальність по обов’язках підприємства (залежить від організаційно-правової форми підприємства).

7. Права та обов’язки засновників по відносинах кожного з них між собою і до створюваної юридичної особи: серед основних прав засновників договір передбачає можливість кожного з них брати участь в управлінні підприємством, одержувати частку прибутку, одержувати будь-яку інформацію про стан справ й ін. Обов’язки учасників за договором передбачають: внесення вкладів у статутний капітал, сплата додаткових, надання необхідної і не розголошення конфіденційної інформації і т.і.

8. Управління діяльністю юридичної особи: уповноважених на керівництво справами товариства можна призначити в установчому договорі, або вибрати їх на загальних зборах засновників, протокол яких буде невід’ємною частиною договору. Інші учасники від ведення поточних справ відсторонюються.

9. Порядок та умови виходу засновників із складу об’єднання: встановлюється, що у випадку виходу із об’єднання його учасник може одержати свою частку прибутку від діяльності товариства. Йому також повертається вартість його внеску в статутний фонд і сплачується пропорційно розміру внеску вартість частини майна юридичної особи.

10. Умови та порядок приймання нових учасників у склад товариства: в договорі сторони можуть призначати собі спадкоємця або правонаступника, який без згоди інших партнерів буде мати право на вступ у товариство після виходу або смерті даного учасника.

11. Майнові санкції: у договорі встановлюються майнові санкції за порушення учасниками своїх зобов’язань.

12. Порядок врегулювання спорів: встановлюється порядок врегулювання спорів, які виникають між сторонами в процесі його виконання.

13. Порядок внесення змін: в договорі встановлюється порядок внесення змін і його розірвання, а також можливі правові наслідки, які наступають для самого товариства у кожному із таких випадків.

14. Строк дії договору: договір може визначати строк, на який створюється товариство.

15. Затвердження статуту: установчим договором затверджується статут товариства, якщо він необхідний для цього товариства.

Статут – це основний документ, на основі якого діє підприємство. Він затверджується власником (власниками) майна, а для державних підприємств – власником майна за участю трудового колективу. У статуті визначаються: власник майна, найменування і місцезнаходження підприємства, предмет і ціль діяльності, органи управління і порядок їх формування, компетенція та повноваження трудового колективу і його виборних органів, порядок утворення майна підприємства, умови реорганізації та припинення діяльності підприємства.

Структура Статуту підприємства:

1. Загальні положення. Предмет, цілі і задачі діяльності: в цьому розділі передбачається загальна характеристика підприємства і його місцезнаходження, відмічається, що воно є юридиною особою, може виступати від свого імені, має майнові права, несе самостійну відповідальність і т.і. Якщо передбачаються різні види діяльності, то їх необхідно повністю перерахувати, тому що діяльність, не зареєстрована у Статуті, буде визнана незаконною.

2. Майно підприємства: цей розділ передбачає, що майно підприємства становлять основні і оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі. Джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників, доходи від господарської діяльності, кредити банків, капітальні вклади, надходження від приватизації власності, безоплатні та благодійні внески, інші джерела не заборонені законодавством.

3. Органи управління: Підприємство самостійно визначає структуру управління, встановлює штати. Найняття (обрання, призначення) керівника підприємства є правом власника майна. Вищим органом управління колективного підприємства є загальні збори власників майна, виконавчі функції здійснює правління, яке обирається власниками майна на загальних зборах таємним голосуванням на альтернативній основі. В цьому розділі вказується порядок формування органів управління підприємством і їх повноваження.

4. Виробничо-господарська діяльність: передбачається, що основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності є прибуток (доход), порядок використання доходу визначає власник майна. Порядок розподілу і використання прибутку здійснюється радою або зборами трудового колективу. Трудові доходи працівника підприємства регулюються податками.

5. Регулювання трудових відносин та соціальних питань: передбачається, що виробничі, трудові і економічні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства регулюються колективним договором. У Статуті можуть передбачатися питання соціального розвитку, участі працівників у використанні прибутку підприємства. Сторони, що уклали колективний договір, не менше двох разів на рік звітують про його виконання на зборах трудового колективу.

6. Облік, звітність та контроль: передбачається, що підприємство здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, веде статистичну звітність відповідно до чинного законодавства..

7. Реорганізація та ліквідація підприємств: передбачається, що ліквідація і реорганізація підприємства проводяться за рішенням власника майна, суду або арбітражного суду. Підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України. Претензії кредиторів до ліквідованого підприємтва задовольняються. Претензії, не задоволені за браком майна, вважаються погашеними. У разі ліквідації підприємства вклад члена трудового колективу видається йому у грошовій формі або цінними паперами після задоволення претензій кредиторів.