Комплекс організаційних та інженерно-технічних заходів щодо запобігання та мінімізації наслідків НС природного характеру

До системи захисту населення і територій, що проводяться в масштабах держави у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій належать: спостереження і контроль (моніторинг),інженерний,медичний, біологічний,психологічний,радіаційний і хімічний захисти,самодопомога та взаємодопомога в надзвичайних ситуаціях,укриття населення у захисних спорудах, індивідуальні засоби захисту,інформація та оповіщення, евакуація.

Інженерний захист (КЦзУ ст..34)–призначений для запобігання виникненняНС техногенного та природного характеру, під час проектування та експлуатації споруд та інших об'єктів господарювання діяльністьяких може негативно вплинути на безпеку населення і довкілля.

Інженерний захист територій передбачає:

1) проведення районування територій ;

2) віднесення міст та суб’єктів господарювання до відповідних груп та категорій ЦЗ;

3) розроблення вимог інженерно-технічних заходів ЦЗ до містобудівної та проектної документації та реалізація їх під час будівництва і експлуатації;

4) урахування можливих проявів небезпечних явищ (геологічних, гідрогеологічних та метеорологічних) і процесів та наслідків аварій під час розроблення генеральних планів населених пунктів і ведення містобудування. Для цього центральними органами виконавчої влади ведеться Державний реєстр небезпечних територій у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

5) розміщення об’єктів підвищеної небезпеки з урахуванням наслідків аварій; 6) розроблення і здійснення заходів щодо безаварійного функціонування об’єктів підвищеної небезпеки;

7) будівництво споруд, будівель, інженерних мереж і транспортних комунікацій із заданими рівнями безпеки та надійності;

8) будівництво протизсувних, протиповеневих, протиселевих, протилавинних, протиерозійних та інших інженерних споруд спеціального призначення, утримання їх у функціональному стані;

9) обстеження будівель, споруд, інженерних мереж і транспортних комунікацій, та здійснення заходів щодо їх безпечної експлуатації.

Медичний захист (КЦзУ ст..36)– призначений для забезпечення санітарного та епідемічного станунаселення.

Медичний захист передбачає:

1) надання медичної допомоги постраждалим, рятувальникам та іншим особам, проведення медико-психологічної реабілітації. Медична допомога населенню забезпечується службою медицини катастроф, керівництво якою здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я;

3) своєчасне застосування профілактичних медичних препаратів та своєчасне проведення санітарно-протиепідемічних заходів;

4) контроль за якістю та безпекою харчових продуктів і продовольчої сировини, питної води та джерелами водопостачання;

5) завчасне створення і підготовку спеціальних медичних формувань;

6) утворення мобільних медичних підрозділів або залучення додаткових закладів охорони здоров’я;

7) накопичення медичного та спеціального майна і техніки;

8) підготовку та перепідготовку медичних працівників;

9) навчання населення способам надання домедичної допомоги та правилам дотримання особистої гігієни;

10) здійснення заходів з метою недопущення негативного впливу на здоров’я населення, а такожнедопущення умов для виникнення і поширення інфекційних захворювань;

11) проведення моніторингу стану навколишнього природного середовища, санітарно-гігієнічної та епідемічної ситуації;

12) санітарну охорону територій та суб’єктів господарювання в зоні надзвичайної ситуації;

Біологічний захист населення, тварин та рослин(КЦзУ ст..37)– призначений для своєчасного виявлення біологічногозараження, проведення комплексу адміністративно-господарських, режимно–обмежувальних і спеціальних протиепідемічних та медичних заходів.

Біологічний захист населення, тварин і рослинпередбачає:

1) своєчасне виявлення чинників та осередку біологічного зараження, його локалізацію і ліквідацію;

2) прогнозування масштабів і наслідків біологічного зараження, розроблення та запровадження своєчасних протиепідемічних, профілактичних,протиепізоотичних, протиепіфітотичнихі лікувальних заходів;

3) проведення екстреної неспецифічної та специфічної профілактики населення;

4) своєчасне застосування засобів індивідуального та колективного захисту;

5) запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів, обсервації та карантину;

6) здійснення дезінфекційних заходів в осередку зараження, знезараження суб’єктів господарювання, тварин та санітарної обробки населення;

7) надання екстреної медичної допомоги ураженим біологічними патогенними агентами.

Психологічний захист населення (КЦзУ ст..38) –призначений для зменшення та нейтралізацію негативних психічних станів і реакцій серед населення у разі загрози та виникнення НС, і покладається на центральний орган виконавчоївлади.

Психологічний захист населення передбачає:

1) планування діяльності, пов’язаної з психологічним захистом;

2) своєчасне застосування ліцензованих та дозволених до застосування в Україні інформаційних, психопрофілактичних і психокорекційних методів впливу на особистість;

3) виявлення за допомогою психологічних методів чинників, які сприяють виникненню соціально-психологічної напруженості;

4) використання сучасних психологічних технологій для нейтралізації негативного впливу чинників надзвичайних ситуацій на населення;

Радіаційний і хімічний захист населення і територій (КЦзУ ст..35) –призначений для виявлення та оцінювання радіаційної та хімічної обстановки, проведення дозиметричного і хімічного контролю, розроблення типових режимів радіаційного захисту, забезпечення засобами індивідуального та колективного захисту, проведення знезаражування.

Радіаційний і хімічний захист населення і територій передбачає:

виявлення та оцінку радіаційної і хімічної обстановки;

2) організацію та здійснення дозиметричного і хімічного контролю;

3) розроблення та впровадження типових режимів радіаційного захисту;

4) використання засобів індивідуального та колективного захисту, приладів радіаційної та хімічної розвідки, дозиметричних і хімічних приладів контролю;

5) проведення йодної профілактики населення та рятівників з метою запобігання опроміненню щитоподібної залози;

6) надання населенню можливості придбання в особисте користування засобів індивідуального захисту, приладів дозиметричного та хімічного контролю;

8) проведення санітарної обробки населення та спеціальної обробки одягу, майна і транспорту;

9) розроблення загальних критеріїв, методів та методик спостережень щодо оцінки радіаційної і хімічної обстановки.

Самодопомога і взаємодопомога в надзвичайних ситуаціях передбачає –призначений для медичного обслуговування населення в НС і покладається на медичну службу цивільного захисту,яка організовує спеціальні медичні формування і установи, а також використовує всі існуючі лікувально–профілактичні установи та підготовлене населення для надання першої долікарська допомога потерпілим.

Індивідуальні засоби захисту – призначенні для захисту органів дихання, шкіри, а також передбачають використання спеціальних медичних засобів захисту.

Індивідуальні засоби захисту призначені для захисту людей від радіоактивних, отруйних і сильнодіючих ядучих речовин, а також бактеріальних засобів.

За принципом захисту вони бувають фільтруючі та ізолюючі.

Фільтрація полягає в тому, що повітря, яке проходить у засобах захисту органів дихання через фільтруючі елементи, шар активованого вугілля, звільняється від шкідливих домішок і надходить в організм людини чистим.

Індивідуальні засоби захисту ізолюючого типу за допомогою матеріалів, непроникних для зараженого повітря, повністю ізолюють організм людини від навколишнього повітря.

За способом виготовлення індивідуальні засоби захисту поділяються на виготовлені промисловістю й найпростіші, або підручні, які виготовлені з підручних матеріалів.

3. Укриття населення у захисних спорудах цивільного захисту(КЦзУ ст..32)

До захисних споруд цивільного захисту належать:

– сховище –це герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів;

– протирадіаційне укриття– це негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості;

– швидко споруджувана– це захисна споруда цивільного захисту, що зводиться із спеціальних конструкцій за короткий час для захисту людей від дії засобів ураження в особливий період;

– споруда подвійного призначення – це наземна або підземна споруда, що може бути використана за основним функціональним призначенням і для захисту населення;

– найпростіше укриття– це фортифікаційна споруда, цокольне або підвальне приміщення, що знижує комбіноване ураження людей від небезпечних наслідків надзвичайних ситуацій, а також від дії засобів ураження в особливий період.

Захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню).

Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку визначається Кабінетом Міністрів України.

Проектування, будівництво, пристосування і розміщення захисних споруд здійснюються згідно з нормами, які розробляються відповідно до Закону України "Про будівельні норми".

Утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб’єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.

Захисні споруди цивільного захисту можуть використовуватися у мирний час для господарських, культурних і побутових потреб у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Захисні споруди у мирний час можуть передаватися в оренду згідно типовим договором оренди, який затверджується Кабінетом Міністрів України, для задоволення господарських, культурних та побутових потреб із збереженням цільового призначення таких споруд, крім тих, що перебувають у постійній готовності до використання за призначенням, а саме:

1) в яких розташовані пункти управління;

2) призначених для укриття працівників суб’єктів господарювання, що мають об’єкти підвищеної небезпеки;

3) розташованих у зонах спостереження атомних електростанцій та призначених для укриття населення під час радіаційних аварій.

Контроль за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, місцеві державні адміністраціями.

4.Система оповіщення населення та навчання персоналу ОГ до дій у НС(КЦзУ ст..30, 31)

Оповіщення про загрозу або виникнення НС полягає у своєчасному доведенні такої інформації до органів управління цивільного захисту, сил цивільного захисту, суб’єктів господарювання та населення.

Оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій забезпечується:

– шляхом функціонування загальнодержавної, територіальних, місцевих автоматизованих систем централізованого оповіщення про загрозу або виникнення НС, спеціальних, локальних та об’єктових систем оповіщення;

– шляхом централізованого використання телекомунікаційних мереж загального користування, у тому числі мобільного зв’язку, відомчих телекомунікаційних мереж і телекомунікаційних мереж суб’єктів господарювання в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а також мереж загальнонаціонального, регіонального та місцевого радіомовлення і телебачення та інших технічних засобів передавання (відображення) інформації;

– автоматизації процесу передачі сигналів і повідомлень про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій;

– функціонування на об’єктах підвищеної небезпеки автоматизованих систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення;

– організаційно–технічної інтеграції різних систем централізованого оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій та автоматизованих систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення;

– функціонування в населених пунктах, а також місцях масового перебування людей сигнально–гучномовних пристроїв та електронних інформаційних табло для передачі інформації з питань цивільного захисту.

Порядок організації оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій та організації зв’язку у сфері цивільного захисту визначається положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Інформування у сфері цивільного захисту становить оперативну та достовірну інформаціюпро НС, з визначенням їх класифікації, меж поширення і наслідків, а також про способи та методи захисту від ниху тому числі доступній для осіб з вадами зору та слуху формі.Інформація має містити дані про суб’єкт, який її надає, та сферу його діяльності, про природу можливого ризику під час аварій, включаючи вплив на людей та навколишнє природне середовище, про спосіб інформування населення у разі загрози або виникнення аварії та поведінку, якої слід дотримуватися.Оприлюднення інформації про наслідки надзвичайної ситуації здійснюється відповідно до законодавства про інформацію.

"Сигнали оповіщення населення у не воєнний час наступні:

– Сигнал "Увага всім!" – повідомляє населення про надзвичайну обстановку в мирний час і на випадок загрози нападу противника у воєнний час. Сигнал подається органами цивільного захисту за допомогою сирени і виробничих гудків. Тривалі гудки означають попереджувальний сигнал.

– Сигнал "Аварія на атомній електростанції" – повідомляє населення про місце, час, масштаби аварії, інформація про радіаційну обстановку та дії населення. Якщо є загроза забруднення радіоактивними речовинами, необхідно провести герметизацію житлових, виробничих і складських приміщень. . Надалі діяти відповідно до вказівок штабу органів управління цивільного захисту

– Сигнал "Аварія на хімічно небезпечному об'єкті" – повідомляє населення про місце, час, масштаби аварії, інформація про можливе хімічне зараження території, напрямок та швидкість можливого руху зараженого повітря, райони, яким загрожує небезпека. Дається інформація про поведінку населення. Надалі діяти відповідно до вказівок штабу органів управління цивільного захисту.

– Сигнал "Землетрус" – повідомляє населення про загрозу землетрусу або його початок. Населення попереджається про необхідність відключити газ, воду, електроенергію, погасити вогонь у печах; повідомити сусідів про одержану інформацію; взяти необхідний одяг, документи, продукти харчування, вийти на вулицю і розміститися на відкритій місцевості на безпечній відстані від будинків, споруд, ліній електропередачі.

– Сигнал "Затоплення" – повідомляє населення про район, в якому очікується затоплення в результаті підйому рівня води в річці чи аварії дамби.Повідомити сусідів про стихійне лихо і надалі слухати інформацію штабу органів управління цивільного захисту.

– Сигнал "Штормове попередження" – повідомляє населення про посилення вітру. Населенню необхідно зачинити вікна, двері. Закрити в приміщеннях сільськогосподарських тварин. Повідомити сусідів. Населенню, по можливості, перейти в підвали, погреби.

Сигнали оповіщення населення у воєнний час такі.

– Сигнал "Повітряна тривога" – подається для всього населення. Попереджається про небезпеку ураження противником даного району. При цьому сигналі об'єкти припиняють роботу, транспорт зупиняється і все населення укривається в захисних спорудах.

– Сигнал "Відбій повітряної тривоги" – подається для всього населення про закінчення небезпеки ураження противником даного району, населення залишає захисні споруди і повертається на свої робочі місця і в житла.

– Сигнал "Радіаційна небезпека" – подається в населених пунктах і в районах, в напрямку яких рухається радіоактивна хмара, що утворилася від вибуху ядерного боєприпасу. Почувши цей сигнал, необхідно з індивідуальної аптечки ЛІ-2 прийняти 6 таблеток радіозахисного препарату № 1 із гнізда 4, надіти респіратор, протипилову пов'язку, ватно-марлеву маску або протигаз, взяти запас продуктів, документи, медикаменти, предмети першої потреби і направитися у сховище або ПРУ.

– Сигнал "Хімічна тривога"­– подається у разі загрози або безпосереднього виявлення хімічного або бактеріологічного нападу (зараження). При цьому сигналі необхідно прийняти з індивідуальної аптечки АІ-2 одну таблетку препарату при отруєнні фосфорорганічними речовинами з пенала з гнізда 2 або 5 таблеток протибактеріального препарату № 1 із гнізда 5, швидко надіти протигаз, а за необхідності — і засоби захисту шкіри, якщо можливо, та укритися в захисних спорудах. Якщо таких поблизу немає, то від ураження аерозолями отруйних речовин і бактеріальних засобів можна сховатися в житлових чи виробничих приміщеннях.

5.Організація і планування евакуаційних заходів у випадку аварій, катастроф, стихійного лиха і воєнної обстановки.

Залежно від особливостей НСвиділяють наступні види евакуації:

1) обов’язкова –є терміновим заходом, якщо надзвичайна подія уже виникла або може виникнути в обмежений відрізок часу;

2) загальна– будівля або населений пункт звільняються повністю;

3) часткова – звільняється частина приміщення, населеного пункту чи адміністративного району; при частковій евакуації необхідно обмежити господарсько-виробничу діяльність і збільшити шанси на врятування; така евакуація в будь-яку мить може перерости в обов’язкова евакуацію;

4) тимчасова – проводиться при порівняно невеликій, тимчасовій загрозі (підняття рівня води, хімічна аварія на віддаленні та ін.).

5) безповоротна –є терміновим заходом, якщо надзвичайна подія уже виникла або може виникнути в обмежений відрізок часу при цьому створює неможливі умови для життя населення на даній території протягом значного періоду.

Евакуація проводиться на державному, регіональному, місцевому або об’єктовому рівні.

Рішення про проведення евакуації приймають:

1) на державному рівні– Кабінет Міністрів України;

2) на регіональному рівні– Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації;

3) на місцевому рівні– районні, районні у містах Києві чи Севастополі державні адміністрації, відповідні органи місцевого самоврядування;

4) на об’єктовому рівні– керівники суб’єктів господарювання.

Проведення евакуації забезпечується шляхом:

1) утворення регіональних, місцевих та об’єктових органів з евакуації;

2) планування евакуації;

3) визначення безпечних районів, придатних для розміщення евакуйованого населення та майна;

4) організації оповіщення керівників суб’єктів господарювання і населення про початок евакуації;

5) організації управління евакуацією;

6) життєзабезпечення евакуйованого населення в місцях їх безпечного розміщення;

7) навчання населення діям під час проведення евакуації.

Працівник суб’єкта господарювання, власник, користувач, водій транспортного засобу, які відмовилися від надання послуг з перевезення населення у зв’язку з надзвичайною ситуацією, несуть відповідальність відповідно до закону.

Евакуація матеріальних і культурних цінностей проводиться у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій, які можуть заподіяти їм шкоду, за наявності часу на її проведення.

Порядок проведення евакуації визначається Кабінетом Міністрів України.