Характерологічні особливості людей за ознакою реагування на стрес
Лекція. Психічне здоров’я як складова досконалого здоров’я. Психічні методи підвищення стійкості до стресів.
Мета: узагальнити знання про психіку людини, психічне здоров’я, структуру психіки, інтелектуально-емоційний потенціал людини, його значення для мікроклімату працюючого колективу, усвідомити позитивні й негативні наслідки стресу, неврози, види неврозів, можливості їх корекції; способи і прийоми зняття психоемоційної перенапруги, застосування антистресових фізичних вправ.
Термінологічний словник: релаксація, підсвідомість, валеологічний аспект психічного здоров’я, психіка, пам’ять, емоції, увага, темперамент, біоритм, сангвінік, флегматик, холерик, меланхолік, характер, стрес, акцентуйовані характери (сенситивний, астенічний, циклоїдний, шизоїдний), аутотренінг, медитація, над свідомість, аніма, тінь.
План лекції
1. Психічне здоров’я як складова досконалого здоров’я.
2. Психологічні методи підвищення стійкості до стресів.
3. Прийоми зняття психоемоційної напруги.
4. Проблема психологічної сумісності людини і соціального оточення.
1. Психічне здоров’я як складова досконалого здоров’я
Стан здоров`я населення обумовлює щастя і довголіття як окремої людини, так і процвітання всієї нації. Однак за останні роки у стані здоров`я населення України спостерігається тенденція до погіршення. Ситуація ускладнюється одночасним погіршенням психічного стану здоров`я населення країни: за останніми даними, 2 мільйони з 52 мають нервово-психічні розлади різної етіології, зростає кількість психопатичних особистостей, а психічно нормальні люди стають хворими за тієї причини, що не мають дієвих механізмів збереження, зміцнення і відновлення психічного здоров`я в умовах постійних фізичних та інтелектуальних навантажень, стресів, соціальних негараздів.
Психічне здоров`я-стан інтелектуально-емоційної сфери, основу якого складає відчуття душевного комфорту, яке забезпечує адекватну поведінкову реакцію. Такий стан обумовлений як біологічними, так і соціальними потребами, а також можливостями їх задоволення.
На думку В. І. Бєлова, який розкриває ряд важливих аспектів даної проблеми, активному довголіттю сприяють такі психічні якості і риси характеру: стійка психіка, що досягається самовихованням і аутотренінгом; доброта, чесність, чуйність, сумлінність і почуття гумору; бажання жити. Перераховані фактори більш повно реалізуються при інтелектуальній насиченості життя, творчій праці і сімейному благополуччі.
У той же час, хвилювання, горе, страх та інші емоції, які напружують і турбують людину, є ворогами здоров`я. Реалізуючись у стресовий синдром, вони порушують наше нормальне самопочуття, породжуючи дискомфорт і хворобу. Мабуть, неможливо знайти людину, якій би не був знайомий стан сильної нервової напруги. Добре, якщо такий стан швидко проходить. Якщо ж він не дає спокою протягом днів, тижнів, місяців і більш тривалий час, то перетворюється в серйозну життєву проблему. Особливо актуальною вона стає, коли людина відчуває, що у неї починає боліти серце чи шлунок, «стрибає» тиск, і вона розуміє, що її хвороба виникла, як говорять, на нервовому грунті,тобто під впливом тривалої емоційної перенапруги. Так виникає шлях від психічного нездоров`я індивіда до соматичних захворювань: порушення ендокринного балансу, роботи органів травлення, кровообігу, підвищення тиску, зміни температури тіла тощо.
Зв`язок соматичних захворювань з нервовими хворобами був помічений давно. Невропатолог М. Аствацуров відзначив, що в людей, схильних до почуття страху, внутрішньо напруженим частіше спостерігаються хвороби серця, а у схильних до гніву-хвороби печінки, у людей апатичних, зі зниженим життєвим тонусом-хвороби шлунка і кишечника. Негативні емоції можуть призвести до загострення протікання виразкової хвороби, діабету, гіпертонії.
Сучасна наука, яка базується на працях видатних вчених І. Сеченова, І. Павлова, А. Ухтомського, В. Бехтерєва та їх учнів, підтвердила єдність соматичного і психічного в людині. Фізичне здоров`я і психічний стан нерозривні та взаємопов`язані . Народна мудрість висловила це у прислів`ї: «У здоровому тілі-здоровий дух». При цьому під «здоровим духом» звичайно мають на увазі здатність людини до повноцінної трудової діяльності, творчої активності. Але, правильно відображаючи єдність тіла й духу (психо-), прислів`я не зовсім точно відтворює пріоритет здоров`я тіла. Відомо багато прикладів, коли саме здоровий дух, сильна психіка підкоряють слабке тіло, забезпечуючи цим його
здоров`я. видатний російський полководець О. Суворов, який народився хворобливою дитиною, в результаті загартовування організму і суворого режиму виробив у себе виняткову фізичну витривалість. Саме ця витривалість дозволяла йому вдало витримувати військові труднощі і бути прикладом для воїнів. М. Островський, О. Маресьєв та багато інших довели, що сильна духом людина може долати тілесні недуги. Можна навести ще багато прикладів того, як воля і наполегливість допомагають людині зберегти можливість для плідної діяльності при тяжких тілесних захворюваннях. Це дало можливість Бернарду Шоу стверджувати: «Здорове тіло-продукт здорового розуму». Всі ці факти свідчать про необхідність уважно розглянути роль психіки у забезпеченні здоров`я, щастя і довголіття людини.
2. Нервова система як матеріальна основа психіки людини
Матеріальною основою психіки людини є нервова система, яка включає декілька взаємопов’язаних систем. У пристосуванні організму до зміни середовища існування визначну роль відіграє центральна (ЦНС) і периферична нервові системи. До ЦНС входять головний і спинний мозок, пов’язаний з усіма частинами й органами тіла волокнами периферичної нервової системи, якими в ЦНС надходять у вигляді відчуттів подразнення, що виникають в результаті впливу середовища на органи чуттів. Реакцію-відповідь організму здійснюють волокна, які передають накази органам руху. Таким чином, ЦНС регулює зв’язок організму і середовища.
Головний мозок людини є вищим відділом ЦНС. Кора головного мозку (зовнішній шар) складається з більш ніж 14 мільярдів високо-диференційованих нервових клітин, котрі забезпечують процес мислення. Симетричні півкулі головної кори у людини виконують різні функції. Права півкуля працює з чуттєвими образами об`єктів, а ліва-зі знаками (мовними та іншими). У глибині мозку розташовані більш древні за часом формування відділи, які забезпечують діяльність вегетативної нервової системи. Тут же розміщується спеціальне утворення – лімбічна система з ретикулярною формацією, яка забезпечує прояв емоцій (почуттів). Видалення або подразнення окремих ділянок лімбічної системи призводить до вияву емоцій гніву, страху, задоволення і т.п. лімбічна система зв`язана з центрами вегетативної регуляції і має двосторонній зв’язок із корою головного мозку.
Крім подразнень від периферичної нервової системи, в ЦНС надходить велика кількість подразнень з боку внутрішніх органів організму. Це здійснюється вегетативною периферичною системою, яка поділяється на симпатичний і парасимпатичний відділи. Через вегетативну систему відбувається регуляція процесів клітинного обміну, серцево-судинної і дихальної діяльності, функцій травного апарату і сечостатевої системи. Від неї головним чином залежить життєдіяльність тканин і органів.
Нервова система виступає регулятором, який забезпечує взаємопов'язану реакцію морфологічних і фізіологічних систем організму у відповідь на зовнішні впливи і зміни в функціонуванні окремих органів. Вона забезпечує, таким чином, спільну діяльність усіх систем організму і взаємодію з середовищем.
Слід визначити, що діяльність систем і окремих органів має антагоністичний характер. Кожна функція складається з двох протилежних реакцій, які єдині в забезпеченні життєдіяльності організму: у процесах обміну-це асиміляція і дисиміляція, у психічній діяльності-збудження і гальмування, у кровообізі — гіпертонія і гіпотонія тощо. Одна з цих реакцій у необхідний момент підсилюється або послаблюється у відповідності з необхідністю для системи відповісти на певні впливи середовища. В результаті організм досягає рівноваги з середовищем, здійснюючи свою діяльність. Ця рівновага динамічна: вона змінюється зі змінами середовища.
Вищий прояв організуючої ролі ЦНС виражається у діяльності людського мозку, який визначає можливість для людини не тільки пристосуватися до умов зовнішнього середовища, але й компенсувати його несприятливі впливи своєю активною трудовою діяльністю.
У результаті соціального розвитку у людини сформувався вищий рівень психіки – свідомість. Принциповою відмінністю свідомості від психіки є те, що людина здатна сприймати мову як умовний подразник. Використання мови призвело до виникнення абстрактного логічного мислення, пізнання світу і самопізнання, а також до здійснення «соціального наслідування», тобто передачі досвіду людства окремій особистості в процесі її становлення.
Наявність свідомості не відмінило біологічні форми нервової діяльності людини. Поряд з усвідомленими діями, людина здійснює і рефлекторну, інстинктивну поведінку, яка не завжди контролюється свідомістю або потребує вольових зусиль для її подолання. Особливий інтерес щодо цього являють собою емоції, оскільки вони мають велике значення для підтримання психічного здоров`я.
Емоціїслужать біологічною системою пристосування організму людини до умов соціального середовища. Виявляються емоції у нашому ставленні до тих чи інших процесів чи явищ, які ми сприймаємо. При цьому емоції можуть бути позитивними-приємними, або негативними-неприємними. Розрізняють емоції вищі, такі, як естетичні, етичні, творчі або нижчі, пов`язані з потребами організму у воді, їжі, продовженні роду тощо.
Позитивні і негативні емоції супроводжують нас у всіх сферах життя. У побуті, під час навчання, на виробництві наша діяльність супроводжується емоціями, які відображають ставлення до цієї діяльності. Сила прояву емоцій, їх спрямованість і вплив на психіку людини індивідуальні. Одні і ті ж явища викликають у людей різні емоції. Те, що одному приносить радість, може бути неприємним іншому. Але загальним є те, що негативні емоції пригнічують психіку, притлумлюють творчу активність, знижують працездатність. Як відомо, емоції формуються підкорковими відділами мозку участю вегетативного нервової системи, тому свідомість не завжди може подолати пригнічуючи дію негативних емоцій, бо вони пов`язані з фізіологічними процесами в організмі, які не контролюються корою мозку. В результаті тривалого впливу негативних емоцій можливе захворювання нервової системи-невроз і різні тілесні захворювання.
Нервова система, як і інші системи організму, має захисні механізми, які запобігають її перевантаженню. Це передусім реакція гальмування нервових центрів мозку, яке в нормальних умовах життєдіяльності організму включає активну діяльність кори головного мозку, котра сприймає зовнішні відчуття. Настає сон, мозок відпочиває. До механізмів захисту мозку належить також процес втомленості і шок.
3. Психологічні методи підвищення стійкості до стресів.
У процесі трудової діяльності людина випробовує вплив різних факторів, що часто призводить до напруги функціонуючих систем. Емоційні перенавантаження можуть призвести до явища, зворотного гальмуванню, - психоемоційної (нервової) перенапруги. За визначенням А. Киколова, психоемоційна напруга - це стан організму, що знаходиться між нормальними і патологічними реакціями. Цей стан можна ще визначити як преадаптацію, тобто функціонування системи на межі норми її адаптації, коли мобілізуються всі резервні системи.
Проблема психоемоційної напруги загострилася за останні два десятиліття внаслідок зміни в способі життя і трудовій діяльності. Зокрема, вчені визначили ряд факторів, які виникли останнім часом у сфері виробничої діяльності людей, і які певним чином, провокуючи розвиток психоемоційної напруги:
1) Зростаюча інтелектуалізація професійної діяльності при поступовій ліквідації фізичної праці;
2) Заміна багатьох видів некваліфікованої праці кваліфікованою, пов`язаною з обслуговуванням складних автоматизованих і механізованих установок;
3) Збільшення ролі мисленнєвої діяльності, яка потребує підвищеної уваги, активного спостереження і контролю, переробки інформації і прийняття рішення в умовах гострого дефіциту часу;
4) Ріст інформаційного перенавантаження вчених, конструкторів, інженерів, архітекторів, робітників мистецтва, літератури, керівного апарату;
5) Зростаючі вимоги, пов`язані з інтенсифікацією професійної підготовки
У результаті цього механізми адаптації організму людини, що склалися раніше, в нових умовах відстають від вимог життя. А це, у свою чергу, викликає значний ступінь фізичної і психоемоційної перенапруги організму людини
4 Стрес як неспецифічний адаптаційний процес. Психологія і концепція стресу
Стан психоемоційної (або нервової) перенапруги, який призводить до виникнення ряду психосоматичних захворювань, найчастіше називають стресом.Цей термін міцно увійшов у всі мови світу з легкої руки відомого канадського фізіолога, дослідника стресу Ганса Сельє.
Г. Сельє визначив стрес як неспецифічну відповідь організму на будь-які впливи і ситуації (стресові), які потребують пристосування до них. Стресори активізують в організмі фізіологічні механізми, відповідальні за емоційне збудження. Стан стресу може виникати під впливом найрізноманітніших життєвих умов, починаючи з повсякденних турбот, закінчуючи екстремальними ситуаціями, так званими, «ударами долі».
Психічним проявам синдрому, описаного Г. Сельє, було присвоєно найменування «емоційний стрес». Термін яскравий, але він дав початок різним тлумаченням. У зміст цього терміна включають і первинні емоційні психічні реакції, які виникають в результаті критичних психологічних впливів, і емоційно-психічних симптомів, що породжуються тілесними пошкодженнями, афективні реакції при стресах і фізіологічні механізми, що лежать в їх основі.
Термін «емоційний стрес» зазнав у науковій літературі багатьох трансформацій. Спочатку деякі автори були схильні розуміти під емоційним стресом ситуацію, яка породжує реальні емоції, як наслідок англійського значення цього слова – «порушення рівноваги фізичних сил». Концепція стресу, що мала спрямованість на цілісне розуміння адаптованих реакцій організму, привернула увагу спеціалістів із розробки режимів життєдіяльності людини в екстремальних умовах. Як наслідок, ці спеціалісти захопилися вивченням тільки несприятливих виявів стресу, цим терміном вони називали ті адаптаційні емоційні реакції, якими супроводжувалися шкідливі для організму фізіологічні і психофізіологічні зміни. Відповідно, під емоційним стресом розумілися афективні переживання, що супроводжували стрес і вели до несприятливих змін в організмі людини.
Згодом накопичилися дані про існування схожих фізіологічних і психологічних реакцій, що виникають у результаті схожих негативних і позитивних емоційних переживань. Під «емоційним стресом» почали розуміти зміни психічних проявів, які супроводжували вираженими неспецифічними змінами біохімічних, електрофізичних та інших проявах стресу.
У повсякденному спілкуванні, коли говорять: «Я знаходжусь у стані стресу», звичайно розуміють надмірний стрес, або дистрес, подібно до того, як слова: «У мене температура» означають: « У мене підвищена температура», тобто жар. Терміном «дистрес», пояснює Г. Сельє, називається стрес, який приносить шкоду морганізмові. Будь-яка нормальна діяльність (наприклад, гра в шахи або пристрастні обійми) може викликати звичайний стрес, але не чинить шкоди організму. Стрес перетворюється в дистрес під впливом деяких емоційних факторів, наприклад, невдач, незадоволення життям, невизнання успіхів. На думку Г. Сельє, найшкідливішим є стрес, котрий виник в результаті невдач і зруйнованих надій, дистрес викликаний невиправданими зусиллями, не реалізованою мрією, залишає в організмі незворотний рубець, що тягне за собою хворобу.
Дистрес відіграє значну роль у підвищенні кров`яного тиску, виникненні серцевих нападів, виразки шлунка і дванадцятипалої кишки, різних типів психічних розладів. Коли ми чуємо від лікарів, що потрібно уникати стресу, очевидно, потрібно розуміти, це як насторогу стосовно шкідливих виявів дистресу для здоров`я.
На питання про те, чи потрібно уникати стресу, Г. Сельє відповідає, що ми не повинні, та й не можемо це робити. Будь-яка активність приводить у дію механізми стресу. Тому уникнути його може лише той, хто нічого не робить. Хоча це ствердження також відносне. Г. Сельє схильн6ий припускати, що навіть у стані повного розслаблення людина зазнає деякого стресу… повна свобода від стресу означає смерть, адже стрес,- як пише Г. Сельє,- «Аромат і смак життя».
Як елемент життєвої активності, стрес (неспецифічний адаптаційний процес сприяє утворенню зусиль для кожного кроку життєвого розвитку). Отже, термін «стрес», вживаний у сучасній літературі, означає ряд понять, які наведені в схемі.
Ми вважаємо, можливим розуміння «стресу» як комплексу неспецифічних фізіологічних і психологічних виявів адаптаційної активності при сильних, екстремальних для організму впливах, маючи на увазі стрес і вузькому розумінні. Неспецифічні вияви адаптаційної активності при дії будь-яких значущих для організму факторів, можна назвати стресом у широкому розумінні.
5 Індивідуальні відмінності реагування людей на стрес
Необхідно визначити оптимальний для себе рівень стресу, щоб не страждати від відсутності справжньої діяльності чи від постійного надмірного навантаження. Різним людям, як стверджує Г. Сельє, властиві різні ступені стресу: один і той же рівень стресового навантаження може видатися тренуючим і сприятливим для одного і згубним для іншого. Багато залежить від того, наскільки та чи інша людина здатна долати стресові ситуації, а також від стану організму. Очевидно, що людині в передінфарктному стані не під силу навіть незначна частина того емоційного і фізичного навантаження, з яким без напруги може справитися здорова, добре тренована людина.
Багато досліджень присвячено проблемі вивчення індивідуальних відмінностей стресу. У більшості з них розглядається різна схильність людей до стресу, і його відмінності у різних за характером людей.
Зважаючи на те, що в людини існують неусвідомлені потяги до одержання не тільки позитивних, але й негативних емоцій, висловлено припущення, що індивідуальні відмінності емоційного сприйняття подібних ситуацій створюють «різний баланс збудливості систем позитивної мотивації і систем негативної мотивації». Звичайно, вказані системи мотивації можуть створювати тільки передумови поведінки людини, котра керується моральними, практичними, світоглядними нормами, власними переконаннями.
Особи, які мають, згідно з класифікацією Роттера, внутрішній «локус» контролю з своєю діяльністю – інтернали(впевнені в собі, ті, що надіються тільки на себе і не потребують зовнішньої підтримки ), менш схильні до дистресу в екстремальних умовах при соціальному тиску, ніж «екстренали»із зовнішнім «локусом» контролю (невпевнені в собі, ті, які потребують заохочень, хворобливо реагують на критику, надіються на випадок, долю). Це не універсальна закономірність. У «інтернала», який втратив віру в себе, під впливом критичних факторів можуть виявитися якості «екстренала» у подібних умовах. Слід відзначити, що ця залежність не однозначна. Відсутність можливості контролювати стресогенну ситуацію викликає дистрес переважно у «інтерналів». Проте виявлено що «тренування» можуть змінити місце локуса. Про це мова йтиме пізніше. У таблиці наведені характеристики рис характеру, які спричиняють більший чи менший ступінь схильності до дистресу.
Характерологічні особливості людей за ознакою реагування на стрес
| Риси характеру, які сприяють впливові дистресу на організм | Риси характеру, які запобігають впливові дистресу на організм |
| 1. Тривожність як риса характеру | 1. Тривожність виникає лише в небезпечних ситуаціях |
| 2. Схильність до недооцінки складності завдань і часу, необхідного для вирішення завдань. | 2. Схильність до спокійної, спланованої, розміреної діяльності |
| 3. Невпевненість, постійне очікування невдачі, «провалу» | 3. Упевненість у собі, своїх силах |
| 4. Схильність неадекватно оцінювати здібності, необхідні для рішення завдань, реальних ситуацій | 4. схильність реально оцінювати свої потенційні можливості у вирішенні поставленого завдання, життєвих ситуацій |
Вияв стресу залежить від ставлення суб`єкта до стрес фактора. Відповідно до цього, люди поділяються на «репресорів», які притлумлюють у собі тяжкі переживання стресу, і «приховувачів», які не визнають особливого стресового впливу
У шістдесяті роки психологи Холмс І Рей узагальнили відомості про фактори, що можуть викликати стрес, створили шкалу даних по бальній системі. Вони також вияснили, що при актуальній кількості балів більше 150 або при 300 балах, накопичених впродовж останнього року, виникає 50-відсотковий ризик захворювань у зв`язку зі стресом.
Шкала Холмса І Рея починається зі смерті партнера у шлюбі (100 балів), далі йде розлучення (73), ув`язнення або смерть члена сім`ї (63), тяжке захворювання (53), шлюб (60), втрата роботи (47), вихід на пенсію (45), зміна у стані здоров`я члена сім`ї (44), вагітність (40), і тільки після цього настає черга типового стресу, пов`язаного з роботою-адаптація до нового місця (39). Якщо звичайна сімейна сварка оцінюється в 35 балів, то проблеми з начальством досягають лише 23 балів, зміна в умовах праці – 20, а відпустка – 11 балів.
Пізніше, у 80-х роках, Де Лесус модифікував цю шкалу стресорів. Він наочніше показав значення позаробочих ситуацій в житті людини.
Як видно із запропонованої шкали, основою оцінки є шлюб, який оцінюється у 50 балів. Кожну наступну позицію потрібно розглядати у зіставленні з тривалістю у часі й складністю пристосування саме до шлюбу. Згідно з цим встановлюється вища або нижча оцінка (в межах від 0 до 100 балів). Як відомо, значущість подій незалежно від того, сприймається вона людиною позитивно чи катастрофічно, має суб`єктивну оцінку. Будь-яка зміна , в тому числі і бажана, створює проблеми. Тому поставлене завдання-вирішити, яких зусиль варта людині адаптація до різних життєвих обставин, що ведуть за собою зміни у способі життя або у стереотипах поведінки.
Один із варіантів вимірювальної шкали Холмса і Рея запропонували чеські дослідники Болелоуцький, Горват і Ковалик. Для оцінки суб`єктивної значущості подій у житті людини пропонуємо ряд цих обставин:
| Подія | Оцінка в балах | |
| 1. Шлюб | ||
| 2. Смерть члена у сім`ї | ||
| 3. Смерть близького друга | ||
| 4. Розлучення | ||
| 5. Втрата роботи | ||
| 6. Зміна у стані здоров`я або у поведінці члена сім`ї | ||
| 7. Серйозна травма, захворювання | ||
| 8. Обмеження свободи у в`язниці або у іншому закладі | ||
| 9. Розлука з партнером у шлюбі | ||
| 10. Сімейний розлад | ||
| 11. Вагітність | ||
| 12. Вихід на пенсію | ||
| 13. Сексуальні проблеми | ||
| 14. Зміна професії | ||
| 15. Смерть партнера у шлюбі |
Головний підсумок наведеної вимірювальної шкали не підлягає кількісній оцінці. Справа в тім, що це тільки спроба створення індивідуальної шкали побоювань, пов`язаних зі стресовими ситуаціями. Головне, що людина, розмірковуючи, може дізнатися набагато більше про те, які життєві обставини і якою мірою для неї проблематичні.
Щоб стрес надавав тренуючої, а не руйнуючої дії, необхідно виробити відповідну філософію життя. Цьому присвячена книга Г. Сельє «Стрес без дитсресу».
Для того, щоб механізми стресу викликали адаптаційну реакцію, мали позитивний ефект, потрібне завершення періодів напруги сил повним відновленням життєвих процесів. Важливо вміти викливати зі свого досвіду негативні наслідки стресу. Потрібно вміти відпочивати, знімати нервову напругу, вчитися раціональному вирішенню конфліктів, розумному плануванню своєї діяльності.
Уміння керувати своїм емоційним станом, знижувати рівень емоційної напруги, долати хвилювання необхідне в багатьох ситуаціях. Таке вміння запобігає розвитку надмірної нервової напруги, допомагає зберегти здоров`я. Крім того, вміння керувати собою, підтримувати високу працездатність значно розширює можливості людини, допомагає їй розкрити творчий потенціал особистості, вийти переможцем у складних життєвих ситуаціях.
Питання для самоперевірки
1. Обґрунтуйте ваше розуміння сутності психічного здоров`я.
2. Чому нервова система є матеріальною основою психіки? Відповідь обґрунтуйте.
3. Перелічіть фактори виникнення психоемоційних перенавантажень.
4. У чому сутність сучасної концепції стресу.
5. Чи є, на вашу думку, стрес негативним фактором у формуванні основ психосоматичного здоров`я індивіда?
6. Визначте, що таке стрес-фактор? Прокоментуйте основні дослідження з цього питання.
7. Які індивідуальні реагування людей на стрес-фактори?
Література
1. Воложин А. И., Субботин Ю. К., Чикин С. Я. Путь к здоров’ю. – М., 1990. – 160с
2. Ганс Селье . Стрес без дистреса. – М., 1982. – 127 с.
3. Китаев – Смык Л. А. психология и концепция стреса. // Хрестоматия по психологии: Учеб. Пособие для студентов пед. Ин – тов/ Под ред. А. В. Петровского. – М., 1987. – с.250-260.
4. Фолкэн Чак Т. Психология – это просто. М., 1998. – 640 с.