Порівняльний аналіз бойових дій

Параметри аналізу	Класичні бойові дії	Гібридні бойові дії
Мета	Ураження противника, розгром його озброєних угруповань, захоплення й утримання важли- вих районів	Неможливість відкриття вогню у відповідь на обстріли противника, рятування життя десятків тисяч цивільних людей, надання населенню гуманітарної допомоги, захист прав і майна, роззброєння незаконних військових формувань
Завдання	Різнопланові, у залежності від бойової обстановки	Роззброєння та ліквідація незаконних збройних формувань у районах бойових дій, поетапне виведення військових підрозділів РФ за межі України, відновлення лінії Державного кордону країни, двостороннє виконання перемир’я (умов домовленостей “Мінськ-1,2”), охорона і контроль за правопорядком у звільнених районах, розмінування місцевості, захист життєво важливих об`єктів, органів законної цивільної влади, біженців і вимушених пере- селенців, проведення електоральних операцій
Форми застосування	Операції (ОК) оперативних об’єднань, битви, бойові дії у вигляді організованих ударів, вогню та маневру.	Операції зі сприяння, підтримання, встановлення, відновлення і відбудо- ви миру, гуманітарні пошуково-рятувальні та електоральні операції.

Плануючи проведення заходів ІР, необхідно враховувати:

- великий відрив особового складу блок-постів від основного базового табору, напружений графік виконання завдань;

- відсутність української теле- й радіомережі в тимчасово окупованих та сусідніх з ними районах Донецької та Луганської областей (періодичні видання, як правило, отримуються з великим запізненням і зі штабу АТО у військові частини (підрозділи) доставляються нерегулярно);

- в основному негативне сприйняття присутності українських військовиків з боку місцевого населення (майже 80 відсотків місцевих мешканців підтримують владу “ДНР” і “ЛНР”).

Інформація, яка доводиться особовому складу, не повинна бути розпливчастою чи неконкретною. В ході виконання бойових завдань немає часу переключатися на другорядні проблеми, тому особовому складу подається тільки та інформація, яка необхідна для якісного виконання поставлених завдань на даному етапі діяльності.

Виходячи із форм і методів ІР, типу інформації, яка подається, в підрозділі особовий склад залучається до: суспільно-політичного, бойового, правового, воєнно-технічного інформування, занять з психологічної підготовки, які організовуються та проводяться відповідно до вимог керівних документів, з урахуванням особливостей завдань, що виконуються.

Основна увага приділяється: вивченню воєнно- та суспільно-політичної обстановки в місцях дислокації оперативно-тактичних угруповань (ОТУ), питанням виконання сторонами домовленостей, ставленню України до міжнародних інститутів безпеки, міжнародного гуманітарного права.

До проведення занять залучаються командири підрозділів, начальники служб, офіцери структур по роботі з особовим складом.

Оперативне (бойове) інформування особового складу про зміни в обстановці, події в зоні відповідальності підрозділу, проводиться щоденно, як правило, у ранковий час.

Практичні заходи ІР здійснюються під керівництвом командира військової частини (підрозділу). Безпосередньо організовує їх проведення заступник командира по роботі з особовим складом. Заходи інформаційного характеру плануються ним заздалегідь та оформлюються у плані МПЗ. Заступником командира по роботі з особовим складом визначаються напрямки ІПЗ, підбираються форми та методи доведення інформації до особового складу.

У ході виконання бойових завдань характер інформації стає більш системним, раціональним. ІР переходить на оперативні форми проведення. До особового складу доводиться інформація, пов’язана зі змінами в бойовій обстановці, найбільш ефективними способами виконання завдань. На цьому етапі висвітлюється передовий досвід бойової діяльності, популяризуються кращі військовослужбовці, зразки героїчних вчинків і проявів мужності.

У залежності від обстановки, яка склалася, формами доведення інформації, як правило є: коротка бесіда, бойовий аркуш, блискавка, короткі повідомлення через ТЗВП, засоби зв’язку тощо.

Керівництво ІР вимагає від її організаторів постійної діяльності щодо збору й аналізу бойової обстановки, наполегливої роботи з доведення висновків з ВПО та СПО до військовослужбовців, знання реального стану справ, поінформованості особового складу підрозділу, окремих команд.

Необхідно враховувати, що наявні засоби інформаційного забезпечення,штатна радіо- та телеапаратура в зоні АТО може подавлятися засобами РЕБ російських підрозділів.

Крім того, кожен командир повинен здійснювати повсякденну діяльність з врахуванням можливого впливу громадськості та ЗМІ на свої війська в районах виконання бойових завдань. Він повинен знати сутність, організацію і технологію здійснення PR-заходів в інтересах своїх військ.

В оборонному відомстві розроблені Методичні рекомендації щодо організації ефективної взаємодії з представниками преси в зоні АТО з метою об’єктивного інформування суспільства та протидії негативному інформаційно-психологічному впливу.

Командири (начальники) всіх рівнів повинні дотримуватись основних правил роботи з пресою під час виконання бойових завдань в зоні АТО:

§ основним речником завжди є командир або прес-секретар;

§ бійцям доручати спілкування з представниками ЗМІ після інструктажу щодо недопущення розголошення військової таємниці;

§ посадові особи повинні обмежувати коментар своїми службовими повноваженнями;

§ інформація надається тільки акредитованим при прес-центрі АТО журналістам;

§ персональна інформація про загибель, поранення, полон військовослужбовців не може бути оприлюднена до остаточного уточнення й повідомлення рідним і близьким.

Всі військовослужбовці в зоні бойових дій є потенційними джерелами інформації для журналістів. Надання потрібної інформації формує позитивний імідж українського військовослужбовця в очах громадськості.

Для отримання інформації журналісти використовують різноманітні способи. Найбільш розповсюджений це – інтерв’ю.

Інтерв’ю – це діалог на актуальну тему між журналістом і військовослужбовцем. В залежності від обставин використовують низку різновидів інтерв’ю:

• інтерв’ю для цитування – найбільш розповсюджений різновид (джерело відкрите);

• довідкове інтерв’ю – без посилання на джерело;

• інтерв’ю для контексту – без цитування і з посиланням на анонімне джерело (коли не має впевненості, достатньої поінформованості);

• інтерв’ю не для цитування – коли обставини змушують щось сказати. Конфеденційність при цьому має бути гарантована.

Командири (начальники) та їх підлеглі в інтересах інформаційного забезпечення проведення АТО можуть використовувати наведені різновиди інтерв’ювання. Проте, якщо Ви не є фахівцем в галузі комунікації краще надавати інтерв’ю для цитування.

Також є суттєві особливості в інтерв’ю для друкованих видань (газети, журнали), радіо та телебачення.

Довідково:

Загальновідомі правила підготовки та участі в інтерв’юванні:

а) перш, ніж давати відповідь на запитання:

переконайтесь, що перед Вами дійсно журналіст конкретного ЗМІ переконайтесь, що ви чітко його розумієте;

при необхідності, попросіть повторити ще раз;

будьте ввічливим та дружнім;

якщо Ви не можете відповісти на запитання, скажіть про це відверто, і поясніть чому. Порадьте репортерам звернутись до прес-центру АТО, прес-секретаря ОТУ або до іншої компетентної посадової особи;

пам’ятайте, що кожен коментар, який ви робите в ході спілкування з представниками ЗМІ є офіційним повідомленням. Переконайтесь в тому, аби все, що ви говорили, відповідало дійсності;

перед тим як відповідати вирішіть, яку основну думку ви бажаєте донести до слухачів;

відпрацюйте заздалегідь декілька “заяв” по 20-30 секунд для підтримки вашої точки зору.

б) під час відповіді на запитання:

відповідайте в межах Вашої компетенції;

давайте чіткі, стислі та вірні відповіді;

не робіть припущень, оскільки ви офіційна посадова особа;

уникайте “неофіційних” коментарів та відповідей;

не кажіть “без коментарів”;

уникайте іронічних відповідей;

у випадку, коли до вас звертаються не вашою рідною мовою, скористайтесь допомогою перекладача.

Для вдалих відповідей на запитання важливо уміти відпрацьовувати меседжі (послання). Вони повинні бути: чіткими, стислими, висловлені зрозумілою для аудиторії мовою, викликати позитивні асоціації, підкріплятися фактами, відповідати базовим меседжам затвердженими прес-центром АТО.

Бажано, щоб заздалегідь відпрацьовані меседжі відповідали на сім запитань. Так зване правило семи запитань: Хто? Що? Коли? Де? Чому? Як? Скільки?

Варіант відповіді:

1. ХТО? – Воїни української армії

2. ЩО? - Передислокувались у кількості однієї батальйоно - тактичної групи посиленої вогневими засобами;

3. КОЛИ ? – Сьогодні, 14 жовтня;

4. ДЕ ? – В районі околиць міста N

5. ЧОМУ? – З метою нейтралізації сепаратистів і захисту місцевого населення

6. ЯК? – Маршем

7. СКІЛЬКІ ? – Точна кількість особового складу наразі не розголошується.

Всі військовослужбовці ЗС України, які виконують бойові завдання в зоні проведення операції повинні дотримуватися єдиних стандартів у мовних і стилістичних висловлюваннях, під час спілкування з журналістами.

Тому під час відповіді на запитання журналістів (українських або закордонних) необхідно використовувати такі мовні конструкції: “Незаконні збройні формування”; “Російсько-терористичні збройні формування”; “Мирні громадяни, які введені в оману”; “Сепаратисти”; “Антитерористична операція”.

Також, надзвичайно важливо демонструвати правильну картинку (зображення) під час інтерв’ю телевізійним каналам. Для цього, в залежності від обставин і змісту відповідей, необхідно обирати прийнятний фон, уникаючи показ загиблих, поранених бійців або знищеної техніки та озброєння.

Спілкуванню військовослужбовців з пресою в зоні проведення АТО сприятимуть професійні фахівці прес-центру АТО та прес-секретарі ОТУ. Командири (начальники) всіх рівнів повинні налагодити взаємодію з представниками зазначених інформаційних підрозділів.

Завдяки ефективним діям та відкритій позиції керівництва України та її партнерів, міжнародне співтовариство об’єдналося і, незважаючи на шалений спротив країни-агресора, засудило його дії та ввело систему стримуючих економічних санкцій.

Сьогодні країна намагається протидіяти інформаційно-психологічному впливові противника на наші війська, підтримуючи їх високий МПС і готовність активно відповідати на агресивні прояви російсько-терористичних угрупувань та їх зовнішніх координаторів.

Досвід, який отримує Україна та весь світ у цій війні дозволяє виокремити ряд проблемних питань, які потребують вирішення:

1. ЗМІ стають інструментом пропаганди держав, які проводять агресивну зовнішню політику.

Шляхи вирішення:

Створення міжнародних органів відслідковування систематичної пропагандистської діяльності та надання їм права припиняти дію міжнародної акредитації ЗМІ, які застосовуються з метою пропаганди.

2. Використання соціальних мереж, порталів новин, телебачення з метою не стільки подачі новин, скільки для коментування, інтерпретування та тиражування інформації для формування певного ставлення до цієї новини.

Шляхи вирішення:

Створення бази правових міжнародних документів, яка дозволить маркувати сайти, портали та мережі, як засоби розповсюдження інформації пропагандистського характеру.

3. Вразливість системи безпеки держави від засобів впливу інформаційної війни.

Шляхи вирішення:

Вчасне реагування на виявлені інформаційні загрози, переведення сприймання з емоційного на раціональний рівень. Обмеженість за часом можливостей ефективного впливу – підтримання високої емоційності потребує все більше напруження засобів впливу, радикальні настрої з часом затухають, жорсткий інформаційний пресинг призводить до швидкого інформаційного пересичення.

Створення системи міжнародних договорів щодо протидії інформаційному впливові, як основа встановлення запобіжних заходів проти можливого використання агресивного інформаційного ресурсу розвинених країн світу.

4. Захоплення засобів трансляції (ретрансляції) масової інформації є пріоритетною ціллю у випадку соціально-політичних катаклізмів (ведення бойових дій, революцій, повстань тощо)

Шляхи вирішення:

Проведення організаційно-технічних заходів з метою унеможливлення застосування засобів трансляції (ретрансляції) масової інформації для розповсюдження пропаганди та здійснення інформаційного впливу.

Включення об’єктів трансляції (ретрансляції) масової інформації до переліку що знаходиться під захистом міжнародного гуманітарного права.

5. Більшість розвинених у військовому відношенні країн створюють спеціально навчені підрозділи, які призначені для проведення кібернетичних атак на системи зв’язку та передавання інформації держав з метою нанесення ураження системі управління та системам безпеки важливих державних об’єктів. Що може призвести до катастрофічних наслідків, наприклад у випадку коли об’єктом впливу є елементи атомної енергетики.

Шляхи вирішення:

Вирішення цієї проблеми полягає не тільки в створенні спеціальних підрозділів протидії кібернетичним атакам, але й створення умов в яких виявлення таких атак буде прирівнюватись до акту зовнішньої агресії із відповідними наслідками згідно з діючим міжнародним законодавством. Шляхи вирішення цієї проблеми потребує кропіткої роботи фахівців міжнародної безпеки та міжнародного права.

Висновок за 3-м питанням. Сучасний розвиток інформаційних і комунікативних процесів у війську вимагає ставлення до інформаційної роботи як спеціально організованого професійного впливу на свідомість, поведінку, почуття й волю військовослужбовців для вирішення поставлених завдань.

Висновки:

1. ІПЗ є одним із найвагоміших засобів формування у особового складу високих морально-бойових якостей, почуття любові до України, її народу, культури, традицій, святинь, розвитку у військовослужбовців гуманістичного світогляду, формування правової свідомості, готовності зі зброєю в руках відстоювати незалежність і територіальну цілісність Батьківщини.

2. Уміле використання командирами та їх заступниками по роботі з особовим складом (МПЗ) всього арсеналу форм і методів, способів і засобів ІР дає можливість значно покращити ефективність виконання поставлених завдань, забезпечити активність військовослужбовців в ході бойових дій, мінімізувати втрати особового складу військових частин (підрозділів).

3. Під час планування та організації ІР повинен здійснюватись системний підхід, який передбачає залучення до її проведення широкого кола офіцерів-командирів та фахівців по роботі з особовим складом (МПЗ), охоплення усього особового складу в цілому, а також окремих категорій військовослужбовців.

ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА – 10 хв.

- визначаю ступінь досягнення навчальної мети заняття в цілому та даю загальну оцінку організації його проведення;

- зосереджую увагу на позитивних результатах заняття та загальних недоліках і їх причинах;

- даю відповіді на запитання студентів;

- довожу під запис завдання слухачам для подальшої самостійної роботи над темою заняття та командиру групи з її організації;

- оголошую час і місце відпрацювання завдань (звітування за засвоєння матеріалів теми) тими слухачами, які були відсутні на занятті;

- записую завдання для самостійної роботи в журнал обліку навчальних занять та, в разі необхідності, зауваження щодо підготовки та дисципліни слухачів.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ:

1. Розкрийте місце інформаційної роботи в підсистемі ІПЗ під час підготовки та ведення бойових дій.

2. Назвіть принципи інформаційної роботи.

3. Основні завдання інформаційної роботи в бойових умовах.

4. Назвіть найбільш розповсюджені форми та методи інформаційної роботи з особовим складом.

5. Основні види інформування особового складу, особливості їх проведення в бойовій обстановці.

6.Ознайомитись з рекомендованою літературою:

- Методичні рекомендації з організації інформаційної роботи в бойових умовах: навчально-методичний посібник “Заступнику командира роти по роботі з особовим складом”. – К.: ГУ МПЗ ЗС України, 2015. – 51 с.;

- Морально-психологічне забезпечення діяльності військ (сил): Навчальний посібник. – К.: НАОУ, 2007. – С. 73–90.

7. Розглянути положення Інструкції з організації інформаційно-пропагандистського забезпечення у ЗС України.

8. Законспектувати матеріал, наданий для розгляду.

Розробив:

“__27__” ______08________ 20 _16__ року

Розглянуто й ухвалено на засіданні кафедри морально-психологічного забезпечення діяльності військ. Протокол від “__27_” 08 2016 р.

№ __1___.