Четверта година

1/3

a) вступ – Хрещення Святим Духом

Ісус сказав: „І ви приймете силу Святого Духа і будете Моїми свідками” (Ді.1,8). Умовою цього прийняття є покаяння. „Покайтеся і приймете дар Святого Духа. Для вас ця обітниця і для всіх тих, що далеко... ” (Ді.2,38-39).

Святого Духа потрібно знову і знову приймати через постійне по-каяння! Це означає виходити з темряви гріха і входити до Божого світла, з обману – до правди, зі смерті – до життя! Кожне входження у світло вимагає зречення самого себе. Завжди, коли каємося, тобто входимо до Божої присутності і визнаємо свій гріх та віру в силу Ісусової крові, знову приходить Святий Дух і дає світло та силу для пізнання і реалізації Бо-жої волі! „Святий Дух заступається за нас стогонами невимовними” (Рим.8,26). Якщо приймаємо Святого Духа в повноті, то дух світу мусить залишити нашу душу!

Щоб бути Христовими свідками, ми маємо прийняти силу Святого Духа. Без Його сили не будемо свідками, а зрадниками. Чому? Бо в нас є отруєний корінь – порушена гріхом природа, яка легко вірить обману, а сумнівається у правді. Цей тиск темряви і гріха є в нас, тому потребу-ємо Божої сили, щоб не зрадити Христа, і навпаки, свідчити про Нього та бути готовими віддати за Нього і життя.

б) 5 хвилин всі повторюємо: „І ви приймете силу Святого Духа і будете моїми свідками”(Ді.1,8).

в) 5хв. всі промовимо: „Ісусе”, а один додає: „Приймаю силу Святого Духа, щоб я був Твоїм свідком.”

г) 5хв. особисто переживаю, як на апостолів сходить Святий Дух, а одночасно в цю хвилину з вірою в повноті Його приймаю. Спів або молитва мовами.

2/3

a) вступ – Хрещення вогнем

Ісус сказав: „Вогонь прийшов Я кинути на землю, і цього прагну: Хай горить!” (пор. Лк.12,49-50). Про який вогонь тут йдеться? Про вогонь чистої Божої любові – агапе, – що горить тугою за Богом і спасінням безсмертних душ. Про Ісуса сказано: „Він хреститиме вас Святим Духом і вогнем.” (Мт.3,11). Цей очисний вогонь, що також поєднаний зі Святим Духом, вже тут, на землі, спалює бруд нашого егоїзму і грішних залежностей. Хай очищує і наш розум, волю, відчуття, серце, спогади, уяви, плани... Хай вводить нас до повної правди (Бог через вогонь діяв в житті Авраама, Мойсея, Іллі...).

Над апостолами з’явилися вогненні язики. Сам Ісус кинув на землю цей вогонь і хоче, щоб він горів. Далі Він додає: Я не приніс на землю (фальшивий) мир, але розділення. Багато людей гордо відкинуть Боже Царство і твердо виступлять навіть проти членів своєї родини.

Цей вогонь спричинює душевний біль, але очищує душу!

Є Божа воля, щоб цей вогонь був кинутий і горів. Неприятелі Христа намагаються загасити цей вогонь! Але я хочу, щоб горів – хай горить в мені! Вже горить!

б) 5 хвилин всі повторюємо: „Ісус сказав: Вогонь прийшов Я кинути на землю, і цього прагну: Хай горить!” (пор.Лк.12,49-50).

в) 5хв. всі промовимо: „Ісусе”, а один додає: „І я хочу: Хай в мені тепер горить!”

г) 5хв. особисто переживаю цю правду і вірою усвідомлюю реаль-ність: „Вже горить!” Спів або молитва мовами.

3/3

a) вступ – Дар пророцтва

В листі до Коринтян (1Кор.14,1-3) написано: „Змагайте до любові, але бажайте гаряче духовних дарів... Особливо ж – дару пророцтва”. Апостол Павло далі пояснює: „Хто пророкує, то говорить людям: на повчання, попередження, розраду”. Отож під час пророкування не йдеться про якесь віщування, але про повчання, попередження і розраду.

Сьогодні кожен навернений християнин мусить гаряче бажати дару пророцтва. Чому? Бо спільним джерелом Святого Письма і дару пророцтва є той самий Святий Дух – Дух правди!

Однак сьогодні єретичні теологи пояснюють Святе Письмо через окуляри т.зв. історично-критичного методу. За цим методом є псевдодар антипророцтва і дух брехні.

Плодом Духа правди є вічне життя. Плодом духа брехні є вічна смерть.

Модель пояснювання Святого Письма подає апостол Петро в своїй проповіді в День П’ятидесятниці. Найперше він реагує на те, що стало-ся: Апостоли є наповнені Святим Духом і назовні це проявляється так, що говорять новими мовами і пророкують. Петро цитує пророка Йоіла 3,1-5: „І на рабів моїх, і на рабинь моїх Я цими днями виллю мого Духа і вони будуть пророкувати” (Ді.2,18). Потім він зразу вказує на суть, тобто на Ісуса Христа, на Його відкупительну смерть і Його воскре-сіння. Вказує, що правда воскресіння міститься в Псалмі 16, 8-11: „Бо Ти не зоставиш душі моєї в аді і не даси твоєму святому бачити тлін-ня” (Ді.2,27). Петро сказав: „Тут пророк Давид говорить не про себе, а про Христове воскресіння.” Тоді цитує Псалом 110,1: „Сказав Господь Господеві моєму: Сядь праворуч Мене”. До цього Петро додає: „Нехай, отже, весь дім Ізраїля твердо знає, що Бог зробив Господом і Христом того Ісуса, якого ви розп’яли!” (Ді.2.35).

Які були плоди цієї пророчої проповіді? „Вони розжалобилися серцем і сказали: Що нам робити?” Петро їм відповів: „Покайтесь... і ви приймете дар Святого Духа!”

Таким самим способом пояснював Святе Письмо сам Ісус учням з Емаусу. Плодом було те, що їм відкрилися очі і їхнє серце запалало (Лк.24,31-32).

Так само пояснюють Святе Письмо і євангелисти, і апостол Павло та інші апостоли. Так само маємо пояснювати Святе Письмо і ми – тобто не в дусі атеїстичної ІКТ, але в Дусі Святому, в дусі пророцькому!

Пророкувати – означає актуалізувати літеру Святого Письма до кон-кретної ситуації. Прикладом антипророцтва є сучасна історично-критична теологія. Кожний священик повинен відректися цього духа ІКТ і про-сити про дар пророцтва. Однак про цей дар пророцтва має просити і кожний щирий віруючий. Тут здійснюється: „Просіть, і одержите.”

б) 5 хвилин всі повторюємо: „Бажайте гаряче духовних дарів, особливо ж – дару пророцтва” (1Кор.14,3).

в) 5хв. всі промовимо: „Ісусе”, а один додає: „Приймаю тепер дар пророцтва!”

г) 5хв. особисто переживаю цю правду, залишаюся в благодарен-ні: „Дякую за дар пророцтва”. Пісня: „Слава, слава, Алилуя.”

П’ята година

1/3

a) вступ – Емаус

Що переживали учні, коли вийшли з Єрусалиму і коли до Них при-єднався Ісус, якого вони все ж не впізнали? Найперше Ісус їх запитує: „Що це за розмова, що ви, ідучи, ведете між собою? І чого ви сумні?” Один з них, Клеопа, сказав Йому: „Ти ж бо один, що мешкаєш в Єру-салимі і не знаєш, що цими днями в ньому сталося?” І Він спитав їх: „Що таке?” Вони Йому сказали: „Про Ісуса Назарянина, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім народом. Як первосвя-щеники і наша старшина видали Його на засуд смертний... А ми спо-дівались, що Він є той, хто має визволити Ізраїля.” Тоді учні кажуть про те, що чули: як жінки бачили ангелів і ті їм сказали, що Він живий. Ісус їм сказав: „О безумні, то вам є так тяжко повірити всьому, що оповіли пороки? Хіба не треба було Христові так страждати й увійти в свою славу?” Потім Він почав від Мойсея і всіх пророків та пояснював їм все, що стосувалося Його. Їхнє серце палало, коли Він пояснював їм Писання. Невдовзі після цього при ламанні хліба їм відкрилися очі і вони Його пізнали, але Він зник з-перед їхніх очей.

Ісусе, відкрий очі і нам, щоб ми Тебе пізнали в Твоїх братах (див. Мт. 25,40). Твій брат – це той, що Тебе прийняв і свідчить про Тебе і за це є переслідуваний від тих, які Тебе переслідують. Дай, щоб я Тебе сьогодні побачив в Твоєму братові, який зі мною молиться.

б) 5 хвилин всі повторюємо: „Тут їм відкрилися очі і вони пізнали Ісуса”.

в) 5хв. всі промовимо: „Ісусе”, а один додає: „Ти є тут. Тепер пізнаю Тебе в братові!”

г) 5хв. Ісус відкриває мені розум і серце для свого слова Пісня: „Ісусе, ім’я найсолодше.”

2/3

a) вступ – Поява апостолам

В неділю ввечері в домі при замкнених дверях було 10 апостолів. Вони сповнені суперечливими думками. Найспокійнішим є Іван, який побачивши порожній гріб, зразу повірив у Христове воскресіння, яке Господь декілька разів провістив. Також Петро виглядає інакше, ніж зранку. Він вже сказав братам, що Господь йому з’явився. Сам не хоче про це багато говорити, але цей факт блискавично поширився між уч-нями і вже про це говориться на різних місцях в Єрусалимі. Є вечір, а апостоли ще говорять про всі ці події – про появу Ісуса Марії Магдали-ні, і те, як з Ним зустрілися інші жінки. Поміж тим згадують собі деякі Ісусові слова, якими Він останнім часом вказував на все, що з Ним має статися. Раптом хтось несподівано стукає у двері. Вони відкривають і тут заходять двоє задиханих учнів, які лише кілька годин тому залишили Єрусалим. Прибулі наввипередки розповідають апостолам, що бачили Господа, а ті: „Господь дійсно воскрес і з’явився Симонові.” Апостоли були захоплені від зустрічі Емауських учнів з Ісусом і вже хотіли роз-питувати їх про подробиці. Але нараз бачать, що серед горниці між ними стоїть сяюча постать. Ісус стоїть тут, між ними, і каже наляканим учням, які гадали, що бачать духа: „Мир вам!Чого ви стривожились? І чому ті думки до сердець ваших входять? Погляньте на руки мої та на ноги мої, це ж Я сам! Доторкніться до Мене і збагніть, що дух тіла й костей не має, а Я, бачите, маю.” І показав Він їм руки та ноги. Щоб дати їм певний доказ, Ісус з’їв перед учнями кусень печеної риби, кості з якої залишилися там і після того, як Ісус відійшов.

Ісус сказав учням, щоб у Його Ім’я проповідували покаяння на відпущення гріхів усім народам.

Учні дивляться на прославленого Господа і починають розуміти суть нашого спасіння в Ісусі Христі, Який за нас помер і воскрес.

б) 5 хвилин всі повторюємо: „Погляньте на мої руки – це ж Я сам. Доторкніться до мене.”

в) 5хв. всі промовимо: „Ісусе”, а один додає: „Це Ти! Тепер тебе доторкаюся.”

г) 5хв. особисто переживаю разом з апостолами зустріч з Христом, який і тепер є тут присутній!

Пісня: „Ісус, Ісус....“.

3/3

a) вступ – Поява Томі

Тома в неділю Христового воскресіння більше, ніж інші учні, переживав боротьбу з сумнівами. Увечері, в неділю воскресіння, Тома не був свідком першої появи Ісуса учням. Коли він повертається до них, учні йому сповіщають: „Ми бачили Господа!” Тома не поділяє їхньої радості. Та новина, що Ісус з’явився за його відсутності, боляче заторкує його і не дає позбутися смутку і невіри, які його опанували. Він відповідає: „Якщо не побачу на Його руках знаків від цвяхів і не вкладу свого пальця у місце, де були цвяхи, і руки моєї не вкладу в бік Його, – не повірю!” Його вимоги звучать незмінно. Восьмого дня всі зібралися знову разом і з Томою. Тут між ними знову появляється Ісус так, як тиждень тому. І тепер двері були замкнені, а Ісус несподівано став посеред них. Він зразу звертається до Томи і майже дослівно повторює слова, які Тома промовив тиждень тому, не віруючи, що Ісус живий. Ісус чітко знає його вимоги. Тепер вказує на свої прославлені рани і каже йому: „Простягни свою руку, і вклади у бік Мій. І не будь невіруючий, але віруючий!” Тома приступає до Ісуса і падає перед Ним на коліна. Він усвідомлює свою затверділість, неохоту вірити Богу і братам, та пиху, поєднану з цією невірою. Ісус з любов’ю дивиться на нього, а він зразу розуміє, що причиною усього його смутку є гріх пихи, що він просто не хотів прихилитися перед Богом. Тепер цілим серцем визнає: „Господь мій і Бог мій!” Ісус йому каже: „Що побачив ти Мене – увірував. Блаженні, що не бачили й увірували!”

Ісус хоче від мене, щоб я не залишався в темряві чи смутку, бо я часто подібний до Томи. В багатьох ситуаціях я не вірю в Ісуса, в силу Його воскресіння, ані в Його всемогутність. Я маю через покаяння (Мр.1,15) вийти зі своєї невіри і у вірі зустрітися з прославленим воскреслим Ісусом, своїм Господом і своїм Богом.

б) 5 хвилин всі повторюємо: „Простягни свою руку і вклади у бік Мій.”

в) 5хв. всі промовимо: „Ісусе”, а один додає: „Прости мені мою невіру і тепер визнаю: Господь мій і Бог мій!”

г) 5хв. тепер особисто переживаю, що Ісус є моїм Господом, і моїм Богом.

Пісня: „Еммануїл.” (Це слово означає – Бог – Ісус з нами.)

(поклін)

(поклін)