Розповідь вчителя

Виховна година «Єдина справжня розкіш — це розкіш людсь­кого спілкування» (А. Екзюпері).

Мета: озброїти учнів знаннями і практичними рекомен­даціями про основи спілкування; дати їм практич­ні рекомендації щодо удосконалення своєї мови, уміння спілкуватися; спонукати учнів застосову­вати набуті знання у повсякденному спілкуванні; формувати в них навички тактовно, цікаво гово­рити, установлювати тісні стосунки із співроз­мовником; виховувати в них високу мовну куль­туру; сприяти самовдосконаленню учнів, їхньому інтелектуальному і моральному розвитку.

Обладнання: роздавальний матеріал (роздруковані картки, на яких подані ситуативні задачі); одна квітка для гри «Подаруй квітку».

Хід заняття

Завдяки чому люди розуміють одне одного?

Що таке спілкування?

Як ви думаєте, чому кожна людина зацікавлена в тому, щоб вміти говорити, вдало спілкуватися?

Чи можна за мовою людини судити про її культуру, ви­хованість?

Чи позначаються особливості спілкування людей на їх­ніх взаєминах, настрої, самопочутті й працездатності?

Що необхідно людині для того, щоб відчувати радість від спілкування?

Чи можна навчитися правильно спілкуватися з людьми?

Від якого спілкування слід відмовлятися?

Розповідь вчителя.

Поняття «спілкування» в психології уживається най­частіше стосовно міжособових контактів. Спілкування — це взаємодія двох або декількох осіб в обміні інформацією чи в практичній діяльності. Спілкування з іншими людь­ми розглядається як «обробка людей людьми», виходячи з цього, суть спілкування із самим собою можна визна­чити як «обробку людиною самої себе». Відомий філософ Л. Феиєрбах визначав значення спілкування таким чином: «Спілкування звеличує, у суспільстві людина мимоволі, без жодного удавання тримає себе інакше, ніж наодинці».

Мистецтво спілкування — одна з найбільших здібностей людини, вона піднімає її над усім живим і робить людиною!

Слово — найбільш змістовний, об'ємний, виразний" засіб людського спілкування. Уміння говорити, слухати — важ­ливі умови взаєморозуміння. Немає у світі зброї, сильнішої за слова. Недаремно говорять, що словом людським можна зсунути гору з місця. Словами борються, словами люблять, словами ненавидять, словами вбивають, словами творять величезні справи в історії людства.

Про вміння користуватися словом писали ще в давню давнину. У «Повчанні синам» Володимира Мономаха гово­риться: «При старих мовчати, мудрих слухати, старшим коритися, з рівними собі й молодшими... без лукавого на­міру розмовляти і більше вдумуватися, не шаленіти словом, не осуджувати мовою».

Ще з «Одіссеї» великого Гомера беруть витоки такі при­казки: «Про одне слід говорити, а про інше мовчати», «Про одне хоч сім кін, про інше заціп». Вислови давньогрецького драматурга Софокла: «Мовчи, глуха,— менш гріха», «Хто мовчить, той двох навчить» — теж стали приказками.