Функціональний аналіз діяльності менеджера
Основне завдання менеджерів полягає у створенні навколишніх умов для групової діяльності таким чином, щоб індивіди вносили внесок у досягнення групових цілей з мінімальною витратою грошей, часу, зусиль і матеріалів, а також з мінімальними незручностями.
Змістом діяльності менеджера е процес реалізації функцій планування, організації, координації, мотивацій і контролю.
Управлінська діяльність передбачає розподіл функцій, повноважень, відповідальності.
Менеджер виконує наступні функції:
1) адміністраторську;
2) експертно-консультативну;
3) представницьку;
4) виховну;
5) психотерапевтичну;
6) комунікативно-регулюючу;
7) інноваційну,
8) дисциплінарну.
Виконуючи адміністраторську функцію, менеджер розробляє та реалізує кадрову політику, зокрема, комплектує штати, здійснює добір, навчання, розставлення та переміщення кадрів. До того ж, менеджер реалізує усі функції управління.
Контроль в діяльності менеджера повинен відповідає
наступним вимогам:
§ контроль повинен бути постійним;
§ контроль повинен бути об'єктивним (не повинен залежати від особистих симпатій або антипатій менеджера по відношенню до підлеглих);
§ контроль не повинен бути тотальним (оскільки це губить у робітників всіляку самостійність, а також схильність до ініціативи);
§ контроль повинен здійснюватися відкрито (підлеглі повинні знати, хто їх контролює, у якій формі та якими засобами реалізується контроль);
§ контроль повинен бути економічним;
§ контроль не повинен розглядатися як форма особистого відношення менеджера;
§ контроль є проявом уваги до робітника (хто не контроль той не цікавиться досягненнями свого персоналу);
§ результати контролю повинні бути доведені до виконавців.
В основі стратегічної функції полягають планування та прогноз можливих подій як у сфері діяльності конкретного менеджера, так стосовно організації в цілому. Реалізація цієї функції пов'язана,: одного боку, із встановленням найближчих планів, з іншого визначенням роботи на перспективу.
Визначають три напрямки реалізації експертно - консультативної функції:
ü реалізація професійної компетентності; Професійна компетентність менеджера обумовлює ефективнім його дій не тільки у виробничо-економічній, комерційній сфера функціонування організації, а й стосовно сфери міжособистих відносин.
ü делегування повноважень - передавання менеджером окремим підлеглим деяких своїх прав та відповідальності, ще стосуються виконання тих чи інших завдань;
ü використання у повсякденній роботі менеджера елементів консультування підлеглих, проведення з ними співбесід і т.п.
Здійснюючи представницьку функцію, менеджер представляє свій колектив на різних рівнях внутриорганізаційної вертикалі та горизонталі. Можливий також і міжорганізаційний вид реалізації цієї функції.
Виконуючи психотерапевтичну функцію, менеджер створює атмосферу психологічного комфорту у колективі, основними елементами якого є:
• відчуття безпеки у робітників;
• відсутність у робітників неспокою за майбутнє;
• оптимістичний погляд на події, що відбуваються у колективі;
• бажання зберігати членство в організації;
• впевненість у підтримці і захисті з боку керівництва та колег у складній ситуації.
Сутність комунікативно-регулюючої функції менеджера полягає у регулюванні і координації індивідуальних зусиль членів організації з подальшою трансформацією та переводом у єдиний упорядкований організаційний процес.
Виділяють наступні сфери комунікативної взаємодії керівництва з персоналом:
• найняття на роботу (мета комунікації у даному випадку - переконати потенційного робітника у перевагах роботи на даному підприємстві, а також отримати певне враження про претендента);
• орієнтація (мета комунікації - забезпечення робітника необхідною інформацією про його робочі функції та ролі в організації);
• індивідуальна оцінка (за допомогою комунікації менеджер повідомляє підлеглому свою оцінку його вкладу у діяльність підприємства);
• особиста безпека (комунікація дозволяє надати робітнику інформацію про заходи та ступень їх безпеки у трудовому процесі;
• дисципліна (мета комунікації - ознайомлення робітні правилами та інструкціями підприємства).
До причин неефективних комунікацій можна віднести:
• несприятливий соціальне - психологічний клімат в колективі;
• особисті аспекти;
• неповнота інформації, яка сприймається;
• погана структура повідомлень;
• слабка пам'ять;
• відсутність зворотного зв'язку.