Порівняльна характеристика Жанни де Во та Нори Хельмер
Порівняльна характеристика Жерміні Ласерте та Жанни де Во
Жермини - служанка, поступившая на службу к старухе де Варандейль в состоянии полного упадка, полной ничтожности и нищеты (сестры ее унижали и обижали, она была изнасилована своим покровителем Джозефом, потом забеременела. Сестры ее за это били. Она родила мертвого ребенка из-за побоев. Сама худела, болела, медленно погибала от голода. Одна из сестер устроила ее в таком состоянии к г-же де Варандейль. Там она стала жить в довольстве, стала кокеткой, ударилась в грязные дела, познакомилась с сыном лавочницы Жюпийоном. Любовь. Для парня любовь была лишь средством удовлетворения любопытства, низменная ирония и удовлетворение похоти. У них родилась дочь, которую они скрывали от г-жи. Вскоре девочка умерла и Жермини совсем захерела. Она воровала деньги для предателя Жюпийона, начала пить, ее мозг тупел, она начала воровать у г-жи. С каждым днем она все больше превращалась в запустеху. В доме был постоянный беспорядок, Жермини ничего не делала, а г-жа ее жалела. Последней надеждой был Готрюш, с которым она познакомилась в гостях (поехала с Аделью). Это был веселый человек. Они стали жить вместе, но вокруг стали ползти слухи о ее воровстве. Она стала думать о самоубийстве и призналась Готрбшу, что любит его только из выгоды. Он ее выгнал. Она оказалась на улице. Стала плохо себя чувствовать. Ей был 41 год. Она умерла медленно, на руках г-жи. Перед смертью к ней в больницу приходили ее долги (фруктовщица, бакалейщик, прачка), выудить у нее деньги.
Вскоре г-жа узнала правду. Ей все рассказал привратник - про доги, про пьянство, про Жюпийона, ребенка, про Готрюша. Г-жа поехала на кладбище, но не нашла там даже камешка, даже отметки о могиле. Ее похоронили без креста.
В конце фраза: «Молиться за нее можно было только наугад, словно судьба пожелала, чтобы тело страдалицы осталось под землей таким же бесприютным, каким было на земле ее сердце».
Судьба Жанны отличается от судьбы Жермини. Жанна воспитывалась в богатой семье, ее отец души в ней не чаял и хотел уберечь ее от этого жестокого мира. Поэтому родители о отдали Жанну в монастырь. А когда она вышла оттуда, ей захотелось узнать жизнь, найти настоящую любовь. Именно поэтому, ей кажется, что Жульен – это любовь всей ее жизни.
Жанна, девушка из дворянской среды, привыкла видеть мир сквозь призму тех полных изящества отношений, которые царят в ее семье. Она воспитана в нравственных принципах своего отца-руссоиста, чуждого лицемерия и расчетливости, а главное — в атмосфере бесконечной доброты. Эти нравственные устои не иллюзорны, они еще действенны в момент, когда Жанна стоит на пороге жизни, — отсюда и та элегичность, которая так сильна в романе. В образе Жанны тонко и проникновенно изображено светлое поэтическое начало, девичьи надежды, радостное доверие к жизни, которое подтачивается свалившимися на нее бедствиями. Все, что происходит с героиней после ее замужества, раскрывает низменную, корыстную сторону действительности, в которую она постепенно погружается. Муж Жанны, обнищавший дворянин Жюльен де Ламар, оказывается грубым, бесконечно чуждым ей человеком, бессовестно обманывающим свою жену. Образе Жюльена — обуржуазившейся аристократ, охотник за приданым.
Порівняльна характеристика Жанни де Во та Нори Хельмер
Найбільша схожість двох героїнь заключається в тому, що обидві були ніби «іграшками, ляльками» спочатку для батька, а згодом і для чоловіка.
Жанна - добра, гуманна, прямодушна, сповнена любові до життя і довіри до людей, була гідною дочкою барона де Во. В її душі не було ніякої нещирості, забобонності, корисливості, брехні. Батько віддав Жанну в дванадцятирічному віці до монастиря, де вона отримала освіту, він хотів сам пробудити її душу, щоб вона на лоні благодійної природи зрозуміла «гармонійність законів життя». Коли вона повернулась в рідні «Тополі», буяла весна, життя здавалося їй безмежним неодмінним щастям, якого вона прагнула і в яке вірила. Та з монастиря вона вийшла абсолютно не підготовленою до життєвої боротьби, але сповненою ілюзій про очікуване щастя. Жанна любила все земне, їй була притаманна «жіноча нервовість, схвильованість чутливої натури, яку найменша дрібниця доводить до безумства, невловиме враження заставляє тремтіти, зводить з розуму від радості чи відчаю». Жанна, знаючи про кохання лише з романів, мріяла якнайшвидше його пізнати, тому вона й перенесла це почуття на Жульєна де Лямар, котрого, проте, зовсім не знала. Згодом всю свою любов вона перенесла на сина, й те, що він не виправдав її очікувань стало черговим ударом. Тобто головною трагедію її життя було руйнування ілюзій, котрі вона сама створювала, тому що не знала, що таке життя, не могла знати.
Нора – молода жінка, дружина адвоката й мати трьох дітей. На перший погляд вона здається безтурботною, веселою й навіть легковажною «лялечкою», «пташечкою», «білочкою». Чоловік любить її як прекрасну річ, не сприймає як рівну собі особистість й за 8 років подружнього життя ні разу не говорив з нею серйозно. Насправді ж Нора далеко не така проста й поверхнева, в порівнянні з Жанною вона сильніша й має значно менше ілюзій щодо життя. Їх різниця заключається в тому, що Жанна покірно приймала всі удари долі, не намагаючись боротись, вона переживала руйнування однієї ілюзії за іншою й це не робило її сильнішою, не загартовувало її характер. Для Жанни життя були лише рядом страждань. А Норі, на відміну для Жанни, вистачило одного потрясіння, зрозумівши всю фальшивість її подружнього життя, ілюзорність себе як матері та дружини, особистості в цілому їй не забракло мужності аби піти на відчайдушний крок й спробувати дізнатись, хто ж вона така й що таке життя.