Та інших речових прав в Україні та в іноземних державах

Речовий статут взагалі та право власності зокрема містить широке коло питань, яке навряд чи можливо окреслити виключно. Головними з них є:

• кваліфікація права власності (чи відомо правопорядку відповідної держави таке право і якщо так, то яким є його зміст);

• порядок виникнення, зміни та припинення права власності;

• момент переходу права власності від однієї особи до іншої (особливо у випадках, коли власність обтяжена правами інших осіб);

• охорона права власності (повернення майна, його використання, безпідставне збагачення внаслідок неправомірного використання чужих прав тощо).

В абсолютній більшості випадків право власності знаходить своє регулювання у цивільних кодексах держав, у спеціальних законах про власність або і в тих, і в інших одночасно. Зазначене регулювання не тільки не завжди збігається, але інколи є суттєво різним, внаслідок чого у праві власності з точки зору МПрП існує велика кількість колізійних питань.

Загальновизнаним у законодавстві всіх держав світу є поділ речей на рухомі та нерухомі. Проте, і у цьому випадку категорії нерухомих речей не є ідентичною у різних правових системах. На­приклад, такі рухомі за своєю природою речі, як транспортні засо­би (морські, річні, повітряні судна тощо) у ряді правопорядків роз­глядаються як речі обмеженого обігу, тоді як за законодавством Російської Федерації – як нерухомі речі.

При переміщенні рухомих речей з території однієї дер­жави на територію іншої можуть постати питання, пов'язані з (а) законністю виникнення права власності та (б) щодо змісту і обсягу прав власника на неї.

Зміст першого питання особливо гостро постає у випадках, коли в одній правовій системі існують певні законні підстави ви­никнення цього права, а в іншій вони не передбачені або, навіть, заборонені.

Інша справа, якому правопорядку повинен підкорятись перехід права власності на річ, яку було придбано за кордоном. Тут єднос­ті не існує. В одних правових системах (як в Україні) мова йде про застосування принципу lex reі sitae, в інших (США, Велика Бри­танія тощо) перевага віддається особистому закону власника. У Франції та ФРН цей перехід у ряді випадків визначається за за­коном місця знаходження речі, хоча при успадкуванні застосову­ється особистий закон спадкодавця.

Запитання до семінару 3 Закон місця знаходження речі та роль

Цієї прив'я­зки

Що стосується змісту та обсягу права власності, то межі даного права, особливо такі компоненти, як права та зобов'язання власни­ка щодо окремих категорій речей, можуть бути неоднаковими у різних правових системах. Як зазначається, переміщення речі в іншу державу не знецінює факт власності, проте впливає на зміст цього права: правовий режим речі при зміні місця її знаходження змінюється. Можуть бути зміненими оборотоздатність речі, правомочності власника, способи захисту права власності тощо. У ньому відношенні принцип lex rei sitae стає вирішальним засо­бом розв'язання даної проблеми і не має ніякого значення те, які первісні права чи який їх об’єм стосовно даної речі власник отри­мав у момент виникнення у нього цього права.

Загальний висновок, який можна зробити з викладеного: колі­зійний принцип lex rei sitae починає ставати загальним засобом регулювання таких колізійних питань права власності, як питання про те, які речі можуть бути об'єктом даного права, яким повинен бути зміст і об'єм цього права, як виникає, переходить та припиня­ється право власності на річ. В. І. Кисіль у зв'язку з цим зауважує, що принцип lex situs, на якому ґрунтувалися побудови у сфері ко­лізійного права ще за часів постглоссаторів, сьогодні може розглядатися як загальне відправне колізійне начало при визначенні прав як на нерухомі, так і на рухомі речі.

Проте, з цього правила існує один загальновизнаний виняток, який пов'язаний з поділом речей на головні та приналежності. За цим правилом, у випадку законного придбання та переміщення через кордон головної речі неможливо заборонити відповідне пе­реміщення приналежності. Тобто, у даному випадку речі підкоря­ються відомій з часів Стародавнього Риму формулі «accessio cedit ргіпсіраlі» (приналежність слідує долі головної речі).

Запитання до семінару 4 Спеціальні колізійні прив'язки для окремих

Наши рекомендации