Знадоби до української демонології» В. Гнатюка

Найвідоміших образів української міфології» О. Таланчук (у співавт.).

Складається з 9 розділів( боги, всесвіт, календар, потойбіччя, демонічні істоти, люди з надприродними властивостями, культові тварини і птахи, рослини, обереги).

Боги: Перун, Сварог, Дажбог

Всесвіт: світове дерево, ворота, камінь, веселка, дощ

Календар: дні тижня, Купало

Потойбіччя:смерть, душа вирій

Демонічні істоти: Русалка, домовик, злидні, упир

Люди з надприр властив: відьма, чарівник, вовкулака

Культуві тварини: рибаа, кінь, коза, павук, ведмідь

Рослини: калина, верба

Обереги: свіча, гребінь, вінок, пояс

Якщо точно визначати, «100 найвідоміших образів української міфології» — не дослідження в академічно вивіреному форматі, скоріше, це науково-популярна робота, покликана збудити інтерес до простору міфу як такого. Книга розділена на глави, що групують ті або інші образи за ознаками просторової, часової, сакральної або антропоморфної єдності: «Боги», «Демонічні істоти», «Космос», «Календар», «Люди з надприродними здібностями». Цей масив складається, здавалося б, із найбільш звичних, найбільш буденних предметів і явищ — вітер і вогонь, вода і дні тижня, дзеркало і смерть, ворота і відьма. У кожній окремій статті репрезентовано казкову «генеалогію» того або іншого образу, а також, що дуже важливо, паралелі з міфологіями інших народів. Приклади проживання і застосування образу в найрізноманітніших легендах, його, так би мовити, параметри і характеристики доповнюються ілюстративним рядом.

Особливо цікавими з погляду багатоплановості і інформаційної насиченості є такі глави, як «Обереги» (писанка, свічка, перстень, пасок, сліди тощо.) і «Культові тварини і птахи». Про нашу буденну середньоукраїнську флору і фауну можна дізнатися чимало цікавого. Виявляється, що, наприклад, така тиха і, загалом, сумирна тварина, як рак, володіє в казковому світі неймовірною і зловісною могутністю, а дрібний гризун-шкідник, миша є втіленням самого Князя пітьми. Є, звичайно, і деякі недоліки. Так у главі «Люди з надприродними здібностями» явно бракує гнізда «характерник» — вельми цікавого евфемізму, народженого у часи козаччини, а в «Потойбічному світі» немає мавки (нявки) — одного з найвражаючих образів західноукраїнських легенд. Але того, що стосується, так би мовити, загальнонаціональних символів, — достатньо.
А втім, «100 найвідоміших образів української міфології» і не претендують на академічну прискіпливість. Це все-таки книга для масової аудиторії, і цій якості вона цілком відповідає: її легко читати, до неї можна звернутися для термінової довідки. Але, головне — хоча б на дещицю ця праця зменшує чехарду і плутанину у вітчизняних міфологіях.

Лад, як не кажіть, потрібен усюди. Навіть у казках.

Голубина книга».

«ГОЛУБИНА КНИГА», пам'ятник давньої російської духовності і поезії, свою назву отримала від слова «глибина», оскільки в ній містилася «глибинка», премудрість знань про походження світу, пояснювалися складні явища природи. Назва «Глибина» нерідко давалося Псалтиря. Будучи спочатку книгою дозволеної, ця «Глибина», або «Голубина книга», в XIII ст. переходить в розряд заборонених, або т. зв. апокрифічних. Останнє пояснюється тим, що в книзі об'єдналися як християнські, так і язичницькі мотиви.

«Голубина книга» відома в кількох списках. Незважаючи на деякі відмінності, книгу можна розділити на 3 частини.

У першій частині, яка епічним введенням, малюється обстановка події — появи незвичайної книги. За одним варіантів, «з-під хмари темныя», за іншим — «на славну на гору Фавор, до чудернацьки животворящому хресту, до Алатырю белу каменю, до чесної глави до Адамової»; за третім — «на матінці на святій Русі» випадає голубина книга, лебедина, божественна книга євангельська. «І не мала, не велика, долини книга сорок сажнів, поперечки двадесять сажнів». Близько цієї книги збираються різні особи: сорок царів, сорок князів, сорок попов і т. д.

Друга частина містить розмова двох осіб: Волот Волотович (інакше Володимер Володимерович) пропонує питання, а Давид Ессеевич відповідає. Перший ряд питань стосується космогонії. Волот запитує, чому сталися світло, сонце, місяць, зорі, зорі, ночі, роси, вітри, грім та дробен дощик. Відповіді даються в дусі християнського світогляду. Джерело всіх цих явищ — або Бог (Отець), або Христос — Цар Небесний, чи Дух Святий Саваот. В деяких варіантах далі йдуть питання про створення людини та створення каст. На питання про створення людини Давид відповідає: «у нас розум самого Христа; наші помисли — від облац небесних; світ-народ від Адамия; кістки крепкия — від каменя; тіла наші — від сирої землі; кров-руда наша — від Черна моря». Відповіді на питання про створення станів, — по всій ймовірності, пізніша вставка: «тому у нас в землі царі пішли від святої глави, від Адамової; тому зачадились князі-бояри — від святих мощей від Адамових; тому крестьяны православні — від свята коліна від Адамова». Далі у всіх списках йдуть питання про першість, або старейшинстве, різних предметів. «Який цар над царями цар, який місто всім містам батько», і так далі в такій же формі питання про Церкви, про горе, морі, річці, озері, про рибі, птиці, звірі, про дерево, траві та камені. Відповіді дають наступні вказівки на першість: білий цар, на Єрусалим, Церква соборна, або Святая святих Єрусалимська, гора Фавор, Окіяні море (в одних списках, бо обійшло навколо землі; в інших, тому що на ньому виходить раз в рік соборна Церква, а в ній мощі Клима, Климентьєва, папи Римського), Йордан-ріка, кит-риба, тому що на ній тримається вся сира земля, птах Страфиль, або Естрафиль; звір-індрік, або єдиноріг, або лев; трава-плакун, що пішла від сліз Богоматері; і, нарешті, усім каменям мати — камінь Алатир, або Латырь, на якому сидів Христос.

Третя частина вірша в «Голубиній книзі» передає сон, розказаний Волотом: сперечаються правда і кривда, в образі або двох лютих звірів, або двох хлопців або двох зайців, білого і сірого. В деяких варіантах викладається ін. сон, пророчий: у Волота має народитися син, а в Давида — дочка Соломонія, і вони повинні поєднуватися шлюбом.

«Голубина книга» зіграла велику роль у розвитку російської національно-православного самосвідомості і почав філософської думки.

Начало формы

Конец формы

Знадоби до української демонології» В. Гнатюка.