Завдання на практичну роботу. · Обчисліть індивідуальні витрати енергії, використавши масу власного тіла;

· Обчисліть індивідуальні витрати енергії, використавши масу власного тіла;

· Обчисліть енерговитрати, якби ви працювали: лікарем, водієм, механіком, металургом (крім дівчат);

· Порівняйте отримані показники із оптимальними;

· Підрахуйте раціональне співвідношення між білками, жирами та вуглеводами у ккал і грамах;

· Підберіть раціональне добове меню у грамах окремих продуктів харчування із наступного переліку (відхилення від оптимальних значень не повинно перевищувати 5 %);

· Вміст білків, жирів та вуглеводів в основних продуктах харчування, г на 100 г продукту.

№ п.п. Продукт Білки Жири Вуглеводи
Хліб 6,5 1,0 40,0
М’ясо (свинина) -
Рис 0,6
Картопля 0,1
Сир (російський) -
Цукор - -
Макарони
Яблука 0,4 -
Молоко (коров’яче)
Крупа гречана
Горіхи
Капуста (білокачанна) -
Сметана 30% жирн.
Батон, булка

Практична робота №8

ТЕХНОГЕННА БЕЗПЕКА

Мета:Ознайомитися з небезпеками життєдіяльності у виробничій сфері і побуті та індивідуальним і колективним захистом від різних небезпек.

Навчальні питання:

1. Джерела техногенних небезпек і наслідки їх прояву.

2. Система забезпечення індивідуальної та колективної техногенної безпеки на промислових об`єктах і в побуті.

1. Джерела техногенних небезпек і наслідки їх прояву.

Техногенні небезпеки є наслідком виробничої діяльності людини. Конкретні причини техногенних небезпек:

низький професійний рівень виробничого персоналу;

застарілість технічної бази промислових об`єктів;

помилки, закладені в технічних проектах на етапі їх розробки;

порушення технологічних процесів у ході виробництва;

порушення техніки безпеки;

ін. факти.

Джерела техногенних безпек можна розділити на такі групи:

джерела механічних небезпек;

джерела хімічних небезпек;

джерела енергетичних небезпек.

Механічні небезпеки

а). Всі рухомі об`єкти (процеси) володіють кінетичною енергією

E=mv2/2

Діючи на організм людини у структурі гомосфери, ці об`єкти становлять небезпеку для людей.

б). Є також джерела механічних небезпек, які не мають кінетичної енергії (колючі, ріжучі, виступаючі предмети, слизькі місця тощо).

в). Шум, ультразвук, інфразвук, вібрації.

Шум – діє на центральну нервову систему, може привести до порушення слухового апарату, до травмування. Рівень інтенсивності шуму визначається виразом:

Lj=10 lg (I/I0), (дБ),

де І – інтенсивність звуку,

І0=10-12(Вт/м2) – інтенсивність звуку з частотою 1000 Гц відповідає порогові слуху.

Рівень звукового тиску:

Lp = 20lg(P/P0), (дБ),

де Р0=2 · 10-5 (Па) – звуковий тиск, який відповідає порогові звуку на частоті 1000 Гц.

Допустимі рівні шуму:

при розумовій роботі – 10-15 дБ

при виробничих процесах – 50-70 дБ

Верхня межа шуму для лікарень і санаторіїв 35 дБ, для квартир і навчальних приміщень 40 дБ, стадіонів і вокзалів – 60 дБ.

Ультразвук – шкідливо діє на центральну нервову систему, на параметри кровоносної системи, знижує слухову чутливість і ін. Допустимий рівень ультразвукового тиску не повинен перевищувати 110 дБ.

Інфразвук – діє на людину імпульсивно, приводячи до порушення і травмування людини. Поширюється на великій відстані. Частота хвилі 6-8 Гц, яка супроводжується неприємним відчуттям, болем у вухах, нудотою.

Вібрації – дрібні коливання. Шкідливо відображаються на серцево-судинній діяльності і нервовій системі. Особливу небезпеку являють резонансні і навколо резонансні вібрації. Рівень коливання швидкості при вібрації визначається виразом

Lv=10lg(V2/V02), (дБ),

де V0 – опорне значення коливальної швидкості.

V0 = 5 · 10-8 (м/с).

Хімічні небезпеки.

До них відносяться сильнодіючі отруйні речовини (СДОР), бойові отруйні речовини, отрутохімікати, їх елементи і небезпечні параметри. В організм можуть проникати через дихальну систему, шкіру, слизові, шлунково-кишковий тракт. Викликають токсичну дію на організм. За характером дії на людину вони діляться на групи:

загально-токсичні;

порушуючі;

сенсибілізуючі (алергічні);

канцерогенні (онкологічні);

мутагенні (зміна спадковості).

Найбільш поширеними в структурі народного господарства є аміак (NH3), хлор (Cl2), окис вуглецю (CO), двоокис сірки (SO2), пестициди, ладони (фреони) тощо.

Для характеристики токсичності вводяться такі показники:

Порогова концентрація – це така концентрація хімічно-небезпечних речовин в повітрі (г/м3), при якій проявляються перші ознаки ураження. Працездатність не втрачається.

Границя витривалості – це мінімальна концентрація хімічної небезпеки, яку людина може витримати без стійкого пораження (г/м3).

Токсодоза враховує фактор часу при токсичній дії

Д = С ·t (г·хв/м3),

де С – концентрація СДОР (г/м3),

t – час, хв.

Гранично допустима концентрація (ГДК) – це така концентрація шкідливих хімічних речовин у робочій зоні об`єкта, яка не викликає професійних захворювань.

Уражуюча концентрація (УК) – це така концентрація отруйних речовин, при якій пошкоджуються окремі органи.

Смертельна концентрація (СК) – це така концентрація отруйних речовин, яка призводить до смерті.

Енергетичні небезпеки.

До них відносяться: вибухи, пожежі, іонізуючі випромінювання, електромагнітні поля та ін.

Вибух – це процес майже раптового перетворення одного виду енергії в другий.

Вони бувають: хімічні, ядерні, електромагнітні і механічні.

Хімічні вибухи. В їх основі лежать хімічні перетворення (процеси окислення) на атомному і молекулярному рівнях. Вони бувають тепловими і детонаційними.

Суть теплового вибуху полягає в тому, що внаслідок хімічної дії між хімічними компонентами виділяється теплова енергія, яка не встигає розсіятись в оточуюче середовище. Вона, акумулюючись в замкненому об`ємі, приводить до вибуху.

Прикладом може бути, той факт, коли у 1984 році, в Індії (м. Бхопал) пройшов тепловий вибух метилизоціаніта. Загинуло, страждало, потрапило в медичні заклади 128 тис. чоловік.

Детонаційний вибух характеризується поетапним перетворенням хімічної енергії вибухової речовини (або суміші) в інші види енергії: енергію тиску, теплову і кінетичну енергію продуктів вибуху. При цьому утворюється повітряна ударна хвиля, яка є основним фактором небезпеки для людини і середовища проживання.

Ядерні вибухи – використовується внутрішньоядерна енергія при розщепленні важких ядер Уран-235, 233, 238, Плутонія-239 і ін.

Термоядерні вибухи засновані на принципі з`єднання легких хімічних елементів дейтерію і тритію. Синтез іде при високій температурі (Tc>106 град). Основними видами небезпек при ядерних і термоядерних вибухах є:

масова смертність людей, тварин і рослин;

руйнування, затоплення, пожежі;

забруднення оточуючого середовища радіоактивними речовинами.

Механічні вибухи – це процес перетворення кінетичної енергії (або енергії тиску) в інші види енергії. Прикладом механічного вибуху є Тунгуський метеорит 30.06.1908року. Елементами небезпеки при таких вибухах є жертви людей, загибель тваринного і рослинного світу на великих територіях.

Пожежі – це неконтрольоване горіння об`єктів, житлових будинків, лісових і торф`яних масивів та інших матеріальних цінностей.

Факторами небезпеки для людини є:

токсична дія продуктів згоряння (СО, СО2, СН, Н3 і ін.);

теплова дія, яка приводить до опіків різного ступеня;

знищення матеріальних цінностей.

Іонізуюче випромінювання – це потік α, β, γ, η, які проходять при радіоактивних розпадах ядер важких металів.

Електромагнітні поля (ЕМП) – це особлива форма матерії, що виникає внаслідок виробничої діяльності людей. Електромагнітні хвилі можуть існувати у вигляді випромінювань, які переміщуються у просторі зі швидкістю світла (С). Довжина електромагнітної хвилі λ, частота (f) і швидкість світла пов`язані наступним співвідношенням:

С = λ · f.

Біологічна дія ЕМП на організм людини недостатньо вивчена. Передбачають, що ЕМП приводить до іонізації атомів і молекул організму, що може приводити до утворення іонних струмів і, як наслідок, підвищення температури тіла людини. Доведено, що ЕМП викликає гальмування рефлексів, пониження артеріального тиску (гіпотонія), сповільнення скорочення серця, зміна складу крові системи в сторону збільшення лейкоцитів, катаракту і ін. Певну небезпеку становлять для людини лінії електропередач, під якими напруженість електричного поля дуже невелика (до 15 КВ/м).

2. Система забезпечення індивідуальної та колективної техногенної безпеки на промислових об`єктах і в побуті.

Техногенна безпека забезпечується, починаючи з моменту проектування і створення різних об`єктів народного господарства (ОНГ), систем, машин, агрегатів і ін. технічних зразків. Кожний промисловий елемент обладнання підлягає експертизі на рівні безпеки.

На етапі експлуатації планується ряд послідовних заходів, які забезпечують безаварійну експлуатацію обладнання у ході технологічного процесу. Особлива увага звертається на ноосферу, тобто техногенні небезпеки, які неможливо локалізувати.

Деякі методологічні основи локалізації окремих видів техногенної безпеки:

а). Електромагнітне (ЕМВ) випромінювання та заходи захисту від нього:

1. Захист часом, тобто нормування, обмеження часу впливу опромінення на людину. Приклад, якщо час роботи з ПК перед монітором обмежений двома годинами, то більше часу працювати не можна.

2. Захист відстанню. Наприклад, при підключенні до мобільного телефону зовнішньої антени або виносної мікротелефонної гарнітури відстань між користувачем і антеною телефона збільшується, внаслідок чого досягається зменшення долі поглинутої тілом енергії.

3. Захист екрануванням. Екрануванням називають локалізацію електромагнітної енергії в певному просторі за рахунок обмеження її поширення. Ефективністю екранування (S) називають відношення напруженостей (И) електричного або магнітного полів за наявності екрана до відповідних напруженостей у відсутності його.

S = И з екр./И без екр.

Для екранів ЕМВ використовують як феромагнітні, так і немагнітні матеріали.

4. Захист блокуванням. Цей спосіб не гарантує захисту організму від впливу ЕМВ. Він розрахований на усунення порушень в обміні речовин людини медикаментозними засобами.

5. Проведення моніторингів електромагнітної обстановки як планових, так і епізодичних.

6. Індивідуальний захист людини (спецодяг, шоломи, окуляри, комбінезони).

Для мінімізації випромінювання з мобільних телефонів необхідно:

перебуваючи на вулиці необхідно включати телефони на відкритій місцевості. Не слід вести розмови з під`їздів, закритих приміщень;

перебуваючи в приміщенні необхідно розмовляти поблизу вікна;

ефективним засобом підвищення безпеки є підключення мікротелефонної гарнітури з довгим (0,5-1,5м) кабелем. При цьому телефон буде більш віддаленим від голови.

Перебуваючи довго у підвальному чи підземному приміщенні, слід повністю виключити мобільний телефон. Необхідність цього продиктована тим, що істотно послаблюється зовнішній сигнал і він приведе до істотного збільшення випромінювальної потужності.

б). Електробезпека. Вимоги до спеціалізованих приміщень:

1. Приміщення повинні бути світлими, сухими і теплими.

2. Радіатори і трубопроводи опалювальної та водопровідної систем обладнують діелектричним (дерев`яним і т.п.) засобом захисту.

3. У цих приміщеннях повинна бути аптечка з набором медикаментів та речей для особистої гігієни, мило і рушник.

4. У робочих приміщеннях повинен бути кран з проточною холодною, гарячою водою. Під час виконання робіт з паянням необхідно мити руки для видалення слідів припою, флюсів, електроліту.

5. Штучне освітлення, як правило, повинно бути комбінованим (природне поєднання з місцевим). Потрібна освітленість підтримується використанням ламп відповідної потужності, негайною їх заміною у разі виходу з ладу і систематичним очищенням світильників і ламп від пилу не рідше як 1 раз на місяць. Висота підвішування світильників загального освітлення повинна бути не менше як 3 метри від підлоги.

Вимоги до електропроводки, розподільних щитів і пультів живлення:

1. Дозволяється застосовувати як відкриту, так і заховану електропроводку.

2. Проводи й кабелі, що використовуються для електропроводки повинні мати ізоляцію, розраховану на напругу змінного струму, не нижче ніж 500 В.

3. Відстань від відкрито прокладених на ізолюючих опорах незахищених проводів до поверхні стіни чи якихось предметів повинна бути не менше ніж 10мм.

4. Споживачі електроенергії повинні живитися від розподільних щитків і пультів.

5. Панелі щитків і пультів повинні мати чіткі написи, що вказують на призначення окремих кіл. Розподільні щити розміщують так, щоб забезпечити ширину проходу при відчинених дверцях не менше як 0,8м. Висота приміщення має бути не нижчою за 1,9м.

6. Всі несправності ліквідовувати тільки після знеструмлення всієї мережі.

7. Контрольний інструмент повинен мати надійно ізольовані ручки.

8. Використовувати пробки, перемикачі тільки заводського виробництва.

Вимоги до споживачів електричної енергії та інструментів:

1. Електродвигуни і трансформатори встановлюють на міцних фундаментах, щоб під час їх роботи вібрація самого обладнання, основ і частин будівлі не перевищували допустимих величин, які відповідають установленим нормам.

2. Обертові частини електричних машин, а також відкриті струмопровідні частини обладнання повинні мати надійні захисні засоби.

3. Електродвигуни й трансформатори повинні облаштовуватись захистом мережі живлення від коротких замикань.

4. Комутаційна, пускова апаратура повинна мати конструкцію, що забезпечує недоступність усіх струмопровідних частин. Застосовувати рубильники з центральною рукояткою забороняється.

5. Інструмент, що використовується для роботи, повинен бути справним, зручним, відповідати характеру виконуваної роботи, не мати гострих кромок і задирок.

6. При роботі з електрооб`єктами бажано використовувати резинове взуття;

в). Хімічна безпека:

1. Чітке знання природи хімічних небезпек, їх перелік і характеристики.

2. Вплив хімічних небезпек на людину і середовище проживання.

3. Можливе нормування дії.

4. Розробка методів локалізації контролю.

5. Екологізація технологій і виробництв.

6. Підтримання в постійній готовності засобів індивідуального і колективного захисту.

7. Профілактичні заходи по підтриманню здоров`я.

г). Захист від шуму:

1. Зниження рівня шуму джерела.

2. Раціональне планування приміщення.

3. Зміна напрямку випромінювання шуму.

4. Використання шумопоглинаючих матеріалів.

5. Використання шумогасників.

6. Застосування засобів індивідуального захисту.

д). Захист від вібрації:

1. Розміщення обладнання на більшій віддалі, в підвалах.

2. Віброгасіння, вібродемпферування (спеціальні покриття, які застосовують для зниження коливань по трубопроводах, компресорних станціях тощо).

2. Віброізоляція (на спеціальних пружних елементах, установка гумових прокладок) – організаційні.

3. Інженерно-технічні (використання автоматизації у виробництві).

4. Лікувально-профілактичні (дотримання режиму праці і відпочинку).

е). Побутова безпека: у будь-якій квартирі, гуртожитку, на вулиці мають місце ті ж самі небезпеки, що і протягом виробничої діяльності (механічні, хімічні, енергетичні). Рекомендації по забезпеченню побутової безпеки багато в чому подібні з рекомендаціями по забезпеченню техногенної безпеки.

Контрольні запитання і завдання:

На основі роздаткового матеріалу дати характеристику джерел шуму на основі інтенсивності рівнів шуму.

Охарактеризувати механічні небезпеки та дати характеристику джерелам цих небезпек.

Хімічні небезпеки та їх показники.

Зробити аналіз енергетичних небезпек і назвати їх види.

Електромагнітне випромінювання та міри захисту від нього.

Дати характеристику підходів до спеціалізованих приміщень, пультів живлення, споживачів електричної енергії.

Назвати методологічні основи локалізації окремих видів техногенної безпеки.

Література

1. Маршал В. Основні небезпеки хімічних виробництв/Пер. з англ. – М.: Мир, 1989.– 672 с.

2. Русак О.Н. Конспект лекцій з БЖД.– Л: Хімія, 1992.

3. Крикунов ГН. та ін. БДЖ. - Дніпропетрівськ: Пороги, 1992 -413 с.

· Русак О. М. Праця без небезпеки. -–К., 1986.

· Желібо Є.П., Зацаринй В.В. Безпека життєдіяльності. – К.: Каравелла, 2006-288 с.

6. Березуцький В.В. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності. – Х-,1999.

Список використаної літератури

Джигирей В.С., Жидецький В.Ц. Безпека життєдіяльності. – Львів: Афіша, 2000. – 256 с.

Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності. – К.: “Каравела”, Львів "Новий світ"-2000, 2002. – 328 с.

Пістун І.П., Кіт Ю.В., Березовецький А.П. Практикум з безпеки життєдіяльності. – Суми: “Університетська книга”, 200. – 232 с.

Перелік літератури

Бакуменко Л. П. Безпека людини в невиробничій сфері. ― Харків, 1999. ― 144с.

Безпека життєдіяльності /Під ред. Кобевнік В.Ф. – Вінниця, 1999. - 118 с.

Булдаков А.С. Пищевые добавки: Справочник. —СПб: Ит, 1996. —240 с.

Джигирей В.С., Жидецький В.Ц. Безпека життєдіяльності. – Львів: Афіша, 1999. – 254 с.

Желібо Є. П., Заверуха Н. М., Зацарний В. В. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти України 1 ― 4 рівнів акредитації. ― К.: „Каравела”, Львів: „Новий світ-200”, 2002. ― 328с.

Європейські вимоги до харчових добавок: Довідник. —Львів: Ленорам, 1997. —126 с.

Иванченко В. А., Гродзинский А. М. Фитоэргономика. ― Киев: Наук. думка, 1989. ―296с.

Лищенков В. А. Термінологічний словник з безпеки життєдіяльності. ― К.: Либідь, 1995. ― 325с.

Пістун І. П. Курс лекцій з безпеки життєдіяльності (для бакалаврського рівня). ― Львів: „Сполан”, 1997, ― 224с.

Пістун І. П. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. ― Суми: „Університетська книга”, 1999. ― 301с.

Пістун І. П., Кіт Ю. В., Березовський А. П. Практикум з безпеки життєдіяльності: Навчальний посібник. ― Суми: „Університетська книга”, 2000. ― 232с.

Смоляр В.І. Фізіологія та гігієна харчування. —К.: Здоров'я, 2000. —332 с.


Наши рекомендации