Наркоманія та алкоголізм як одні з найпоширеніших форм девіантної поведінки
Письмове завдання:
1. У чому, на Вашу думку, полягають особливості безмедикаментозних реабілітаційних програм для людей із залежностями від психоактивних речовин?
Література:
ü Лукашевич М.П., Семигіна Т.В. Соціальна робота (теорія і практика): Підручник. – К.:Каравела, 2009. – 368 с.
ü Тюптя Л.Т., Іванова І.Б. Соціальна робота (теорія і практика): Навч. посіб. – К.: ВМУРОЛ «Україна», 2004. – 590 с.
Самостійна робота № 18
Соціальна робота у державах
Загального добробуту
Письмове завдання:
1. Розкрийте особливості фінансування соціальної сфери у державах загального добробуту.
2. Охарактеризуйте сімейну політику та становище жінок у державах загального добробуту.
Література:
ü Лукашевич М.П., Семигіна Т.В. Соціальна робота (теорія і практика): Підручник. – К.:Каравела, 2009. – 368 с.
ü Теорії і методи соціальної роботи: Підручник / За ред. Т.В. Семигіної, І.І. Миговича. – К.: Академвидав, 2005. – 328 с.
ü Тюптя Л.Т., Іванова І.Б. Соціальна робота (теорія і практика): Навч. посіб. – К.: ВМУРОЛ «Україна», 2004. – 590 с.
Рекомендована література
1. Бурая Н.П. Соціальна робота: навч. посібник. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1996. – 104 с.
2. Введення у соціальну роботу: Навч.посібник. – К.: Фенікс, 2001. – 288 с.
3. Вступ до соціальної роботи: Навч. посіб. / За ред. Семигіної Т.В., Миговича І.І. – К, : Академвидав, 2005. – 304 с.
4. Корнюшина Р.В. Зарубежный опыт социальной работы. – Владивосток: Издательство Дальневосточного университета, 2004. – 85 с.
5. Лукашевич М.П., Мигович І.І. Теорія і методи соціальної роботи: Навч.посіб. – К.: МАУП, 2002. – 134 с.
6. Лукашевич М.П., Семигіна Т.В. Соціальна робота (теорія і практика): Підручник. – К.: Каравела, 2009. – 368 с.
7. Основы социальной работы: Учебник / Отв. ред. П.Д. Павленок. – М.: ИНФРА-М, 1999. – 368 с.
8. Попович Г.М. Соціальна робота в Україні і за рубежем: Навчально-методичний посібник. – Ужгород. – Ґражда, 2000. – 134 с.
9. Сімейно орієнтована соціальна робота: практичні аспекти: Конспект лекцій / За заг. редакцією В.О. Кузьмінського, С.С. Лукашова – К.: Молодь, 2010. – 128 с.
10. Скуратівський В.А., Палій О.М. Ліанова Є.М. Основи соціальної політики: Навч. посібник. – К.: МАУП, 2002. – 370 с.
11. Словарь-справочник по социальной работе / Под ред. Е.И. Холостовой. – М.: Юрист, 1997. – 424 с.
12. Социальная работа за рубежем: Учебное пособие / Под общ. ред. Е.С. Новак. – Волгоград: Издательство ВолГУ, 2001. – 172 с.
13. Соціальна робота (В 3 Ч.) / За ред. Семигіної, І. Григи. – К., 2004: Частина 1. Основи соціальної роботи. Частина 2. Теорія і методи соціальної роботи. Частина 3. Робота з конкретними групами клієнтів.
14. Соціальна робота в Україні: Навч. посіб. / За заг. ред. І.Д. Звєрєвої, Г.М. Лактіонової. – К.: ЦНЛ, 2004. – 256 с.
15. Соціальна робота в Україні: теорія та практика: посібник для підвищення кваліфікації працівників центрів соціальних служб для молоді. – У 2-х ч. / За заг. ред. А.Я. Ходорчук. – К.: УДЦССМ, 2001. – 296 с.
16. Соціальна робота: технологічний аспект / За ред. А.Й. Капської. – К.: ЦНЛ, 2004. – 352с.
17. Теория социальной работы: Учебник / Под. ред. Проф. Е.И. Холостовой. – М.: Юристь, 2001. – 334 с.
18. Теорії і методи соціальної роботи / За ред. Т.В.Семигіної, І.І.Миговича. – К.: Академвидав, 2005. – 328 с.
19. Тюптя Л.Т., Іванова І.Б. Соціальна робота (теорія і практика): Навч. посіб. – К.: ВМУРОЛ «Україна», 2004. – 590 с.
20. Фирсов М.В., Студенова Е.Г. Теория социальной работы: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001. – 432 с.
21. Холостова Е.А. Социальная работа: Учебное пособие. – 6-е изд. – М.: Изд. «Дашков и Ко», 2008. – 860 с.
22. Шахрай В.М. Технології соціальної роботи: Навч. посібник. – К.: ЦНЛ, 2006. – 464 с.
Словник основних термінів
з дисципліни «Теорія соціальної роботи»
АДАПТАЦІЯ СОЦІАЛЬНА −процес і результат активного пристосування індивіда, шара, групи до умов соціального середовища, до суспільних умов життя, що змінюються або що вже змінилися. У А.с. виділяють дві форми: а) активну, коли суб'єкт прагне впливати на середу з метою її зміни (наприклад, зміни цінностей, форм взаємодії і діяльності, які він повинен освоїти); б) пасивну, коли суб'єкт не прагне до такого впливу і зміни. Показниками успішної А.с. виступає високий соціальний статус індивіда (шара, групи) в даному середовищі, його психологічне задоволення цим середовищем загалом і його найбільш важливими елементами (зокрема, задоволення роботою, її умовами і змістом, винагородою, організацією). Показниками низької А.с. є переміщення суб'єкта в іншу соціальне середовище (текучість кадрів, міграція, розлучення), аномія і поведінка, що відхиляється. Успішність А.с. залежить від характеристики середовища і суб'єкта.
АЛКОГОЛІЗМ − хронічне захворювання, яке розвивається в результаті систематичного вживання спиртних напоїв, і яке проявляється у фізичній і психічній залежності від алкоголю, що веде до соціальної і психологічної деградації особистості.
АНКЕТУВАННЯ (вiд фp. enquete - букв.: pозслiдування) –один з технiчних засобiв конкpетного соцiологiчного дослiдження – письмове (iнодi усне) опитування значної кiлькостi людей за певною схемою - анкетою.
БЕЗДОГЛЯДНІСТЬ ДИТЯЧА− послаблення чи відсутність нагляду за поведінкою, заняттями дітей, підлітків з боку батьків або осіб, які їх замінюють. Бездоглядність дитяча часто виникає внаслідок недостатнього розуміння батьками своїх обов’язків, недостатнього догляду за дитиною, незабезпечення її усім необхідним для нормального розвитку; через невиконання батьками своїх обов’язків. У ображеної, емоційно занедбаної дитини з’являються прагнення до бродяжництва, антигромадські погляди та звички, неуспішність у навчанні, недисциплінованість, злочинність.
БЕЗДОМНИЙ − людина, що не має житла, притулку, яка веде неосідлий образ життя. До числа Б. в широкому значенні можна віднести кочовиків. Значну частину Б. представляють так звані бомжі, тобто особи без певного місця проживання. Ряди бездомних поповнюють колишні в'язні, тікаючі від батьків діти, інваліди, наркомани і алкоголіки, біженці, військовослужбовці, що повертаються з інших країн. Більшість Б. чоловіки-одинаки, серед Б. жінки складають біля 10%.
БЕЗРОБІТНИЙ − працездатний громадянин, що не має роботи і заробітку, зареєстрований в службі зайнятості з метою пошуку відповідної роботи і готовий приступити до неї. При цьому не беруться до уваги плата за виконання громадських робіт у напрямі служби зайнятості, виплата вихідною допомоги і середнього заробітку працівникам, вивільненим в зв'язку з ліквідацією, реорганізацією або скороченням чисельності штату підприємств, установ і організацій. Не можуть бути визнані Б. наступні категорії громадян: а) що не досягли 16-літнього віку; б) особи, яким призначена (у відповідності із законодавством) пенсія, виключаючи інвалідів ІІІ групи; в) особи, що відмовилися протягом 10 днів з дня звертання в службу зайнятості від двох варіантів відповідної роботи (тобто роботи, відповідної професійній придатності працівника з врахуванням рівня його професійної підготовки, досвіду колишньої роботи, стану здоров'я, транспортної доступності робочого місця); г) особи, що вперше шукають роботу, а також не маючі професії (спеціальності) у разі двох відмов від отримання професійної підготовки, від запропонованої оплачуваної роботи (навіть тимчасової).
БЕСІДА – 1) метод отримання інформації, надання емоційної, психологічної, психіатричної допомоги у процесі вербальної комунікації; 2) один із методів формування свідомості, який передбачає розширення знань клієнтів, формування у них відповідного ставлення до оточуючої дійсності шляхом діалогу.
БЛАГОДІЙНІСТЬ − альтруїстична діяльність, спрямована на надання фінансової та іншої допомоги тим, хто її потребує, на поліпшення умов функціонування суспільства та його частин. Може здійснюватися приватними особами, громадськими та релігійними організаціями і державою.
ВАЖКОВИХОВУВАНІСТЬ −поняття, що пояснює труднощі, з якими стикається педагог під час організації та здійснення виховного процесу. Термін використовується для позначення максимально наближеного до норми рівня відхилень у поведінці дитини (на відміну від правопорушень чи патології діяльності).
ВОЛОНТЕРСТВО – добровільне прийняття обов’язків по наданню безоплатної соціальної допомоги, послуг, патронажу над інвалідами, хворими та людьми похилого віку, а також особами і соціальними групами, які опинилися в складній життєвій ситуації.
Волонтерський рух − це доброчинна діяльність, яка здійснюється фізичними особами на засадах неприбуткової діяльності, без заробітної плати, без просування по службі, заради добробуту та процвітання спільнот і суспільства в цілому.
ГЕРОНТОЛОГІЯ СОЦІАЛЬНА – область соціологічних досліджень образу життя немолодих людей, способів їх соціальної адаптації до нових умов в зв'язку з виходом на пенсію, до змін в їх соціальному статусі і престижі, матеріальному, сімейному положенні, в соціальній ролі тощо.
ГРУПА СОЦІАЛЬНА –стійка група людей, що займає певне місце і що грає властиву їй роль в суспільному виробництві. Це класи, інтелігенція, службовці, люди розумового і фізичного труда, населення міста і села. Відмінності між Г.с. мають місце передусім в області економіки, політики, утворення, прибутків, умов життя. Критеріями ж виділення несоціальних, суспільних груп (демографічних - молодь, жінки, пенсіонери та ін.) і спільностей (націй, народності й тощо.) є відмінності статеві, вікові, расові, етнічні та ін. Не будучи в суворому значенні слова відмінностями соціальними, ці природні відмінності в класових товариствах набувають характеру соціальних відмінностей (наприклад, положення в суспільстві чоловіків і жінок тощо.).
ГРУПА СОЦІАЛЬНОГО РИЗИКУ –група, яка об’єднує людей, які піддаються небезпечним негативним впливам і є певною загрозою стабільності суспільства. Традиційні групи ризику – люди з алкогольною і наркотичною залежністю, безпритульні, повії, ув’язнені, чий спосіб життя можна охарактеризувати як прояв хвороби суспільства.
ГРУПОВА СОЦІАЛЬНА РОБОТА –метод соціальної роботи, під час якої відбувається допоміжна діяльність через групові форми взаємодії; її метою є надання допомоги клієнтові завдяки передаванню групового досвіду для розвитку його фізичних і духовних сил, формування соціальної поведінки.
ДЕВІАНТНА ПОВЕДІНКА – здійснення вчинків, які суперечать нормам соціальної поведінки в тому або іншому співвідношенні. До основних видів девіантної поведінки відносяться перш за все злочинність, алкоголізм і наркоманія, а також самогубства, проституція. На думку Е.Дюркгейма, вірогідність девіацій поведінки істотно зростає при ослабленні нормативного контролю, що відбувається на рівні соціуму . Відповідно до теорії аномії Р.Мертона, девіантна поведінка виникає перш за все тоді, коли цінності, що суспільно приймаються і задаються, не можуть бути досягнуті деякою частиною цього суспільства. В контексті теорії соціалізації, до девіантної поведінки схильні люди, соціалізація яких проходила в умовах заохочення або ігнорування окремих елементів девіантної поведінки (насильство, аморальність). В теорії стигматизації, вважається, що поява девіантної поведінки стає можливою вже при одному тільки визначенні індивіда як такого, котрий соціально відхиляється, і вживанні по відношенню до нього репресивних або виправних заходів.
ДЕЗАДАПТАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ– порушення процесу пристосування індивіда до соціального середовища внаслідок хибного або недостатньо розвиненого уявлення про себе, свої соціальні можливості і зв’язки. Проявляється у девіантній поведінці (алкоголізм, наркоманія, суїцид), неадекватних психологічних станах особистості (депресія, гіперактивність тощо).
ДЕЛІНКВЕНТНА ПОВЕДІНКА− це сукупність протиправних вчинків людини, за які в особливо важких випадках може накладатися покарання згідно статей цивільного й кримінального кодексів. Серед типових проступків виокремлюють лихослів’я, систематичне порушення дисципліни в школі, бійки з однолітками, бешкетування (наприклад, кидання з балкону в перехожих різних предметів; дзвінки по телефону до незнайомих осіб).
ДИСОЦІАЦІЯ ОСОБИ (від лат. dessociatio - роз'єднання) −розлад між ідеями, прагненнями і діями індивіда. Д.о. спостерігається у хворих на істерію та деякі інші нервово-психічні хвороби.
Дискримінація — упереджене, негативне ставлення до людини, навмисне обмеження або позбавлення її прав на основі расової або національної належності, політичних або релігійних переконань, статі тощо.
ДІАГНОСТИКА СОЦІАЛЬНА[гр. diagnosticos – здатний розпізнавати]−процес наукового виявлення та вивчення причинно наслідних зв’язків і взаємостосунків у суспільстві, що характеризують його соціально-економічний, культурно-правовий, морально-психологічний, медико-біологічний та санітарно-екологічний стан, в більш вузькому розумінні – це вивчення причин соціальних проблем, які створюють складні життєві ситуації для індивіда, сім’ї або окремих груп.
ЕЙДЖИЗМ –дискримінація за віком.
ЕМПАТІЯ[гр. empatia - співпереживання]–здатність особи осягнути емоційний стан іншої людини, проникнути в її переживання шляхом внутрішнього відчуття.
Клієнт соціальної роботи − індивід, група людей, сім'я, громада, які не можуть самостійно подолати свої проблеми, вийти з життєвої кризи, функціонувати самостійно і тому потребують допомоги фахових соціальних працівників, є адресатами соціальної роботи.
МАРГІНАЛ – людина, що перебуває в проміжному, пограничному становищі між якими-небудь соціальними групами (або культурами), людина, що втратила колишні соціальні зв'язки і не прилаштувалася до нових умов життя. Частіше за все це представники мігрантів, етнічних меншин, сільські жителі, переміщені в міста, що не мають умов для сприйняття і засвоєння міського образу життя, його норм, цінностей, установок тощо. М. - особливий і важкий об'єкт в діяльності соціальних служб, соціальних працівників.
МЕТОДИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ − сукупність технологій, дослідницьких і терапевтичних процедур, способів діяльності, за допомогою яких здійснюється соціальна робота.
МЕЦЕНАЦТВО− добровільні пожертвування багатих людей, організацій на розвиток і підтримку мистецтва та його яскравих представників (акторів, поетів, художників).
МОЛОДЬ − соціально-демографічна група, яка виокремлюється на основі сукупності вікових характеристик, соціального статуса і зумовлюється тією чи іншою соціально-психологічною властивістю, яка визначається суспільним укладом, культурою і закономірностями соціалізації. Вікові категорії - від 16-17 до 25-30 років.
НАСИЛЛЯ В СІМ'Ї − застосування фізичної сили, примусового впливу, пригноблення членів сім'ї. Стосовно дітей - це систематичні фізичні покарання, деспотизм, жорстокість, погрози, надмірна суворість, грубість, що принижує гідність дитини
НЕПРАЦЕЗДАТНІСТЬ − певний стан здоров'я, зумовлений захворюванням або каліцтвом, при якому працівник не має змоги виконувати свої трудові функції
НОРМИ СОЦІАЛЬНІ –засоби соціальної регуляції поведінки індивідів і груп. Виробляються у всіх сферах суспільної практики і у всіх видах суспільних відносин. Складаються як норми-правила і норми-очікування, що зумовлюють форму, мотивацію, спрямованість, оцінку поведінки членів групи і визначальні форми і відхилення, що допускаються в їх (членів групи) взаємодіях і виявах. орієнтир для оцінки (правової і моральної) девіантної (поведінки, що відхиляється від прийнятих в суспільстві норм) поведінки людей. Це звички, манери, етикет, звичаї, традиції, обряди, церемоніали, ритуали, закони (звичайне право, юридичні закони), мода (смаки) і захоплення, цінності, ціннісні орієнтації, вірування, знання і міфи, честь.
ОБСЛУГОВУВАННЯ СОЦІАЛЬНЕ − діяльність соціальних служб по соціальній підтримці, наданню соціально-побутових, соціально-медичних, психолого-педагогічних, соціально-правових послуг і матеріальної допомоги, проведенню соціальної адаптації і реабілітації громадян, які знаходяться у важкій життєвій ситуації. Види О.с.:стаціонарне, нестаціонарне, напівстаціонарне, за місцем проживання, термінове
Об'єкти соціальної роботи − окремі особи чи соціальні групи, які потребують допомоги та підтримки в процесі їх соціалізації.
ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я − система соціально-економічних і медичних заходів, які направлені на збереження та укріплення здоров'я як кожної окремої людини, так і всього населення в цілому
ПАТРОНАЖ − вид соціального обслуговування, переважно на дому, індивідуальних клієнтів і груп ризику, який полягає в постійному соціальному нагляді, регулярному відвідуванні їх житла соціальними (і іншими) працівниками, наданні ним необхідної економічної, матеріально-побутової, лікувально-профілактичної допомоги тощо.
ПЕНІТЕНЦІАРНИЙ – той, що стосується покарання, головним чином кримінального. Пенітенціарій – в ряді країн - в’язниця, виправний заклад тюремного типу. Пенітенціарна система – юрид.: система покарань переважно кримінального характеру. Соціальна робота в пенітенціарних закладах є особливим великим розділом цього виду професійної діяльності. В неї можна включити роботу з умовно засудженими - надання їм соціальної, психологічної, організаційної та інших видів допомоги; роботу з особами, що знаходяться у місцях позбавлення волі; роботу з тими, хто відбув покарання, включаючи їх ресоціалізацію, а також роботу з сім’ями ув’язнених і колишніх ув’язнених.
ПЕРЕАДАПТАЦІЯ– процес переходу із стану стійкої адаптації у звичних умовах у стан відносно стійкої адаптації в нових незвичних умовах існування, а також успішний результат цього процесу.
Принципи соціальної роботи – основоположні ідеї, правила, норми поведінки.
СОЦІАЛІЗАЦІЯ –процес входження індивіда в суспільство, активного засвоєння ним соціального досвіду, соціальних ролей, норм, цінностей, необхідних для успішної життєдіяльності в певному суспільстві. У процесі соціалізації в людини формуються соціальні якості, знання, навички, що дає їй змогу стати дієздатним учасником суспільних відносин. Тобто, якщо людина поводиться відповідно до соціальних норм, можна говорити про те, що її поведінка є соціалізованою.
Соціальне виключення − реальне або уявне, цілковите або часткове відсторонення індивіда, групи від суспільного життя, унемож-ливлення доступу до суспільних благ.
СОЦІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ – державна система допомоги громадянам, які через соціально значимі причини не мають самостійних засобів до існування у вигляді винагороди за працю, або отримують їх в обсязі, недостатньому для задоволення життєвих потреб. Категорії громадян, яких необхідно охопити соціальним забезпеченням, визначаються чинним законодавством. До них відносять: осіб, які знаходяться за межами юридично встановленого працездатного віку (діти і підлітки до 14-16 р., люди пенсійного віку); осіб, які не можуть бути повноцінними учасниками суспільного виробництва за станом здоров’я (мають вади фізичного або психічного розвитку, тимчасово непрацездатні); жінок в період вагітності і догляду за дитиною; осіб, які виконують у сім’ї функції, що не можуть поєднуватися із роботою (догляд за малолітніми дітьми, інвалідами, людьми похилого віку). Реалізовує конституційне право громадян на матеріальне забезпечення в старості, у випадку захворювання, повної або часткової втрати працездатності, втраті годувальника. Система с.з. включає: пенсії, допомоги працюючим (при тимчасовій непрацездатності, при вагітності і родах), одиноким матерям, багатодітним і малозабезпеченим сім’ям та ін. Здійснюється за рахунок державного бюджету і страхових внесків, які акумулюються в пенсійному фонді, фондах соціальної підтримки населення.
СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА − діяльність держави і інших політичних інститутів по управлінню розвитком соціальної сфери суспільства. Соціологія сприяє виробленню С. п., альтернативних варіантів рішення в цій області, обгрунтуванню соціальних пріоритетів.
СОЦІАЛЬНИЙ ПРАЦІВНИК – професійно підготовлений фахівець, що має необхідну кваліфікацію у сфері соціальної роботи і надає соціальні послуги.
СОЦІАЛЬНІ ПОСЛУГИ –комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги, з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя.
СОЦІАЛЬНА РОБОТА – галузь наукових знань і професійна діяльність, спрямована на підтримання і надання кваліфікованої допомоги будь якій людині, групі людей, громаді, що розширює або відновлює їхню здатність до соціального функціонування, сприяє реалізації громадянських прав, запобігає соціальному виключенню.
СОЦІАЛЬНЕ СИРІТСТВО−явище, обумовлене ухиленням або відстороненням батьків від виконання батьківських обов'язків по відношенню до неповнолітньої дитини.
Стереотип− відносно стійкі уявленнях про соціальне явище, соціальний статус або об'єкт (конкретного індивіда, групу)
Суб'єкти соціальної роботи − це державні, громадські організації, фізичні особи, що реалізують соціальну політику та надають соціальну допомогу різним категоріям населення.
СІМ'Я − заснована на шлюбі або кровній спорідненості мала група, члени якої пов'язані спільністю побуту, взаємною моральною відповідальністю і взаємодопомогою; відносини між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми.
СОЦІАЛЬНІ СЛУЖБИ – підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання, а також громадяни, що надають соціальні послуги особам, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги.
СУБКУЛЬТУРА − 1.Система цінностей, установок, моделей поведінки, життєвого стилю певної соціальної групи, яка являє собою цілісне утворення в межах домінуючої культури. 2.Сукупність певних негативно інтерпретованих норм і цінностей традиційної культури, які функціонують в якості культури злочинного світу.
ТЕОРІЯ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ – сукупність сформованих у процесі пізнавальної практичної діяльності уявлень, концепцій, понять, які відображають закони, закономірності, принципи, тенденції розвитку соціальної роботи, обґрунтовують моделі практики і техніки втручання.
ТЕХНОЛОГІЯ [гр. tehne мистецтво, ремесло, наука + logos поняття, вчення] − сукупність знань про способи і засоби здійснення виробничих процесів.
ТЕХНОЛОГІЯ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ –одна із галузей соціальних технологій, що орієнтована на соціальне обслуговування, допомогу і підтримку громадянам, які знаходяться у важкій життєвій ситуації.
ФРУСТРАЦІЯ (від лат. frustratio - марне сподівання, невдача, обман) –психічний стан зростаючого емоційно-вольового напруження, що виникає в конфліктних ситуаціях, які перешкоджають досягненню мети чи задоволенню потреб і бажань, загрожують людині або її престижу, людській гідності. Ф. - це психологічний стан, що виникає при розчаруванні, нездійсненні якої-небудь значущої для людини мети, потреби; гнітюча тривога, почуття напруження, безвихідність. Зняття Ф. є однією з важливих задач в діяльності соціальних працівників, під час їх контактів з клієнтами.
ЦІННІСНІ ОРІЄНТАЦІЇ −вiдбipкова, вiдносно стiйка система спpямованостi iнтеpесiв i потpеб особистостi, нацiлена на певний аспект соцiальних цiнностей. Детеpмiнантами Ц.о. особистостi виступають матеpiальнi умови життєдiяльностi, а також iндивiдуально-типовi pиси, нахили, здатностi i здiбностi людини.
Цінність соціальної роботи – ідеї та переконання, на які спираються соціальні працівники у процесі прийняття фахових рішень.