Роль соціальних факторів у розвитку другої сигнальної системи

Друга сигнальна система нерозривно пов'язана з соціальним життям людини, є результатом складних взаємин індивіда з навколишнім громадської середовищем. Словесна сигналізація, мова, мова є засобами спілкування людей, вони розвинулися в процесі колективної праці. Таким чином, друга сигнальна система соціально детермінована. Поза суспільства без спілкування з іншими людьми друга сигнальна система не розвивається. Описано випадки, коли діти, віднесені дикими тваринами, залишалися живі і виростали у звірячому лігві. Вони не розуміли мови, не вміли говорити, і, так само як люди, у молодому віці ізольовані від інших людей, виростали розумово відсталими.

Слово, як умовний подразник соціального порядку, на відміну від умовних подразників тварин, може стати набагато сильнішим фактором впливу, ніж безумовні подразники. Завдяки другій сигнальній системі можливе узагальнення, абстрактне мислення, що є спеціально людським, вищим мисленням.

Значення словесної, другої сигнальної системи в житті людей надзвичайно велике: мова служить засобом спілкування, словами люди передають один одному свій досвід і знання, виражають свої думки і почуття, бажання і т.д. Весь індивідуальний розвиток дитини, набуття нею знань і майстерності зв'язані з мовою. Взаємний вплив людей здійснюється через другу сигнальну систему.

3. Величезна роль емоцій у виникненні стресових станів, які викликаються ситуаціями сильної напруги - загрози життю, фізичної і розумової напруги, страху, необхідності прийняти відповідальні рішення тощо. Так, Г.Сельє вважав, що в момент дії будь-якого подразника (стрес-фактора) в організмі відбуваються певні зміни його біологічного тонусу, тобто виникає стрес (стан напруження реактивності організму).

Під впливом емоцій саме стресові фактори часто викликають різноманітні психосоматичні захворювання, такі як серцева астенія, серцевий напад, бронхіальна астма, виразка шлунку, гіпертонічна хвороба тощо. У стресових ситуаціях вплив емоцій може паралізувати не тільки психічну діяльність, а й діяльність всього організму. Цікавий факт впливу емоцій на стан людини описаний в психології під назвою "смерть Буду". Цим поняттям позначається випадок, коли причини смерті носять психогенний характер. Це раптова смерть, що наступає під впливом емоційного стресу через декілька годин чі порушення табу у деяких народів Австралії та Африки [2].

Психосоматичні захворювання - це хвороби, у розвитку яких провідну роль відіграють психологічні фактори, в тому числі і психологічний стрес. Класичний набір психосоматичних захворювань включає в себе бронхіальну астму, гіпертонічну хворобу, тиреотоксикоз, виразкову хворобу 12-палої кишки, неспецифічний виразковий коліт, нейродерміт, ревматоїдний артрит і ряд інших хвороб. Психологічні чинники грають важливу роль і при інших захворюваннях: мігренях, ендокринних розладах, злоякісних новоутвореннях. Однак варто розрізняти справжні психосоматози, виникнення яких визначається психічними чинниками і лікування яких має бути спрямоване насамперед на їх усунення і корекцію (психотерапія і психофармакологія), і інші захворювання, включаючи інфекційні, на динаміку яких психічні і поведінкові чинники справляють істотний вплив, змінюючи неспецифічну резистентність організму, яка при цьому не є першопричиною їх виникнення. Існує кілька гіпотез, що пояснюють походження психосоматичних захворювань.

5 варіант
1. Мова – це певна система знаків і правил їх зєднання. Людина засвоює мову в процесі навчання.
Функції мови: 1 – комунікативна ( функція повідомлення, спонукання) 2 –понятійна (за рахунок абстрактних понять), 3-регулююча, 4- програмуюча.
Порушення мови: Афазії – центральне порушення мови, яка вже сформувалась. Розрізняють : афазії переднього типу (уражений центр Брока), афазії заднього типу (не розуміє зверненої мови), провідникова афазія – порушення провідних шляхів між сенсорними центрами кори.
Дизартрії – різні порушення моторної організації мови.
Алалія- грубе порушення або повна відсутність мови, внаслідок порушення кори в результаті родової травми.

2. Гальмування рефлексів – забезпечує затримку поведінки при небезпеці; забезпечє координацію рефлексів; лежить в основі вміння чекати; захисні й охоронні функції;
Поділяють на зовнішнє та внутрішнє: зовнішнє – виникає одразу, е потребує тренувань, має захисне значення; внутрішнє – властиве лише для кори! Потребує тренувань, спеціальних умов, розвивається поступово. Види: вгасаюче, диференційоване, запізніле, умовне гальмо. Біологічне значення: забезпечує подразнення на збудж. і гальмівні; зникає потреба в яких відпала, оптимальне пристосування до змінних умов)
Біологічне значення (зовнішнього)– виступає як міра захисту кори від сильних подразників; сприяє відновленню функцій кори; має захисне значення)

3. Згідно з теорією функціональних систем, фізіологічна архітектура поведінкового акту складається з таких послідовно змінних стадій: аферентного синтезу, прийняття рішення, акцептора результату дії, еферентного синтезу, формування власне дії, оцінки досягнутого результату. Під час аферентного синтезу в ЦНС взаємодіють декілька чинників, зокрема домінуючої мотивації, памяті, обстановчої аферентації і пускової. Прийняття рішення ґрунтується на аферентному синтезі і є вибором наоптимальнішого варіанту подальших дій. Акцептор результату дії дозволяє передбачати та прогнозувати ознаки потрібного в даний момент майбутнього наслідку дії , порівнювати їх із параметрами реального наслідку.
У процесі організації поведінкового акту беруть участь різні мозкові структури.

Варіант 7

3) Існує така класифікація трудової діяльн.:

· Форми праці, що потребують значної м’язової активності. Вони пов’язані з важкою фіз.. працею (землекопи, лісоруби, косарі), які потребують значних енергетичних затрат. Є один негативний наслідок – соц.. неефективність фіз. Праці.

· Механізовані форми праці – це численні професії в усіх галузях виробництва. Хар. Риси пов’язані із зниж. М’язового компоненту в роботі і ускладненням програми дій. Ускладнення програми дій при механізованих формах праці пов’язано ії набуттям спец. Знань і рухових навиків.

· Групові форми праці(конвейєр). Основою продуктивності на конвеєрі є автоматизація рухових навиків,звільнення робітника від допоміжних операцій,синхронізації праці всіх її учасників.Вона вирізняється монотонністю трудових процесів і тому високе навантаження припадає на нервову сис.

· Форми праці,пов’язані з напівавтоматичним або автоматичним виробництвом. У цих формах праці механізація виробничого процесу виражена більшою мірою. Людина керує ним, забезпеч. Його безперебійну роботу. Основною рисою діяльн. Робітника є готовність до дії і пов’язана з нею терміновість реакції.

· Форми праці пов’язані з дистанційним керуванням. Розрізн. 2 основних робочих ритми.в одних випадках пульти управління потребують частих активних дій людини, і ін.. рідких. Найсклідніші форми – діяльність диспетчерів навиробництві чи транспорті.

· Форми інтелектуальної праці. Грунт. На складній роботі ЦНС.Це постійна, проста програма дій, що ств. Моторний стереотип (телеграфісти, рахівники), це мінлива, складна програма дій, якої дотримується талановитий вчений, видатний конструктор (творча праця).

2)Темперамен або тип нерв. Сист. Хар.природжені в-сті і особливості психічної діяльності індивіда (генотип). У структурі темпераменту можна виділити 3 головних компоненти – заг. Активність індивіду його рухові прояви і емоційність. Характер – індивідуальний склад психічного життя, форма його поведінки норов люд. Який проявляється в її манерах, звичках, емоційні сфері, він є основою поведінки люд.Форм. під впливом конкретного соц.. сер.,умов виховання.

3)Механізми короткочасної памяті полягають в реверберації збудження в замкнених ланцюгах нейронів, нейрональних комплексах, також в механізмах короткочасної памяті, поститанічної потенціації яка супроводжується підвищення ефективності синаптичного пров. збудження. В деяких збуджувальних синапсах (напр.. пірамідних нейронах гіпокампа)поститанічна потенціація може тривати кілька годин.Короткочасна пам'ять забезпечується нейродинамічними, біоелектричними процесами.

Варіант 2

1.. (Зовнішнє (безумовне) гальмування виникає одразу, не потребує спеціального вироблення, є природженим, як і безумовні рефлекси. Воно виникає тоді, коли при роботі одного із центрів кори великого мозку внаслідок подразнення аферентних нервів приходить у дію інший центр. Відбувається своєрідний конфлікт, або конкуренція між цими нервовими осередками. Умовнорефлекторна діяльність у кожному окремому випадку може бути затримана під впливом сторонніх зовнішніх подразників (поява нових предметів, звуків, запахів, зміна освітлення тощо), які зумовлюють орієнтовний рефлекс. Орієнтовний рефлекс — це чинник безумовного гальмування, який зустрічається найчастіше. При багаторазовій дії гальмівна дія подразника слабшає, він втрачає свій гальмівний вплив на умовні рефлекси. Такі поступові подразники, які при повторенні втрачають гальмівну дію, називаються тимчасовими, або гаснучими, гальмами. На відміну від них існують і постійні гальма, які зберігають свою гальмівну дію тривалий час. Ними часто стають патологічні процеси (наприклад, запальні), які відбуваються u організмі, сильні інтероцептивні подразнення (розтягнуті сечовий міхур, пряма кишка

Зовнішнє гальмування виникає в разі, якщо в центральній нервовій системі з'являються збудження різної сили. Тоді сильніше збудження гальмує більш слабке. Сильне збудження є зовнішнім" відносно слабкого, зовнішнім відносно якогонебудь рефлексу. Звідси і походить назва цього виду гальмування. Наприклад, якщо піддослідним тваринам, у яких вироблений умовний рефлекс на приймання їжі під час вмикання лампочки, дати сторонній звук або різко змінити інтенсивність освітлення, то рефлекс на вмикання лампочки загальмується або навіть зникне. Нові подразники гальмують відповідь. Точно так больові подразнення, які наносять піддослідним тваринам, біль внутрішніх органів гальмують харчові умовні реакції. Подібні явища зовнішнього гальмування спостерігаються і у людини. Наприклад, хвилювання після повідомлення про неприємності, самі неприємності пригнічують позитивні емоції, пов'язані зі сприйманням їжі, пригнічують виділення травних соків, знижують апетит

2. Мотивації — це емоційно забарвлене прагнення людини або тварини задовольнити основні потреби. Мотивації формуються на основі вибіркового збудження мозкових структур, що призводить до цілеспрямованої пошукової поведінки [2–4, 6, 11]. Поняття потреби використовується не тільки для позначення прогалин у пізнанні механізмів мотивації, воно має цілком визначене самостійне значення. Серед провідних ліній еволюційного розвитку життя в розвитку потреб — не вихідних нужд, які задані самою організацією життя та є більш менш постійними, а потреб, які задовольняються за участю спеціальних механізмів, за допомогою власної активності.

Розрізняють мотивації біологічні (первинні, базові, прості, нижчі) та соціальні (вторинні, складні, вищі). Біологічні мотивації (голоду, спраги, температурні, страху, агресії, статеві, батьківські та інші) спрямовані на задоволення провідних біологічних потреб організму. Вони є вродженими й формуються на основі спадкових механізмів. Дозрівання різних біологічних мотивацій здійснюється вибірково та послідовно в різні вікові періоди. Наприклад, мотивації голоду й спраги дозрівають раніше, ніж статеві та батьківські [11]. Тварини можуть одночасно відчувати кілька потреб, проте завжди є провідний параметр загальної біологічної потреби, який має назву домінуючого. Це найбільш важлива для виживання особини або роду потреба, яка засаднича в акті поведінки, що спрямована на її задоволення.

Якщо біологічну мотивацію розглядати як системну реакцію організму, то, за азами фізіології, її виникнення мають обумовлювати зовнішні та внутрішні подразники. Справді, безпосередньою причиною виникнення біологічних мотивацій є подразники, що містяться у внутрішньому середовищі організму. Вони пов'язані зі зміною різних провідних показників, що визначають нормальний перебіг процесів обміну. Наприклад, зміна рівня поживних речовин, осмотичного тиску, функціонального стану статевих клітин, рівня гормонів тощо. Іншими словами, виникнення біологічних мотивацій зумовлено зміною гомеостатичних показників, вони становлять внутрішні потреби організму.

З іншого боку, біологічні мотивації можуть бути зумовлені й зовнішніми подразниками. Ці фактори в фізіології отримали кілька назв: ключові, «звільняючі» й рілізінг-фактори. Наприклад, харчову мотивацію може зумовити вид або запах їжі. Вигляд супротивника може спровокувати агресивну реакцію. Біологічна основа такої мотивації — це спадково обумовлені внутрішні механізми. Так, агресивні реакції зумовлені певними змінами в нервових центрах під впливом адреналіну та норадреналіну.

3. Безумовні рефлекси - природжені, відносно постійні, стереотипні реакції організму на дію адекватного подразника зовнішнього або внутрішнього середовища, які здійснюються за допомогою ЦНС, передаються спадково. Їх ознаки:
1. Проявляються при дії адекватного подразника без особливих спеціальних умов (слиновиділення, ковтання, дихання та ін.).
2. Мають готові анатомічно сформовані рефлекторні дуги.
3. В їх здійсненні основна роль належить підкірковим ядрам, стовбуру мозку, спинному мозку. Вони зберігаються і після видалення кори великого мозку. Проте представництво безумовного рефлексу є в корі великих півкуль.
4. Є видовими реакціями, характерними для усіх представників даного виду.
5. Є відносно постійними рефлекторними реакціями, стійкі, незмінні, зберігаються протягом усього життя.
Безумовні рефлекси за характером реакції-відповіді поділяють на рухові, секреторні і трофічні, а за біологічною спрямованістю:
- рефлекси, пов’язані з регуляцією процесів життєдіяльності, - ковтання, жування, смоктання, слиновиділення, дихальні, серцеві, судинні тощо;
- рефлекси, пов’язані із збереження виду, - копуляція, вигодовування та піклування про потомство;
- захисні - кашель, чхання, моргання тощо;
- орієнтувальні - виникають кожного разу при дії незнайомих подразників.
Безумовні рефлекси визначають певну, чітко окреслену програму поведінки, яка забезпечує пристосування до стабільних, характерних для даного виду умов життя. У зв’язку з цим тільки за рахунок безумовних реакцій неможливо пристосуватися до постійно мінливих умов навколишнього середовища.
Умовні рефлекси - індивідуальні, набуті рефлекторні реакції, які виробляються на базі безумовних рефлексів. Їх ознаки:
1. Набуваються протягом усього життя організму.
2. Неоднакові у представників одного виду.
3. Не мають готових рефлекторних дуг.
4. Вони формуються при певних умовах.
5. В їх здійсненні основна роль належить корі великого мозку.
6. Мінливі, легко виникають і легко зникають залежно від умов, в яких знаходиться організм.
Умови утворення умовних рефлексів:
1. Одночасна дія двох подразників : індиферентного для даного виду діяльності, який в подальшому стає умовним сигналом, і безумовного подразника, який викликає певний безумовний рефлекс.
2. Дія умовного подразника завжди випереджує дію безумовного (на 1-5с.).
3. Підкріплення умовного подразника безумовним повинно бути кількаразовим.
4. Безумовний подразник повинен бути біологічно сильним, а умовний володіти помірною оптимальною силою.
5. Умовні рефлекси швидше і легше формуються при відсутності сторонніх подразників.
Умовні рефлекси можна виробляти не лише на основі безумовних, але і на основі раніше набутих умовних рефлексів, які стали достатньо міцними. Це умовні рефлекси вищого порядку.
Умовні рефлекси є:
- природні - рефлекторні реакції, які виробляються на зміни навколишнього середовища, і завжди супроводять появу безумовного. Наприклад, запах, вигляд їжі є природними сигналами самої їжі;
- штучні - умовні рефлекси, що виробляються на подразнення, які не мають до безумовно рефлекторної реакції природного відношення. Наприклад, слиновиділення на дзвоник або на час.