Вогонь в міфологічних уявленнях українців

Вогонь — один із центральних образів світової міфології. Вшановування вогню пов'язане з уявленнями про його божест­ венну очисну силу. Вогонь може бути земний, небесний або під­ земний. І якщо в перших двох випадках він асоціюється з до­ бробутом, плідністю, сільськогосподарською обрядовістю, то в останньому — із загрозою для людини. Давня людина не розрізняла живої та неживої природи — во­ на одухотворювала все довкілля. А фізичні властивості вогню на­ гадували періоди розвитку людини, її життя: народження; досяг­ нення найвищого розквіту, сили; поступове згасання; нарешті — смерть. Горіння різноманітних предметів бачили як поглинання їжі якоюсь химерною істотою. В українській загадці про вогонь сказа­ но: "Скільки б не їв, ніколи ситий не буде". Мирне тепло домаш­ нього вогнища або, навпаки, жорстоке знищення вогнем природи і плодів людської діяльності наштовхувало на думку про зміну на­ строю та особливості характеру вогню. Тому спочатку виникали уявлення про вогняного духа. Так, індіанці Сполучених Штатів Америки, щоб здобути прихильність вогню, приносили йому в жертву жменю тютюну, який кидали у вогнище зі словами-замов- лянням: "Візьми, пали й не завдавай мені шкоди". Подібні жерт­ ви вогняному духові приносили й мексиканські індіанці, а монго­ ли, евенки й туркмени перед тим, як розпочати трапезу, кидали у вогонь шматок їжі або виливали трохи питва. У релігіях інших народів духи вогню перетворилися на богів із вогняною природою. Це індійський бог Агні, ім'я якого перекла­ дається як "вогонь". Він є втіленням земного вогню, охоронцем домашнього вогнища й водночас небесним божеством. Таким є і юдейський бог Ягве, єдиний і всемогутній Бог-дух. З вогнем пов'я­ зане й божество зороастризму Ахура Мазда. Прихильники його культу ніколи не звертались до посередництва якогось предмета, вони молилися просто до вогню, вірячи, що Ахура Мазда почує їх тієї ж миті. В українській обрядовості вогонь — це засіб, що оберігає лю­ дину і допомагає їй. При цьому він дуже часто виступає в поєднан­ ні з водою, бо це два першоелементи світотворення. На Івана Ку­ пала дівчата ворожать на воді, пускаючи вінки — іноді зі свічкою, Вогонь 71 — щоб дізнатися про свою подальшу долю. В Європі існував також звичай ходити купальської ночі босоніж по гарячому вугіллю. Це пояснювалося жертвоприношенням підземному божеству, симво­ лом якого був вогонь. Пізніше ці жорстокі ритуали перетворилися на звичайні танці навколо вогню та стрибання через багаття. На свято Водохреща в ополонку тричі занурювали запалену воскову свічку, щоб освятити воду. З давнім культом вогню пов'я­ заний і християнський обряд обкурювання ладаном за допомогою кадила з гарячим вугіллям. і„ Багато прикладів використання вогню бачимо в чаклунстві й магії. Так, відьма нібито може запалити житло, підклавши під во­ рота жарину, облиту спеціальною водою. Водночас, вогонь засто­ совують при лікуванні. Щоб визначити, на яку саме хворобу страждає людина, баба- ворожка наливає в миску води, підходить до печі й кидає у воду вугілля, спостерігаючи за ним. Весняний звичай стрибати через багаття пов'язаний із очис­ ною силою вогню. У біблійних текстах неодноразово зустрічають­ ся згадки про язичницьку традицію в різних народів проводити крізь вогонь юнаків та дівчат: "Нехай не знайдеться між тобою та­ кий, хто переводить свого сина чи дочку свою через огонь... Бо гидота для Господа кожен, хто чинить таке, і через ті гидоти Гос­ подь, Бог твій, виганяє їх..." [5 М. 18:10,12]. Очищення вогнем проходило й молоде подружжя (або лише наречена). Молодят проводили через вогонь перед весіллям або під час шлюбного об­ ряду. А свахи, тримаючи весільні свічки, намагалися звести їх до­ купи так, щоб вони горіли одним спільним вогником. Це було символічне поєднання двох родових вогнищ. У деяких місцевос­ тях України після першої шлюбної ночі жінки разом із молодою йшли за село — "смажити молоду". Розкладали багаття й через нього стрибали. Віра у святість вогню була дуже сильною. У давніх слов'ян іс­ нував звичай: людину, яку підозрювали у скоєнні злочину чи по­ рушенні закону, кидали у вогонь. Вірили, що стихія не зачепить невинного. Звідси — й відома приповідка: "На злодії шапка го­ рить". Пізніше цей варварський звичай "успішно" застосовувала Для доведення провини жертви середньовічна інквізиція. Первісне походження вогню народна уява пов'язувала з пе­ кельними місцями. На доказ цього існує багато християнських легенд, у яких, очевидно, відобразилися раніші язичницькі уяв- 72 100 ОБРАЗІВ УКРАЇНСЬКОЇ МІФОЛОГІЇ лення. Сюжети цих легенд приблизно однакові й різняться лише окремими деталями: "Розіклав якось чорт вогнище і пильнує його. Бог послав до чорта архангела Гавриїла і дав йому залізну палицю. Прийшов архангел Гавриїл і почав розмову з чортом, та непомітно при цьому й застромив у вогнище кінець своєї заліз­ ної палиці. Коли встромлений у полум'я кінець палиці розпікся, архангел кинувся навтіки. Чорт за ним, і ось-ось уже наздожене. Бог тоді каже Гавриїлові: "Кидай палицю!". Архангел кинув, па­ лиця вдарилася об камінь, а іскри так і сипонули навсібіч. Звід­ тоді люди знають, як добувати вогонь". За часів християнства пекло змальовувалося у вигляді вогняної річки, яку оберігає чи утворює своїм тілом змій. Підземному вогню у фольклорних творах приділено найбільшу увагу. Вогонь вважався обов'язковим атрибутом "нижнього світу", де, за повір'ями, перебувають душі предків та всілякі чудовиська. Ри­ туальні вогні палили під час свят літнього та зимового сонцестоян­ ня, сподіваючись на милість божества, від якого залежав майбутній урожай. Із тією ж метою ритуальний вогонь запалювали в час лиха. Вогню як символові підземного божества приносили людські жертви. За свідченням археологів та істориків, у слов'ян, як і в ін­ ших народів світу, довгий час зберігався звичай трупоспалення. Ті­ ло небіжчика, спалене вогнем, відігравало роль жертви підземному божеству. Відгомоном уявлень про вогняну стихію потойбічного світу є традиція запалювати свічки в хаті та на могилі померлого. Обов'язковим елементом прадавніх поховань була червона вохра. Пізніше у християнській символіці червоний колір став ознакою жалоби, смерті, тому сербський звичай одягати небіжчику черво­ ний капелюх та український козацький — прикривати обличчя червоною китайкою — пояснюються зв'язком цього кольору з по­ тойбічним світом. У деяких фольклорних текстах червоний та золотий кольори є ознакою нечистої сили. Вона, мовляв, може обертатися блискучи­ ми, металевими або червоними предметами: коралями, поясами, хустинами, стрічками, каблучками, голками. Якщо дівчина підбере цю річ, до неї почне літати вогняний змій. Є легенда про те, як чорт бабам хустини продавав. На одному ярмарку чорнявий москаль майже задурно віддавав червоні хустини. Жінки, котрі купили їх і одягнули наступної неділі, не змогли увійти до церкви, бо якась си­ ла стримувала їх. На порозі церкви жінки падали, на губах виступа­ ла піна, вони богохульствували. Завдяки молитвам та святій воді де- Вогонь 73 кого з них священик зміг повернути до нормального стану, але де­ які померли, не прийшовши до тями, без сповіді та причастя. Узагалі, чорт у легендах часто постає у вигляді парубка з чер­ воним капелюхом на голові або з червоним пером на капелюсі. Він може наділити людину багатством, яке не приносить щастя. Звід­ си ж походить вираз про гроші, які обпалюють. А приказка "чужи­ ми руками жар загрібати" нагадує нам про тих, які "чужими рука­ ми" роблять щось недобре для інших, але вигідне для себе. Утіленням вогняної стихії часто вважали велетенського змія- дракона, мешканця підземних глибин, володаря численних скарбів (які також асоціювалися з вогнем). У скандинавській "Давній Ед- ді" підземний скарб, що його охороняв дракон, названий "полу­ м'яно-червоним багатством". В Україні вірили, що на місці зари­ того скарбу вночі світяться сині вогники. Якщо в такий вогник кинути шапкою, хустиною, поясом або ж чоботом, закляття зник­ не, і скарб можна буде викопати. Скарб можна здобути також за допомогою вогняної квітки папороті, що зацвітає в ніч на Івана Купала. У фольклорі вогняний змій є мешканцем металевого цар­ ства. У казці "Край світу та три царства: мідне, срібне й золоте" хлопець дістається до змієвих володінь, пройшовши три царства, де все, відповідно, зроблене з золота, срібла чи міді: і люди, й вів­ ці, й дерева, і трави. У казці "Про золоту гору" троє братів виру­ шають на золоту гору, яку стереже змій, а дружина Івана-цареви- ча з однойменної казки тікає від свого чоловіка до батька-змія, що мешкає на золотих горах. Приборкати підземний вогонь, за народними уявленнями, вмі­ ють лише ковалі. Вони мають причетність до таємниць підземного світу, а іноді знаються навіть із нечистим. Тому в легендах пред­ ставники саме цієї професії найчастіше є змієборцями. Проявом поваги до так званого земного вогню було вшануван­ ня хатнього вогнища. Його вважали частиною небесного вогню. Люди вірили, що устрій житла має відтворювати загальний світо- устрій. Лише за цієї умови життя людини буде гармонійним, а жит­ ло стане надійним притулком і захистом. Піч у такому випадку (як і сволок, покуть чи поріг) була місцем сакральним. Тут через жер­ твоприношення, молитви та виконання ритуалів відбувалося спіл­ кування людини зі світом богів та предків. Піч вважали місцем переходу до іншого світу. Невипадково у народних оповіданнях нечиста сила з'являється з пічного отвору і зникає в ньому: "Зайшов я, люди добрі, в одну хату ночувати, пов- 74 100 ОБРАЗІВ УКРАЇНСЬКОЇ МІФОЛОГІЇ кладалися ото вже люди й спати, а в моєї хазяйки горить світло. Коли це увійшло у хату баб з десять, трохи згодом — ще, іще: пов­ на хата назбиралась. Вийняли вони із печі черепок чогось та й ста­ ли мазати ним під руками. Помаже оце під руками та й полетить у бовдур; так усі й повилітали. Я й думаю собі: "А чи не помазати, бува, й мені?". Підійшов я до черепка, засунув туди пальці та й тру під руками, коли це як понесе мене у бовдур, винесло надвір, не­ се та й несе... Лечу я, лечу, коли дивлюсь — уперед мене летять відьми ті, що були у хаті". Інша легенда розповідає ось про що: "Якось ноччю зійшлись відьми у хату до хазяйки, а наймит не спить, дивиться. Мотаються вони по хаті, наварили вареників і, хто їх зна у віщо, вмочили. Кожна з'їсть вареника і летить уверх". Русалки після закінчення терміну їхнього перебування на землі ідуть під землю, у воду або у вогонь. Якщо ж русалка чомусь потрап­ ляє до людської господи, вона зникає в печі або вилітає через димар. В Україні вірили, що в різдвяну ніч дівчина може дізнатися ім'я свого нареченого, дослухаючись до голосів, які нібито лунають із комина. Тієї ж ночі в комин кричали ім'я того, хто довго не по­ вертався додому з далекої мандрівки. Піч використовували в лікувальній магії. Наприклад, щоб ви­ вести родимку, дитину клали під піч. Вірили, що ця ознака безпо­ середньо причетна до потойбіччя, оскільки з'явилася ще до її поя­ ви на світ. Тому таким чином дитину ніби повертали до світу предків, щоб вона позбулася родимої плями. Щоб дитина здобула від них здоров'я та благословення, її ставили на пічний стовп, а в пелюшки немовляти загортали шматочок пічної глини. Небесним вогнем вважали сонце та блискавку. Божества сон­ ця існують у міфології різних народів. Усі вони є безпосередньою персоніфікацією сонця, отже, представляють небесний вогонь і мають тісний зв'язок із земними проявами цієї стихії. Це єгипет­ ський Ра, шумерський Іту, грецький Геліос, іранський Хоре, сло­ в'янські Сварог, Дажбог, Ярило, єгипетський Гор. Нарешті, св. Юрій у слов'ян — заміна язичницького божества грому та блис­ кавки, герой, який опікується хліборобами, захисник худоби, вті­ лення весняного тепла, що має своїм символом палаюче сонце. Кажуть, що блискавка — це справжнє небо, яке Бог показує людям крізь розверзнуті хмари. Пожежу від блискавки не можна гасити, бо то — кара Божа за чийсь гріх. Коли ж блискавиця влу­ чала в людину, то говорили, що нечиста сила намагалася сховатись Вода 75 у чиємусь тілі. Щоб цього не трапилося, на свято Стрітення в цер­ кві святили свічку "громовицю", яка вважалася оберегом від не­ бесного вогню — блискавки. Люди вірили, що блискавка — це вогняні стріли св. Михаїла та св. Іллі, якими вони вбивають змія-дракона. Також розповідають, що, коли чорти збирають хмари в одне місце, від великого скуп­ чення хмар гуркоче у небі. Тоді Бог для наведення порядку поси­ лає св. Іллю з вогняною палицею. Махне св. Ілля палицею — спа­ лахне блискавка, вдарить по чорту — загримить грім. Протиставлення небесного та підземного вогню відображене у фольклорі казковим мотивом знищення змія за допомогою вогню або горючих речовин. Тому в українських замовляннях зміюці час­ то погрожують вогнем: "Як буде на тебе гадюка нападать, а ти без палиці, то кажи: "Гад, гад, гад, вода горить, тебе спалить" (багато раз). Як не послуха, і буде лізти до тебе ближче, кажи: "І я горю, тебе спалю" (багато раз). Як на камені, на траві, на піску або на іншім місці, так і кажи: "Гад, гад, гад, камінь або трава, пісок го­ рить, тебе спалить, і я горю, тебе спалю". Так ще можна і драж­ нить гадюку, щоб вона тікала від тебе: "Гадюка-зміюка! Утікай у свої ліси та бори, на болота і ялини, бо я тебе вогнем підпалю, вог­ нем підсмалю, вогнем на попіл спалю! а якщо ти не витягнеш свого жала, то нашлю на тебе грізну хмару, камінням поб'є, блис­ кавкою попече...".