Незаконне проведення аборту (ст. 134 КК)

Штучний аборт – це переривання вагітності зі згодою жінки (або в стані крайньої необхідності). Якщо нема таких обставин – це не аборт,а тяжке тілесне ушкодження у виді переривання вагітності(ч. 1 ст. 121).

Спірним є питання, чи слід застосовувати ст. 134 у випадках, коли єдине правило, що порушено при здійсненні аборту, те, що жінка не проведена по документації медичного закладу. В деяких наукових джерелах стверджується, що така ситуація відповідає ознакам незаконного аборту. Але слід згадати, що ст. 134 передбачає злочин проти здоров’я, а здоров’я аж ніяк не може постраждати від того, що жінка, яка зазнала аборту, не записана у журналі реєстрації.

Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини (ст. 143 КК).

Типовою, широко розповсюдженоюпомилкою, що допускається на практиці є те, що дана стаття застосовується й у випадках, коли органи або тканини з порушенням встановленого порядку вилучаються з трупа. Така помилка має ті ж витоки, що и попередня (стосовно незаконного аборту). Неможна забувати, що ст. 143 також розташована у розділі КК що має назву «Злочини проти життя та здоров’я особи». Систематичне тлумачення закону, знов-таки дозволяє визнати, що ст. 143 може бути застосована лише у випадках, коли відповідне порушення спроможне зашкодити здоров’ю людини. Особливо дивує, що є випадки, коли вилучення органів мертвої людини з порушенням правил трансплантації кваліфікують за ч. 2 ст. 143. Аби було зрозумілим, що помилка тут очевидна навіть без звернення до назви розділу, відтворимо текст ч. 2 ст. 143. Він такий: „Вилучення у людини шляхом примушування або обману її органів або тканин з метою їх трансплантації...”.Цілком зрозуміло, що обманути можна лише живу людину, саме ту, у якої вилучається орган, а труп вже не є людиною. Проте відомі випадки, коли ця частина статті застосовувалася у разі обману родичів померлого щодо вилучення його органів. Така кваліфікація є яскравим прикладом неуваги до тексту закону, нерозуміння того, що потрібно ретельно вникати в кожне його слово.

Питання для самоконтролю

1. Загальна характеристика та система злочинів проти життя. Практичне значення класифікації вбивств.

2. Законодавче визначення вбивства. Характеристика та концептуальне значення ознаки «протиправне».

3. Проблеми відмежування умисного вбивства малолітньої дитини від незаконного проведення аборту та тяжкого тілесного ушкодження у виді переривання вагітності.

4. Ознаки вбивства за обтяжуючих обставин. Складнощі відмежування від «простого» вбивства.

5. Види вбивств за пом’якшуючих обставин та їх загальна характеристика.

6. Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання.

7. Умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини.

8. Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця. Види перевищення меж необхідної оборони.

9. Вбивство без пом’якшуючих та обтяжуючих обставин. Проблема евтаназії.

10. Відмежування вбивства з необережності від суміжних злочинів.

11. Погроза вбивством. Співвідношення із незакінченим вбивством.

12. Необережне вбивство та суміжні злочини.

13. Відмежування доведення до самогубства від умисного вбивства.

14. Поняття та види тілесних ушкоджень, критерії та значення їх класифікації.

15. Розмежування тілесних ушкоджень, катування та побоїв.

16. Відповідальність за тілесні ушкодження, заподіяні в стані сильного душевного хвилювання.

17. Відмежування умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, від умисного вбивства.

18. Відмежування умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, від вбивства з необережності.

19. Проведення незаконного аборту. Відмежування від суміжних злочинів.

20. Проблеми застосування статті «Порушення встановленого порядку трансплантації органів або тканин людини».