Основні прийоми й технології створення медіатекстів

Виробництво медіа-продукції у процесі створення різноманітних медіатекстів застосовує технічні й змістові прийоми, медіатехнології.

Це такі загальні технічні процеси як:

□ запис інформації на матеріальний носій,

□ відбір влучних і знищення невдалих моментів фіксації інформації,

□ монтаж фрагментів тощо.

Крім того, медіаспеціалісти, які виконують запит (медіавиробника, замовника), відповідно до поставленої заздалегідь мети, повинні привернути (та втримати) увагу до створюваного ними медіатексту: наприклад, зробити певну візуальну інформацію яскравішою, цікавішою. Саме у таких випадках реалізуються спеціальні технічні прийоми, такі як:

часті зміни кадрів;

різкі переходи від одного фрагмента події до фрагмента іншої події;

несподівані зміни перспективи;

шалена швидкість зміни місця, ситуації, сцени;

насування камерою (крупний план) тощо.

У контексті візуальних засобів масової комунікації можна виокремити провідні візуальні прийоми — засоби виразності.

У фотографії технічні можливості постійно вдосконалюються: апаратура, оптика; плівка, а останнім часом цифрова матриця й відповідні способи обробки аналогового чи цифрового фото; прийоми самої зйомки,компонування кадру тощо. Атакож:освітлення, фокусування, колір, ракурс, план загальний, середній, крупний (надкрупний)фотомонтаж, комп'ютерне редагування.

У телебаченні засобами виразності є: мізансцена, монтаж, подвійна експозиція, середній план, розмноження зображення тощо. Особливістю телебачення є те, що воно не лише показує, а й розповідає, робить ведучого провідною фігурою, що у свою чергу, обумовлює значну статичність кадру телепередачі, яка порушується від'їздами та наїздами камери й відповідно змінами планів, нешироким, у межах невеликого простору студії, панорамуванням. Й саме тому, мізансцена (середній план), на відміну від крупного плану кіно — головний виразний технічний засіб у телепрограмах.

Укіно основними засобами виразності є монтаж; синтаксис кінематографа: шторки, напливи, затемнення; реалістичність кінозображення посилюється відчуттям безмежності простору, яке підкреслюється панорамуванням.

Монтаж —основний прийом, який знищує звичайний час: іноді треба півгодини, для того, щоб показати події тривалістю в десять хвилин, а іноді ціле життя можна вкласти у тригодинну розповідь; поєднання в єдине ціле (в кінокартину) багатьох окремих планів, кожен із яких складається з багатьох моментальних фотографій, які змінюють одна одну.

Крупний план — особливий прийом усіх візуальних ЗМК й зокрема телебачення, кіно. Цей прийом, який вихоплює, укрупнює фрагмент або деталь об'єкта, предмета з метою посилення уваги до нього, створення відчуття присутності, розуміють неоднозначно.

Усі технічні прийоми підпорядковуються певним цілям і входять до складу так званих змістових прийомів. Наприклад, привертання уваги аудиторії може здійснюватися за рахунок яскравого образу, втримання уваги — завдяки частоті зміни кадрів, а напливи камерою крупним планом створюють ефект присутності реципієнта. Таким чином, технічні прийоми вже створюють підґрунтя для специфічного, спрямованого «в потрібному напрямі» сприймання медіаінформації глядачем. Змістові прийоми створення медіапродукції часто-густо спрямовані на навіювання, маніпулювання свідомістю та поведінкою аудиторії.

У медіавиробництві одночасно використовують технічні й змістові прийоми у різних варіаціях. Такі комплекси прийомів ми називаємомедіатехнологіями.

Як правило, медіатехнології спрямовані не лише на ефективне підсилення змісту та форми медіатексту з метою привертання та утримання уваги, а й на ефективний кінцевий психологічний результат із боку аудиторії — очікувану реакцію на запропонований медіавиробником медіатекст. Медіатехнології ЗМК, суть яких — вплив на свідомість, поведінку людини, ми називаємо спеціальними медіатехнологіями.

Спеціальні медіатехнології — це такі медіатехнології, які за допомогою візуальних образів, ментальних конструктів, спеціального подання інформації тощо здатні навіювати певні ідеї або маніпулювати свідомістю, поведінкою людини. Це спеціальні медіатехнології, які можуть певним чином впливати на аудиторію в інтересах медіавиробника, а точніше, його замовника: державних, владних, комерційних структур, політичних угрупувань.

Види спеціальних медіатехнологій

Ефект «порядку денного» — під час висвітлення подій у новинах, порядок репрезентації складається так, що події, не зовсім важливі для суспільства, можуть бути представлені як значні, а важливі — як не варті особливої уваги або взагалі замовчуватися. Це поширена технологія формування суспільної думки.

Ефект праймінгу базується на використанні когнітивних структур і асоціативних можливостей людини. Механізм ефекту полягає у відновленні минулих, як правило, приємних емоцій завдяки актуалізації асоціацій і здійсненні подачі нової інформації на цьому тлі: позитивні емоції нібито забезпечують більш легке сприймання та засвоєння нової інформації теж у позитивному ключі. Наприклад, показуються документальні події з недавнього життя країни, які викликають у багатьох людей позитивні спогади, й одночасно звучить гасло однієї з політичних партій тощо.

Заміна імен або наклеювання ярликів — один із найдійовіших інструментів політичної мови — «ярлики» на зразок «помаранчевих» або «осіб кавказької національності».

Періодичність повторення інформації — вважається, що через 30 хвилин аудиторія пам'ятає лише 60 відсотків змісту повідомлення. Наприкінці дня — лише 40, а за тиждень ледве 10 відсотків. У результаті будь-яка проблема зникне, якщо ЗМІ не будуть її розвивати або нагадувати про неї. І навпаки — якщо абсурдне повідомлення повторювати з достатньою частотою, то врешті-решт воно таки закріпиться у масовій свідомості. В новинах подібні повтори — звична практика.

Буденна розповідь — саме той прийом, який сприяє індиферентності населення до трагічних подій, проявів насильства, гострих політичних і соціальних конфліктів. Розповідь про ці трагічні події ведеться у нарочито діловому, спокійному «буденному» тоні.

Ефект присутності включає в себе ряд трюків, які мають імітувати реальність. Використовується у кримінальній хроніці, фронтових репортажах. Смикання камери, збивання її фокусу, постріли, крики далеко не

завжди означають, що перед глядачами справді репортаж із місця подій. Зате ілюзія достовірності справляє потужний емоційний вплив. Разом із тим навіть реальні, документальні зйомки — але відповідно змонтовані або включені у відповідний контекст — можуть служити лише фактором, що посилює довіру до маніпулятивного впливу.

Констатація факту подає бажане становище у ЗМІ як факт, що вже відбувся. Прийом, розрахований на створення відповідних настроїв у суспільстві за принципом «диму без вогню не буває».

Відволікання уваги — один із найважливіших методів спрямований на подолання психологічного опору суспільства. Ще у 60-ті роки було доведено, що повідомлення проти якоїсь думки або настановлення стають значно ефективнішими, якщо в момент їх передачі відволікти увагу від власне змісту цього повідомлення. Тоді важче осмислити ці повідомлення і виробити контрдокази. Ці дослідження значно підвищили рівень маніпуляції в пресі та на телебаченні. Газети почали застосовувати «калейдоскопічну» подачу матеріалу, «розбавлення» важливих повідомлень чутками, сенсаціями, рекламою, плітками. Телебачення стало по-новому компонувати відеоряд, добираючи образи, які відволікають увагу.

Ефект психологічного шоку. Війни, катастрофи, природні катаклізми, техногенні аварії — одним словом, смерть у всіх можливих проявах переповнює телеефір. Природний психологічний шок, який відчувають, зустрічаючись із такими новинами нормальні люди, руйнує всі рівні психологічного захисту і дозволяє безперешкодно впроваджувати в свідомість інспіровані схеми.

На жаль, у переважній більшості випадків телебачення звично використовує екстремальні випадки як «фішку», що, з одного боку, на рівні підсвідомості привертає увагу глядачів, а з іншого — відволікає їх від інших, суттєвих, тих, що потребують громадського осмислення, проблем, які істотно впливають на реальне життя і добробут громадян.

Ефект «порнографічності» як один із важливих аспектів масової культури та медіакультури зокрема проявляється у величезній кількості надкрупних планів, фрагментованості зображення, а також (і особливо) у доступності візуальних образів. Прийомами порнографічного зображення вважаються: фрагментація тіла; акцентування, заміна, зведення всього тіла до його частин — губів, грудей тощо; гіперболізація (збільшення, перебільшення); акцентована вульгаризація; репрезентація жінки/дитини як об'єкта тощо. «Порнографічний» прийом широко використовується в рекламі.

Усі вищезгадані технології розраховані на глибоке проникнення інформації у сферу свідомості людини через її осмислення, але найчастіше — через неусвідомлювані психічні процеси, що передбачає очікувану з боку виробника інтелектуальну, емоційну, поведінкову реакцію споживача медіа-продукції — медіарезультативність.

Висновки

Існують загальні, універсальні прийоми творення інформації, зокрема візуальної, застосування яких може привернути увагу глядача, здатне вплинути на утримання інформації у пам'яті, викликати певну інтелектуально-емоційну реакцію на інформацію.

У медіа-виробництві візуальної медіа-продукції застосовуються як універсальні прийоми, так і спеціальні технології, завдяки чому не лише привертається й утримується увага глядачів, а й здійснюється психологічний вплив на їх свідомість.

Контрольні запитання

1. У яких основних формах існує інформація?

2. Що таке медіакультура? Що становить медіапродукцію?

3. Назвіть види основних прийомів, технологій ЗМК.

4. Назвіть поширені технології медіакультури. Розкрийте їх сутність.

5. Назвіть спеціальні технології медіакультури. Розкрийте їх сутність.

Практика

Завдання 15:Оцінка змісту медіатекстів ЗМК

Одним із поширених і нескладних способів дослідження ЗМК є вивчення, аналіз створених ними матеріалів. Отримані дані часто стають підґрунтям для досліджень тривалості та наслідків впливу ЗМІ.

Дискурс-аналіз

Перед тим, як застосувати на практиці метод дискурс-аналізу, уточнимо етапи його здійснення:

1. Уважно сприймаємо (читаємо, розглядаємо, дивимося й слухаємо).

2. Аналізуємо вид медіатексту: за формою, жанром, загальним змістом.

3. Встановлюємо смисловий акцент медіатексту.

4. Виявляємо застосовані медіатехнології (технічні, змістові) та мету їх застосування спрямування медіатексту.

5. Встановлюємо аналогію з іншими медіатекстами.

6. Узагальнюємо напрацьоване й робимо загальний висновок.

Дослідження відеосюжету з теленовин

1. Перегляд візуального/аудіовізуального медіатексту.

2. Повторення позицій схеми методу дискурс-аналізу.

3. Проведення дослідження відеосюжету методом дискурс-аналізу.

4. Робимо висновок: констатуємо отриманий результат за позиціями, не оцінюючи.

Матеріал: окремий відеосюжет з теленовин.

Форма проведення: перший раз доцільно застосувати фронтальний спосіб. Педагог записує на дошці міркування учнів, потім підводить їх до узагальнення й озвучення висловлених у ході аналізу думок.

Завдання 16: Оцінка змісту медіатекстів ЗМК. Дослідження впродовж тижня тем телерепортажів у новинах на обраних провідних українських телеканалах.

Для дослідження застосовуємо метод контент-аналізу: відстежувати теми відеосюжетів у теленовинах. Теми можна категорізувати у групи, наприклад, «політика», «економіка», «соціальні проблеми», «культура та мистецтво», «екологічні катастрофи» тощо.

Контент-аналіз (контент — лат. зміст, змістове наповнення, тема) спрямований на розроблення, виявлення змістових категорій/тем. У наших медіа-дослідженнях завдяки цьому методу ми будемо відстежувати провідні теми ЗМК.

Клас ділиться на групи (мінімум по 14 учнів). Відповідно до кількості груп обираються телеканали.

Учні фіксують тематику відеорепортажів: по черзі парами щодня протягом тижня. Фіксацію відстежених даних зручно робити у таблиці. (Див. таблицю 1).

Таблиця 1

Висвітлення тем у теленовинах методом контент-аналізу

Число	Теми, висвітлені у теленовинах на каналі ...
1.12.11	1. Поїздка президента до... 2. Катастрофа... 3. У Києві.
2.12.11
3.12.11

Контрольні запитання

1. Назвіть методи дослідження ЗМК.

2. У чому полягає сутність досліджень змісту медіаповідомлень, тривалості впливу та наслідків впливу ЗМК?

3. У яких напрямах здійснюються дослідження наслідків впливу

ЗМК?

4. Суть методів контент-аналізу та дискурс-аналізу.

Завдання 17: Оцінка тривалості впливу ЗМК

Визначте тривалість впливу ЗМК на кожного члена вашої сім’ї. Спосіб оцінювання полягає у з'ясуванні наступних запитань:

— Хто читає газети, яку кількість?

— Хто дивиться телевізор, скільки витрачає на це часу?

— Хто і в які години дивиться телевізор? Тощо.

Завдання 17: Оцінка наслідків впливу ЗМК

Оцінювання наслідків впливу ЗМК на вас особисто здійсніть у різних напрямах:

1. Поведінкові наслідки є найбільш очевидними, наприклад, коли людина скоює злочин, купує товар, голосує на виборах після того, як вона побачила, що хтось поводиться аналогічним способом.

2. Настановлення людей. Під впливом набору настановлень може скластися спосіб мислення, який визначає світоглядні позиції. Такі настановлення накладають відбиток на сприймання світу й на його інтерпретацію.

3. Когнітивні наслідки або когнітивні ефекти — це такі наслідки, які змінюють наші знання та мислення. Найбільш яскравим прикладом є засвоєння нової медіаінформації, наприклад, відомості про життя шимпанзе, отримані з науково-популярного журналу чи відомості про події в Росії, показані по телебаченню тощо.

Наприклад, ЗМК й телебачення зокрема, «нав'язують розклад денний» дуже простим способом: віддають перевагу одним подіям над іншими під час висвітлення новин. Надаючи передвиборчій кампанії набагато більше уваги, ніж іншим соціальним питанням, вони намагаються нас переконати, що чергові політичні події є найважливішими, а все інше — менш вагомим.

4. Фізіологічні наслідки відображують фізіологічні зміни в нашому організмі, що з'являються під впливом ЗМК. Перегляд фільму жахів або цікавого спортивного матчу викликає зміну частоти дихання, серцевої діяльності тощо. Навіть перегляд реклами може змінити частоту роботи серця та орієнтовний рефлекс, реакцію шкіри, блокування альфа-хвиль мозку тощо.

Запишіть, приклади з власного життя, коли ви відчули наслідки впливу ЗМІ.

Завдання 18: Теорія критичного мислення

Допомогти сформувати у людини активне ставлення до інформації, вміння здійснювати конструктивний процес пізнання може медіа-освітня теорія критичного мислення. Автор цієї теорії британський дослідник Л. Мастерман. Теорія має на меті захистити, передусім, учнів, молодь від маніпулятивного впливу медіа, навчити їх орієнтуватися в інформаційному потоці сучасного демократичного суспільства, розвинути автономне, незалежне від впливу медіа, мислення.

Спираючись на загальні положення цієї теорії, ми будемо розвивати нашу здатність до критичного мислення, а також намагатися розвинути самостійне ставлення до інформації, досліджуючи медіатексти.

Загальною метою нашої дослідницької діяльності є, передусім, саме розвиток умінь адекватного сприймання медіатекстів і критичного мислення — здатності аналізувати їх форму та зміст.

Адекватне сприймання охоплює такі розумові дії:

-уважне сприймання медіатексту;

-його інтерпретування як розуміння змісту;

-осмислення.

Критичне мислення передбачає такі мисленнєві дії та операції:

-умовний поділ медіаінформації на вид, форму та зміст;

-виявлення логіки «подачі» інформаційного смислу;

-порівняння, зіставлення окремих елементів досліджуваного з іншими медіатекстами;

-узагальнення як синтезування виявленого;

-оцінювання даного медіа-тексту на основі отриманих аргументів;

-формулювання особистого ставлення до даного медіатексту;

-формулювання власного ставлення до аналогічної медіапродукції.

Загальна схема етапів дослідження медіатексту

1. Уважно сприймаємо, інтерпретуємо та осмислюємо медіатекст.

Аналізуємо медіатекст за видом медіа-продукції, форматом, жанром, змістом.

2. Встановлюємо смисловий акцент медіа-тексту.

3. Виявляємо застосовані меді-технології (технічні, змістові) та мету їх застосування — спрямування медіа-тексту.

4. Встановлюємо аналогію з іншими медіа-текстами.

5. Узагальнюємо напрацьоване й робимо загальний висновок.

6. Оцінюємо медіатекст на основі аргументів.

7. Формулюємо особисте ставлення до цього медіатексту.

9. Формулюємо власну позицію щодо подібної медіаінформації загалом.

Матеріал дослідження: обкладинка журналу з характерним і виразним для цього видання примірником.

Форма проведення: дослідження можна проводити як парами, так і невеличкими групами по 3—4 учні. Кожну групу бажано забезпечити окремим примірником схеми.

Учні записують свої думки щодо кожної позиції схеми. Думки можуть співпадати або відрізнятися: фіксується все. Коли представник групи, яка перша виконала завдання, озвучуватиме результати медіа-дослідження, він має репрезентувати протилежну думку, не оцінюючи її.

Можливий алгоритм проведення дослідження

1. Уважно розглядаємо/інтерпретуємо, осмислюємо обкладнику запропонованого журналу.

2. Вид медіапродукції — друковане видання, формат — журнал, зміст — жіночий.

3. На обкладинці зображено красиву жінку, це відповідає жіночій тематиці видання й натякає на те, що у журналі можливо є інформація про неї.

4. Жінка з обкладинки — популярна співачка, яка сама по собі вже привертає увагу й до цього видання зокрема; фотографія знаменитості у технічному плані була опрацьована : редагування вікових ознак обличчя, посилення кольорової гами тощо.

5. Встановлюємо спільне з іншими аналогічними виданнями...

6. Підбиваємо підсумки...

7. Зображення відомої співачки на обкладинці жіночого журналу — це медіатекст, який можна оцінити як корисний /некорисний / шкідливий, тому що 1)., 2)., 3) . ).

8. Формулювання власної позиції: ця інформація саме для мене є корисною-некорисною, цікавою-нецікавою, шкідливою; особисто мені вона дає/не дає .

9. «Якщо цей медіатекст я вважаю для себе (конкретне визначення попередньої 8-ої позиції), то відповідно подібні медіатексти я буду: «споживати залюбки при кожній нагоді», «споживати іноді, коли виникне потреба», «не хочу споживати ні за яких обставин» тощо.

Контрольні запитання

1. Які є теорії дослідження ЗМК? У чому полягає їх суть?

2. Медіа-освітня теорія критичного мислення: її мета.

3. Схема дослідження медіатекстів: структура та позиції.

4. Чим відрізняється схема адекватного сприймання та критичного мислення для дослідження медіатекстів від схеми дискурс-аналізу медіатекстів?

Завдання 19: Світ теленовин

В умовах надміру різноманітної інформації потрібно вчитися орієнтуватися в інформаційних потоках: грамотно сприймати, розуміти, аналізувати інформацію, мати уяву про механізми та наслідки її впливу на глядачів, читачів, слухачів.

Перегляньте вдома випуски теленовин на різних каналах. Дайте відповіді на такі питання:

· Чи адекватно відображується теленовинами дійсність?

· Яка тематика переважає? Яких тем не вистачає?

· З якою метою або за яких причин відбувається однобічне висвітлення дійсності тощо.

Отримані учнями в ході дослідження дані можна оформити у вигляді повідомлення у шкільну газету/блог.

Контрольні запитання

1. Сутність методу контент-аналізу.

2. Сутність методу дискурс-аналізу.

3. Особливості яких складових медіакомунікації ми можемо висвітлити завдяки аналізу медіатекстів?

4. Яку модель світу репрезентують телерепортажі у новинах українських провідних каналів?.

Завдання 20: Ділова гра « Ми – майбутні батьки»

Уявіть, що ви стали дорослими і маєте дітей. Запропонуйте комусь із однокласників зіграти роль вашої дитини. Перегляньте серію мультфільму «Маша та Ведмідь» «Ловись, рибко!». Прокоментуйте ті епізоди, де вашій «дитині» не потрібно брати приклад з Маші. Поясніть доступно, що дівчинка робить неправильно. Визначте, за які вчинки необхідно похвалити героїв.

Завдання 21: «Сценаристи»

Згадайте ваш улюблений телесеріал, потім виконаєте наступні два завдання:

· Складіть список всіх важливих персонажів і опишіть кожного детально.

· Опишіть події, які, по-вашому, трапляться в наступних серіях.

Завдання 22: «Аналітики»

· Подивитеся телевізійну передачу й підрахуйте, скільки разів ви бачите вираження почуттів побоювання, любові й суму?

· Подивитеся кілька різних видів телевізійних програм і відзначте, які емоції зображуються там найбільше часто/рідко.

Завдання 23: «Телекритики»

· Подивитеся вдома декілька екранних медіатекстів пригодницького жанру, де чітко показане антигромадське поводження (злочин, насильство, неправда). Помітьте, як персонажі роблять ці дії. Спробуйте класифікувати цих персонажів по рівням морального розвитку.

· Подумайте про медіатекст в цілому й спробуйте виявити наміри авторів і продюсерів. До якого моральному рівня аудиторії вони звертаються?

· Якби ви створювали цей медіатекст і хотіли орієнтуватися на публіку з більш високим рівнем медіа-сприйняття, що ви змінили б у сценарії?