Задачі судово-психологічної експертизи неповнолітніх

Для вирішення питання про здатність психічно здорового підлітка до усвідомлення і керівництва своїми діями йому назначається психологічна експертиза. Якщо у неповнолітнього спостерігається розумова відсталість або інші відхилення від розвитку, призначається комплексна психолого-психіатрична експертиза, яка встановлює чи має неповнолітній психічні розлади. Якщо так, то вирішується питання про осудність. Якщо ні, то, роблячи висновок про наявність і ступінь відставання від розвитку, експерт повинен встановити причину цього.

Ітак, основною задачею даного виду судово-психологічної експертизи є встановлення здатності неповнолітньої особи повністю усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Повне усвідомлення людиною значення своїх дій містить у собі правильне розуміння об'єктивного змісту власної поведінки, цілей вчинених дій, передбачення їх прямих і непрямих результатів, оцінку своєї поведінки з погляду діючих правових норм і загальноприйнятої моралі. Здатність керувати своїми діями виражається у вільному виборі як цілей дій, так і способів їхнього досягнення. Вибір дій завжди нерозривно зв'язаний з мотивами поведінки людини, тому що досягнення мети — ланка в ланцюзі, що веде до реалізації мотивів, і задоволенню потреб. Тому здатність цілком усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними забезпечується людиною по досягненню високого рівня інтелектуальної й особистісної зрілості і є в той же час результатом психічного розвитку і показником його стану.

Для експертної оцінки здатності підлітків цілком усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними мало дослідження тільки стану їх інтелектуального (власне розумового) розвитку: у поведінці людини знаходять відображення взаємообумовлені інтелектуальні й особистісні особливості. Отже, визначення здатності підлітків свідомо регулювати свою поведінку в конкретних ситуаціях повинне бути засноване на аналізі змісту психічної діяльності в її цілісності і єдності.

Серед обставин, що підлягають установленню по справах про злочини, зроблених неповнолітніми, повинні встановлюватися крім загальних наступні обставини:

• точно рік, місяць і число народження;

• умови життя і виховання;

• причини й умови сприятливому здійсненню злочину.

Напрямки СПЕ неповнолітніх:

- установлення рівня інтелектуального розвитку;

- визначення відсталості розумового розвитку;

- виявлення суб'єктивної можливості неповнолітнього правильно оцінювати і сприймати обставини, що мають значення для справи;

- установлення відповідності психічного розвитку неповнолітнього його вікові.

Завдання судово-психологічної експертизи емоційних станів визначаються питаннями, які ставляться до експерта. Найбільш типовими з них є:

1. Чи страждав неповнолітній обвинувачуваний під час здійснення інкримінованого йому діяння психічним розладом. Це питання — прерогатива тільки психіатра. При позитивній відповіді експертиза стає цілком психіатричною. Якщо відповідь негативний, то необхідно експертне дослідження психолога.

2. Чи мається в неповнолітнього обвинувачуваного відставання в психічному розвитку, не позв'язане з психічним розладом. На думку М.М. Коченова, на це впливають наступні фактори, що враховуються при відповіді на дане питання:

а) соціальна і педагогічна занедбаність (неправильне виховання, помилки в школі, у родині й ін.);

б) наявність сенсорного дефекту (зору, слуху), вчасно не виявленому і неврахованого при вихованні і навчанні;

в) перенесення дитиною в ранньому дитинстві тривалих або важких соматических захворювань, що можуть викликати порушення нормального психічного розвитку.

Форми прояву відставання в психічному розвитку, не зв'язаному з психічним розладом, можуть бути різними. Особливо складні співвідношення між рівнем розвитку пізнавальних процесів і емоційно-вольових, мотиваційної сфер. В одних випадках у наявності тотальна затримка й інтелектуальної, і особистісної сфери, в інші — на першому плані відхилення в емоційно-вольовій сфері, дисгармонія різних сторін психіки (аж до пародоксальных ситуацій, коли виражене емоційно-вольове недорозвинення співіснує з інтенсивним розвитком інтелектуальних здібностей).

Негативна відповідь на дане питання означає, що неповнолітній повною мірою підлягає кримінальної відповідальності. При позитивній відповіді необхідно з'ясувати, чи міг обвинувачуваний повною мірою усвідомлювати значення своїх дій. Це з'ясовують і при виявленні в неповнолітнього психічного розладу.

3. Чи міг неповнолітній обвинувачуваний під час здійснення інкримінованого йому діяння усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій і керувати ними, і якщо міг, то чи в повній мері? Тут можуть бути три варіанти відповіді:

A) не міг усвідомлювати;

Б) міг, але не повною мірою;

B) міг усвідомлювати цілком.

Спробуємо інтерпретувати кожний з цих питань.

A) Визначення нездатності усвідомлювати цілком відноситься до компетенції психіатра, отже, дані експериментального психологічного дослідження виступають у подібному випадку як допоміжні аргументи на користь такого висновку (тобто психологи при цьому виявляють особливості пізнавальної діяльності й емоційно-вольової сфери:

некритичність мислення; порушення довільної регуляції діяльності; зниження інтелектуальної продуктивності; нестійкість уваги; зниження пам'яті; низька навченість;

визначена нездатність до значеннєвої оцінки свого поводження і т.д.).

Б) Здатність до усвідомлення може визначатися психіатром при діагностиці психічних розладів або спільно психіатрами і психологами при відсутності в обвинувачуваного ознак якого-небудь психічного розладу. Психологічні дані в такому випадку використовуються і при загальній оцінці особливостей психіки неповнолітнього, і при аналізі конкретної мотивації підлітка в момент здійснення інкримінованого діяння: здатність до абстрактного мислення; гарна загальна поінформованість; можливість самостійної організації діяльності; цілеспрямованість поводження; здатність до обліку соціальних норм; адекватна реакція і т.д.

B) Найбільш складна оцінка обмеженої здатності неповнолітнього до усвідомлення своїх діянь. Це спільна компетенція психіатра і психолога. Клінічні критерії такої обмеженої здатності при всьому їхньому різноманітті в залежності від психічного розладу зводяться до часткової затримки інтелектуального й емоційно-вольового розвитку: парціальної некритичності; обмеженої здатності до опосередкування дій; психосексуальному інфантилізмові; нестійкості соціальної адаптації; регридиентному характерові психопатологічних проявів, але при збереженні у всіх випадках потенційної здатності підлітка до усвідомлення і контролю свого поводження.

Психологічні критерії обмеження здатності неповнолітнього до усвідомлення своїх дій застосовуються вже при аналізі конкретної мотивації правопорушення в цікавлячі правоохоронні органи періоди. Це можуть бути:

а) перевага ігрової мотивації; б) некритичне наслідування; в) недостатня опосредованность дій.

Як указує И.А. Кудрявцев, розумова відсталість має для свого визначення кілька критеріїв: медичний, соціальн, психологічн і правовий. Розумова відсталість — це значне відставання від нормального для даного віку рівня розвитку розумової, пізнавальної діяльності, запасу знань і уявлень, розвитку емоційно-вольової сфери. Деякі автори пропонують поставити на розгляд експерта наступні питання.

1. Чи маються відхилення від нормального для даного віку рівня розвитку, що обумовлюють розумову відсталість?

2. Якщо такі відхилення маються, то в чому вони виражаються?

3. Чи можна на основі даних психології зробити висновок, що неповнолітній з характерним його психічного розвитку усвідомлював цілком значення своїх дій і міг керувати ними?

4. Якою мірою неповнолітній керував своїми діями в інкримінованій йому ситуації?

Розглянемо приводи для призначення судово-психологічної експертизи свідків і потерпілих.

1. Дані про малолітній вік свідка, низький рівень його психічного розвитку, недостатнім володіння активною мовою, недостатній життєвий досвід, деякі особливості характеру (демонстративність, емоційна нестійкість, підвищена сугестивність, схильність до фантазування).

2. Дані про несприятливі умови сприйняття інформації (утруднені умови сприйняття, наявність перешкод, швидкоплинність подій, гранична сила подразника і т.д.).

3. Відомості про незвичайний психічний стан свідка і потерпілого в момент сприйняття подій (розгубленість, психічна напруженість, тривога, фрустрація) або несприятливий соматичний стан (хвороба, травма і т.п.).

4. Дані про можливий вплив на свідка (потерпілого) людей, зацікавлених у результаті справи або сформованої навколо цієї справи соціально-психологічної атмосфери.

5. Суперечливість показань, а також принципова їхня розбіжність з іншими матеріалами справи.

Серед питань, що доцільно ставити на розгляд СПЕ при оцінці показів свідків і потерпілих, рекомендується виділити наступні.

1. Які основні індивідуальні особливості пізнавальної діяльності ( або конкретно пам'яті, уваги і ін.) даного свідка або потерпілого?

2. Чи дозволили підекспертному індивідуальні особливості зору (або інших органів чуття — вказати, яких) і конкретних умовах, у яких відбувалася подія (необхідно вказати, яких), сприймати (конкретизувати) важливі для справи обставини?

3. Яким був психічний стан свідка або потерпілого в момент сприйняття подій або предметів (вказати яких)?

4. Чи був здатний підекспертний у силу свого психічного стану в момент сприйняття описаної події правильно сприймати важливі для справи обставини (указати, які)?

5. Чи дозволив психічний розвиток свідка або потерпілого, його психічний стан у момент сприйняття подій (вказати, яких) правильно розуміти внутрішній зміст подій (вказати, яке саме зміст)?

6. Чи володіє підекспертний абсолютною чутливістю зорового (або іншого) аналізатора, необхідної для сприйняття подразника (конкретизувати) в умовах, що мали місце?

7. Чи володіє випробуваний диференціальної (різницевої) чутливістю зорового (або іншого) аналізатора, достатньою, щоб в умовах, що мали місце, сприйняття відчути зміни в силі подразника?

8. Чи маються у підекспертного ознаки підвищеної сугестивності?

9. Чи маються у підекспертного ознаки підвищеної схильності до фантазування?

10. Чи маються у підекспертного ознаки эйдетичной пам'яті?

11. Чи може підекспертний (при виявленому в нього рівні розвитку мови) давати правильні показання?