Виборі таких форм просвіти, які полегшують сприймання пси­хологічної інформації, викликають інтерес до психологічних знань, формують потребу користуватися ними у житті. 8 страница

Основні напрями роботи психологічної служби ВЗО такі:

- психопрофілактична робота серед студентів та викладачів;

- психодіагностична робота серед студентів;

- психокорекційна робота серед студентів (у разі недостат­ності психопрофілактичної роботи та за умови необхідності, своєчасності та ефективності застосування методів психоко­рекції та загальної психотерапії);

- консультативна робота на замовлення студентів та викладачів;

- просвітницька робота з роз'яснення актуальних проблем та методів психології.

Названі напрями багато в чому подібні до напрямів роботи шкільної психологічної служби, однак вони мають специфіку. Як зазначалося, основна мета психологічної служби у ВЗО — сприяти особистісному зростанню та професійному становленню майбутніх фахівців. Зупинимося на цьому докладніше.

Особистісне зростання передбачає не лише розвиток осо­бистості, а й прагнення людини до найповнішого вияву й роз­витку своїх можливостей та здібностей. Це поняття є одним і³ ключових у гуманістичній психології і значною міроК^[1]збігається з поняттями "самоактуалізація" і "самореалізація" Саме прагнення до самоакгуалізації мотивує людину до розвитку і вияву своїх можливостей, вона стає вільною у виборі свого життєвого шляху; реалізація потенцій людини своєю чергою робить її психологічно зрілою, здатною до творчої діяльності.

К. Роджерс виділяє ряд умов, необхідних для самоактуалізації людини.

По-перше, це прийняття людини, тобто позитивне ставлення до неї, повага, віра у позитивні зміни в особі, в її розвиток.

По-друге, це безумовне прийняття не лише інших, а й себе. Коли людина не приймає себе як цілісну особистість, а цінує лише ті свої переваги, що схвалюються іншими, вона відчуває напругу, тривогу, її психічне здо­ров'я погіршується.

По-третє, важливою умовою, що сприяє самоаюуалізації, є конгруентність інших, тобто їхня щирість, відсутність "маски", психологічного захисту тощо.

І, нарешті, самоактуалізація передбачає емпатичне розуміння, без якого безумовне прийняття означатиме просто недиференційоване м'якосерде ставлення до всіх. Емпатичне розуміння включає проникнення не лише в думки, а й у почуття іншого, вміння дивитися на проблему з його позиції, здатність стати на місце іншого.

Виконання цих умов веде до значних змін у поведінці та особистості людини: вона починає по-іншому дивитися на себе; повніше приймає себе та свої почуття; більше до­віряє собі, може краще керувати собою; стає більш схожою на ту людину, якою хотіла б бути; стає гнучкішою, менш застиглою у своєму сприйманні; ставить перед собою ре­альніші цілі; її поведінка стає добре обдуманою; вона починає краще приймати й розуміти інших; у неї поглиблюєіься ро­зуміння себе та навколишнього; людина починає змінювати основні якості своєї особистості у кращий бік.

Легко бачити, що всі ці характеристики важливі для будь- якої людини не лише в особистому житті, а й у професійній сфері. Саме вони сприяють кращій професійній самореалізації особистості і можуть розглядатися як важлива передумова становлення особистості фахівця високого гатунку — не­залежно від царини, в якій проходить його фахова діяльність.

На жаль, у нашій вищій школі ці умови, як правило, не виконуються. Не кажучи вже про безумовне прийняття осо­бистості студента, викладачі не завжди виявляють до нього елементарну повагу та доброзичливість. Це призводить до ви­никнення напруги, тривоги у студентів, особливо в ситуаціях оцінювання, контролю, до зниження самооцінки, зневіри у собі, своїх можливостях та здібностях. Як наслідок - ефективність підготовки спеціаліста знижується. Причиною цього, наголосимо ще раз, є передусім низька психологічна культура викладачів та студентів, відсутність ефективного психо­логічного забезпечення навчально-виховного процесу.

Особистісне зростання студентів виступає важливою перед­умовою професійного становлення особистості. Останнє, базуючись на психологічній та особистісній зрілості майбутніх фахівців, зумовлює виникнення такої необхідної складової особистості фахівця, як професійна ідентифікація. Вона розглядається нами як невід'ємний компонент професійної самосвідомості особистості, основними характеристиками якої є прийняття провідних професійних ролей, цінностей та норм, сформовані мотиваційні структури, що спонукають особистість до ефективної практичної діяльності. У свою чергу несформована професійна ідентифікація навіть при ви­сокому рівні теоретичних знань та відпрацьованих практич­них умінь не дає можливості фахівцеві впевнено почувати се­бе у процесі виконання професійних обов'язків, актуалізує механізми психологічного захисту, а отже, й перешкоджає ефективній професійній самореалізації.

Таким чином, психологічна служба ВЗО покликана підвищу­вати психологічну культуру викладачів та студентів, забезпечу­вати належний рівень їхньої психологічної компетенції, сприяти психологічній підтримці навчально-виховного процесу та допома­гати у розв 'язанні різноманітних особистих і професійних про­блем, які мають психологічне підгрунтя.

У зв'язку з цим можна виділити основні функції психо­логічної служби ВЗО:

- психологічне забезпечення навчально-виховного процесу;

- психологічна просвіта викладачів і студентів;

- психологічна допомога викладачам і студентам.

Коротко схарактеризуємо кожну з цих функцій.

1. Психологічне забезпечення навчальИО-виховного процесу вклю­чає такі завдання:

А) відбір абітурієнтів на ту чи іншу професію. Це передбачає розробку професіограм фахівців і створення на цій основі па­кета конкретних психодіагностичних методик, опитуваль- ників, анкет, програм бесід з абітурієнтами з метою визна­чення рівня сформованості особистісних та когнітивних якостей обітурієнта;

Б) полегшення процесу адаптації студентів до умов навчання. Тут найважливіше допомогти першокурснику оволодіти якіс­но новими прийомами навчальної та навчально-професійної діяльності, виробити потяг до самостійної роботи. Адаптація по умов навчання включає і зміну стилю спілкування з това­ришами й викладачами у навчальній та позанавчальній діяль­ності;

В) професійну адаптацію, кінцевою метою якої є професійна ідентифікація майбутніх фахівців. Професійна адаптація пе­редбачає насамперед вироблення та вдосконалення професій­но значущих особистісних якостей, стереотипів поведінки; засвоєння основних професійних ролей, форм спілкування, необхідних для успішного виконання майбутньої професійної діяльності; формування професійної рефлексії та професійної самосвідомості студентів;

Г) психологічну допомогу викладачам в їхньому професійно­му самовдосконаленні. Передусім це стосується налагодження ефективного контакту зі студентами, віднайдення оптималь­них способів педагогічного впливу на них, вироблення добро­зичливого ділового стилю спілкування, дотримання педа­гогічного такту, допомоги у розв'язанні конфліктів;

Д) допомогу молодим викладачам, особливо тим, хто не має спеціальної педагогічної освіти, в їхній адаптації до умов но­вої професійної діяльності;

Е) допомогу студентам і викладачам у навчальних ситуаціях, що викликають значну емоційну напругу. Йдеться насамперед про іспити й заліки, взагалі про організацію роботи під час сесії, виробничої практики. Такі ситуації є емоційно несприятливими не лише для студентів, а й для викладачів, як і загалом будь-які оцінювальні ситуації. Від уміння викла­дача створити оптимальний доброзичливий і водночас ви­могливий емоційний настрій під час іспиту великою мірою залежать об'єктивність оцінювання, задоволеність студентів отриманою оцінкою, їхня самооцінка та націленість на ви­правлення виявлених недоліків, на самовдосконалення.

2. Психологічна просвіта викладачів та студентів. Ця функція покликана підвищувати їхню психологічну компетенцію, яка своєю чергою є важли­вою складовою психологічної культури особистості. Основні завдання тут такі:

А) створення психологічного лекторію для ви­кладачів та студентів,

Б) підготовка необхідних методичних ре­комендацій,

В) популяризація літератури,

Г) бесіди на психологічні теми,

Д) організація тематичних "круглих столів" тощо.

3. Психологічна допомога викла­дачам та студентам. Вона має здійснюватися передусім через індивідуальні консультації, бесіди, ірупові тренінти, інші форми психотерапевтичної роботи. Тут основною метою є сприяння особистісній інтеграції студентів і викладачів, уз­годження їхніх особистих, соціальних та економічних інте­ресів. Важливою передумовою цього є ефективне реагування на конкретні психологічні проблеми, з якими стикається лю­дина у своїй навчальній, професійній діяльності, в особисто­му житті. Це можуть бути, наприклад, проблеми, пов'язані з труднощами у навчанні. 1 завдання психолога — визначити причини таких складнощів, які можуть укорінюватися в когнітивній або особистісній сфері студента, та надати кон­кретні рекомендації з їх подолання.

Основними завданнями у справі надання психологічної допомоги викладачам та студентам є:

А) консультативна допомога у розв'язанні гострих життєвих проблем, криз, внутрішніх конфліктів;

Б) консультативна та обмежена рамками закладу психотера­певтична допомога у виробленні адекватних форм поведінки, комунікативних умінь у різноманітних життєвих, навчальних та професійних ситуаціях;

В) сприяння позитивному розв'язанню конфліктів у педа­гогічних колективах, студентських групах тощо.

Багато психологічних проблем пов'язано з особистим жит­тям студентів, труднощами у спілкуванні. І нерідко вони ве­ликою мірою залежать від низької психологічної культури особистості. У цьому випадку психологічна допомога має поєднуватися з психологічною просвітою студентів. Узагалі слід зазначити, що вказані вище основні функції психо­логічної служби у реальній практиці тісно взаємопов’язані. Індивідуальне консультування, наприклад, може виконувати не лише функцію психологічної підтримки, допомоги, а й просвіти та психологічного забезпечення навчально- виховного процесу, зокрема сприяти полегшенню адаптації до умов навчання тощо.

Структура психологічної служби у вищій школі значною мірою зумовлюється такими обставинами:

- специфікою закладу і майбутньої професії студентів та особливостями професійної ідентифікації у даному закладі;

- специфікою психологічних завдань, що має виконувати така служба у даному закладі;

- фінансовими та економічними можливостями закладу; наявністю відповідних приміщень та сучасного обладнання (зокрема, комп'ютерної техніки).

Ми пропонуємо типову структуру психологічної служби у вищому закладі освіти, яка може варіюватися залежно від можливостей та специфіки конкретного закладу. Вона вклю­чає кілька підрозділів, кожен з яких може бути і самостійною під структурою (центром, відділом або сектором) у єдиній структурі, поєднаній як територіально, так і, безумовно, фінансово та методологічно.

Виходячи з основних завдань і напрямів роботи психо­логічної служби ВЗО вона має включати чотири підрозділи. Розглянемо кожний з них докладніше.

У центрі психологічної допомоги (психоконсультування та психокорекції) на замовлення клієнтів — викладачів і сту­дентів — надається психологічна допомога з особистих про­блем, наприклад, розв'язання сімейних конфліктів, налагод­ження міжособистісних стосунків тощо. Доцільно, щоб такий центр функціонував частково на держбюджетному фінансу­ванні, а частково на госпрозрахункових засадах.

У центрі ігрових психологічних засобів та психотренінгу за­лежно від специфіки професійної підготовки студентів проводяться ділові ігри, спеціалізовані тренінги як загальної (тренінги навичок саморегуляції, спілкування, тренінги розв'язання конфліктів тощо), так і спеціальної спрямованості (тренінги умінь ведення переговорів, консультативної роботи, тілесно орієнтовані тренінги, тренінги психодраматичних умінь тощо). Тренінги спеціальної спрямованості мають на меті фор­мування професійно значущих навичок та вмінь.

У центрі психологічної просвіти ведеться постійна просвітницька робота з питань психології, спрямована на підвищення психологічної культури студентів та викладачів. При центрі можуть бути організовані постійно діючі семінари з запрошенням провідних психологів. Такий центр має діяти виключно на госпрозрахункових засадах, орієнтуючись на за­мовлення клієнтів.

Науково-дослідний та психодіагностичний центр здійснює постійну дослідницьку роботу з різних напрямів прикладної психології, насамперед актуальних проблем навчання й вихо­вання. Крім того, за ним доцільно закріпити функції пси­ходіагностики абітурієнтів та студентів. Безумовно, центр по­винен мати сучасне технічне, психодіашостичне та комп'ю­терне обладнання, що дає змогу проводити дослідження й об­стеження та обробляти й оформляти їхні результати на належному рівні. '

Основними умовами ефективної діяльності психологічної служби ВЗО є:

- орієнтація на реальні замовлення клієнтів та актуальні для закладу психологічні проблеми;

- практична спрямованість на своєчасне розв'язання психо­логічних проблем;

- наукова обгрунтованість та сучасний рівень виконання основних завдань;

- достатнє фінансове, організаційне та технічне забезпечен­ня служби та її підструктур;

- наявність кваліфікованих фахівців, здатних забезпечити діяльність психологічної служби на високому рівні.

Висновки

Шлях до підвищення ефективності системи освіти, усіх її закладів лежить через врахування психологічного фактору навчально-виховного процесу. На основі аналізу зарубіжного і вітчизняного досвіду, результатів експериментів із запровадження посади шкільного психолога на сьогоднішній день сформульовані цілі, завдання ШПС, визначено зміст, форми роботи, функції, права та обов’язки шкільного психолога, вирішується кадрова проблема, створюється єдина інформаційна система психологічної служби.

Література

1. Абрамова Н. С. Введение в практическую психологию. Москва, 1995.

2. Бажутина С. Б., Воронина Г. Г., Булах И. П. Практическая психология в вузе и школе. – Луганск: Янтарь, 2000. – 113 с.

3. Бурменская Г. В., Карабанова О. А., Лидерс А. Г. Возрастно-психологическое консультирование: Проблемы психического развития детей. Москва, 1990.

4. Гаврилюк М. Психолог на прийомі дітей до школи // Психолог. – 2005. - № 37-38. – С. 15-32.

5. Рабочая книга школьного психолога / Под ред. И. В. Дубровиной. – М.: Международная педагогическая академия, 1995. – 376 с.

6. Позашкільна педагогіка: Пошук і проблеми: Матеріали всеукр. наук.-практ. конференції. Київ, 1995.

7. Овчарова Р. В.Практическая психология в начальной школе. – М., 1996. – С. 117-169.

8. Основи практичної психології / Панок В. Г., Титаренко Т. М., Чепелєва Т. Н. Та ін. – К.: Либідь, 2001. – 534 с. – С. 345-361; 372-384.

9. Панок В.Г. Практична психологія. Теоретико-методологічні засади розвитку: Монографія / В.Г. Панок. – Чернівці: Технодрук, 2010. – 486 с.

10. Положення про психологічну службу в системі освіти України // Практична психологія та соціальна робота. - № 2. – 2000. – С. 35 – 38.

11. Практична психологія в системі освіти: Питання організації та методики / За ред. В. Г. Панка. – К.: Либідь, 1995. – 204 с.

12. Чепелєва Н. В., Повякель Н. І. Роль психологічної служби вузу у становленні особистості фахівця // Вища освіта в Україні: реалії, тенденції, перспективи розвитку: Матеріали Міжнар. наук. практ. конференції. – К., 1996. – Ч. 4.

Запитання

1. Назвіть основні проблеми молодшого шкільного віку.

2. Які основні цілі та завдання стоять перед психологічною службою початкової школи?

3. Який зміст роботи шкільного психолога у зв'язку зі всту­пом дітей до школи?

4. У чому полягає сутність роботи в період адаптації до школи?

5. У чому зміст роботи психолога з батьками?

6. Чим характеризується робота шкільного психолога узв'язку з переходом від молодшого шкільного віку до підліткового?

7. Які основні напрями роботи з невстигаючими учнями?

8. Які особливості функціювання психологічної служби у різних ланках загальноосвітньої школи?

9. В чому полягає специфіка роботи психологічної служби у закладах нового типу?

10. Що таке психологізація, персоналізація навчально-вихов­ного процесу?

11. Які існують методи психологічної роботи в умовах по­зашкільного закладу?

12. Сформулюйте права та обов'язки позашкільного психолога.

13. Подумайте, як краще облаштувати кімнату психологічного розвантаження у позашкільному закладі.

14. Назвіть основні напрями діяльності психологічної служби вищої школи.

15. У чому полягають основні функції психологічної служби ВЗО?

16. Які умови ефективної діяльності психологічної служби ВЗО?

17. Назвіть основні складові типової структури психологічної служби ВЗО.

18. У чому специфіка діагностичної роботи психолога у вищо­му закладі освіти?

19. Які проблеми адаптації до умов навчання може допомогти розв'язати психологічна служба ВЗО?

20. Розкрийте суть поняття особистішого зростання майбутнього фахівця.

ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Практичне заняття №1

Тема: Загальна характеристика психологічної служби системи освіти.

План

1. Психологічна служба в системі освіти: проблеми та перспективи.

2. Основні завдання та зміст діяльності шкільної психологічної служби.

3. Структура та управління психологічною службою системи освіти України.

4. Нормативні документи, що регламентують діяльність психологів у закладах системи освіти.

Основна література:

1. Основи практичної психології/В. Панок, Т. Титаренко, Н. Чепелєва та ін. Підручник. К.: Либідь, 1999. – 536 с. – С. 18-41; 338-345; 356-361.

2. Збірник нормативно-правових документів психологічної служби та ПМПК системи освіти України/Упоряд. Панок В.Г., Цушко І.І., Обухівська А.Г. – К.: Ніка – Центр, 2008. – 436 с. – С. 11-23; 24; 32; 33-36; 60-66; 71-77.

3. Макарова Л.І. Психологічна служба школи: проблеми становлення і розвитку//Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. – Івано-Франківськ. Плай, 1999. – Вип. 3 ч. 2. – С. 57-66.

4. Власова О.І. Психологічна служба в системі освіти/О.В. Власова Педагогічна психологія: навчальний посібник. – К.: Либідь, 2008. – 400 с. – С. 323-349.

Додаткова література:

1. Школьная психологическая служба/Под ред. И.В. Дубровиной – М., 1991. – С. 190-200.

2. Фридман Л.М. О концепции школьной психологической службы // Вопросы психологи – 2001. - № 1. – С. 97-107.

3. Кала У.В., Раудик В.В. Психологическая служба в школе. – М.: Знания, 1989.

4. Рабочая книга школьного психолога/Под ред. И.В. Дубровиной – М.: Просвещение, 1991. – С. 21-64.

5. Столяренко Л.Д. Педагогическая психология/Л.Д. Столяренко. – Изд. 4-е. – Ростов н/Д: Феникс, 2006. – 542 с. – С. 308-311.

6. Горбунова В.В. Етичні дилеми у практиці психологічної допомоги//ППСР. - №8. – 2008. – С. 1-5.

7. Немов Р.С. Психология. Учебник для студентов высших педагогических учебных заведений: В 3 кн. – 4-е издание/Р.С. Немов – М.: Гуманитар. изд. центр ВЛАДОС, 2001. – Кн.2: Психология образования. – 608 с. – С. 506-526.

Самостійна робота

1. Взаємозв’язок наукової, побутової та практичної психології. Див.: Дуткевич Т.В./Т.В. Дуткевич, О.В. Савицька. Практична психологія: Вступ у спеціальність. Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2004. – 256 с. – С. 30-40.

Практичне заняття №2

Тема: Молодший школяр як об’єкт психологічної допомоги.

План

1. Основні психологічні проблеми молодших школярів.

2. Загальна мета та специфічні цілі психолога початкової школи.

3. Типи задач, що стоять перед психологом: соціальні, етичні, моральні.

4. Основні засади, спрямовані на розв’язання типових задач: прийом дітей до першого класу; запобігання шкільній дезадаптації учнів і навчальної неуспішності; ведення відповідних обстежень; профілактична робота з дітьми; психолого-педагогічна корекція.

Основна література.

1. Основи практичної психології/В. Панок, Т. Титаренко, Н. Чепелєва та ін. Підручник. К.: Либідь, 1999. – 536 с. – С. 362-385.

2. Овчарова Р.В./Р.В. Овчарова Практическая психология в начальной школе. – М., 1996. – С. 117-169.

3. Овчарова Р.В./Р.В. Овчарова Технологии практического психолога образования. – М.: Сфера, 2001. – 448 с. – С. 96-109; С 158.

4. Гаврилюк М. Психолог на прийомі дітей до школи/Психолог, № 37-38, 2005. – С. 15-32.

Додаткова література

1. Немов Р.С. Психология. Учебник для студентов высших педагогических учебных заведений: В 3 кн. – 4-е издание/Р.С. Немов – М.: Гуманитар. изд. центр ВЛАДОС, 2001. – Кн.2: Психология образования. – 608 с.

2. Рабочая книга школьного психолога/Под ред. И.В. Дубровиной – М.: Международная педагогическая академия, 1995. – 376 с.

3. Павелків Р.В., Цигипало О.П. Дитяча психологія: Навч. посіб. для самостійної роботи студентів – К., Академвидав, 2011. – 376 с.

4. Долинська Л.В., Огородничук З.В. Вікова та педагогічна психологія. – К.: Просвіта, 2001. – 416 с.

5. Марінушкіна О. Шкільна дезадаптація дітей молодшого шкільного віку//Психолог, №42, 2005. – С. 8-11.

Самостійна робота

1. Діагностика готовності дитини до шкільного навчання. Див.: Коробко С./С. Коробко та інш. Робота психолога з молодшими школярами. – Методичний посібник. – К.: ЛітераЛТД, 2008. – 416 с.

2. Форми шкільної дезадаптації. Див.: Овчарова Р.В./Р.В. Овчарова Технологии практического психолога образования. – М.: Сфера, 2001. – 448 с. – С. 155-173.

Практичне заняття №3

Тема: Зміст та форми роботи психолога з батьками школярів.

План

1. Основні концепції і моделі виховання батьків.

2. Форми та методи роботи психолога з батьками школярів.

3. Методи вивчення сімейного виховання та психологічної атмосфери сім’ї.

Основна література

1. Осипова А.А./А.А. Осипова Общая психокоррекция. – М.: ТЦ Сфера, 2002. – 512 с. Раздел V.

2. Овчарова Р.В./Р.В. Овчарова Технологии практического психолога образования. – М., 2001. – С. 321-343; 351-374.

3. Федоришин Г.М./Г.М. Федоришин Психологія становлення особистості у батьківській сім’ї: Навчально-методичний посібник. – Івано-Франківськ, Місто НВ, 2006. – 168 с.

Додаткова література

1. Ковалёв С.В./С.В. Ковалёв Психология современной семьи. – М.,

2. Бурменская Г.В./Г.В. Бурменская, О.И. Карабанова, А.Г. Лидерс. Возрастно-психологическое консультирование. – М., 1990.

3. Макарова Л.І./Л.І. Макарова, Л.М. Романкова Особливості вибору старшокласниками цінностей здорового способу життя в умовах проблемної сім’ї.//Актуальні проблеми психології: Екологічна психологія: Зб. наук. праць. / За ред. Максименка С.Д. – т. 7. Вип. 20. – 4.2. – Житомир, Вид-во ЖДУ ім. І.Франка. – 2009. – 316 с. – С. 133-138.

4. Райгородский Д.Я./Д.Я. Райгородский Психология семьи. – Самара, 2002. – 752 с.

Самостійна робота

1. Вивчення діагностичних методик: Кінетичний малюнок сім’ї; Семейная диагностика, сфокусированая на ребенке.//Овчарова Р.В. Технологии практического психолога образования. – С. 333-337; С. 343.

Практичне заняття №4

Тема: Методичні аспекти взаємодії шкільного психолога з педагогічним колективом.

План

1. Психологічні труднощі та проблеми вчителів.

2. Форми та методи психологічної допомоги педагогу у вирішенні проблем психічної саморегуляції і особистісного росту.

3. Участь психологів в атестації вчителів.

Основна література

1. Овчарова Р.В./Р.В. Овчарова Технологии практического психолога образования. – М.: ТЦ Сфера, 2001. – 448с. – С. 384; 408; 420-428.

2. Батищева Г. Діяльність психолога в період атестації.//Г. Батищева. – Психолог. – 2006. - № 5. – С. 9-16.

3. Крупенин А.Л., Крохина И.М. Эффективный учитель. Практическая психология для педагогов./А.Л. Крупенин – Ростов-н/Дону, 1995.

Додаткова література

1. Степанов О.М. Педагогічна психологія: навч. посіб./О.М. Степанов. – К.: Академвидав, 2011. – 416 с. (Серія «Альма-матер») – С. 315-390.

2. Туріщева Л.В. Психолого-педагогічні аспекти уроку/Л.В. Туріщева. – Харків.: Основа, 2004. – 128 с.

3. Темиров Т.В. Психическое выгорание как деструктивный механизм деятельности педагога./Т.В. Темиров//Вопросы психологии. – 2009. - №4. – С. 54-64.

4. Рогов Е.И. Учитель как объект психологического исследования./Е.И. Рогов. – М., 1998. – 496 с.

5. Столяренко Л.Д. Педагогическая психология./Л.Д. Столяренко. – Ростов – н/Дону.: Феникс, 2006. – 942 с. – С. 230-262.

6. Самоукина Н.В. Игры, в которые играют… Психологический практикум./Н.В. Самоукина. – Дубна, Феникс, - 1996. – 160 с.

Самостійна робота

1. Методи гармонізації внутрішнього світу педагога. Див.: Овчарова Р.В. Технологии практического психолога образования. – М.: ТЦ Сфера, 2001. – 448с. – С. 397-408.

Завдання для контрольної роботи

з дисципліни “Психологічна служба в Україні”

Завдання 1.

1. Розкрийте особливості наукової, практичної та побутової психології.

2. Дайте характеристику основних видів діяльності психологічної служби.

3. Поясніть, у чому саме полягає відмінності у професійних позиціях педагога та шкільного психолога.

4. Що є специфічним завданням науково-практичної шкільної психодіагностики:

а) встановити загальні закономірності психічного розвитку;

б) встановити причини конкретних психічних явищ, дати відповіді на конкретні питання з метою корекції;

в) встановити недоліки розвитку та зафіксувати їх;

г) встановити кількісні показники досліджуваного явища.

Завдання 2.

1. Виникнення та розвиток психологічної служби у системі освіти США, Франції, Німеччини та ін. зарубіжних країн.

2. Типи запитів до шкільного психолога .

3. Першокласник, який мріяв про школу, вмів читати і рахувати, тепер навчається посередньо.

Який компонент готовності до школи розвинений у нього недостатньо?

Як можна діагностувати і розвивати цей компонент?

4. З чим пов"язані основні труднущі проведення групової форми психодрами з підлітками (вибрати правильну відповідь)

а) з ефектом рефлексії

б) з ефектом групового тиску

в) з недостатнім соціальним досвідом учнів

Завдання 3.

1. Планування роботи шкільного психолога. Основні вимоги. Нормативи часу на окремі види роботи.

2. Особливості роботи психолога з учнями середнього шкільного віку.

3. Що таке "психологізація" та "гуманізація" навчально-виховного процесу?

4. Допомоги шкільного психолога вимагають у першу чергу:

а) скарги на головний біль

б) небажання вчитись

в) неорганізованість

г) висока втомлюваність

д) епізодичні крадіжки

е) часта зміна настрою

Відповіді при потребі прокоментуйте

Завдання 4.

1. Морально-етичні принципи діяльності шкільного психолога.

2. Психологічні проблеми молодшого шкільного віку.

3. Назвіть способи психологічної допомоги учням, що не встигають.

4. Кому з вчених належить пріоритет у розробці теоретико-методологічних засад розвитку психологічної служби у системі освіти?

а) Л.І. Божович

б) І.В. Дубровіній

в) Г.М. Андреєвій

г) К.А. Абульхановій