Б) Психологічна характеристика сангвінічного типу темпераменту

САГВІНІКИ - це люди із сильною, зрівноваженою, жвавою нервовою системою. Вони мають високу швидкість реакції, його вчинки обмірковані.

Сангвініками були: Наполеон - полководець, В.А. Моцарт - композитор, О.І. Герцен - філософ.

1. Мова – жвава, багатослівна, емоційна, виразна, пересичена гумором, цікаві співрозмовники.

2. Спілкування – виявляють ініціативу, нахаби, мають широке коло друзів.

3. Почуття – яскраві, але поверхневі, короткотривалі.

4. Діяльність – працюють жваво, швидко, аз задоволенням, виявляють ініціативу, але до того часу поки їм цікаво, стомлюються від монотонності; роботу не доводять до кінця, неохайні, хоч в роботі виявляють оригінальність.

5. Інтереси – широке коло інтересів, поверхневі, короткотривалі.

6. Мислення – оригінально, нестандартно, продукують оригінальні ідеї, не схильні до глибокого мислення..

7. Пам'ять – дуже швидко запам'ятовують і швидко забувають.

8. Вольові якості –сміливі, ініціативні, наполегливі, схильні до навіювання.

Учнів сангвінічного темпераменту треба завжди тримати в полі зору, не дозволяти їм відвертатися, навантажувати їх по­сильною роботою і вимагати від них активності в навчанні та праці.

Наприклад, прояви властивостей сангвінічного темпераменту можна спостерігати в учня II класу Сергія О. Все привертає увагу цього учня під час уроку. Створюється враження, що Сер­гій зайнятий, заглиблений у роботу, проте ні: виявляється він усе бачить і чує. Школярі розв'язують самостійно задачу. Вчителька підходить до сусіда Сергія по парті й тихо запитує: «Ти ічому вчора увечері не прийшов до школи?» Учень хотів відповісти, але тут раптом втрутився Сергій: «А він на лижах катайся ,ідо пізнього вечора й забув». «Адже я, здається, не тебе запитую. «Скільки разів я тобі казала, щоб ти стримувався!». Після зауваження вчительки Сергій «скис», задачу розв'язує в більш сповільненому темпі й, нарешті, зовсім припиняє вико­нувати завдання. Та ось вчителька попрохала Грицька принести крейду, і Сергій знову ожив. Поки Грицько збирався виконати прохання вчительки, Сергій стрімко вийшов з класу й приніс крейду.

На всі події, які його цікавлять, Сергій відгукується швидко. Він учасник усіх подій у класі, він хоче бути на всіх вечорах у і школі: бере участь у випуску стіннівки, доглядає за рослинами (щоправда, часто не стільки робить, скільки заважає). Але як­що йому нецікаво, змусити працювати його дуже важко.

Сергій швидко захоплюється будь-якою повою справою, але так само швидко стає байдужим до роботи, особливо коли вона важка, копітка й не дає відразу результату. Новий навчальний матеріал схоплює моментально, якщо слухає пояснення вчителя й бере активну участь у роботі класу. Якщо ж інтересу немає, він сидить на уроці, заглиблений у свої думки й байдужий до всього. Коли робота цікава для Сергія, він робить усе швидко, спритно: він ще не розв'язав до кінця задачу, а уже тягне руку, щоб сказати відповідь, його відповідь виявилася неправиль­ною — Сергій не шукає нового розв'язку задачі, не продовжує розв'язувати її, а вже зайнятий чимось іншим.

Цей учень швидко переключається з однієї діяльності на іншу. Настрій у нього частіше за все нестійкий: засмучений — плаче, але швидко заспокоюється. Сергій легко орієнтується в новій обстановці: наприклад, у день від'їзду до табору він по­знайомився майже з усіма дітьми загону. Своєю жвавістю, рух­ливістю хлопчик завдає багато клопоту, а часом і неприємностей як у школі, так і в сім'ї.