Практичним психологом закладу освіти
Методичні рекомендації
Щодо здійснення та оформлення психодіагностичної роботи
практичним психологом закладу освіти
Психодіагностика є одним з основних видів діяльності психологічної служби в системі освіти України і полягає в психологічному обстеження дітей і підлітків, їхніх груп та колективів, моніторингу змісту й умов індивідуального розвитку, визначення причин, що ускладнюють розвиток та навчання дітей та учнівської молоді.
У плануванні та здійсненні цього нарямку роботи психолог керується Положенням про психологічну службу системи освіти України (Наказ МОН від 03.05.1999 № 127), Положенням про експертизу психологічного та соціологічного інструментарію, що застосовується в навчальних закладах (Наказ МОН від 20.04.2001 № 330), Листом МОН про планування діяльності, ведення документації та звітності усіх ланок психологічної служби системи освіти (Наказ МОН від 27.08.2000 № 1/9-352).
В межах діяльності психологічної служби не може йтися про психодіагностику поза розвитком або корекцією. Діагностико-корекційна або діагностико-розвивальна робота практичного психолога системи освіти повинна мати такі етапи:
1) Вивчення практичного запиту;
2) Формулювання психологічної проблеми;
3) Висування гіпотез про причини явищ, які спостерігаються;
4) Визначення мети, предмета та об’єкта дослідження;
5) Вибір методу дослідження, встановлення строків проведення;
6) Використання методу (підготовка інструментарію, інструктаж, проведення процедури);
7) Обробка результатів (кількісна та якісна);
8) Формулювання психологічного діагнозу та прогнозу;
9) Фіксація результатів, оформлення документації;
10) Розробка рекомендацій (консультації);
11) Планування розвивальної та корекційної роботи.
Досліджуваними можуть бути всі учасники навчально-виховного процесу: діти (основна категорія), педагоги, батьки.
Психодіагностична робота з дітьми здійснюється за наступними напрямками:
- вивчення адаптації під час переходу з однієї ланки до наступної (адаптація до дошкільного закладу, адаптація до навчального процесу, до зміни умов навчання при переході в середню та старшу ланку, при переході до профільного навчання, в заклад нового типу та ін. – так звані „діагностичні мінімуми”)
- вивчення пізнавальної сфери;
- вивчення особистості та емоційно-вольової сфери;
- вивчення комунікативної сфери;
- вивчення сімейної ситуації;
- вивчення інтересів, нахилів, здібностей;
- вивчення станів.
Визначаючи предмет та об’єкт дослідження потрібно памятати, що:
Об’єкт – це психічне явище.
Предмет – це завжди окремі психічні властивості, стани, процеси, функції, види поведінки, діяльності і спілкування, взаємозв’язки між психічними явищами, характеристика певних явищ тощо.
Обираючи методику дослідження обов’язково звертати увагу на ії відповідність віку дитини та меті діагностичного обстеження. Пcихологічна характеристика дитини дається тільки за результатами комплексного обстеження за різними методиками.
Психологічний діагноз –формулювання висновку про основні характеристики психічного розвитку або формування особистості дитини.
Психологічний діагноз повинен здійснюватися психологом відповідно до професійної компетентності і на тому рівні, на якому може здійснюватися конкретна психолого-педагогічна корекція та інша психологічна допомога. Важливо щоб у випадках, коли у психолога виникають підозри про патопсихологічний чи дефектологічний діагноз, він не намагався сам поставити діагноз, а рекомендував батькам звернутися до відповідних фахівців.
Прогноз має містити два напрями: розвиток дитини за умови своєчасного проведення корекційно-розвивальної роботи та розвиток дитини якщо такої роботи проведено не буде.
Надаючи інформацію про діагноз розвитку досліджуваного зацікавленим людям (учителям, вихователям, батькам) слід уникати наукової термінології, викладати його зрозумілою мовою.
Рекомендації(батькам, педагогам)також повинні бути конкретними і зрозумілими у формі вказівок щодо заходів, що слід застосовувати у роботі з дитиною.
Психолог несе відповідальність за результати діагностичної роботи та за надані рекомендації, не поширює відомості, отримані в процесі діагностики, якщо це може завдати шкоди дитині чи її оточенню.