Последовательность, принципы и способы оказания помощи при несчастных случаях

Несчастный случай, внезапное заболевание часто происходят в условиях, когда отсутствуют необходимые лекарства, пере­вязочный материал, помощники, средства транспортной иммобилизации, хорошее освещение. В подобных ситуациях большое значение имеют собранность и активность при оказании первой медицинской помощи.

При ее оказании нужно придерживаться следующих принципов:

1.Все действия оказывающего помощь должны быть целесообразными, обдуманными, решительными, быстрыми и спокойными.

2.Прежде всего нужно оценить обстановку и принять меры к прекращению воздействия повреждающего фактора (извлечь пострадавшего из разбитого автомобиля, вытащить утопающего из воды, вынести пострадавшего из горящего помещения, погасить горящую одежду и т. п.).

3.Обеспечить свою безопасность на месте происшествия, действуя так, чтобы в процессе оказания первой помощи самому не получить травму.

4.Быстро и правильно оценить состояние пострадавшего. Для этого нужно выяснить обстоятельства, при которых произошла травма (или внезапное заболевание), время и место ее возникновения. Это важно, если пострадавший находится в бессознательном состоянии.

5.Если пострадавший находится без сознания, но у него сохранены пульс и дыхание, уложите его на бок (чтобы он не захлебнулся собственными рвотными массами, если у него вдруг начнется рвота). Пульс и дыхание нужно проверять через каждые 1—2 минуты.

6.Чтобы убедиться в том, что пострадавший находится в сознании, нужно задать ему несколько самых простых вопросов, например: чувствует ли он боль и если да, то где, страдает ли он хроническими заболеваниями, имеется ли кровотечение, была ли рвота. Если ответа нет, проверьте реакцию на боль.

7.При осмотре пострадавшего установите, жив он или мертв, определите вид и тяжесть травмы, наличие кровотечения.

8.На основании осмотра пострадавшего определите способ и последовательность оказания первой медицинской помощи.

9.При отсутствии дыхания и пульса немедленно вызывайте «скорую помощь». Уложите больного так, чтобы обеспечить проходимость его дыхательных путей, и начинайте реанимационные мероприятия ((массаж сердца и искусственное дыхание).

10.Примите меры к предотвращению развития шока у пострадавшего.

11.При кровотечении постарайтесь остановить кровь.

12.Следите за дыханием пострадавшего и, если он перестал дышать, определите, не инородное ли тело привело к остановке дыхания. Если это так, то методами, описанными выше, попытайтесь удалить его. Если остановка дыхания не связана с попаданием инородного тела, то проводите искусственное дыхание.

А самое главное – как можно скорее вызовите «скорую помощь» или врача

62) Определение среднемесячного зароботка для расчёта размера компенсации за ущерб, нанесённый работнику в виде ущерба для здоровья

Виробничий травматизм та профзахворювання спричиняють не тільки моральні, соціальні, а й значні економічні збитки. Тому визначення економічних наслідків непрацездатності є важливим і актуальним на рівні як держави, так і виробництва.

Ступінь втрати працездатності визначається медико-соціаль­ною експертною комісією (МСЕК) у відсотках до професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров’я.

Розмір відшкодування встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності і середньомісячного заробітку, який мала особа до ушкодження здоров’я. Власник має повністю відшкодувати втрачений потерпілим заробіток у розмірі, що відповідає встановленому МСЕК відсотку втрати професійної працездатності потерпілого.

Розмір одноразової допомоги потерпілому визначається колек­тивним договором (угодою, трудовим договором). У разі смерті потерпілого розмір одноразової допомоги його сім’ї повинен бути не менше п’ятирічного заробітку потерпілого і, крім того, не менше однорічного заробітку потерпілого на кожного утриманця.

Усі економічні наслідки непрацездатності поділяються на дві групи[1]: загальнодержавні витрати і збори K; втрати і збитки виробничих підприємств С_в.

Загальнодержавні витрати K у випадку втрати працездатності визначаються за формулою:

де — розміри витрати і збитків, які несе суспільство в цілому для відновлення здоров’я в кожному випадку втрати працездатності;

В — величина еквівалента заробітної плати, невиплаченої за час хвороби робітника в розрахунковому періоді.

Втрати, які несе суспільство, включають:

― втрати профспілкових організацій на надання допомоги та оплату путівок у розмірі затрат по соціальному страхуванню;

― суму виплат державного страхового товариства особам у порядку індивідуального страхування;

― суму додаткових асигнувань вищих організацій на вжиття заходів щодо усунення наслідків масових нещасних випадків;

― суму збитків суспільства у вигляді податків з неоподаткованої частини доходів потерпілих, з виплат за лікарняними листами (лише в державних підприємствах);

― суму потенційних збитків, заподіяних суспільству у зв’язку з виходом робітника на пенсію по інвалідності за розрахунковий період.

У кожному випадку втрати працездатності сума еквівалента неодержаної робітником заробітної плати В розраховується за формулою:

,

де В¢ — сума заробітної плати за три місяці, які передували захворюванню;

n — кількість відпрацьованих днів за ці місяці;

Т — тривалість хвороби в робочих днях.

Економічні втрати виробничих підприємств та організацій при тимчасовій чи довготривалій непрацездатності працівників колек­тиву С_п встановлюються за формулою:

,

де Р — втрати кількості виробленої продукції за період непрацездатності. Їх у кожному випадку непрацездатності визначають за формулою:

де а — коефіцієнт, який враховує поправку до кількості виробленої продукції внаслідок різниці в кваліфікації потерпілого усеред­неного розряду і середньооблікового працівника та розраховується відношенням тарифного коефіцієнта розряду потерпілого K_ф до тарифного коефіцієнта розряду середньооблікового працівника K_с;

Р₀ — середньоденний виробіток продукції, що припадає на один відпрацьований людино-день у розрахунковому періоді;

Т_і — тривалість хвороби;

С_і — втрати і збитки, котрі несе безпосередньо організація при втраті працівником працездатності;

ПВ — допомога по тимчасовій непрацездатності з Фонду соціального страхування.

Більш спрощена методика врахування матеріальних втрат унаслідок травматизму і захворювань дається А. Н. Гржегоржевським.

Загальні матеріальні втрати внаслідок травматизму і захворювання можна обчислити за формулою:

де П_т — матеріальні наслідки травматизму;

Т_б — матеріальні наслідки захворювань, пов’язаних з несприятливими умовами праці.

До основних елементів, які складають матеріальні наслідки травматизму (П_т), належать:

― вартість за листками непрацездатності в результаті травматизму (П₁);

― вартість недоданої продукції в результаті травматизму (П₂);

― інші матеріальні витрати (П₃), в які включаються витрати на отримання стаціонарних і лікування амбулаторних хворих, доплати при тимчасовому переводі потерпілих на легшу роботу, допомога членам сімей потерпілих, витрати на підготовку кадрів замість вибулих з причини травм.

де О_б — середня оплата листка непрацездатності за день або середня заробітна плата потерпілого за день;

П_р.д — кількість робочих днів, втрачених унаслідок нещасних випадків.

Вартість недоданої продукції в результаті нещасних випадків (П₂) розраховується за формулою:

де В_д — середньоденний виробіток одного робітника, грн;

П_р.д — кількість робочих днів, втрачених у результаті травм.

Розмір інших втрат унаслідок травматизму (П_З) можна встановити за формулою:

П_З = С₁ + С₂ + Д + З_к + П_с,

де С₁ — кошти, витрачені на утримання стаціонарних хворих;

С₂ — кошти на лікування амбулаторних хворих;

Д — доплата потерпілим при їх переводі на легшу роботу;

З_к — витрати на підготовку кадрів, викликані вибуванням працівників з причини травм;

П_с — розміри допомоги, призначені потерпілим та їх сім’ям.

Таким чином, П_т = П₁ + П₂ + П_З.

63) Раскрыть сущность закона Украины «Об Охране труда»

Глава XI: Охрана труда

Статья 153. Создание безопасных и безвредных условий труда.

На всех предприятиях, в учреждениях, организациях создаются безопасные и безвредные условия труда.

Обеспечение безопасных и безвредных условии труда возлагается на собственника или уполномоченный им орган.

Условия труда на рабочем месте, безопасность технологических процессов, машин, механизмов, оборудования и других средств производства, состояние средств коллективной и индивидуальной защиты, используемых работником, а также санитарно-бытовые условия должны отвечать требованиям нормативных актов об охране труда.

Собственник или уполномоченный им орган обязан внедрять современные средства техники безопасности, предупреждающие производственный травматизм, и обеспечивать санитарно-гигиенические условия, предотвращающие возникновение профессиональных заболевании работников.

Собственник или уполномоченный им орган не вправе требовать от работника выполнения работы, сопряженной с явной опасностью для жизни, а также в условиях, не отвечающих законодательству об охране труда.

Статья 154. Соблюдение требований по охране труда при проектировании, строительстве (изготовлении) и реконструкции предприятий, объектов и средств производства

Проектирование производственных объектов, разработка новых технологий, средств производства, средств коллективной и индивидуальной защиты работающих должны производиться с учетом требований по охране труда.

Статья 155. Запрещение ввода в эксплуатацию предприятий, не отвечающих требованиям охраны труда.

Ни одно предприятие, цех, участок, производство не могут быть приняты и введены в эксплуатацию, если на них не созданы безопасные и безвредные условия труда.

Статья 156. Запрещение передачи в производство образцов новых машин и других средств производства, внедрения новых технологий, не отвечающих требованиям охраны труда.

Статья 157. Государственные межотраслевые и отраслевые нормативные акты об охране труда.

Государственные межотраслевые и отраслевые нормативные акты об охране труда — это правила, стандарты, нормы, положения, инструкции и другие документы, которым представлена сила правовых норм, обязательных для исполнения.

Статья 158. Обязанность собственника или уполномоченного им органа по облегчению и оздоровлению условий труда работников.

Собственник или уполномоченный им орган обязан принимать меры по облегчению и оздоровлению условий труда работников путем внедрения прогрессивных технологий, достижений науки и техники, средств механизации и автоматизации производства, требований эргономики, положительного опыта по охране труда, снижения и устранения запыленности и загазованности воздуха в производственных помещениях, снижения интенсивности шума, вибрации, излучений и т.п.

Статья 159. Обязанность работника выполнять требования актов об охране труда

Статья 160. Контроль за соблюдением требований нормативных актов об охране труда.

Постоянный контроль за соблюдением работниками требований нормативных актов об охране труда возлагается на собственника или уполномоченный им орган.

Статья 163. Выдача специальной одежды и других средств индивидуальной защиты.

На работах с вредными и опасными условиями труда, а также работах, связанных с загрязнением или осуществляемых в неблагоприятных температурных условиях, работникам выдаются бесплатно по установленным нормам специальная одежда, специальная обувь и другие средства индивидуальной защиты.

Статья 164. Компенсационные выплаты за невыданную специальную одежду и специальную обувь.

Выдача взамен специальной одежды и специальной обуви материалов для их изготовления или денежных сумм для их приобретения не разрешается.

Статья 165. Выдача мыла и обезвреживающих средств.

На работах, связанных с загрязнением, выдается бесплатно по установленным нормам мыло. На работах, где возможно воздействие на кожу вреднодействующих веществ, выдаются бесплатно по установленным нормам смывающие и обезвреживающие средства.

Статья 166. Выдача молока и лечебно-профилактического питания.

чиненный ему увечьем или иным повреждением здоровья, связанным с исполнением трудовых обязанностей.