Характеристика процесів пам'яті
Крім видів пам'яті, виділяють ще її процеси, беручи за основу різні функції, виконувані пам'яттю в житті й діяльності: а) запам'ятовування (закріплення); б) відтворення (актуалізація, поновлення); в) збереження; г) забування.
Між усіма цими процесами існує тісний динамічний взаємозв'язок.
Запам'ятовування – це процес пам'яті, внаслідок якого відбувається закріплення нового шляхом пов'язування його з засвоєним раніше.
Відповідно до цілей діяльності, у яку включені процеси запам'ятовування, виділяють довільне і мимовільне запам'ятовування.
Відтворення – процес пам'яті, внаслідок якого відбувається актуалізація закріпленого раніше змісту психіки шляхом вилучення його з довгочасної пам'яті та переведення в короткочасну.
Упізнавання – це відтворення якого-небудь об'єкта в умовах повторного сприймання.
Власне відтворення здійснюється без повторного сприймання відтворюваного об'єкта. Воно може бути довільним і мимовільним.
Пригадування – відтворення, пов’язане з труднощами пошуку необхідної інформації.
Забування – процес пам'яті, який полягає в неможливості актуалізувати збережену інформацію. Забування виявляється тим глибше, чим рідше включається матеріал у діяльність особистості, чим менш значимим стає він для досягнення актуальних життєвих цілей.
Основні принципи організації пам'яті
До основних принципів організації пам’яті належать: принцип передбачення; принцип використання засобів; принцип залежності запам'ятовування від місця об'єкта, що запам'ятовується, у структурі діяльності; принцип “повторення без повторення” [1].
Принцип передбачення
Ототожнення пам'яті з минулим досвідом стало звичним. Тим часом, Мнемонічна діяльність, як і будь-яка інша цілеспрямована діяльність людини, являє собою активне пристосування до майбутнього, отже, при запам'ятовуванні людина повинна користуватися такими способами діяльності, які дозволили б їй у майбутньому швидко й точно відтворити матеріал, необхідний для розв’язання задачі.
Щоб забезпечити пристосування до майбутнього, пам'ять має бути певним чином організована, вона повинна зберігати інформацію про те, які події зустрічалися, у якій послідовності, як часто зустрічався той чи інший ланцюжок.
Імовірнісне прогнозування - здатність зіставляти інформацію про наявну ситуацію, що надходить через аналізатори, з інформацією про відповідний минулий досвід, що зберігається в пам'яті, і на базі цього зіставлення будувати припущення про майбутні події, приписуючи кожній із них той чи інший ступінь вірогідності.
Використання засобів як специфічний принцип організації пам'яті людини
В еволюції поглядів на роль засобів і спеціальних мнемотехнічних прийомів у запам'ятовуванні можна виділити три періоди:
1. Елімінування класичною асоціативною і сучасною когнітивною психологією впливу мнемотехнічних прийомів на запам'ятовування, розгляд їх як певної перешкоди на шляху дослідження “чистих” законів пам'яті.
2. Перегляд ставлення до питання про роль засобів у запам'ятовуванні. Використання засобів уже не сприймається як перешкода, а стає предметом, вартим спеціального дослідження. У використанні засобів вбачається окрема властивість пам'яті. З цього погляду засоби – лише прийоми, що полегшують запам'ятовування.
3. Використання засобів розглядається як специфічно людський спосіб організації пам'яті, перехід до принципово нового типу пристосування людини до дійсності. Мова йде не про легкість чи складності запам'ятовування, а про те, що людина, використовуючи допоміжні засобияк “психологічні знаряддя”, опановує за їх допомогою свою поведінку, переходить до навмисної довільної регуляції поведінкового акту.
20.2. Дослідження пам'яті в сучасній когнітивній психології