Групові норми. Характеристика групових норм в малій групі.

Групові норми є стандартом поведінки в малій групі, регулятором відносин, які в ній складаються. У процесі життєдіяльності групи виникають і розвиваються певні групові норми і цінності, які в тій або інакшій мірі повинні розділяти всі учасники. Характеристикою життєдіяльності групи є функціонування в ній процесів нормативної поведінки, пов'язаної з реалізацією групових норм. Під нормою розуміється стандартизовані норми поведінки, прийняті членами групи, вони регулюють діяльність групи, як організованої одиниці. Функціонування групових норм безпосередньо пов'язане з соціальним контролем і поведінкою індивіда. Дотримання норм забезпечується відповідними санкціями.

Норма– (керівне начало, точне розпорядження, зразок), позначають стандартизовані правила поведінки, що приймаються членами групи за узаконені специфікації очікуваної функції групи як системи, а також функції кожного члена групи всередині цієї системи.

Групові норми - це певні правила, вироблені групою, прийняті її більшістю і регулюючі взаємовідносини між членами групи.

Визначити характеристику функціонування норм в малій групі можна по наступних ознаках:

1) групові норми є продуктом соціальної взаємодії людей і виникають в процесі життєдіяльності групи, а також що вводяться в неї більш великою соціальною спільністю (організацією);

2) група не встановлює норм поведінки для кожної можливої ситуації, вони формуються тільки відносно дій і ситуацій, що мають певну значущість для групи;

3) норми можуть додаватися до ситуації загалом, не відносячись до окремих членів групи і ролі, покладеної на них, а можуть регламентувати і стандарти поведінки окремих індивідів, що виконують ті або інакші соціальні ролі;

4) норми розрізнюються по мірі прийняття їх групою: деякі норми схвалюються майже всіма членами групи, а інші підтримуються тільки незначною меншиною або не схвалюються зовсім;

5) норми відрізняються також по діапазону вживаних санкцій (від несхвалення вчинку людини до виключення його з групи).

Характеризуючи соціальні норми, виокремлюють різні їх ознаки, серед яких найбільш значущими є наступні:

- це загально значущість, тобто поширеність норм на всіх членів суспільства ( у випадку суспільних норм) або на всіх членів групи ( у випадку групових норм);

- можливість застосування групою або суспільством санкцій – винагород або покарань;

- наявність суб’єктивної сторони, що виявляється у двох аспектах: з одного боку, людина вирішує сама, чи приймає вона норми групи або суспільства і чи буде вона їх виконувати, а якщо й буде, то які саме; з другого боку, індивід сам очікує від інших людей певної поведінки, яка відповідає тим чи іншим нормам;

- ознакою норми є взаємозалежність. Суспільні норми взаємоповязані та взаємозумовлені і утворюють складні системи регуляції дій людей. Деякі норми суперечать одна одній, ставлячи людину в ситуацію вибору;

- ознакою норм є масштабність, що передбачає розрізнення різних за масштабом норм – суспільних і групових. Суспільні норми діють в рамках певного суспільства і являють собою такі форми соціального контролю, як звичаї, традиції, закони, етикет тощо Дія групових норм обмежується рамками конкретної групи і визначається тим, як тут прийнято себе поводити (манери, групові та індивідуальні звички)

Соціальний контроль на рівні малої групи включає експектації, норми і санкції. Експектації –вимоги оточення щодо даної людини, які виступають у формі очікувань.

Соціальні санкції – це засоби соціального контролю, які виконують функції інтеграції групи, регуляції поведінки її ленів. Розрізняють наступні види санкцій: негативні та позитивні, формальні та неформальні. Негативні санкції спрямовані проти людини, що відступила від соціальних норм, тобто як покарання за небажанні дії. Позитивні санкції спрямовані на підтримку і заохочення людини, яка дотримується даних норм, що є заохоченням до дій, бажаних для групи, схвалюваних нею. Формальні санкції застосовуються офіційним, громадським або державним органом чи їх представником. Неформальні санкції передбачають реакцію членів групи, друзів, колег, родичів, знайомих тощо.

Ознакою соціально-психологічних явищ в групі є нормативность поведінки індивіда. Соціальні норми виконують функції орієнтації поведінки, її оцінки і контролю за нею. Соціальні норми поведінки забезпечують особливу уніфікацію поведінки членів групи, а також регулюють відмінності в средине групи, підтримують стабільність її існування. Мета, поставлена собі індивідом, визначається груповими нормами. Вплив групи на індивіда виявляється в його бажанні погоджувати свої дії з нормами, прийнятими в групі, і уникати дій, які можуть бути розглянутими як відхилення від них.

Таким чином, нормативність поведінки індивіда у групі є специфічною ознакою соціально-психологічних явищ. У нормах фіксується здатність, усталеність умов діяльності індивіда та форм його поведінки у певних ситуаціях. Отже, соціальні норми виконують функції орієнтації поведінки, її оцінки та контролю за нею.

Як регулятивний механізм поведінки соціальні норми не тільки забезпечують певну уніфікацію поведінки членів групи, а й водночас регулюють відмінності всередині групи. Вони створюють статусно-рольову структуру групи, підтримуючи таким чином стабільність її існування. Головним призначенням дії групових норм є забезпечення існування групи як цілісної системи у спільній діяльності. Цілі, які ставить перед собою індивід, багато в чому визначаються саме груповими нормами Вплив групи на індивіда виявляється в його бажанні узгоджувати свої дії з нормами, прийнятими в групі, і уникати тих дій, які можуть розглядатися як відхід від них. Індивід не може вважатися повноцінним членом групи, доки він психологічно не включений до неї, тобто доки він не прийняв групові норми за стандарти своєї власної поведінки. Якщо він не погоджується із чинними груповими нормами, то може бути членом групи лише номінально, але не психологічно. Водночас групи можуть бути чинником ригідності групи та особистості, обмежувати їню діяльність у нових чи незвичних ситуаціях, гальмувати процеси групового та індивідуального розвитку.