Послідовність дій під час визначення добового діурезу та водного балансу
1.Сечу, виділену хворим о 6-й годині ранку, вилийте в унітаз (вона не враховується).
2. Визначте кількість виділеної протягом доби сечі (до 6-ї години ранку наступного дня).
3. Протягом доби фіксуйте кількість випитої рідини (включаючи овочі та фрукти) і кількість уведених парентерально розчинів.
4. Дані, отримані при визначенні добового діурезу та водного балансу, запишіть у температурний листок.
Добовий діурез повинен складати не менше як 70—80% від усієї отриманої хворим за добу рідини.
Якщо хворий протягом доби виділяє сечі набагато менше, ніж вживає рідини (від'ємний діурез), це означає, що частина рідини затримується в організмі, збільшуються набряки й накопичується рідина в порожнинах (водянка порожнин).
Якщо хворий протягом доби виділяє сечі більше, ніж кількість випитої рідини, то це позитивний діурез. Він спостерігається у хворих з недостатністю кровообігу в період ліквідації набряків під час приймання сечогінних препаратів.
Стан водного балансу організму можна контролювати також шляхом визначення маси тіла хворого. Збільшення маси тіла свідчить про затримку рідини й навпаки.
При підвищенні температури тіла понад 37 °С втрата води через легені та шляхом випаровування з поверхні шкіри на кожен градус становить близько 200 мл за добу.
У здорової людини сечовипускання відбувається 5—6 разів на добу, причому переважно вдень. У разі серцевої та ниркової недо-
статності кількість сечі, що виділяється вночі, може перевищувати кількість сечі, котра виділяється вдень. Це явище називається ніктурією.